Постанова № 18705576, 16.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2011 року 13:42 № 2а-8429/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І.

секретаря судового засідання Юзини О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Представництва «ЛЖЛ Франс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2010 р. №0002712204/0, від 30.12.2010 р. № 0009901705/0

Представники: від позивача ОСОБА_1 (довіреність № 14-07/2011 від 14.07.2011 р.)

ОСОБА_2 (довіреність № 14-07/2011 від 14.07.2011 р.)

Реїнт М.Г. (Голова Представництва «ЛЖЛ Франс»)

від відповідача ОСОБА_4 (довіреність № 5528/9/10-114 від 23.09.2009 р.)

16.08.2011 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Представництво «ЛЖЛ Франс»(надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2010 р. №0002712204/0, від 30.12.2010 р. № 0009901705/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2011 р. суддею Добрянською Я.І. відкрито провадження у справі № 2а-8249/11/2670.

В позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва по складанню Акта планової виїзної перевірки від 16.12.2010 р. № 190/2204/26170202, на підставі якого були винесенні податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010 р. № 0002712204/0 та № 0009901705/0.

- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 30.12.2010 р. № 0002712204/0 та №0009901705/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2011 р. провадження у справі № 2а-8249/11/2670 було закрито в частині позовних вимог, а саме, позовна вимога щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва по складанню Акта планової виїзної перевірки від 16.12.2010 р. №190/2204/26170202

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.2.1.4 п.2.1 ст.2, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11, п.13.8 ст.13, п.18.1 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, щодо неоподаткування доходів, отриманих позивачем за угодами головної компанії нерезидента на території України при здійсненні господарської діяльності з надання обслуговуючих послуг (поточного ремонту обладнання), оскільки вважає, що Представництво «ЛЖЛ Франс», головна компанія якої є нерезидентом України (Франція), відповідно до укладених головною компанією на території України угод з купівлі-продажу власного кліматичного обладнання з резидентами України забезпечувало присутність уповноваженого представника головної компанії при першому запуску змонтованого та встановленого обладнання, а отже здійснювало саме функції шеф-нагляду за запуском змонтованого та встановленого обладнання, однак не надавало послуги з інжинірингу (поточного ремонту обладнання), на чому наголошує відповідач в Акті перевірки.

Також позивач зазначив, що відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п. «а»п.17.2 ст.17 п.п. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 899-IV зі змінами та доповненнями, а саме, щодо неоподаткування позивачем доходу, отриманого платником податку (співробітником) від його працедавця (позивача), як додаткове благо у вигляді страхових платежів, сплачених на рахунок страхувальника за добровільне медичне страхування співробітників позивача, оскільки вважає, що сплачені страхові платежі за добровільне медичне страхування співробітників позивача не є додатковим благом в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає, що позивачем порушені положення п.п.2.1.4 п.2.1 ст.2, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11, п.13.8 ст.13, п.18.1 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, щодо неоподаткування доходів, отриманих позивачем за угодами головної компанії нерезидента на території України при здійсненні господарської діяльності з надання обслуговуючих послуг (поточного ремонту обладнання), та положення п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п. «а»п.17.2 ст.17 п.п. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 899-IV зі змінами та доповненнями, щодо неоподаткування позивачем доходу, отриманого платником податку (співробітником) від його працедавця (позивача), як додаткове благо.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 29.10.2010 р. № 1694/22-04 працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, згідно із частиною першою ст.11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Представництва «ЛЖЛ Франс»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 12.04.2002 року по 30.06.2010 року.

Перевірка проводилась з 29.10.2010 р. по 09.12.2010 р. Термін проведення перевірки продовжувався з 26.11.2010 р. по 09.12.2010 р. на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26.11.2010 року № 764/2204.

За результатами планової виїзної перевірки позивача відповідачем був складений Акт перевірки від 16.12.2010 р. № 190/2204/26170202.

За наслідками встановлених в ході перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, що викладені в Акті перевірки, 30.12.2010 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002712204/0 з податку на прибуток на загальну суму 347 238 грн., у т.ч. за основним платежем 231 492 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 115 746 грн., що отримане Представництвом «ЛЖЛ Франс»13.01.2011 року.

Також, за наслідками встановлених в ході перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, що викладені в Акті перевірки, 30.12.2010 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0009901705/0 по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 37 665 грн., у т.ч. за основним платежем 12 555 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 25 110 грн., що отримане Представництвом «ЛЖЛ Франс»14.01.2011 року.

Зазначені податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010 року № 0002712204/0 та №0009901705/0 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві та до Державної податкової адміністрації України.

24.03.2011 року позивачем отримано Рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду скарги від 21.03.2011 р. № 2856/10/25-214, яким податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010 р. № 0002712204/0 та № 0009901705/0 залишені без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

07.06.2011 р. позивачем отримано Рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги від 30.05.2011 р. № 10047/6/25-0315, яким податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010 р. № 0002712204/0 та № 0009901705/0 залишені без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, оскільки зазначає, що Представництво «ЛЖЛ Франс»не порушувало вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо неоподаткування доходів, отриманих позивачем за угодами головної компанії нерезидента на території України при здійсненні господарської діяльності з надання обслуговуючих послуг (поточного ремонту обладнання), з тих підстав, що Представництво «ЛЖЛ Франс», головна компанія якої є нерезидентом України (Франція), відповідно до укладених головною компанією на території України угод з купівлі-продажу власного кліматичного обладнання з резидентами України забезпечувало присутність уповноваженого представника головної компанії при першому запуску змонтованого та встановленого обладнання, а отже здійснювало саме функції шеф-нагляду за запуском змонтованого та встановленого обладнання, однак не надавало послуги з інжинірингу (поточного ремонту обладнання), на чому наголошує відповідач в своїх запереченнях, а також не порушувало вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо неоподаткування позивачем доходу, отриманого платником податку (співробітником) від його працедавця (позивача), як додаткове благо у вигляді страхових платежів, сплачених на рахунок страхувальника за добровільне медичне страхування співробітників позивача, оскільки сплачені страхові платежі за добровільне медичне страхування співробітників позивача не є додатковим благом в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема встановлено в Акті перевірки, відповідачем виявлено завищення позивачем валових доходів за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. в сумі 3 037 037 грн.

Зокрема, в Акті перевірки зазначено, що відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із внесеними змінами і доповненнями, валовий доход, зокрема, включає доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді.

Відповідно до п.1.2 Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 12 серпня 1997 р. № 293, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 1997 р. за № 331/2135, постійне представництво нерезидента в Україні - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин.

Згідно вимог п.2.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Тобто представництво, згідно до вищезазначеного, вчинивши такі дії - несе податкове навантаження.

Відповідно до п. 13.8 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку.

При цьому таке постійне представництво зареєстроване з метою оподаткування платником податку, який здійснює свою діяльність за дорученням нерезидента.

Порядок складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 31.07.1997 р. № 274 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.97 за № 352/2156 (із внесеними змінами та доповненнями) (далі також - Порядок).

Відповідно до п. 1.5 Порядку, у випадку, якщо діяльність постійного представництва складається лише з надання послуг нерезиденту, оподатковуваним прибутком є прибуток, який постійне представництво могло б одержати, якби надавало такі послуги як самостійне підприємство.

Згідно до податкового законодавства України, постійним представництвом нерезидента вважається юридична особа України, або інший субєкт підприємницької діяльності , зареєстрований як такий на території України, що надає агентські, договірні та комерційні послуги на користь та за рахунок нерезидента.

Відповідно до договору про уникнення подвійного оподаткування, щодо діяльності нерезидента на території України, вважається, що діяльність його агента (представництва) наділена окремим (незалежним) статусом, та остаточне рішення щодо визначення особи, що несе відповідальність за порушення податкового та іншого законодавства України, приймається податковим органом в кожному окремому випадку індивідуально, на підставі відповідних документів, звітності та інш.

Згідно Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність України», резидентом є юридична особа, громадянин України, не громадянин України, який постійно проживає на території України, та інші організації , зареєстровані в Україні, що мають постійне місце проживання та постійне місцезнаходження в Україні, а відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що резиденти це особи господарської діяльності, що мають статус юридичної особи (філії та представництва), які створюються та здійснюють свою діяльність на території України, та відповідно до законодавства України.

Таким чином, постійно діюче представництво нерезидента України, відповідно до чинного законодавства може бути не наділене цивільною правосубєктністю, однак, будучи належним чином зареєстрованим платником податку, та ведучи бухгалтерській облік і здаючи відповідну звітність до податкового органу, - постійно діюче представництво нерезидента України наділене правосубєктністю в розрізі дотримання вимог податкового законодавства, а відповідно має право оскарження дій та рішень податкового органу, внаслідок проведених податковим органом перевірок такого представництва.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи ( резиденти і нерезиденти Украї ни), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи , які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний:

- стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;

- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

- подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;

- подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);

- подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;

- виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки;

- повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);

- повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця;

- забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом;

- не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

- допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень , територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом .

Згідно вимог ст.111 Податкового кодексу України, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

- фінансова;

- адміністративна;

- кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач (постійне представництво нерезидента України), відповідно до вимог Податкового Кодексу України, належним чином стало на облік у контролюючому органі в порядку, встановленому законодавством України, вело в установленому порядку облік доходів і витрат, складало звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавало до контролюючого органу у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувало податки та збори, а відповідно несло фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність, - податковим органом було правомірно здійснено перевірку діяльності (дотримання вимог податкового та іншого законодавства) позивача, який в свою чергу має право оскаржити дії та рішення податкового органу, внаслідок проведених податковим органом перевірок такого представництва, в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п.1.3 Порядку, платники податку ведуть бухгалтерський облік та звітність згідно із законодавством України, щоквартально подають державному податковому органу за місцезнаходженням декларацію про прибуток підприємства за формою, затвердженою Державною податковою адміністрацією України. Крім того, оподатковуваний прибуток нерезидента від його господарської діяльності визначається як різниця між валовими доходами постійного представництва та валовими витратами, здійсненими безпосередньо постійним представництвом.

До складу валового доходу постійного представництва включаються відображені в обліку в узагальненому грошовому виразі результати діяльності постійного представництва, які є доходами від продажу товарів, робіт, надання послуг, в тому числі і нерезиденту (п.1.11 Порядку).

З урахуванням викладеного, кошти, що надходять від нерезидента на утримання постійного представництва, включаються до валового доходу як плата за послуги, що надаються нерезиденту постійним представництвом.

В розумінні п.1.17 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. 334/94-ВР із змінами та доповненнями, Представництво «ЛЖЛ Франс»є «постійним».

Враховуючи вищевикладене, в Акті перевірки податковий орган зазначає, що Компанія-нерезидент здійснює свою діяльність на території України через зареєстроване постійне Представництво.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Представництво «ЛЖЛ Франс»було зареєстровано у податкових органах як платник податку на прибуток, однак, зважаючи на дані Свідоцтва про державну реєстрацію, представництво було зареєстровано в Мінекономіки станом на 01.04.2002 р., у відповідності до вимог Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затверджений наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.1996 р. № 30 (в редакції Наказу МЗЕЗ від 18.01.1996 р. № 30).

Відповідно до п.14 зазначеної Інструкції № 30, представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не займається самостійно комерційною діяльністю, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно з чинним законодавством України.

Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві.

У відповідності до вимог п.11 Інструкції № 30, представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності зобов'язане протягом місяця з моменту отримання Свідоцтва стати на облік у податковій інспекції за місцезнаходженням представництва та у Мінстаті України.

Таким чином, представництво виконало всі вимоги щодо його реєстрації для здійснення відповідних функцій на території України та стало на облік в ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва (довідка про взяття на облік платника податків від 16.04.2002 р. № 3231/10/28-01) та у Мінстаті (Довідка № 6546/02 від 03.04.2002 р.).

З наведеного вище вбачається, що Представництво «ЛЖЛ Франс»не займається господарською діяльністю, оскільки також в Акті перевірки податковим органом не зроблено посилання на жодні первинні документи, які б свідчили про укладення позивачем господарських договорів з юридичними особами-резидентами, та крім того зазначених документів не було надано відповідачем в судових засіданнях.

Однак, як було зазначено вище, позивач, відповідно до вимог реєстрації представництва став на облік в податковому органі як платник податку на прибуток, а отже, як видно з наявних матеріалів справи, саме позивач (представництво), що зареєстрований платником податку на прибуток надавав послуги «інжинірингу»по запуску обладнання, що постачалося за договорами Головної компанії представництва, відповідно до доручення від Головної компанії. А зважаючи на те, що дане представництво є постійним на території України, оскільки знаходиться на території України більше року, та є платником податку на прибуток, податковим органом було правомірно проведено перевірку саме Представництва «ЛЖЛ Франс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, та відповідно саме представництво є належним позивачем по справі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених за наслідками такої перевірки.

Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»судам потрібно мати на увазі, що виходячи із завдань та принципів адміністративного судочинства для визначення територіальної підсудності спору під місцем перебування позивача слід розуміти також його фактичне перебування в межах адміністративно-територіальної одиниці, де виникли спірні правовідносини у зв'язку з цим перебуванням. Тому такий позивач має право звернутися до суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на ту адміністративно-територіальну одиницю, у межах якої виникли спірні правовідносини та де перебуває позивач, що не виключає його права звернення до суду за місцем проживання (перебування).

Відповідно до вимог ст.50 КАС України, позивачем є особа, на захист прав, свобод та, інтере сів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання по вноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду (пункт 8 статті 3 КАС України), незалежно від того, хто подав адміністративний позов - сама ця особа (суб'єкт) чи її (його) представник.

Позивачем в адміністративній справі відповідно до части ни другої коментованої статті можуть бути:

1) фізичні особи - громадяни України, іноземці чи особи без громадянства (незалежно від адміністративної процесуальної дієздатності);

2) підприємства, установи, організації, що не є суб'єктами владних повноважень.

Представництво «ЛЖЛ Франс»зареєстроване за місцем знаходження за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, оф.316 у ДПІ Шевченківського району м. Києва, як платник податку на прибуток, а відповідно має права та обовязки, визначені чинним законодавством України.

А отже, зважаючи на те, що податковим органом були встановлені порушення представництвом вимог податкового законодавства, та винесені відповідні податкові повідомлення-рішення, позивач має право на захист своїх прав та інтересів в судовому порядку.

Таким чином, за оскарженням зазначених податкових повідомлень-рішень позивач правомірно звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Як на підставу визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 347 238 грн., у т.ч. за основним платежем 231 492 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 115 746 грн., внаслідок неоподаткування доходів, отриманих позивачем за угодами головної компанії нерезидента на території України при здійсненні господарської діяльності з надання обслуговуючих послуг (поточного ремонту обладнання), відповідач в Акті перевірки посилається на наступне.

Згідно з наданими до перевірки реєстраційними документами нерезидента, основними видами діяльності Головної компанії FRANCE»(Франція) є: застосування холоду та перенос термічної енергії в галузях кліматизації, охолоджування, заморожування, швидкого заморожування, вентиляції, кондиціювання повітря та опалення, а також суха та подібна хімчистка, виробництво, купівля, продаж, ремонт, поточний ремонт усіх апаратів, установок, приладів, будь-якого обладнання, що безпосередньо або опосередковано стосується цих галузей діяльності.

Головною Компанією GL FRANCE/LENOX»(Франція) на території України укладались угоди з купівлі-продажу власного кліматичного обладнання з резидентами України, в яких зазначались наступні умови: - «так п.п.3.7 Договору передбачено, що Продавець зобов'язаний забезпечити присутність свого уповноваженого представника при першому запуску змонтованого і встановленого Товару. Запуск обладнання проводиться сервісною службою Продавця в присутності уповноважених представників Покупця і представників монтажної організації».

Згідно наданих до перевірки наказів про призначення, відповідач в акті перевірки зробив висновок, що в штаті Представництва «ЛЖЛ Франс»перебувають працівники, які здійснюють сервісне обслуговування кліматичного обладнання.

Також, як наголошує відповідач в Акті перевірки, в періоді що перевіряється, Представництво «ЛЖЛ Франс»фактично здійснювало ремонт (гарантійний ремонт) обладнання на об'єктах, по яким Головною компанією-нерезидентом укладено договори на постачання обладнання (ТРЦ «Блокбастер», гіпермаркети «Епіцентр», «Ашан», «Леруа Мерлен»). На здійснення даного виду робіт та утримання штату персоналу, який проводить сервісне обслуговування кліматичного обладнання, Представництво «ЛЖЛ Франс»отримувало фінансування від Головної компанії.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме з Контрактів Головної Компанії FRANCE/LENOX»(Франція) з покупцями-резидентами України (зокрема Контракту з ЧП «Ярус»№ KW08-17 від 19.02.2008 р., копія якого наявна в матеріалах справи), згідно строків та умов поставки товару (обладнання) - Продавець зобов'язаний забезпечити присутність свого уповноваженого представника при першому запуску змонтованого і встановленого Товару. Запуск обладнання проводиться сервісною службою Продавця в присутності уповноважених представників Покупця і представників монтажної організації»(п.3.7 Контракту).

Таким чином, на чому неодноразово наголошували представники позивача в судових засіданнях, з наявних матеріалів справи вбачається, що Представництво «ЛЖЛ Франс»не здійснювало окремої господарської діяльності з надання обслуговуючих послуг (поточного ремонту обладнання), а виключно, відповідно до укладених головною компанією на території України угод з купівлі-продажу власного кліматичного обладнання з резидентами України забезпечувало присутність уповноваженого представника головної компанії при першому запуску змонтованого та встановленого обладнання, а отже здійснювало саме функції шеф-нагляду за запуском змонтованого та встановленого обладнання, однак не надавало послуги з інжинірингу (поточного ремонту даного обладнання), оскільки також, як було зазначено вище, Акт перевірки не містить посилання на жодні первинні документи, які б свідчили про укладення позивачем господарських договорів з юридичними особами-резидентами щодо надання будь-яких послуг, та зазначених документів не було надано відповідачем в судовому засіданні. А тому, суд приходить до висновку, що позивач надавав саме послуги інжинірингу.

В силу п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;

в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг" ;

г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця);

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону;

є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Зі змісту правила, наведеного у п. й) ч. 2 п. 13.1 статті 13 Закону випливає, що вищезазначені доходи, при отриманні їх Представництвом від Головної компанії на забезпечення поточних розходів (оренда приміщення, інше), однак не на забезпечення здійснення Представництвом господарської діяльності, оподаткуванню податком прибуток не підлягають, зважаючи на те, що такі доходи є виключенням з переліку доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, що підлягають оподаткуванню, оскільки по-перше, не відносяться до жодного виду доходів, зазначених у пунктах а) ї) п. 13.1 статті 13 Закону, а по-друге, є компенсацією вартості послуг, необхідних для забезпечення поточних розходів Представництва, а саме щодо його існування на території країни резидента.

Як було зазначено вище, та не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні, господарських договорів із компаніями резидентами України Представництво «ЛЖЛ Франс»не укладало, та єдиними договорами, що регулювали діяльність позивача щодо забезпечення присутності уповноваженого представника головної компанії при першому запуску змонтованого та встановленого обладнання, були саме договори між Головною компанією яка є нерезидентом України (Франція) з резидентами України щодо купівлі-продажу власного кліматичного обладнання (п.3.7 Договорів).

Як також було зазначено, відповідно до п.п. «в»п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти зокрема доходи від послуг типу "інжиніринг" .

Відповідно до п.1.36 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Крім того, слід зазначити, що такий вид послуг як шеф-нагляд за монтажем або запуском не відноситься до діяльності з надання ремонтних послуг (сервісного обслуговування), на чому було наголошено відповідачем, та відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підпадає під надання послуг з інжинірингу, що оподатковуються податком на прибуток на загальних підставах.

Суд звертає увагу, що термін «шеф-монтаж»(«шеф-нагляд за монтажем») чинним законодавством України не визначений.

Водночас послуги з шеф-монтажу або за іншою назвою шеф-нагляду за монтажем належать до досить поширених, визначених в практиці цивільних правовідносин технічних послуг, які супроводжують операції купівлі-продажу (поставки) складного обладнання.

Економічний словник, Енциклопедичний словник економіки та права визначає шеф-монтаж (шеф-нагляд за монтажем) як нагляд та організаційно-технічне керівництво поставкою та монтажем обладнання з боку його постачальника при виконанні монтажних робіт спеціалістами замовника.

Міжнародне економічне право (частина пята, розділ 68, п. 14, абзац 1) відносить технічні послуги з нагляду за монтажем (шеф-нагляду) до міжнародних договорів про надання технічних послуг.

В загальних рисах комплекс шеф-монтажних робіт включає в себе:

-приймання обладнання, що поступило з заводу на обєкт замовника, розгляд та усунення зауважень до комплектації та якості поставки;

-технічні консультації та нагляд за роботами, які виконуються спеціалістами монтажної організації або експлуатаційним персоналом замовника;

-контроль якості виконання монтажу;

-перевірка роботи механічних частин обладнання.

Задачі шеф-інженера на обєкті:

1. Перевірка наявності документації.

2. Перевірка комплектності обладнання та пакувальних листів.

3. Перевірка комплектності обладнання за документацією.

4. Перевірка комплектуючих, монтажних елементів та матеріалів.

5. Перевірка цілісності поставленого обладнання.

6. Контроль якості монтажу при зборці, усунення помилок по всьому обладнанню вцілому.

7. Візуальний контроль зборки та перевірка обладнання в цілому.

8. Навчання експлуатаційного персоналу замовника особливостям роботи обладнання та його обслуговування.

9. Технічне консультування персоналу замовника в процесі виконання ними монтажних робіт.

Шеф-монтажні роботи оформлюються або у формі додаткового пункту в договорі (контракті) поставки, при цьому вартість послуг включається в загальну ціну договору (контракту) або у формі окремого договору на надання шеф-монтажних послуг.

Якісний шеф-монтаж дозволяє суттєво знизити ризики помилок при монтажі та пуско-наладці обладнання, виявити можливі неполадки ще до введення в експлуатацію, що, з рештою, сприяє підвищенню надійності роботи обладнання, та забезпечує надання виробником (продавцем) обладнання гарантії на його подальшу експлуатацію.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контракти Головної Компанії FRANCE/LENOX»(Франція) з покупцями-резидентами України, містили також умову щодо забезпечення Продавцем саме надання послуги з шеф-монтажу (шеф-нагляду за монтажем), що здійснювалася Представництвом Головної компанії в країні Покупця-резидента, та як вбачається з наявних матеріалів справи, окремих коштів для здійснення таких послуг від мені Головної компанії-нерезидента Представництво не отримувало ні від Покупців (оскільки основний контракт містив всі умови щодо загальної вартості всіх послуг) ні від самої Головної компанії.

Суд звертає увагу, що послуги з шеф-монтажу є супутніми технічними послугами, які супроводжують поставку обладнання та його запуск.

Відповідно до п.3.8 Контрактів, Покупець сповіщає Продавця (Головну компанію) про час та дату першого запуску за пять днів до запуску.

Таким чином, зазначені контракти укладалися Головною компанією-нерезидентом України з Покупцями-резидентами України, та повна оплата коштів за даними контрактами відбувалася на рахунки Головної компанії, проте не Представництва «ЛЖЛ Франс»в Україні (ст.6 Контрактів, Умови платежу).

З наведеного вище, а також аналізу зазначених норм законодавства, судом вбачається, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва дійшла помилкового висновку про порушення Представництвом «ЛЖЛ Франс»вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо неоподаткування доходів, отриманих позивачем за угодами головної компанії нерезидента на території України при здійсненні господарської діяльності з надання обслуговуючих послуг (поточного ремонту обладнання), оскільки як було встановлено при розгляді зазначеної справи, позивач не отримував коштів від здійснення господарської діяльності від резидентів України та не отримував коштів від Головної компанії на здійснення господарської діяльності з надання обслуговуючих послуг (поточного ремонту обладнання), а виконував виключно шеф-нагляду (шеф-нагляду за монтажем) за запуском змонтованого та встановленого за основними контрактами Головної компанії обладнання, а відповідно податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 р. № 0002712204/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в Акті перевірки зазначено, що відповідачем виявлені порушення позивачем вимог Закону України від 22 травня 2003 р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»із змінами та доповненнями.

А саме, в порушення п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п. «а»п.17.2 ст.17, п.п. «а»п.19.2 ст.19 Закону України від 22 травня 2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»із змінами та доповненнями, позивачем не включено до загального оподатковуваного доходу, доходи отримані платниками податку від їх працедавця як додаткове благо, а саме, страхові платежі, сплачені на рахунок страхувальника (підприємства) ВАТ «СК «Країна»(код за ЄДРПОУ 20842474) за добровільне медичне страхування своїх співробітників, згідно з договорами № 428/1.1.2, № 429/1.1.1 від 20.11.2007 р., № 12/12/1.1.1, № 12/11/1.1.2 від 09.01.2009 р., (кошти перераховано з розрахункового рахунку Представництва (п/д № 418 від 05.12.2007 р. в сумі 8 800,00 грн., п/д № 419 від 05.12.2007 р. в сумі 28 800,00 грн., п/д № 5 від 12.01.2009 р. в сумі 35 100,00 грн., п/д № 6 від 12.01.2009 р. в сумі 11 000,00 грн.), що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 12 555,00 гривень.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем з ВАТ «СК «Країна»були укладені договори добровільного медичного страхування своїх співробітників № 428/1.1.2, № 429/1.1.1 від 20.11.2007 р., № 12/12/1.1.1, № 12/11/1.1.2 від 09.01.2009 р., що також не було заперечено представниками позивача в судовому засіданні.

За зазначеними договорами добровільного медичного страхування, позивачем на користь ВАТ «СК «Країна»були перераховані кошти по страхових випадках від 05.12.2007 р. в сумі 8 800,00 грн., від 05.12.2007 р. в сумі 28 800,00 грн., від 12.01.2009 р. в сумі 35 100,00 грн., від 12.01.2009 р. в сумі 11 000,00 грн., що також не заперечувалося представниками позивача в судовому засіданні.

Позивач вважає, що до переліку додаткових благ, що наведений у пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не містяться такі виплати, які є додатковим благом або прирівнюються до такого з метою оподаткування ПДФО, як страхові виплати за договорами добровільного медичного страхування та добровільного страхування від нещасних випадків, сплаченими Представництвом «ЛЖЛ Франс»- роботодавцем на користь страхової компанії.

Докази отримання працівниками позивача медичного обслуговування також наявні в матеріалах справи.

Також позивач зазначає, що 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»містить виняток з посиланням на п. 4.3. цієї статті, пп. 4.3.22 якої вказує на те, що кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, зазначених у підпунктах "а" - "з" підпункту 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 цього Закону, не включаються до складу місячного оподатковуваного доходу платника податку - фізичної особи.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України від 22 травня 2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»із змінами та доповненнями, згідно з яким дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами (п. 1.2 ст.1 Закону № 889).

Платниками податку є зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи (п.2.1 ст.2 Закону № 889).

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 889, обєктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід. Відповідно до пп.4.2.4 п.4.2 ст.4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових внесків (премій), пенсійних вкладів, сплачена будь-якою особою резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь, крім сум, визначених цим підпунктом.

Крім того, відповідно до п.5.3 ст.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до переліку витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту суми власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування.

З наведеного вбачається, що страхові внески на добровільне медичне страхування та медичне обстеження щодо покращення стану здоровя, які сплачуються працедавцем страховій компанії за своїх працівників розглядаються, як дохід таких платників податку, підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, та можуть бути включені до складу податкового кредиту.

Водночас, підпунктом 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону № 889 встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону № 889, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (само зайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за угодами.

Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1. ст.8 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб»із змінами та доповненнями, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 цього Закону.

З наведеного вище, а також аналізу зазначених норм законодавства, судом вбачається, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва дійшла вірного висновку про порушення Представництвом «ЛЖЛ Франс»вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 899-IV зі змінами та доповненнями, щодо неоподаткування позивачем доходу, отриманого платником податку (співробітником) від його працедавця (позивача), як додаткове благо, а отже відповідачем було правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0009901705/0 по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 37 665 грн., у т.ч. за основним платежем 12 555 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 25 110 грн.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомленнярішення від 30.12.2010 р. № 0002712204/0, однак надав обґрунтовані пояснення, що підтверджуються допустимими доказами стосовно правомірності прийняття податкового повідомленнярішення від 30.12.2010 р. № 0009901705/0.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 71, 86 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва від 30.12.2010 р. № 0002712204/0.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 22.08.2011 р.