Постанова № 18705553, 18.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 серпня 2011 року 10:04 № 2а-11019/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Добрянської Я.І.,

Секретаря судового засідання Юзини О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2011 р. № 0002754120, № 0002724120, № 0002764120.

представники сторін:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 2-2д від 12.12.2010 р.)

від відповідача : ОСОБА_2 (довіреність № 445/9/10-130 № 18.02.2011 р.)

18.08.2011 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі також - позивач) звернулась в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2011 р. № 0002754120, № 0002724120, № 0002764120.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.2006 р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями (далі також Закон № 265/95-ВР), абз.4 ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991 р. № 1963 із змінами та доповненнями (далі також - Закон № 1963), п.2, 6, п.2.8, п.2, 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 із змінами та доповненнями, що призвело до неправомірного донарахування позивачу податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні планової документальної виїзної перевірки позивача було встановлено порушення останнім вимог п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.2006 р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями, абз.4 ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991 р. № 1963 із змінами та доповненнями, п.2, 6, п.2.8, п.2, 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 із змінами та доповненнями, відповідно до чого були винесені податкові повідомлення-рішення від 24.06.2011 р. № 0002754120, № 0002724120, № 0002764120, якими позивачу визначені відповідні податкові зобовязання та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову документальну виїзну перевірку Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р.

За наслідками зазначеної перевірки, податковим органом було складено Акт перевірки від 03.06.2011 р. № 357/41-20/30019775.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0002754120 від 24.06.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за порушення п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. у сумі 340,00 грн.;

- № 0002724120 від 24.06.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: збір за першу реєстрацію колісних транспортних засобів (юридичних осіб), зареєстрованих у м. Києві, код - 12030700 у сумі 421,83 грн. (201,46 грн. - за основним платежем та 220,37 грн. - за штрафними фінансовими санкціями), на підставі п.120.1 абз.1,2, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України;

- № 0002764120 від 24.06.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за порушення п.2, 6, п.2.8, п.2, 11 Положення про ведення касових операцій національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 та на підставі пп.54.3.3 пункту 5.4. Податкового кодексу України та згідно з абз. 2,3,5, статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 у сумі 90 886,71 грн.

Не погоджуючись із прийнятими Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків податковими повідомленнями-рішеннями від 24.06.2011 р. № 0002754120, № 0002724120, № 0002764120, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002754120 від 24.06.2011 р.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в акті перевірки від 03.06.2011 р. №357/41-20/30019775 відповідачем встановлено порушення п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 р. в редакції Закону України № 177б-ІІІ від 01.06.2000 р. (із змінами і доповненнями) не забезпечене зберігання фіскального звітного чека № 0778 за 12.08.2009 року реєстратора розрахункових операцій Міні 500.02МЕ з/н ПБ57113249, фіскальний номер 2665003526 в книзі обліку розрахункових операцій 2665003526 від 10.05.2009 року.

Однак, як вбачається судом, такі висновки відповідача є протиправними та не відповідають нормам чинного законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до акту перевірки від 03.06.2011 р. №357/41-20/30019775, відповідач проводив планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р.

Право податкового органу під час проведення перевірки досліджувати первинні документи, які не відносяться до періоду, що перевіряється, та приймати рішення на їх підставі, не передбачено ні Податковим кодексом України, ні іншими нормами чинного законодавства, що встановлюють порядок проведення податковими органами планових виїзних перевірок та відображення їх результатів у відповідних документах.

Факт щодо дослідження та перевірки документу, дата якого не підпадає під період проведення такої перевірки, а також винесення рішення на підставі цього документу також не був заперечений представником відповідача в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень, при проведенні перевірки за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. діяв неправомірно, вийшовши за межі перевіряємого періоду при дослідженні і винесенні рішення по документу позивача від 12.08.2009 р. , оскільки діяльність позивача як платника податку в серпні 2009 року не була предметом даної перевірки.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, податкове повідомлення-рішення № 0002754120 від 24.06.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за порушення п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. у сумі 340,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002724120 від 24.06.2011 р.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в Акті перевірки від 03.06.2011 р. № 357/41-20/30019775 відповідачем зазначено, що перевіркою дотримання вимог Закону України від 11.12.1991 р. № 1963 «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»(із змінами та доповненнями) по наземним транспортним засобам встановлено придбання в перевіряємому періоді двох транспортних засобів, а саме:

- Lexus ES 300, легковий седан, рік випуску - 2005, об'єм двигуна 2995 куб.см, дата реєстрації в ВРЕР-1 УДАІ в м. Києві - 23.12.2010 р., тимчасовий реєстраційний талон серії ДАП № 452686, реєстраційний номер АА 1882 СО;

- Audi А8 quattro, легковий седан, рік випуску - 2000, об'єм двигуна 4172 куб.см, дата реєстрації в ВРЕР-1 УДАІ в м. Києві - 23.12.2010 р., тимчасовий реєстраційний талон серії ДАП №452685, реєстраційний номер АА 9887 СХ.

Як зазначає відповідач в акті перевірки, в порушення абз.4 ст.5 Закону України від 11.12.1991р. №1963 «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»(із змінами та доповненнями) ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»не подано до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за придбані транспортні засоби, в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на суму 201,46 грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»(далі - Закон № 1963), платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1963, об'єктами оподаткування є, зокрема, автомобілі легкові - код 8703.

Згідно з абз.4 ст.5 Закону № 1963, за придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу; розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

Таким чином, Законом № 1963 чітко визначено умови, при яких платник податку зобов'язаний подати до податкового органу розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а саме: розрахунок податку подається за придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби.

Поняття «придбання»в цьому розумінні є тотожним поняттю «продаж». Так відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Таким чином, обов'язковою умовою придбання (продажу) товарів є перехід права власності на такі товари від однієї особи до іншої.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Згідно з ст.2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, автомобілі Lexus ES 300, легковий седан, рік випуску - 2005, об'єм двигуна 2995 куб.см, дата реєстрації в ВРЕР-1 УДАІ в м. Києві - 23.12.2010 р., тимчасовий реєстраційний талон серії ДАП № 452686, реєстраційний номер АА 1882 СО та Audi А8 quattro, легковий седан, рік випуску - 2000, об'єм двигуна 4172 куб.см, дата реєстрації в ВРЕР-1 УДАІ в м. Києві - 23.12.2010 р., тимчасовий реєстраційний талон серії ДАП №452685, реєстраційний номер АА 9887 СХ були передані на баланс ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»від її структурного підрозділу - філії ГПУ «Харківгазвидобування», яка не є суб'єктом права власності, а отже при передачі автомобілів відбулася операція з внутрішньогосподарського переміщення транспортних засобів, яка не є придбанням, оскільки перехід права власності на такі транспортні засоби не відбувся.

Натомість, позивачем було здійснено повторну перереєстрацію транспортних засобів. При повторній перереєстрації транспортних засобів позивачем було своєчасно та у повному обсязі нараховано та сплачено податок з власників наземних транспортних засобів, виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, за ставками, зазначеними у статті 3 Закону №1963, а саме позивачем 22.12.2010 року було у повному обсязі сплачене податкове зобов'язання платіжним дорученням № 3238 від 22.12.2010 р. у сумі 202,50 грн.

Той факт, що зазначені автомобілі були саме передані на баланс ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»від її структурного підрозділу - філії ГПУ «Харківгазвидобування», яка не є суб'єктом права власності, та при передачі автомобілів відбулася саме операція з внутрішньогосподарського переміщення транспортних засобів а не придбання транспортних засобів, що передбачає перехід права власності на такі транспортні засоби підтверджується також наданими позивачем до матеріалів справі Наказом директора ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»про передачу та перереєстрацію автотранспорту в органах ДАІ № 559 від 26.11.2010 р. та приймально-здавальним актом між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України»та ГПУ «Харківгазвидобування».

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення № 0002724120 від 24.06.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: збір за першу реєстрацію колісних транспортних засобів (юридичних осіб), зареєстрованих у м. Києві, код - 12030700 у сумі 421,83 грн. (201,46 грн. - за основним платежем та 220,37 грн. - за штрафними фінансовими санкціями), на підставі п.120.1 абз.1,2, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002764120 від 24.06.2011 р.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в Акті перевірки від 03.06.2011 р. № 357/41-20/30019775, відповідач зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачем наступних вимог законодавства.

В порушення п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (зі змінами та доповненнями) позивачем допущено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касах в сумі 40 377,29 грн., 50,00 грн.

Відповідно до абз.2 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», відповідачем було застосовано штрафні санкції в сумі (40 377,29 + 50,00)*2 = 80 854,58 грн.

В порушення п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (зі змінами та доповненнями) позивачем була здійснена видача з каси під звіт готівки в сумі 23 987,75 грн. без повного звітування за раніше отримані підзвітні суми.

Відповідно до абз.5 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»відповідачем було застосовано штрафні санкції в сумі (23 987,75*25%-100% = 5 996,94 грн.

В порушення п.2.11. п.3.1. п.7.41 п 7.47 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (зі змінами та доповненнями) встановлено проведення позивачем готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 3 271,70 грн.., 113,79 грн.

Відповідно до абз.5 ст.1 Указу Президента України віл 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки»відповідачем було застосовано штрафні санкції в сумі 3271,70 + 113,79 = 3 385,49 грн.

В позовній заяві позивач заперечив проти встановлення відповідачем зазначених порушень законодавства, однак в судове засідання позивачем не було надано відповідних доказів в підтвердження його правової позиції щодо протиправності застосованих податковим органом штрафних санкцій в сумах 80 854,58 грн., 5 996,94 грн., 3 385,49 грн., оскільки як також вбачається з наявних матеріалів справи, такі порушення дійсно були допущені позивачем в перевіряємому періоді.

Щодо встановленого в Акті перевірки порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (зі змінами та доповненнями) щодо неоприбуткування позивачем в книзі обліку розрахункових операцій № 2665005165/1 від 12.02.2009 року готівкових коштів в сумі 129,94 грн., зважаючи на що податковим органом було застосовано штрафні санкції в сумі (129,94*5) = 649, 70 грн., суд зазначає наступне.

Як було вказано вище, відповідно до акту перевірки від 03.06.2011 р. №357/41-20/30019775, відповідач проводив планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р.

Право податкового органу під час проведення перевірки досліджувати первинні документи, які не відносяться до періоду, що перевіряється, та приймати рішення на їх підставі, не передбачено ні Податковим кодексом України, ні іншими нормами чинного законодавства, що встановлюють порядок проведення податковими органами планових виїзних перевірок та відображення їх результатів у відповідних документах.

Факт щодо дослідження та перевірки документу, дата якого не підпадає під період проведення такої перевірки, а також винесення рішення на підставі цього документу також не був заперечений представником відповідача в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень, при проведенні перевірки за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. діяв неправомірно, вийшовши за межі перевіряємого періоду при дослідженні і винесенні рішення по господарських відносинах та відповідних документах позивача за 12.02.2009 року , оскільки діяльність позивача як платника податку в лютому місяці 2009 року не була предметом даної перевірки.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, податкове повідомлення-рішення № 0002764120 від 24.06.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за порушення п.2, 6, п.2.8, п.2, 11 Положення про ведення касових операцій національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 та на підставі пп.54.3.3 пункту 5.4. Податкового кодексу України та згідно з абз. 2,3,5, статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 №436/95 у сумі 90 886,71 грн. є протиправним та підлягає скасуванню в частині встановлення порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (зі змінами та доповненнями) щодо неоприбуткування позивачем в книзі обліку розрахункових операцій № 2665005165/1 від 12.02.2009 року готівкових коштів в сумі 129,94 грн. та застосування штрафних санкцій в 649, 70 грн.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства У країни у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись зазначеними нормами, відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0002764120 від 24.06.2011 р. в частині застосованих штрафних санкцій в сумах 80 854,58 грн., 5 996,94 грн., 3 385,49 грн., натомість як позивач довів суду та надав відповідні докази щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0002754120 від 24.06.2011 р., № 0002724120 від 24.06.2011 р. та № 0002764120 від 24.06.2011 р. в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 649, 70 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002754120 від 24.06.2011 р. повністю, № 0002724120 від 24.06.2011 р. повністю та № 0002764120 від 24.06.2011 р. в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 649, 70 грн.

3.В інші частині позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»судовий збір в розмірі 1, 70 грн.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата підписання та складання постанови в повному обсязі 22.08.2011 р.