Постанова № 18705525, 08.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2011 року 12:30 № 2а-8268/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Теплоресурс НВП»

до відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012320/0 від 11.01.2011 р.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 2 від 06.06.2011 р.)

ОСОБА_3 (довіреність № 1 від 06.06.2011 р.)

від відповідача : ОСОБА_4 (довіреність № 2/10-021 від 10.01.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.08.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Теплоресурс НВП»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012320/0 від 11.01.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР, а саме щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 19 450, 00 грн., в тому числі по періодах: за жовтень 2009 р. в розмірі 19200, 00 грн. та за січень 2010 р. в розмірі 250, 00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомленнярішення, винесене за наслідками даного акту, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Теплоресурс НВП» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за жовтень 2009 року, січень 2010 року, було встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість в розмірі в розмірі 19 450, 00 грн., в тому числі по періодах: за жовтень 2009 р. в розмірі 19200, 00 грн. та за січень 2010 р. в розмірі 250, 00 грн., що були визначені позивачем, як податковий кредит на підставі фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», які носять характер нікчемного правочину, оскільки слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області було порушено кримінальну справу відносно невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, та крім того на момент здійснення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп», в останнього були відсутні трудові ресурси виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не звітує до податкового органу з березня 2010 року, на час розгляду справи встановлено незнаходження ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за місцем його реєстрації, скасоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Враховуючи вищевказані порушення ДПІ у Святошинському районі м. Києва було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 24 312,50 грн., з яких 19 450,00 грн. основного платежу та 4862,50 грн. штрафні (фінансові) санкції, застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Аква-Теплоресурс НВП»(код ЄДРПОУ 33998930), з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за жовтень 2009 року, січень 2010 року, в результаті якої складено Акт від 12.12.2010 року № 260/23-20/33998930.

Зазначеною перевіркою були встановлені порушення позивачем:

- п.п. 7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР, а саме щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 19 450, 00 грн., в тому числі по періодах: за жовтень 2009 р. в розмірі 19200, 00 грн. та за січень 2010 р. в розмірі 250, 00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем чинного законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000012320/0 від 11.01.2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 24 312,50 грн., з яких 19 450,00 грн. основного платежу та 4862,50 грн. штрафні (фінансові) санкції, застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві та до Державної податкової адміністрації України .

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 2726/10/25114 від 17.03.2011 р. податкове повідомлення-рішення №0000012320/0 від 11.01.2011 р. залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги № 9310/6/25-0115 від 20.05.2011 р. податкове повідомлення-рішення №0000012320/0 від 11.01.2011 р. залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та п.1.2 Наказу ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Так як, податкова накладна є підставою для включення до складу податкового кредиту за відповідний період сум ПДВ, то вона безпосередньо відноситься до документів, пов'язаних з нарахуванням податку на додану вартість.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а також не заперечувалося представниками позивача в судовому засіданні, в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_5 та інших осіб за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 Кримінального кодексу України.

Під час розслідування вказаної кримінальної справи встановлено, що в період з 2007-2008 р.р. на території м. Києва невстановлені слідством особи, з метою прикриття власної незаконної діяльності, тобто заняття видами діяльності від імені суб'єктів господарської діяльності без належних повноважень, організували створення підприємств на підставних осіб, призначення їх на посади керівників. При цьому, вказані особи, на яких були зареєстровані підприємства, не мали ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності від імені створених підприємств.

В подальшому, після створення та реєстрації підприємств, невстановлені слідством особи, діючи умисно, використали їх для вчинення злочинної діяльності, для надання послуг з «конвертації», тобто переведення безготівкових коштів у готівку, пособництва в заволодінні чужого майна, мінімізації податкових зобов'язань.

Допитаний по справі ОСОБА_5 вказав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства. Документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство він погодився зареєструвати на своє ім'я на пропозицію ОСОБА_6 за грошову винагороду, який пообіцяв, що підприємство буде використано для конвертаційної діяльності та ніяких документів підписувати не потрібно.

В подальшому, в період липня 2008 року - серпня 2010 року невстановлені слідством особи використали фіктивне підприємство ТОВ «С.Дж.Р.Груп»для прикриття власної діяльності, а також для вчинення злочинів.

Так, в період 2009 року невстановлені слідством особи, діючи за попередньою змовою з директором ПП «БАНК», службовими особами Держкомрезерву України заволоділи бюджетними коштами в сумі понад 10 млн. грн., чим було спричинено значну матеріальну шкоду державі.

Таким чином, зважаючи на викладене, в діях невстановлених слідством осіб, які діяли за попередньою змовою з ОСОБА_5. та виразилась у створені суб'єктів господарської діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяли значну матеріальну шкоду державі вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Так, згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження , неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 Бюджетного кодексу України, податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, між позивачем ТОВ «Аква-Теплоресурс НВП»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було укладено договір поставки обладнання та виконання пусконалагоджувальних робіт на заводі «Форнетті»№ 28/10-09 від 28.10.2009 р.

Згідно умов даного договору виконавець (ТОВ «С.Дж.Р.Груп») зобовязаний виконати поставку обладнання та пусконалагоджувальні роботи на заводі «Форнетті», а замовник (ТОВ «Аква-Теплоресурс НВП») зобовязується прийняти та оплатити зазначені послуги. Загальна вартість договору складає 115200, 00 грн., в тому числі ПДВ 19200, 00 грн.

На виконання зазначеного договору між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(в особі директора ОСОБА_5) був підписаний акт виконаних робіт від 28.10.2009 р., видана видаткова накладна № 7503 від 28.10.2009 р. та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на адресу ТОВ «Аква-Теплоресурс НВП»була виписана податкова накладна № 7503/4 від 28.10.2009 р. на загальну суму 115200, 00 грн., в тому числі ПДВ 19200, 00 грн.

Також, між позивачем ТОВ «Аква-Теплоресурс НВП»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було укладено договір виконання монтажних робіт на заводі «Форнетті»№ 771 від 29.01.2010 р.

Згідно умов даного договору виконавець (ТОВ «С.Дж.Р.Груп») зобовязаний виконати монтажні роботи на заводі «Форнетті», а замовник (ТОВ «Аква-Теплоресурс НВП») зобовязується прийняти та оплатити зазначені послуги. Загальна вартість договору складає 1500, 00 грн., в тому числі ПДВ 250, 00 грн.

На виконання зазначеного договору між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(в особі директора ОСОБА_5) був підписаний акт виконаних робіт від 29.01.2010 р., та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на адресу ТОВ «Аква-Теплоресурс НВП»була виписана податкова накладна № 771 від 29.01.2010 р. на загальну суму 1500, 00 грн., в тому числі ПДВ 250, 00 грн.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема зазначено в Акті перевірки, згідно бази даних АІС ОР ДПА у м. Києві по ТОВ «С.Дж.Р.Груп» встановлено:

директор, головний бухгалтер та засновник підприємства - ОСОБА_5;

інформація щодо наявності основних та обігових фондів відсутня у звязку з відсутністю декларації по податку на прибуток за період: І-IV квартали 2009 року.

Також, згідно акту перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»від 14.10.2010 р. № 823/23-10/34981754 податковим органом встановлено, що в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Доказів, щодо укладення ТОВ «С.Дж.Р.Груп»субпідрядних договорів з метою виконання договорів із ТОВ «Аква-Теплоресурс НВП», відносно поставки обладнання, здійснення пусконалагоджувальних та монтажних робіт, а відповідно передбачали необхідність наявності відповідних складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності позивачем до суду надано не було.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(що, як вбачається з матеріалів справи діяло в кількості однієї особи директора ОСОБА_5) адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква-Теплоресурс НВП»(щодо поставки обладнання, здійснення пусконалагоджувальних та монтажних робіт), а отже відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» створення правових наслідків. Тобто, така угода носить фіктивний характер.

Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Крім того, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб , відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення ,забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи, державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно вимог п.п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а отже законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р., первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що фактично, підприємницька діяльність контрагента позивача ТОВ «С.Дж.Р.Груп»проводилась колом невстановлених слідством осіб, щодо яких за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 36643982) порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Таким чином ТОВ «С.Дж.Р.Груп»під час здійснення його діяльності з контрагентами, були створені умови для здійснення іншими субєктами господарської діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків, а отже документи, що видавалися зазначеним (фіктивним) підприємством в підтвердження здійснення ним господарської діяльності з іншими контрагентами, не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до пп. 7.2.3 (1) п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця.

Згідно із Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”№165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого у Мінюсті № 233/2037 від 23.06.1997 р. всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Також відповідно до вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, всі документи ТОВ «С.Дж.Р.Груп»по взаємовідносинах із позивачем (договори, акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні) підписані директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_5., який будучи допитаним по кримінальній справі за фактом створення фіктивного підприємства в якості свідка вказав, що не має жодного відношення до діяльності підприємства та документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб.

Також, як було зазначено вище, перевіркою ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було встановлено відсутність в ТОВ «С.Дж.Р.Груп»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, а доказів щодо укладення «С.Дж.Р.Груп»субпідрядних договорів з метою виконання договорів із ТОВ «Аква-Теплоресурс НВП», відносно поставки обладнання, здійснення пусконалагоджувальних та монтажних робіт, що передбачали необхідність наявності відповідних складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності позивачем до суду надано не було.

Таким чином, господарські операції між позивачем та «С.Дж.Р.Груп»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня ..., здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Враховуючи вищевикладене, правочин між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є нікчемним, а тому відповідачем було правомірно встановлено факт заниження позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 19 450, 00 грн., в тому числі по періодах: за жовтень 2009 р. в розмірі 19200, 00 грн. та за січень 2010 р. в розмірі 250, 00 грн.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 12.08.2011 р.