Постанова № 18705527, 09.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2011 року № 2а-10783/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія»

до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. №0002572202

суддя Добрянська Я.І.

представники: від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 05/08 від 05.08.2011 р.)

від відповідача: Не прибув

Справу, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, розглянуто в порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. №0002572202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-10783/11/2670 та призначено справу до судового розгляду на 09.08.2011 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 18.07.2011 р. №0002572202.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач дійшов помилкового висновку в акті перевірки щодо порушення позивачем термінів розрахунків згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. №0002572202 про стягнення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач в судове засідання не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в підтвердження чого представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 01.08.2011 р. особисто розписався про отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовних матеріалів.

Заперечення на позовну заяву, чи будь яких заяв або клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

В судовому засіданні 09.08.2011 р. представник позивача щодо продовження розгляду справи за відсутності відповідача (субєкта владних повноважень), що був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду не заперечив.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ч. 1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні 09.08.2011 р. представник позивача щодо розгляду даної справи в порядку письмового провадження не заперечив.

Зважаючи на викладене, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Біо-Тест-Лабораторія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем було складено Акт № 786/23-7/18094674 від 30.06.2011 р.

Згідно висновків Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, що викладені в вищевказаному Акті перевірки, встановлено порушення позивачем вимог ст.2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(зі змінами та доповненнями) по контрактам від 20.06.2010 р. №JIANGSU-BTL та від 20.04.2010 р. № PDFD-BTL, укладеним з компанією «JIANGSU YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD»Китай.

06.07.2011 р. ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»було подано заперечення на Акт перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 786/23-7/18094674 від 30.06.2011 р.

Відповіддю на заперечення до Акту перевірки від 13.07.2011 р., Державною податковою інспекції у Печерському районі міста Києва було залишено без змін висновки Акту перевірки № 786/23-7/18094674 від 30.06.2011 р.

На підставі зазначеного Акту перевірки, та встановлених в ньому порушень позивачем вимог законодавства, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. № 0002572202, яким ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»нараховано пеню за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 12279, 00 грн.

Позивач вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо порушення ним термінів розрахунків згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. №0002572202 про стягнення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, згідно імпортного контракту від 20.04.10 № PDFD-BTL між ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»(Покупець) та компанією «JIANGSU YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD», Китай, (Продавець), здійснено поставку товару в адресу ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія» відповідно до вантажної митної декларації № 98752 від 01.02.2011 р. загальною фактурною вартістю 98 000,00 дол.США

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, на виконання умов укладеного контракту ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»здійснило перерахування коштів в сумі 93 100,00 дол.США на користь нерезидента компанії «JIANGSU YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD», Китай, наступний чином:

- 03.08.2010 р.- на суму 31 110,00 дол.США;

- 29.11.2010 р. - на суму 41 480,00 дол.США;

- 24.12.2010 р. на суму 20 510,00 дол.США.

В акті перевірки, Податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва встановлено прострочення ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»перерахування валюти відносно суми 31 110,00 дол.США в 2 (два) дні - з 31.01.2011 р. по 01.02.2011 р., чим була порушена ст. 2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Також, згідно імпортного контракту від 20.06.2010 р. № JIANGSU-BTL між ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»(Покупець), та компанією «ЛJIANGSU YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD», Китай, (Продавець), відповідно до вантажної митної декларації №364579 від 11.02.2011 р., ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»отримало товар загальною фактурною вартістю 119 406,00 дол.США.

На виконання умов укладеного контракту ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»здійснило перерахування коштів в сумі 107 465,40 дол.США на користь нерезидента компанії «JIANGSU YONGHE PHARMACEUTICAL MACHINERY CO, LTD», Китай наступним чином:

- 03.08.2010 р. - на суму 37 771,80 дол.США;

- 29.11.2010 р. - на суму 37 771,80 дол.США;

- 24.12.2010 р.- на суму 31 921,80 дол. США.

В акті перевірки, Податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва встановлено прострочення ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія»перерахування відносно суми 37 771,80 дол.США в 12 (дванадцять) днів - з 31.01.2011 р. по 11.02.2011 р., чим була порушена ст. 2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків розрахунків, передбачених ст.2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми митної вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Згідно з абзацом 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України, або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до статті 43 Митного Кодексу України встановлюється, що у разі ввезення на митну територію України, тобто територію, на яку поширюється виключна юриспруденція Україні товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетину ними митного кордону.

Отже, законодавець момент здійснення імпорту повязує з наявністю будь-якої із двох умов: або з моментом перетину товаром митного кордону України або з переходом права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, законодавство пов'язує здійснення імпортної поставки з моментом перетину митного кордону або з моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця.

Термін «митний кордон України»визначено Митним кодексом України в ст.6, а саме: «Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон та меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України».

Як видно з наявних матеріалів справи, товар, який був поставлений згідно контрактів від 20.04.2010 р. № PDFD-BTL, специфікація №1 (ВМД № 98752 від 01.02.2011 р.) та від 20.06.2010 р. № JIANGSU-BTL, специфікація №1 (ВМД №364579 від 11.02.2011 р.) фактично перетнув митний кордон України 28.01.2011 р., що підтверджується нарядом № 1587 від 26.01.2011, на якому є печатка Південної митниці від 28.01.2011 р. з зазначенням «під митним контролем».

В подальшому зазначений товар був завантажений на автотранспорт згідно товарно-транспортних накладних СМК № 15872, № 15871, в яких наявна печатка з зазначенням «під митним контролем»від 30.01.2011 року.

Надалі, вантаж був перевезений до м. Києва, та взятий на митний контроль Київською регіональною митницею 31.01.2011 р. (розмитнений 01.02.2011 р.) на суму 98 000,00 доларів США за Договором № PDFD-BTL від 24.04.2010 р. та 11.02.2011 р. ( розмитнений 14.02.2011 р.) на суму 119 406,00 доларів США за Договором № JIANGSU-B від 20.06.2010 р.

Товар був перевезений з м. Одеси до м. Києва транспортним перевізником ТОВ «Лоджик Лінк Груп ЛТД», що підтверджується актами виконаних робіт, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи умови контрактів, позивачем були здійснені передплати від 03.08.2010 р. на суми 31 110,00 доларів США та 37 771,80 доларів США .

Таким чином, законодавчо встановлені строки розрахунків за вказаними платежами мали закінчитися 30.01.2011 р.

Товар прибув в Україну в порт м. Одеси 27.01.2011 р., що підтверджується коносаментом, з подальшим оформленням товарно-транспортних документів (наказу-наряду та накладних) 28.01.2011 р. та 30.01.2011 р. «під митний контроль».

З наведено вище, та аналізу зазначеного законодавства, судом вбачається, що терміни розрахунків згідно Закону України «Про порядок здійснення прорахунків в іноземній валюті»позивачем порушені не були.

Зважаючи на те, що перебування товарів під митним контролем неможливе без їх фактичного ввезення в Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (у вищевказаному випадку СМК), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем»з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України, то за таких обставин датою імпорту є не дата оформлення ВМД, як вказано в акті перевірки Податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 30.06.2011, а дата фактичного перетину митного кордону, тобто 30.01.2011 року.

Висновок відповідача в акті перевірки стосовно того, що моментом здійснення імпорту за вищезазначеною імпортною операцією є дата оформлення вантажно-митної декларації суд вважає таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, зважаючи на наступне.

Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж (зокрема, коносамент). На цьому документі проставляється відтиск штампа «під митним контролем»(імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «під митним контролем»(імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.1995 р. № 11/18-5435).

Первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «під митним контролем»(імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Як видно з матеріалів справи, на Коносаменті проставлено штамп «Під митним контролем»30.01.2011 р., що підтверджує факт та дату фактичного переміщення через митний кордон України товарів (перетин товаром митного кордону України).

З огляду на викладене вбачається, що відповідачем помилково ототожнюються поняття «перетину товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем»з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і підтверджується оформленою ВМД.

Також суд зазначає, що позиція відносно того, що імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного кордону України, а не з моменту оформлення ВМД встановлена Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2010 р. по справі №К-13382/08, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2009 р. по справі № К-14713/08, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.05.2009 р. по справі № К-37349/06.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджену постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. № 136 (далі Інструкція), вважаючи моментом здійснення імпорту дату оформлення вантажно-митної декларації.

Відповідно до пп.3 п.3 цієї Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після предявлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

А отже, зазначеною Інструкцією встановлюється лише можливість використання ВМД для зняття з контролю.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є ВМД.

Отже, проаналізувавши зазначене законодавство та наявні матеріали справи, суд вважає висновки відповідача, викладені в акті перевірки такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а винесене на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. №0002572202 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем не було порушено 180-денного терміну здійснення імпортної операції, відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідачем не було доведено суду правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. №0002572202.

Натомість позивач обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог, що також підтверджується допустимими доказами.

А відтак суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.2, 71, 86, 94, 97, ст.ст. 158-163, ст. 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 18.07.2011 р. №0002572202.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська