Постанова № 18705284, 06.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"06" жовтня 2011 р. № 2а- 10027/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.08.2011р.),

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 10928-07/26 від 31.05.11);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВЮРАЛЬЯНС" до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Харківській області про зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Харкова (61166, м. Харків, пр. Леніна 40 код ЕДР 22655247) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВЮРАЛЬЯНС»(61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11, код ЄДР 36458109) надмірно сплачену суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до солідарної системи у розмірі 67226,92 грн. (шістдесят сім тисяч двісті двадцять шість гривень 92 коп.) шляхом перерахування зазначеної суми коштів на п/р 26009038664 в ПАТ «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ», МФО 351607.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що факт переплати було виявлено під час здійснення з відповідачем звірки платежів та сальдо розрахунків з Пенсійним фондом України станом на 01.01.2011 р., а саме: 06.04.2011 р. що підтверджується актом звірки № 1360 від 06.04.2011 р.

В судове засідання представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання прибув, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив що, позивач здійснював щомісячну сплату єдиного податку до відділень державного казначейства за ставкою 10 % від суми виручки, а не сплату страхових внесків до органів Пенсійного фонду, як страхувальник.

Представник третьої особи -Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, залучений згідно Ухвали від 31.08.11р., у судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвами № 2030016696 від 17.12.2009 року та № 2030017115 від 06.12.2010 року про право сплати єдиного податку Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВЮРАЛЬЯНС" перебувало на спрощеній системі оподаткування і звітності та сплачувало єдиний податок за ставкою 10 %.

Позивач сплчував єдиний податок за ставкою 10 % від суми виручки, та відділення державного казначейства України після надходження коштів перераховували до Пенсійного фонду суми єдиного податку в розмірі 42 % від суми коштів сплаченого єдиного податку.

Позивач 06.04.2011 року звернувся до відповідача з листом № 08, в якому просив повернути надлишково сплачену суму в розмірі 67210,30 грн. на поточний рахунок позивача.

Відповідачем, на підставі направлення від 14.07.2011 року №520 та відповідно до Наказу від 14.07.2011 № 506 управління Пенсійного фонду у Дзержинському районі м. Харкова, було проведено позапланову перевірку ТОВ «ХАРКІВЮРАЛЬЯНС». За результатами перевірки складено Довідку від 15.07.2011 року № 281, в якій зазначено, що залишок частки єдиного податку у сумі -67226,92 грн., який надходить до бюджету Пенсійного фонду України після розщеплення органами Державного казначейства України, не являється страховим внеском, у зв'язку з чим органи Пенсійного фонду не можуть порушувати податкове законодавство, тобто повертати частку єдиного податку.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають такому страхуванню, порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 5 даного Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорам згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, я працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким, як і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ХАРКІВЮРАЛЬЯНС»є субєктом підприємницької діяльності, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування за ставкою єдиного податку 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Особа, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування сплачує єдиний податок, на підставі п. 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», щомісяця не пізніше 20 числа настного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Згідно п. 6 зазначеного Указу передбачено: суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

У той же час приписами пункту 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

Відповідно до 4.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням 4.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що положення пункту 6 Указу стосовно звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечить закону, а тому при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Одночасно суд зазначає, що ні Указом Президенту України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого Підприємства», ні іншими нормативними актами не встановлено підстав та порядку зменшення розміру суми відрахування з єдиного податку, перерахованого суб'єктом підприємницької діяльності до держказначейства, а позивач не наділений повноваженнями по здійсненню контролю за перерахованими грошовими коштами.

Відповідно до п. 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

З аналізу вказаної норми вбачається, що повернення або зарахування в рахунок майбутніх платежів страхових внесків може здійснюватися лише щодо:

1) надміру сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування);

2) помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач у спірний період припускав надмірну чи помилкову сплату єдиного податку.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВЮРАЛЬЯНС" до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Харківській області про зобовязання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 11 жовтня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.