Ухвала суду № 18698123, 11.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/708/11

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Залімського І. Г.

при секретарі: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

представника позивача Томенка Романа Вікторовича

представників відповідача Лесика Віталія Васильовича, Пенської Олени Юріївни, Тушевської Наталії Сергіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" до Державна податкова інспекція у м.Вінниці, управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Поділляагротранс" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції м. Вінниці, управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 10 травня 2011 року позовні вимоги позивача задоволив у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обгрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач стверджує, що судом першої інстанції не враховано обставину, що в наданих до перевірки та у судове засідання ТОВ "Поділляагротранс" документах, які носят назву актів виконаних робіт, не зазначено місця їх складання. Також відповідач посилається на те, що під час проведення перевірки ТОВ "Поділляагротранс" не надало первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з переробки та транспортування товару.

Не поголджуючись із доводами апеляційної скарги, позивач подав до суду заперечення, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на обставини викладені у запереченні на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку, що апеляційну скаргу не належить задовольняти виходячи з наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно затвердженого плану перевірки, на підставі направлення від 30.07.2010 р. № 339/0701 та відповідно до наказу № 146 від 30.07.10 р., головним державним податковим ревізором інспектором проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Поділляагротранс” із питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 250104 грн. за квітень 2010 р., в сумі 298473 грн. за травень 2010 р., в сумі 246004 грн. за червень 2010 р. на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 1.03.2010 р. по 1.06.2010 р. За результатом проведеної перевірки складено акт № 282/0701/33553300 від 1.09.2010 р. (далі - акт перевірки), в якому зафіксовані виявлені порушення.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що виконання договорів:

1. про переробку сировини і матеріалів постачальника № 12/22-09-пр від 22.12.2009 р., укладеного з ТОВ “Ісма-Екопром”оформлено документами, які мають назву акти виконаних робі, а саме:

- від 30.04.2010 р. № 4 на суму 242496 грн., в тому числі ПДВ 40416,00 грн.

- від 30.04.2010 р. № 4/1 на суму 43362,48 грн., в тому числі ПДВ 7227,08 грн.

- від 31.05.2010 р. № 5 на суму 294086,10 грн., в тому числі ПДВ 49014,35 грн.

- від 31.05.2010 р. № 5/1 на суму 25738,32 грн., в тому числі ПДВ 4289,72грн.

- від 30.06.2010 р. №6/1 на суму 367888,50 грн., в тому числі ПДВ 61314,75 грн.

- від 30.06.2010 р. №6/1 на суму 51142,80 грн., в тому числі ПДВ 8523,80 грн.

2. по перевезенню вантажу №06/09/01 від 09.06.2009 р., укладеного з СПД ОСОБА_6, оформлено наступними документами, які містять назву акти виконаних робіт, а саме:

- від 01.04.10 року №Б-00000022 на суму 8106,00 грн., в тому числі ПДВ 1351,00 грн.

- від 03.04.10 року №Б-00000022 на суму 9253,20 грн., в тому числі ПДВ 1542,20 грн.

- від 06.04.10 року №Б-00000026 на суму 9121,20 грн., в тому числі ПДВ 1520,20 грн.

- від 08.04.10 року №Б-00000027 на суму 9273,00 грн., в тому числі ПДВ 1545,50 грн.

- від 14.04.10 року №Б-00000028 на суму 9002,40 грн., в тому числі ПДВ 1500,40 грн.

- від 19.04.10 року №Б-00000030 на суму 9213,60 грн., в тому числі ПДВ 1535,60 грн.

- від 26.04.10 року №Б-00000037 на суму 9187,20 грн., в тому числі ПДВ 1531,20 грн.

- від 28.04.10 року №Б-00000038 на суму 8962,80 грн., в тому числі ПДВ 1493,80 грн.

- від 12.05.10 року №Б-00000040 на суму 8738,40 грн., в тому числі ПДВ 1456,40 грн.

- від 16.05.10 року №Б-00000045 на суму 9048,60 грн., в тому числі ПДВ 1508,10 грн.

- від 01.06.10 року №Б-00000052 на суму 9273,20 грн., в тому числі ПДВ 1545,50 грн.

- від 23.06.10 року №Б-00000064 на суму 8949,60 грн., в тому числі ПДВ 1491,60 грн.

- від 26.06.10 року №Б-00000067 на суму 8896,80 грн., в тому числі ПДВ 1482,80 грн.

- від 28.06.10 року №Б-00000068 на суму 8764,80 грн., в тому числі ПДВ 1460,80 грн.

3. по перевезенню вантажу № 02/08/01 від 18.02.2010 р., укладеного з ТОВ "Рубантранс" оформлено наступними документами, які носять назву акти виконаних робіт, а саме:

- від 27.04.10 року № 335 на суму 5562,50 грн., в тому числі ПДВ 927,08 грн.

- від 27.04.10 року № 338 на суму 5605,00 грн., в тому числі ПДВ 934,17 грн.

- від 06.04.10 року № 276 на суму 5510,00 грн., в тому числі ПДВ 918,33 грн.

- від 25.05.10 року № 402 на суму 17422,50 грн., в тому числі ПДВ 2903,76 грн.

- від 31.05.10 року № 420 на суму 11570,00 грн., в тому числі ПДВ 1928,34 грн.

- від 08.06.10 року № 447 на суму 11310,00 грн., в тому числі ПДВ 1885,00 грн.

- від 21.06.10 року № 495 на суму 23452,50 грн., в тому числі ПДВ 3908,75 грн.

- від 24.06.10 року № 509 на суму 5752,50 грн., в тому числі ПДВ 958,75 грн.

- від 29.06.10 року № 515 на суму 6285,00 грн., в тому числі ПДВ 1047,50 грн.

4. по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №02/08/01 від 18.02.2010, укладеного з ТОВ "Саноіл" оформлено наступними документами, які носять назву акти виконаних робіт, а саме:

- від 20.05.10 року № 1124 на суму 14210,90 грн., в тому числі ПДВ 2368,48 грн.

- від 14.06.10 року № 1157 на суму 17028,90 грн., в тому числі ПДВ 2838,15 грн.

- від 16.06.10 року № 1395 на суму 11396,70 грн., в тому числі ПДВ 1899,45 грн.

- від 18.06.10 року № 1418 на суму 5745,60 грн., в тому числі ПДВ 957,60 грн.

- від 21.06.10 року № 1443 на суму 5467,50 грн., в тому числі ПДВ 911,25 грн.

5. по наданню послуг по митному брокерському обслуговуванню №5/N/2009 від 10.03.2009 р., укладеного з ТОВ "Новика" оформлено наступними документами, які носять назву виконаних робіт, а саме:

- від 02.04.10 року № 166/1 на суму 5520,00 грн., в тому числі ПДВ 920,00 грн.

- від 13.04.10 року № 180/1 на суму 2760,00 грн., в тому числі ПДВ 460,00 грн.

- від 26.04.10 року № 205/1на суму 3432,00 грн., в тому числі ПДВ 572,00 грн.

- від 27.04.10 року № 213 на суму 4104,00 грн., в тому числі ПДВ 684,00 грн.

- від 27.04.10 року № 214 на суму 2760,00 грн., в тому числі ПДВ 460,00 грн.

- від 26.05.10 року № 250/1 на суму 6390,00 грн., в тому числі ПДВ 1065,00 грн.

- від 26.05.10 року № 251/1 на суму 5424,00 грн., в тому числі ПДВ 904,00 грн.

- від 26.05.10 року № 266/1 на суму 3432,00 грн., в тому числі ПДВ 572,00 грн.

- від 28.05.10 року № 273/1 на суму 2760,00 грн., в тому числі ПДВ 460,00 грн.

- від 10.06.10 року № 292/1 на суму 2760,00 грн., в тому числі ПДВ 460,00 грн.

- від 10.06.10 року № 296/1 на суму 2760,00 грн., в тому числі ПДВ 460,00 грн.

- від 14.06.10 року № 303/1 на суму 2760,00 грн., в тому числі ПДВ 460,00 грн.

- від 16.06.10 року № 308/1 на суму 6864,00 грн., в тому числі ПДВ 1144,00 грн.

- від 17.06.10 року № 313/1 на суму 5520,00 грн., в тому числі ПДВ 920,00 грн.

- від 30.06.10 року № 335/1 на суму 6468,00 грн., в тому числі ПДВ 1078,00 грн.

Проте, у вищезазначених документах, які носять назву акти виконаних робіт, не зазначено місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Таким чином, акти виконаних робіт, як первинний документ, не відповідають вимогам ст. ст. 1, 3, 4, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, оскільки складені з порушенням норм п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. В звязку з чим, встановлено, що ТОВ “Поділляагротранс”не надало документи, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують факти проведення господарських операцій, а саме: отримання послуг від ТОВ “Ісма-Екопром”, СПД ОСОБА_6, ТОВ “Рубантранс”, ТОВ “Саноіл”, ТОВ “Новинка”, що відповідно, не дає право для віднесення даних сум до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Так, згідно п.п. 7.2.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Наявність у товариства податкових накладних, за умови встановлення факту невідповідності вищезазначених первинних документів вимогам діючого законодавства, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту. Таким чином, у ТОВ “Поділляагротранс”відсутні операції, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 6, 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Відповідно, податкові накладні, які не відповідають вищезазначеним вимогам, не можуть бути підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених покупцем при придбані товарів (послуг).

З огляду на викладене, податковий інспектор дійшов висновку, що ТОВ “Поділляагротранс”завищено суму податкового кредиту за квітень на 65536,56 грн., за травень 2010 р. на 66470,15 грн., за червень на 94747,70 грн.

Водночас, в акті перевірки зазначено, що під час проведення перевірки ТОВ “Поділляагротранс”не надано первинних документів, які підтверджували факт здійснення господарських операцій з переробки та транспортування товару. Витрати, понесені на придбання товару не оформлені відповідними первинними документами. У звязку з вищезазначеним, відсутнє підтвердження фактичного придбання товару та не доведено факт її використання у межах господарської діяльності.

Перевіркою також встановлено, що ТОВ “Поділляагротранс” порушено ст. 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також вважається таким, що порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Проведені господарські операції між ТОВ “Поділляагротранс”та ТОВ “Агрокомс”, ТОВ “ВВВВ”, ДП “Сантрейд”, ТОВ “Укрпівденьмасло”, ЗАТ “Харківський експериментальний завод”, ВАТ “Київський маргариновий завод”, ЗАТ “Креатин”, ВАТ “Одеський олійножировий комбінат”, ПП “Олігарх”ООО Торговый дом “Регіон Волга”, ООО “ЄКСПО ХИМ”, є нікчемними та недійсними так як не спричиняють реального настання правових наслідків, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Так, згідно договорів, постачальниками товарів (послуг) виступали вищенаведені підприємства. Вантажовідправник зобовязаний передати водію разом з товарно-транспортною накладною документи, які слідують з вантажем (посвідчення про якість, сертифікат та інші). Відомості про ці документи обовязково зазначаються у товарно-транспортній накладній. У посвідчені про якість, у сертифікаті або іншому документі повинні міститись відомості про продукцію, допустимий термін доставки. Посвідчення про якість і сертифікат оформлюється в день подання вантажу для перевезення, засвідчується підписами відповідних право уповноважених на це осіб і печаткою. В ході проведення перевірки не надано жодного документа від вищенаведених постачальників.

Для перевірки надані тільки документи, що мають назви накладні та податкові накладні. Інші документи, які свідчать про характеристики та якість поставленого товару перевіркою не виявлено, а підприємством не надано. Так як в ході проведення перевірки не представлено вищезазначені документи, які є обовязковими при передачі товару, перехід права власності не відбувся тобто немає підтвердження фактичного отримання товару.

Таким чином перевіркою встановлено, що поставка товару від вищезазначених постачальників мала нетоварний характер, так як не виконано умови поставки, поставка не супроводжена відповідними документами, які б підтверджували її дійсність. Тому оприбуткування товару не повязане з господарською діяльністю підприємства.

Згідно порядку ведення податкового обліку не підлягають врахуванню у складі податкового кредиту з ПДВ так званні безтоварні операції, які є підставою для визнання вищезазначених договорів нікчемними та недійсними.

В ході проведення перевірки не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ. Таким чином, вищенаведені операції по формуванню податкового кредиту за рахунок правовідносин ТОВ “Поділляагротранс”з контрагентами постачальниками є нікчемними.

Таким чином, посилаючись на положення Цивільного кодексу України, які регулюють договірні відносини купівлі-продажу перевіряючий приходить до висновку про встановлену законом недійсність та нікчемність правочинів.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта ДПІ у м. Вінниці винесла податкові повідомлення-рішення:

- № 0002632300/0 від 10.09.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 290650 грн. за червень 2010 р. на суму 246004 грн.;

- № 0002622300/0 від 10.09.2010 р. про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 84054 грн. в т.ч. 64657 грн. за основним платежем та 19397 грн. штрафної (фінансової) санкції, які платником оскаржені та за результатом розгляду відповідних скарг прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.11.2010 № 0002632300/1 та №0002622300/1 аналогічні попереднім, які в свою чергу рішенням ДПА у Вінницькій області від 31.01.11 р. залишені без змін.

Як вбачається з акту перевірки, податковий інспектор дійшов висновку про те, що податкові накладні не відповідають вимогам закону, оскільки встановлено, що первинні документи (акти виконаних робіт) не відповідають вимогам діючого законодавства. А тому відсутні підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених покупцем при придбанні товарів (послуг).

Колегія суддів, з такою позицією податкового органу не погодилась, виходячи з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”(далі -Закон №996).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).

Визначення "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996. Це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Стаття 9 цього ж Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на акти виконаних робіт по господарським операціям з ТОВ “Ісма-Екопром”, СПД ОСОБА_6, ТОВ “Рубантранс”, ТОВ “Санойл”, ТОВ “Новинка”про які йдеться в акті перевірки, в останніх зазначені передбачені чинним законодавством реквізити (назва підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції, дата складання), крім місця складання.

При цьому, слід зауважити, що в актах підписаних з ТОВ “Ісма-екопром”(№ № 4, 4/1 від 30.04.10 р., № №5, 5/1 від 31.05.10 р., №№ 6, 6/1 від 30.06.2010 р.), хоч і не зазначено такого реквізиту як місце його складання, проте, перевіряючим не враховані акти про прийняття на переробку давальницької сировини (що зазначена у перелічених документах), в яких міститься місце складання (а.с.78-86 т.2).

Більше того, у актах виконаних робіт, підписаних з ТОВ “Новика” місце складання зазначено (а.с.115-129, т. 2).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що факт надання послуг також підтверджується доданими до матеріалів справи договорами про надання послуг, товарно-транспортними накладними, вантажно митними деклараціями, податковими накладними.

Згідно із приписами статті 4 Закону №996, одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Також згідно частини 5 статті 8 Закону підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обставини викладені у акті перевірки щодо невідповідповідності актів виконаних робіт вимогам закону не відповідають дійсності. При цьому, на думку суду, відсутність “місця складання”на актах здачі- прийняття робіт не спростовує факти здійснення господарських операцій (фактичного надання послуг), відповідно, не підтверджує позицію податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Стосовно висновку податкового органу про нікчемність правочинів, Колегія суддів погоджуєтся із правовою позицією суду першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обовязкова ознака специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обовязковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Вдповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма повязує недійсність господарського зобовязання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідачами не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочинів конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Натомість, позивачем надані при перевірці та, як вбачається з листа № 10/20-ПМ від 20.10.2010 р. (а.с.59 т.2), при розгляді скарги всі первинні документи, як то: акти виконаних робіт, ати прийняття на переробку давальницької сировини, товарно транспортні накладні, ВМД, товарні накладні, специфікація, з/д накладна, реєстри платіжних доручень.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового інспектора щодо визначення правочинів як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та, відповідно, щодо їх нікчемності. А тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових -повідомлень рішень підлягають задоволеню.

Оскільки відповідачем неправомірно зменшено суми бюджетного відшкодування за травень, червень 2010 року, а тому задекларовані суми ПДВ підлягають відшкодуванню.

Так, стаття 7 Закону України “Про податок на додану вартість”(чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначала порядок обчислення і сплати податку на додану вартість. Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 цієї статті встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до приписів абзацу першого підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно із абзацом 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з Державного бюджету України.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачу сума відємного значення з ПДВ в розмірі 290650 грн. за травень 2010 р. та в розмірі 246004 грн. за червень 2010 р. відшкодована не була, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про стягнення її з державного бюджету.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2010 року є законною і обґрунтованою, а відтак підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 жовтня 2011 року .

Головуючий <Список >Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді< Список >Матохнюк Дмитро Борисович

< Список >Залімський Ігор Геннадійович

<Список >

<Список >