Ухвала суду № 18697435, 17.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 р.Справа № 2а-1170/11/2070 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача Курафєєв В.В.

представника відповідача Линник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від10.03.2011р. по справі№2а-1170/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Промелектро», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000030700/0 від 11.01.11 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.11 р. по справі № 2а-1170/11/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.11 р. по справі № 2а-1170/11/2070 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Промелектро»зареєстровано як суб'єкт господарювання-юридична особа, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію (а.с. 10) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова.

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 11014/07-013/23747724 від 30.12.10 р. (а.с. 13-36) виїзної позапланової перевірки підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по деклараціям за жовтень та листопад 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні та жовтні 2010 р. В акті перевірки були зафіксовані порушення платником податків вимог п. 7.2.3, п. 7.4.1, п. 7.7.1, п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», повязані з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від TOB «СТАЛІКС»(код ЄДРПОУ 35945476) та TOB «КМБУД»(код ЄДРПОУ 36351741) у вересні 2010 р. на суму ПДВ 44871,25 грн., у звязку з чим сума податкового кредиту по декларації за вересень 2010 р. складає 1196482,75 грн., внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у жовтні 2010 р. на 44871,0 грн. (а.с. 13-36).

Підставою для таких висновків стало те, що угоди, укладені з TOB «СТАЛІКС»та TOB «КМБУД», не відбулися, оскільки на виконання наказу ДПА України № 266 від 18.04.08 р. «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»було проведено співставлення даних податкової звітності з ПДВ, а саме розшифровок податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2010 р. і було зясовано, що відповідно «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»підприємствами TOB ЛІKC»та TOB «КМБУД»декларації з ПДВ за вересень 2010 р. до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не надані.

В обґрунтування підстав для задоволення позову суд першої інстанції вказав на те, що відомості Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ є неналежним доказом в силу ч. 4 ст. 70 КАС України, оскільки обставини декларування або недекларування податкових зобов'язань з ПДВ відповідно ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 7 Закону України «Про ПДВ»можуть підтверджуватись виключно декларацією з ПДВ.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, між позивачем від його контрагентів були отримані товари, які були використані у власній господарській діяльності і цей факт відповідачем ні в акті перевірки, ні в подальших документах не спростований. Будь-яких доказів твердження про те, що господарські операції між позивачем та TOB ЛІKC»і TOB «КМБУД»не відбулися, ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не наведено, оскільки в акті перевірки відсутні відомості про те, що перевіряючими взагалі ці правочини досліджувалися.

Надані до матеріалів справи документи підтверджують наявність у підприємства належним чином оформлених видаткових, податкових накладних, проведення платежів за придбаний товар на розрахункові рахунки постачальників і цей факт відповідачем не заперечується.

В ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Закон України «Про ПДВ», не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно Закону України «Про ПДВ»сума ПДВ, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Оскільки чинне законодавство не повязує право платника податків на відображення в бухгалтерському та податковому обліку, податковій звітності проведених господарських операцій з виконанням його контрагентами обовязків нарахування та сплати до бюджету податків та зборів, у відповідача не існує законних підстав перекладати на позивача свого обовязку, як складової частини системи ДПС України, здійснювати контроль за платниками податків. Також слід відмітити, що твердження перевіряючих про те, що господарські операції не відбулися, є надуманими і не підтвердженими належними та допустимими доказами.

В акті перевірки та апеляційній скарзі відповідач наполягає на порушенні позивачем вимог податкового законодавства. слід відмітити, що в п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. В п. 7.4.1 наведеної статті визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В чому полягають порушення наведених норм відповідач не вказав.

Також у відповідача відсутні докази недотримання позивачем приписів п. 7.7.1 та п. 7.7.2 ст. 7 вказаного Закону при обрахуванні податкового кредиту за вказані періоди, що перевірялися.

Факт реєстрації контрагентів позивача платниками ПДВ, а також той факт, що вказані підприємства на момент складання на адресу позивача податкових накладних були зареєстровані органами ДПС у встановленому законодавством порядку в якості платників ПДВ, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Крім того, в обґрунтування судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що відповідно п. 1.7 наказу ДПА України № 327 від 10.08.05 р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Податковий орган протиправно не прийняв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, відповідно до яких платник податків здійснив розрахунки з контрагентами та включив до складу податкового кредиту відповідні суми сплаченого податку, а статус податкової звітності контрагента платника податків у «Системі обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»як «звіт визнано не дійсним»не забороняє платнику податків включати до податкового кредиту суму сплаченого (нарахованого) податку при придбанні товарів (робіт, послуг), та, відповідно, використовувати законне право на бюджетне відшкодування.

З огляду на наведене вище, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в діях позивача під час віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за вересень 2010 р. - 44871,00 грн. відсутні порушення п. 7.2.3, п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», а тому податкове повідомлення-рішення № 0000030700/0 від 11.01.11 р. відповідачем прийняте безпідставно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.11 р. по справі № 2а-1170/11/2070 прийнята з дотриманням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від10.03.2011р. по справі№2а-1170/11/2070 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від10.03.2011р. по справі№2а-1170/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро»до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.05.2011 року.