Ухвала суду № 18697391, 12.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 р.Справа № 2а-11824/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.,

в присутності представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011р. по справі№2а-11824/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Слово РК"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Приватне підприємство «Слово РК», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. № 0001892302/0/, згідно з яким ГІП «Слово РК» було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код 3011021000 в розмірі 34290 грн., в тому числі за основним платежем 22860 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11430 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. № 0001902302/0, згідно з яким ПП «Слово РК»визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код 3014010100 в розмірі 498714 грн., в тому числі за основним платежем 332476 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 166233 грн. в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 484671 грн., в тому числі за основним платежем 323114 грн., за штрафними санкціями 161557 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. № 0000741702/0, згідно з яким ГІН «Слово РК»було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем прибутковий податок з робітників і службовців, код 5011010101 в розмірі 1166 грн., в тому числі і за основним платежем 388,5 гри., за штрафними (фінансовими) санкціями 777,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2010 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. № 0001892302/0, згідно з яким ПП «Слово РК» було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код 3011021000 в розмірі 34290 гри., в тому числі за основним платежем 22860 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11430 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. № 0001902302/0, згідно з яким ПП «Слово РК «визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код 3014010100 в розмірі 498714 грн., в тому числі за основним платежем 332476 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 166233 грн. в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 484671 грн., в тому числі за основним платежем 323114 грн., за штрафними санкціями 161557 гри.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. № 0000741702/0, згідно з яким ПП «Слово РК» було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем прибутковий податок з робітників і службовців, код 5011010101 в розмірі 1166 грн., в тому числі і за основним платежем 388,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 777,5 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.4.7 ст. 4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.7.1 ст.7, п.п. 8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. 9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 28.07.2010 № 576 та від 11.08.2010 № 612, виданих Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова, Влад Надією Михайлівною - старшим державним податковим ревізором інспектором II рангу відділу проведення перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, Софіянчук Любов Єгорівною - головним державним податковим ревізором-інспектором радником податкової служби II рангу відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, Кєрімовою Арзу Раміз гази - завідувачем сектору контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі, Бєлай Аллою Яківною -начальником відділу погашення прострочених податкових зобов'язань, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509 XII «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Слово РК» (код ЄРПОУ 34466538) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки було складено Акт від 20.08.2010 р. № 4004/23-212/34466538.

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями) в частині заниження податку на прибуток всього у сумі 22869 грн., у тому числі за III квартал 2007 року в сумі 11430 грн., за IV квартал 2008 року в сумі 11430 грн; п. 4.7 ст. 4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями в частині заниження податку на додану вартість всього у сумі 332476 грн., в тому числі 09 місяць 2008 року в сумі 444 грн., за 02 місяць 2010 року в сумі 326461 грн., 03 місяць 2010 року в сумі 5571 грн.; п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 за № 889-ІУ «Про податок з доходу фізичних осіб» в частині заниження податку з доходів фізичних осіб всього у сумі 388,50 грн., в т.ч. за серпень 2008 - 269,25 грн., за березень 2009 - 119,25 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в Акті перевірки, 26.08.2010 р. позивач подав до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова свої заперечення (вих. № 26/08-04).

02.09.2010 р. Приватним підприємством «Слово РК» було отримано листа № 12362/10/23-220 «Про розгляд заперечень», в якому зазначалося, що висновок до акту перевірки № 4004/23-212/34466538 від 20.08.2010 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова стосовно заниження податку на прибуток у сумі 22860 грн., на порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 286/97-ВР), заниження податку на додану вартість у сумі 332476 грн., на порушення п. 7.4 ст. 4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), заниження податку з доходів фізичних осіб всього у сумі 388,50 грн.. на порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 р. за № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідає вимогам діючого законодавства та залишається без змін.

03.09.2010 р. на підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова були прийняті:

-податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. № 0001892302/0, в якому вказувалося що «згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-111 зі змінами та доповненнями на підставі акта перевірки № 4004/23-212/34466538 від 20.08.2010 р. встановлено порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР із змінами та доповненнями у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код 3011021000 в розмірі 34290 (тридцять чотири тисячі двісті дев'яносто) грн., в тому числі за основним платежем 22860 (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят) грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11430 (одинадцять тисяч чотириста тридцять) грн.;

-податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. № 0001902302/0, в якому вказувалося що «згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-1II зі змінами та доповненнями на підставі акта перевірки № 4004/23-212/34466538 від 20.08.2010 р. встановлено порушення п. 4.7 ст. 4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код 3014010100 в розмірі 498714 (чотириста дев'яносто вісім тисяч сімсот чотирнадцять) грн., в тому числі за основним платежем 332476 (триста тридцять дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 166233 (сто шістдесят шість тисяч двісті тридцять три) грн.;

-податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. № 0000741702/0, в якому вказувалося що «згідно з підпунктом «г» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1 ст. 20 Закону України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акта перевірки № 4004/23-212/34466538 від 20.08.2010 р. встановлено порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем прибутковий податок з робітників і службовців, код 5011010101 в розмірі 1166 (одна тисяча сто шістдесят шість) грн., в тому числі за основним платежем 388,5 (триста вісімдесят вісім гривень 50 коп.) грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 777.5 (сімсот сімдесят сім гривень 50 коп.) грн.

ПП «Слово РК» було отримано листа ДШ у Фрунзенському районі м. Харкова від 13.09.2010 р. № 13174/10/23-220 «Про внесення змін», яким позивача було повідомлено, що до Акту виїзної планової перевірки ПП «Слово РК» було внесено ряд змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятих рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01.06.2007 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (Орендодавець) та Приватним підприємством «Слово РК» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1/06.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 739,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення господарської діяльності. Орендна плата в місяць складала 15240,00 грн. (без ПДВ).

Зазначене приміщення було передано позивачу, про що свідчить акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 01.06.2007 року.

Відповідно до рішення власника ПП «Слово РК» №2-2007 від 05.06.2007 року, було ухвалено провести поточний ремонт орендованого нежитлового приміщення.

У період з 01.06.2007 р. по 30.11.2007 на площі орендованого приміщення проводилися ремонтні роботи. Вартість придбаних послуг оренди від ФОП ОСОБА_8, у цей період склала за II квартал 2007 року - 15240 грн.; за III квартал 2007 року - 45720 грн.; за IV квартал 2008 року -30480 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000013 від 30.06.2007 р., № ОУ-0000016 від 31.07.2007 р., № ОУ-0000019 від 31.08.2007 р., № ОУ-0000022 від 30.09.2007 р., № ОУ-0000024 від 31.10.2007 р., № ОУ-0000027 від 30.11.2007 р.

Вартість вищезазначених послуг була віднесена позивачем до складу валових витрат, що на думку відповідача є неправомірним, оскільки витрати, пов'язані з орендою приміщення, під час проведення ремонтних робіт зазначеного приміщення, не має можливості пов'язати з господарською діяльністю підприємства.

Матеріалами справи встановлено, що у подальшому, після закінчення ремонтних робіт нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 використовуються позивачем для здійснення господарської діяльності.

Так, у період з 01.12.2007 р. по 31.12.2008 р. частина приміщень була передана в суборенду, що підтверджується договором суборенди нежитлового приміщення № 30-11/07-СО від 29.11.2007 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОПЕЙ Україна», договором суборенди нежитлових приміщень від 01.12.2007 р., укладеним з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9, договором суборенди нежитлових приміщень № 43 від 01.12.2008 р., укладеним з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, договором суборенди нежитлових приміщень від 01.12.2007 р., укладеним з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11

Згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ основний вид діяльності ПП «Слово РК» під кодом 52.47.0 - роздрібна торгівля книгами, газетами та канцелярськими товарами.

07.11.2008 р. Приватним підприємством «Слово РК» було отримано дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування № 01-6528.

З вищезазначеного дозволу вбачається, що в нежитловому приміщенні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розміщується магазин з реалізації непродовольчих товарів. Продовження терміну дії дозволу до 30.04.2011 р. свідчить, про наявність та функціонування такого магазину за вищезазначеною адресою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями) закріплює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З аналізу зазначеної вбачається, що до валових витрат включаються не лише витрати, які безпосередньо виникають внаслідок здійснення основного виду діяльності, але й витрати, сплачені протягом звітного періоду у зв'язку з лише підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці. Однак, товари, роботи та послуги, в і оплату яких виникли витрати, у подальшому повинні використовуватися у власній господарській діяльності. Крім того, до валових витрат не відносяться лише ті витрати, які хоча й пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці , однак, посилання на які міститься в пунктах 5.3-5.7 статті 5.

Колегія суддів зазначає, що використання нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що орендується на підставі договору оренди від 01.06.2007 р. № 1/06 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, після закінчення ремонтних робіт для здійснення власної господарської діяльності (здача в суборенду, розміщення магазину) дає можливість дійти висновку, що підстав виключати витрати, пов'язані зі сплатою орендної плати з 01.06.2007 по 30.11.2007 р. під час проведення ремонтних робіт, у розмірі 91440,00 гри. зі складу валових витрат немає.

Таким чином, висновки Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова щодо заниження приватним підприємством «Слово. РК» податку на прибуток за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 у сумі 22860 грн., у тому числі за 11 квартал 2007 р. в сумі 3810 грн., ПІ квартал 2007 року в сумі 11430 грн., за IV квартал 2008 року в сумі 7620 грн., не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність податкового повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. № 0001892302/0, в якому визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код 3011021000 в розмірі 34290 (тридцять чотири тисячі двісті дев'яносто) грн., в тому числі за основним платежем 22860 (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят) грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11430 (одинадцять тисяч чотириста тридцять) грн.

Також матеріалами справи встановлено, що Приватне підприємство «Слово РК» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29703809 від 11.08.2006 р.

02.02.2010 між Приватним підприємством «Слово РК» (Комісіонер) та Приватним підприємством «Тріада+» (Комітент) було укладено договір комісії від 02.02.2010 № 01/02-2010.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору комітент доручає комісіонерові, а комісіонер зобов'язується за вимогою комітента укладати від свого імені та за рахунок комітента договори поставки паперу, картону, плівки для друку і передавати все отримане за договорами поставки комітенту.

Найменування, діапазон цін та асортимент товару для постачання за Договором комісії було визначено в Додатку № 1 до Договору комісії № 01/02-2010 від 02.02.2010 р. Для проведення вищезазначених дій 02.02.2010 р. ПП «Тріада+» було перераховано Приватному підприємству «Слово РК» на рахунок 26009801572101 кошти в сумі 2000000,00 грн., які станом на 31.03.2010 за умовами договору не використані. При отриманні грошових коштів позивачем не було збільшено податкові зобов'язання за лютий 2010 на суму 333333,33 грн., що на думку Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова призвело до порушення п. 4.7 ст. 4 п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з огляду на наступне.

При цьому колегія суддів зазначає, що ч. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» на порушення якої посилається Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова, передбачає, що у випадку, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих, у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом: 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг)), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Зі змісту ч. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок па додану вартість» вбачається, що вона застосовується лише тоді, коли за умовами договору комісії комісіонер здійснює від власного імені, але за рахунок комітента продаж товарів, тобто поставку товарів, отриманих від комітента, третім особам, й отримує від них грошові кошти за товари.

Однак, як випливає з п. 1.1 договору комісії № 01/02-10 від 01.02.2010 р. Приватне підприємство «Слово РК» зобов'язувалося не продавати від власного імені та за рахунок комітента товари, а, навпаки, купувати від власного імені та за рахунок комітента товари, перелік яких зазначений в Додатку № 1 до цього договору.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що ч. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» не може застосовуватися до правовідносин позивача.

Частина 3 п. 4.7 п. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлює, що у разі коли платник податку (далі -повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням: та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставки в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставки інших видів компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), а Датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду в межах договору комісії № 01/02-10 від 02.02.2010 р. Приватне підприємство «Слово РК» не здійснювало ані перерахування грошових коштів на користь продавців товару, ані передавало придбаний товар Приватному підприємству «Тріада+», оскільки зобов'язання за вищезазначеним договором не були виконані внаслідок того, що комітент не надавав згоди на укладення договорів поставки паперу та картону за цінами, що перевищують зазначені в Додатку № 1 до Договору.

Так, 26.02.2010 р. позивач направив Приватному підприємству «Тріада+» листа (вих.. № 28/02/10-1), в якому просив надати дозвіл на укладення договорів поставки паперу та картону за цінами, зазначеними у листі.

Однак, 01.03.2010 р. листом (вих. № 3671) Приватне підприємство «Тріада+» повідомило, що воно наполягає на виконанні договору комісії на тих умовах, які в ньому були визначені. 31.01.2010 р. Приватне підприємство «Слово РК» знову звернулося (лист вих. № 31/03/10-1) до Приватного підприємства «Тріада+» з проханням надати дозвіл на укладення договорів поставки паперу та картону за цінами, зазначеними у листі. Однак, 01.04.2010 р. листом (вих. № 52/1) Приватне підприємство «Тріада+» знову повідомило, що воно наполягає на виконанні договору комісії на тих умовах, які в ньому були визначені

Матеріалами справи встановлено, що зобов'язання за договором комісії були частково виконані в липні 2010 р., коли Приватним підприємством «Слово РК» у Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС-ТРЕЙД» було придбано та відвантажено на користь ГШ «Тріада+» товару на суму 796287,27 грн. Так. листом (вих. № 29/06-01) від 29.06.2010 р. 2010 р. Приватне підприємство «Слово РК» попросило надати дозвіл на укладення договору поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю «АСС-ТРЕЙД» за цінами, що перевищують ті, які визначені в Додатку № 1 до договору комісії, а також повідомило, що поставка товару буде здійснюватися окремими партіями. 30.06.2010 р.

Приватне підприємство «Тріада і» повідомило (лист вих. 96/1), що воно дає згоду на укладення договору поставки за цінами, зазначеними в листі, а також не заперечує проти поставки товару окремими партіями. 01.07.2010 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСС-ТРЕЙД» було укладено договір поставки № 01/07-10/, на виконання якого протягом липня 2010 р. було здійснено відвантаження товару на загальну суму 796287,27 грн. (сімсот дев'яносто шість тисяч двісті вісімдесят сім гривень 27 коп.) за наступними видатковими накладними: № АСАС-0000963 від 02.07.2010 р., № АСАС-0000784 від 05.07.2010 р., № АСАС-0000786 від 06.07.2010 р„ № АСАС-0000787 від 07.07.2010 р.. № АСАС-0000898 від 07.07.2010 р., № АСАС-0000806 від 08.07.2010 р., № АСАС- 0000899 від 08.07.2010 р., № АСАС-0000810 від 12.07.2010 р., № АСАС-000081.1 від 13.07.2010 р., ! № АСАС-0000812 від 13.07.2010 р., № АСАС-0000821 від 14.07.2010 р., № АСАС-0000829 від 15.07.2010 р., № АСАС-0000964 від 15.07.2010 р., № ХСАС-0000841 від 19.07.2010 р., № АСАС-0000849 від 20.07.2010 р., № АСАС-0000850 від 20.07.2010 р., № АСАС-0000879 від 22.07.2010 р., № АСАС-0000869 від 23.07.2010 р., № АСАС-0000873 від 23.07.2010 р., № АСАС-0000909 від 29.07.2010 р., № АСАС-0000916 від 30.07.2010 р. До кожної видаткової накладної була надана відповідна податкова накладна. Придбаний товар Приватне підприємство «Слово РК» відвантажило Приватному підприємству «Тріада+» на підставі наступних видаткових накладних: РН-0000001 від 02.07.2010 р., РН-0000002 від 05.07.2010 р., РН-0000003 від 06.07.2010 р., РН-0000004 від 07.07.2010 р., РН-0000005 від 07.07.2010 р., РИ-0000006 від 08.07.2010 р., РН-0000021 від 08.07.2010 р., РН-0000007 від 12.07.2010 р.. РН-0000008 від 13.07.2010 р., РН-0000009 від 13.07.2010 р., РН-0000010 від 14.07.2010 р., РН-0000011 від 15.07.2010 р., РН-0000012 від 15.07.2010 р., РН-0000013 від 19.07.2010 р., РН-0000014 від 20.07.2010 р., РН-0000015 від 20.07.2010 р., РН-0000018 від 22.07.2010 р., РН-0000016 від 23.07.2010 р., РН-0000017 від ? 23.07.2010 р., РН-0000019 від 29.07.2010 р., РН-0000020 від 30.07.2010 р.

Доставка товару від позивача безпосередньо до Приватного підприємства «Тріада+» здійснювалося перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 на підставі договору № 14/01-П на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 44.01.2010 р. (товарно-транспортні накладні від 02.07.2010 р., 05.07.2010 р., 06.07.2010 р., 07.07.2010 р., 08.07.2010 р., 12.07.2010 р.. 13.07.2010 р., 14.07.2010 р., 15.07.2010 р„ 19.07.2010 р., 20.07.2010 р., 22.07.2010 р., 23.07.2010 р., 29.07.2010 р., 30.07.2010 р.)

31.07.2010 р. Приватним підприємством «Слово РК» було складено звіт комісіонера, що був затверджений Приватним підприємством «Тріада+», в якому винагорода Комісіонера за виконання зобов'язань була визначена в розмірі 2% від суми відвантаженого товару, тобто 15925,75 (п'ятнадцять тисяч девятсот двадцять п'ять гривень 75 коп.) грн., в том числі ПДВ 2654,29 (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 29 коп.).

Здійснення вищезазначеної операції було відображено в Декларації з податку на додану вартість за липень 2010 р., наданій до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова 19.08.2010 р., а також в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, наданому 30.08.2010 р."

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Приватне підприємство «Слово РК» не вчинювало порушення ч. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який в даному випадку має застосовуватися лише разом з вищезазначеною ч 2 п. 4.7 ст. 4, оскільки вказані норми не підлягають застосуванню до договору комісії № 01/02-10 від 01.02.2010 р., укладеного між ПП «Слово РК» і ПП «Тріада+».

Відповідно до ч. 1 п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи і позивач визнав, що ним було завищено податковий кредит всього у сумі 9362 грн., в тому числі 09 місяць 2008 року в сумі 444 грн.. за 10 місяць 2008 року в сумі 166 грн., 12 місяць 2008 в сумі 222 грн., 01 місяць 2009 в сумі 35 грн., 03 місяць 2009 року в сумі 189 грн., за 07 місяць 2009 року в сумі 175 грн., за 09 місяць 2009 року в сумі 1494 грн., за 11 місяць 2009 року в сумі 626 грн., за 12 місяць 2009 року в сумі 829 грн., за 01 місяць 2010 року в сумі 886 грн., за 02 місяць 2010 року в сумі 2313 грн., 03 місяць 2010 р. в сумі 1983 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Приватним підприємством «Слово РК» не було вчинено порушення ч. 2 п. 4.7 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», однак, допущено порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового кредиту всього у сумі 9362 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. № 0001902302/0, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код 3014010100 в розмірі 498714 (чотириста дев'яносто вісім тисяч сімсот чотирнадцять) грн., в тому числі за основним платежем 332476 (триста тридцять дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 166233 (сто шістдесят шість тисяч двісті тридцять три) грн. є незаконним та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 484671 (чотириста вісімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят одна) грн., в тому числі за основним платежем 323114 (триста двадцять три тисячі сто чотирнадцять) грн., за штрафними санкціями 161557 (сто шістдесят одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім) грн.

Матеріалами справи також встановлено, що між Приватним підприємством «Слово РК» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 було укладено в усній формі договір про надання рекламних послуг шляхом виготовлення рубрикаторів в кількості 47 примірників.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 14/08-51 від 14.08.2008 р. за рекламні послуги на суму 1804,00 грн., в тому числі податок на рекламу 1,97 грн., який було сплачено 18.08.2008 р., що підтверджує банківська виписка від 18.08.2008 р. Податок з доходів фізичних осіб Приватним підприємством «Слово РК» з суми винагороди не утримувався. Рекламні послуги надавалися ФОП ОСОБА_7 в межах її підприємницької діяльності (Свідоцтво Серія В02 № 226240) зі сплатою єдиного податку.

Так, в Свідоцтві про сплату єдиного податку серія НОМЕР_1 від 01.04.2007, виданому ДПІ у Московському районі м. Харкова, дія якого була продовжена до 31.12.2008 р., безпосередньо зазначається, що вищевказаний підприємець здійснює наступні види діяльності: рекламні, інформаційні, посередницькі, послуги при операціях з нерухомістю, здавання в оренду нерухомості.

Також було встановлено, що між Приватним підприємством «Слово РК» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 було укладено в усній формі договір щодо установки телефонного апарату з розводкою мережі Інтернет по приміщенню магазина.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_15 було виставлено позивачу рахунок-фактуру № ВК-000064 від 26.03.2009 р. за роботи, що мали виконуватися на суму 795 гри., який було сплачено 26.03.2009 р., що підтверджує банківська виписка від 26.03.2009 р. Податок з доходів фізичних осіб Приватним підприємством «Слово РК» з суми винагороди не утримувався. Вищезазначені роботи були виконані належним чином, що підтверджує Акт виконання робіт № ВК-000539 від 26.03.2009 р.

Роботи виконувалися фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 в межах його підприємницької діяльності (Свідоцтво Серія В00 № 791052) зі сплатою єдиного податку.

Так, в Свідоцтві про сплату єдиного податку серія НОМЕР_2 від 10 грудня 2004 р.. виданого ДНІ у м. Полтава, дія якого була продовжена на 2009 р., безпосередньо зазначається, що вищевказаний підприємець здійснює наступні види діяльності: оптово-роздрібна торгівля, спеціальний монтаж, обслуговування (озвучування-аранжування).

Пункт 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлює, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Згідно з п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний /дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.

Відповідно п.п. 9.12.1, 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпунктах 9.12.1 цього пункту, то такі доходи, оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Колегія судів зазначає, що оскільки, фізичні особи-підприємці ОСОБА_7 та ОСОБА_14 були платниками єдиного податку, то у приватного підприємства «Слово РК» не було підстав утримувати з них податок з доходів фізичних осіб.

Таким чином, позивачем не було вчинено порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» .

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 р. № 0000741702/0, згідно з яким було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем прибутковий податок з робітників і службовців, код 5011010101 в розмірі 1166 (одна тисяча сто шістдесят шість) грн., в тому числі за основним платежем 388,5 (триста вісімдесят вісім гривень 50 коп.) грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями 777,5 (сімсот сімдесят сім гривень 50 коп.) грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Слово РК", документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року по справі№2-а-11824/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011р. по справі№2а-11824/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Катунов В.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 17.05.2011 р