Ухвала суду № 18696981, 05.08.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2011 р.Справа № 2-а-9858/09/2170 Категорія: 8.2.6.Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В., Зуєвої Л.Є.

за участю секретаря – Ведутенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу державного підприємства Садовський морський торговельний порт на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2009 року за адміністративним позовом Скадовського морського торговельного порту до державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009 р. позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та просив: визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області (надалі ДПІ) від 26.02.2009 р. №0000142301/0, від 26.02.2009 р. №0000152301/0, від 09.04.2009 р. №0000142301/1, від 09.04.2009 р. №0000152301/1.

В обґрунтування своїх позовних вимог державне підприємство Садовський морський торговельний порт (надалі Підприємство) вказало на порушення спеціалістами податкової інспекції порядку складання акту перевірки. Відповідно до п. 1.7 р. 1 наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В порушення викладеного, висновки у акті перевірки зроблено не на підставі первинних документів, а виключно на підставі аналізу синтетичного бухгалтерського обліку, деяких бухгалтерських проведень в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток). Ревізором не проводилась суцільна перевірка первинних документів підприємства. Підприємство вважає не правильним висновок відносно того, що на заниження валового доходу та завищення валових витрат мали вплив операції по взаєморозрахункам з структурним підрозділом Хорлівський морський торговельний портовий пункт, яке не має статусу юридичної особи. Внутрішнє переміщення матеріальних цінностей у межах одного господарського суб'єкта не може вважатися продажем (поставкою) з виникненням об'єкту оподаткування. Закон про прибуток пов'язує продаж виключно з переходом прав власності на товари (роботи, послуги). На переконання позивача, у ході перевірки не проведено аналіз діяльності та податкових розрахунків Хорлівського морського торговельного портового пункту. Позивач також вказує на те, що для створення державного підприємства (Хорлівський морський торговельний портовий пункт") треба наказ Міністерства транспорту та зв'язку України, в акті відсутнє посилання на цей наказ.

Крім викладеного вище, в позові вказано на неправильне тлумачення у акті перевірки питання оприбуткування та витрат матеріальних цінностей. Підприємство не отримувало безкоштовно ніяких матеріальних цінностей (у акті не наведено жодного первинного документа та контрагента, на підставі яких та у кого отримано такі цінності). Позивачем оприбутковано активи, отримані від демонтажу та ліквідації основних засобів. Ці матеріальні цінності ні як не можна вважати отриманими безкоштовно, підприємство понесло витрати на придбання основних засобів у минулих податкових періодах, а тому визнавати додатковий дохід при оприбуткуванні запасів або не визнавати витрати у разі їх подальшого використання у господарській діяльності не правомірно.

В позові Підприємство, також, заперечує викладений на стор. 11 акту перевірки висновок про порушення підприємством пп.. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток у частині віднесення на валові витрати сум добових, виданих працівникам порту понад встановлені законодавствами нормами. Означене питання на підприємстві врегульовано колективним договором на 2006-2009 роки, у доповненні до якого зазначено, що у випадку відрядження у межах України на відстань більш 250 км від м. Скадовська добові збільшуються у два рази. За умови домовленості роботодавця, профспілкового комітету та працівників, виплата добових у збільшеному розмірі та віднесення цих затрат на валові витрати підприємства - цілком законно.

На переконання позивача, неправомірним є і висновок ДПІ відносно віднесення на валові витрати затрат на виконання робіт по влаштуванню дороги до прохідної порту по вул. Набережна у сумі 48746 грн. Ці роботи були необхідні для здійснення господарської діяльності - надання можливості вантажному автотранспорту перевозити вантажі порту та недопущення зриву поставок. При цьому, Підприємство посилалося на норми Закону про прибуток (пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5) та Закону "Про планування й забудову територій", які не забороняють нести видатки на благоустрій і впорядкування території не власнику.

Позивач також вважає, що податковим ревізором зроблено неправильний висновок відносно податкового обліку витрат на заробітну плату та нарахувань у соціальні фонди. В акті зазначається (стор.12-13), що підприємство віднесло витрати на заробітну плату та відповідні нарахування працівників ремонтної служби, які були зайняті на будівництві. Однак, при перевірці не були використані усі первинні документи, а тому, ревізор не звернув увагу, що витрати по зарплаті та нарахування на ремонт, та витрати по зарплаті та нарахуванням на будівництво взагалі не відображені у податковому обліку та валових витратах .

Підприємство вважає безпідставним зменшення валових витрат по операціям перерахування санкцій до фонду інвалідів, до міського бюджету за порушення у сфері видобутку піску, курсової різниці, тільки на підставі бухгалтерських проведень без застосування первинних документів.

Порушенням зі боку перевіряючих позивач вважає і не врахування у валових витратах факту заниження цих витрат на суму 345679 грн. придбання товарів (робіт, послуг).

Підприємство вважає не правильним висновок перевіряючих щодо використання матеріальних цінностей у невиробничих цілях, а саме, порушення вимог п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", і заперечує визначене завищення податкового кредиту в сумі 9749 грн. по операції, пов'язаної з влаштуванням дороги до прохідної порту. Не згоден позивач і з висновками акту про порушення вимог п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ про неправильний облік питомої ваги оподатковуваних операцій з ПДВ у разі, коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, що спричинило завищення податкового кредиту на суму 325302 грн. Позивач послався на вимоги пп. 7.4.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», що у разі коли товари (роботи, послуги). виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого)\ податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Механізм розподілу зазначених сум податку Законом не передбачено. Підприємство вважає, що такий механізм запропоновано податковою службою у листі від 01.12.99 №18043/7/16-1220-16, від 15.07.09 № 14927/7/16-1517, а також у деяких консультаціях спеціалістів податкової служби. Так, розподіл сум ПДВ відбувається відповідно до коефіцієнту, який визначається як відношення обсягу оподаткованих операцій (або обсягу операцій звільнених від оподаткування) у загальному обсязі поставки товарів (послуг) у поточному звітному періоді (без врахування сум ПДВ). При визначенні загального обсягу операцій враховуються обсяги операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, за нульовою ставкою та операції, які звільнені від оподаткування. Знайдений таким чином коефіцієнт застосовується не до всього задекларованого у звітному періоді податкового кредиту, а тільки до тієї частини, яка відповідає частці використання товарів (робіт, послуг) в оподаткованих (або звільнених) операціях звітного періоду. Підприємством зроблені розрахунки тієї частини податкового кредиту, по товарам (роботам, послугам), які використовуються у звільнених від оподаткування операціях, та які відповідно не повинні враховуватися у складі податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2009 р. у задоволенні адміністративного позову Підприємства - відмовлено.

В апеляційній скарзі, Підприємство, посилаючись на, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Підприємство за формою власності є державним. Згідно до висновків планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р. (акт перевірки від 16.02.2009 №53/23/01125703), ДПІ було виявлено заниження апелянтом податку на прибуток у сумі 159797 грн., заниження податку на додану вартість в сумі 350022 грн. та інші порушення.

Відносно правомірності податкового повідомлення - рішення ДПІ від 26.02.2009 № 0000142301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 159797 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51559 грн.

В акті перевірки зазначено, що за період з 01.07.07 по 30.09.08 Підприємством був занижений валовий дохід у сумі 6988056 грн., у тому числі за три квартали 2007 року в сумі 1620112 грн., за 2007 рік в сумі 2867512 грн., за 1-й квартал 2008 року в сумі 1888336 грн., за півріччя 2008 року в сумі 2940857 грн., за три квартали 2008 року в сумі 4120544 грн. Суб'єктом господарювання були занижені задекларовані показники у рядку 01.2 Декларацій "приріст балансової вартості запасів " всього у сумі 226682 грн., у тому числі за 2007 рік у сумі 24133 грн., за півріччя 2008 року в сумі 124281 грн., за три квартали 2008 року у сумі 202549 грн.

Пункт 5.9 ст. 5 Закону «Про прибуток»передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону «Про прибуток». Апелянт включив до складу балансової вартості запасів під час розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів витрати на товарно-матеріальні цінності, які не були використані у власній господарській діяльності, а саме - безоплатну передачу товарно-матеріальних цінностей портопункту Хорли, яке хоч і є структурним підрозділом Підприємства, але є юридичною особою (код ЄДРПОУ 24113080), зареєстрований як платник податків, сплачує податки на загальних підставах. Доводи апелянта, про те, що передача товарно-матеріальних цінностей між позивачем та Хорлівським морським торговельним портовим пунктом є внутрішнім переміщенням цінностей і не може вважатись продажем, поставкою товарів з виникненням об'єкту оподаткування є необґрунтованими та спростовуються наданими до суду положенням про Державне підприємство «Хорлівський морський торговельний портовий пункт. Згідно до п.п. 3 п.3.1, 3.2. ДП «Хорлівський морський торговельний пункт»має право юридичної особи та веде свій самостійний закінчений баланс. За змістом визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно із ст.. 62 Господарського кодексу України підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.. Пункт 1.31 ст. 1 Закону «Про прибуток»до продажу товарів відносить будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. До безоплатно наданих товарів Закон відносить товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості (пункт 1.23 ст. 1 Закону про прибуток). Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV підприємство може самостійно виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства. Але портопункт є окремою юридичною особою, а не структурним підрозділом, веде окремий самостійний баланс, відпуск товарів між апелянтом та порто пунктом не є внутрішньо господарськими розрахунками з виробничою одиницею, передача товарів відбулась від однієї юридичної особи до іншої. Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток валовий дохід включає, зокрема, доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді, за винятком випадків, коли такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи. Отже, висновки податкової інспекції щодо заниження валового доходу є правомірними.

Підприємством включено до складу балансової вартості запасів під час розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, витрати на придбання яких не включаються до складу валових витрат, та вартість запасів, отриманих безкоштовно, а саме: від демонтажу власних основних засобів та основних засобів портопункту Хорли. Реєстр встановлених порушень відображений в додатках №№ 5 та 5.1 до акту перевірки, апелянт вважає, що оприбутковані товарно-матеріальних цінності, які були отримані від розібрання (ліквідації) основних засобів, не можуть вважатись безкоштовно отриманими, так як у минулих податкових періодах підприємство несло витрати.

Дійсно, оприбутковані товарно-матеріальні цінності отримані в наслідок ліквідації основних засобів були включені до складу валових витрат у минулих податкових періодах, а саме: за першою подією - фактом їх надходження. ДПІ не заперечує, що оприбуткування товарно-матеріальних цінностей від ліквідації основних засобів оформлені первинними документами, як того і вимагає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-Х1У. Але, як вбачається з додатку № 5 та № 5.1 до акту перевірки, під час розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, позивач не виключив з їх складу вартість запасів використаних у власній господарській діяльності на кінець податкового періоду, що призвело до подвоєння цих витрат саме у податковому (а не бухгалтерському) обліку: вперше розмір витрат був збільшений в момент придбання від постачальника (що є вірним), а вдруге - в момент оприбуткування після ліквідації основного засобу.

Вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих після ліквідації основних засобів, під час оприбуткування не обліковується у складі валових доходів і витрат і відповідно не приймає участі в податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів згідно п. 5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Коли такі матеріальні цінності використовуються в подальшому при самостійному виготовленні або поліпшенні основних фондів вартість цих цінностей не відображається в податковому обліку платника податків (тобто на їх вартість не збільшується балансова вартість відповідної групи та вони не враховуються при формуванні валових витрат по поліпшенню в межах 10% ліміту).

Зважаючи на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незаконності дій позивача.

Суд апеляційної інстанції дослідив посилання апелянта на неузгодженість показників по приросту (убутку) балансової вартості запасів, наведених у додатках №5, №5.1 та у акті перевірки. Колегія суддів вважає, що неузгодженості в цьому випадку не має. Дійсно на стор. 6 Акту перевірки зазначено, що за 2007р. приріст занижено на 24 133 грн., а на стор. 12 - на 16405 грн. Однак, при цьому, апелянт не звернув уваги на те, що на стор. 6 акту перевірки описується значення рядка 01.2 Декларації на прибуток підприємства "Приріст балансової вартості запасів", а на стор. 12 - значення рядка 04.2 Декларації "Убуток балансової вартості запасів".

Твердження апелянта про порушення порядку складання акту перевірки, суд апеляційної інстанції вважає не переконливими та такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. В акті перевірки не завжди наводяться факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. В деяких випадках, відсутні вказівки на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, перевіряючі, здебільшого, звертаються до синтетичного бухгалтерського обліку, деяких бухгалтерських проведень. Але вказане не заперечує самого факту виявлених порушень податкового законодавства, оскільки це підтверджується не тільки даними акту перевірки, але і іншими доказами. Вирішальною є та обставина, що підприємство не заперечує розміру заниження податкових зобов'язань та даних записів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Апелянтом спростовуються тільки підстави віднесення тих чи інших доходів до валових та правомірність включення витрат підприємства до складу валових витрат. До того ж, апелянтом, в обґрунтування своєї правової позиції, не надано до суду першої інстанції відомості податкового обліку, в яких би відображалися ті суми, що занесені до Декларацій з податку на прибуток, в тому числі розшифрування валового доходу відносно доходів та валових витрат ( заробітна плата, відрахування із зарплати, податки, вартість придбання товарів та інше) або інші документи.

Перевіркою було встановлено, що підприємство включило до складу валових витрат суму добових, виданих працівникам порту, понад встановлені законодавствам норми. Апелянт вважає, що відповідно до пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону про прибуток на валові витрати відносяться у тому числі будь-які виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін. Між адміністрацією і працівниками Підприємства укладено колективний договір на 2006-2009 роки, у доповненні до якого зазначено, що у випадку відрядження у межах України на відстань більш 250 км від м. Скадовська добові збільшуються у два рази.

Підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат віднесені витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найму інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Додатково до цих витрат відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження. Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право виплачувати збільшені добові своїм працівникам при наявності підстав для цього, але відносити їх на валові витрати в повній сумі виплат з перевищенням граничних норм, встановлених Постановою КМУ від 23.04.1999 р. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон", є неправомірним. На підставі колективного договору або наказу працедавцем можуть бути встановлені розміри добових витрат, які перевищують норми, встановлені Постановою КМУ від 23.04.1999 № 663, але відповідно до пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат добові витрати включаються лише в межах граничних норм, суми перевищення виплачуються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.

Щодо включення апелянтом до складу валових витрат в грудні 2007 р. 48746 грн. витрат на виконання робіт по влаштуванню дороги до прохідної порту судова колегія виходить з наступного.

Асфальтне покриття по вул.. Набережній в м. Скадовська є комунальною власністю, та знаходиться на балансі МКП "Очисні споруди". Ремонт та обслуговування цього покриття повинен здійснюватись за рахунок місцевого бюджету.

Апелянт хоче переконати суд в тому, що роботи по ремонту вуличного покриття були вкрай потрібні для Підприємства. Воно їх виконало та понесло витрати, які були необхідні для здійснення своєї господарської діяльності, а саме - надання можливості вантажному автотранспорту перевозити вантажі порту та недопущення зриву поставок. При цьому, Підприємство посилається на норми пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток, який передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Апелянт, також, посилається на Закон "Про планування й забудову територій", який, на погляд Підприємства, не забороняє нести видатки на благоустрій і впорядкування території не власнику.

Судова колегія вважає перелічені вище доводи необґрунтованими з огляду на наступне. Стаття 36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 р. № 2807-IV передбачає, що за рахунок коштів підприємств, установ та організацій здійснюється фінансування заходів, спрямованих на благоустрій, виконання робіт з ремонту і реконструкції доріг внутрішньогосподарського користування, озеленення, утримання в належному стані території, яка їм належить на праві власності або праві користування, а також на усунення на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) пошкодження інженерних мереж, елементів благоустрою та наслідків аварій, що сталися з їх вини. Підприємства, установи, організації на умовах договору, укладеного з балансоутримувачем об'єкта благоустрою, можуть здійснювати часткове фінансування утримання закріпленої за ними території та/або брати пайову участь у фінансуванні утримання в належному стані всього об'єкта благоустрою. У податковому обліку підприємства відображення будь-яких витрат можливе лише за умови, що їх здійснення пов'язано з веденням господарської діяльності.

Отже, податківцями зроблено правильний висновок, що в порушення пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток, який передбачає, що витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону, не включаються до валових витрат.

Згідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «Господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».

В даному випадку, витрати понесені позивачем на благоустрій об’єкту, що не обліковується як об'єкт основних фондів, не збільшують балансову вартість основних фондів.

При цьому, суд першої інстанції врахував і обмеження, встановлені пунктами 5.3-5.7 ст. 5 Закону про прибуток при включенні витрат до складу валових. Підпунктом 5.3.2 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: "придбання, будівництво, реконструкцію, ремонт та інші поліпшення основних фондів ..., які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону".

Підпункт 8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" роз’яснює - під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. До складу валових витрат підприємство має право включити протягом звітного періоду лише витрати на благоустрій, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. . Відповідно до вимог абз. З пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування ... витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування". Зважаючи на все вище викладене, колегія вважає, що, витрати по ремонту дороги, що здійснюються за рахунок власних коштів підприємства не повинні включатися до валових витрат.

При проведенні перевірки було встановлено завищення задекларованих Підприємством показників: у рядку 04.3 "витрати на заробітну плату"; у рядку 04.4 "сума страхових зборів"

Наведене пов’язано з включенням до даного рядку декларацій витрат на виплату зарплати працівникам, зайнятим будівництвом причалу, та суму страхового збору цих працівників . ДПІ вважає, що це є витратами, пов'язаними з будівництвом основних фондів, які після вводу в експлуатацію будуть амортизуватись. Так як, апелянт не надав суду доказів про те, що ці витрати не були відображені в податковому обліку –вони є не підтвердженими.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо законності податкового повідомлення-рішення ДПІ від 26.02.2009 р. №0000142301/0, від 26.02.2009 р. №0000152301/0 та від 09.04.2009 р. № 0000142301/1, від 09.04.2009 р. №0000152301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Законом «Про податок на додану вартість»встановлено єдиний порядок відображення сум ПДВ при здійсненні оподатковуваних ПДВ, неоподатковуваних і звільнених від оподаткування ПДВ операцій. Суми вхідного ПДВ не діляться на оподатковувані ПДВ, неоподатковувані чи звільнені від оподаткування ПДВ операції, а відображається умовний продаж, тобто нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ на товари, послуги, основні фонди, які після їх придбання використовуються в неоподаткованих або звільнених від оподаткування ПДВ операціях. Підприємство порушило вимоги п.п. 7.4.3 п.7.4 ст.7 вказаного вище Закону, оскільки не вірно обліковувало питому вагу оподатковуваних операцій з ПДВ де товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні.

Таким чином, зважаючи на все вище викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства Садовський морський торговельний порт –залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2009 року за адміністративним позовом Скадовського морського торговельного порту до державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень –без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: