Ухвала суду № 18696665, 14.07.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2011 р. Справа № 2-а-12832/09/1570 Категорія:8,2,3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді - Турецької І.О. суддів –Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Одеський завод шампанських вин»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000841620/0, від 19 серпня 2009 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Одеський завод шампанських вин» (далі по тексту –ПАТ «Одеський завод шампанських вин», позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ( далі по тексту –СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000841620/0 від 19 серпня 2009 року.

В обґрунтування позивач зазначив, що в порушення чинного законодавства України податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, внаслідок включення до складу податкового кредиту податкових накладних виписаних в попередніх періодах без подання до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі заяв зі скаргою на постачальників, які не надали вчасно податкові накладні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року позовні вимоги –задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000841620/0 від 19 серпня 2009 року на загальну суму 50263,89 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підприємством ПАТ «Одеський завод шампанських вин»були включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, відповідно до отриманих від контрагентів податкових накладних у тому податковому періоді, в якому вони були отриманні та з урахуванням 1095 денного терміну, встановленого у п. 15.3.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Саме даний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено Законом України «Про податок на додану вартість».

В апеляційній скарзі Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв’язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апелянт зазначає, що податкове зобов'язання, податковий кредит, суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету, або бюджетному відшкодуванню є категоріями, які визначаються виключно за звітний податковий період, без перенесення на наступні такі періоди. Тому, платник податку повинен формувати податковий кредит на підставі податкової накладної лише у тому звітному періоді, у якому виникли податкові зобов'язання, за такою накладною, та відповідно, у періоді, в якому вона повинна бути виписана. Однак, ПАТ «Одеський завод шампанських вин», з невстановлених причин, суми податку, сплачені по податковим накладним були віднесені не до відповідного звітного періоду, а до періоду, наступного за ним, що порушує порядок, встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі по тексту –Закон №168/97) .

Представник апелянта в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав, та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

З’ясувавши обставини справи, проаналізувавши доводи апелянта та рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 серпня 2009 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ПАТ «Одеський завод шампанських вин»за лютий 2009 року та за квітень 2009 року.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 10 серпня 2009 року №485/16-2/32224466/52, в якому встановлено порушення п.п. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону №168/97, в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених документами, визначеними згідно з п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього Закону .

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2009 року №0000841620/0, яким ПАТ «Одеський завод шампанських вин»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 50263,89 грн., в тому числі за основним платежем - 33509,26 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 16754,63грн.

Не погодившись з вищенаведеним рішенням, Головою правління ПАТ «Одеський завод шампанських вин»були подані скарги, які після розгляду СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі залишено без задоволення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вирішуючи справу по суті, взяв до уваги наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, виникнення у позивача права на податковий кредит по податку на додану вартість є дата видачі йому податкових накладних контрагентами.

Тобто, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на момент перевірки ПАТ «Одеський завод шампанських вин»суми податку на додану вартість були підтверджені податковим накладними, які і є документами зазначеними підпунктом 7.4.5. ст. 7 Закону №168/97, що спростовує твердження апелянта про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

Не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість або віднесення до податкового кредиту частини вартості товарів (послуг) - податку у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, здійснив оплату товарів (робіт, послуг) з урахуванням податку на додану вартість для здійснення власної господарської діяльності та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195 - 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі –залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Одеський завод шампанських вин» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000841620/0 від 19 серпня 2009 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її повного тексту.

Доповідач –суддя                                                                      І.О. Турецька

суддя:                                                                                          Л.В. Стас

суддя:                                                                                          І.П. Косцова