Постанова № 18696524, 01.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2011 р.Справа № 2-а-7219/09/1470 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Романішина В.Л.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області та приватного підприємства ім. лейтенанта Шмідта на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.10.2010 року по справі за позовом приватного підприємства ім. лейтенанта Шмідта до державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

21.12.2009 року приватне підприємство ім. лейтенанта Шмідта звернулось до суду першої інстанції з позовом до державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000192301/0 від 19.05.2009 року, № 0000192301/1 від 20.07.2009 року, № 0000192301/2 від 25.09.2009 року про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 10430 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5212 грн., усього в сумі 15645 грн., а також скасування податкових повідомлень-рішень № 0000202301/0 від 19.05.2009 року, № 0000202301/1 від 20.07.2009 року про застосування штрафних санкції В СУМІ 5758 грн. за порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» та постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271 «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.10.2010 року адміністративний позов задоволено частково. Частково скасовані податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області від 19.05.2009 року № 0000192301/0, № 0000192301/1 від 20.07.2009 року, № 0000192301/2 від 25.09.2009 року в сумі 9097 грн. основного платежу та 4549 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі рішенням, 18.10.2010 року начальник державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області подав апеляційну скаргу на вказану постанову Миколаївського окружного адміністративного суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Березанському районі Миколаївської області посилається на те, що надані позивачем податкові накладні стосуються його основного виду діяльності, тому повинні бути включені до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість, в яких відображаються результати операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва (спецдекларація № 2). Однак, позивачем суми ПДВ по операціям з реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва включено до загальної податкової декларації.

У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.10.2010 року та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП ім. лейтенанта Шмідта.

В свою чергу приватне підприємство імені лейтенанта Шмідта також подало апеляційну скаргу на вказану постанову Миколаївського окружного адміністративного суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт посилається, що підприємством було здійснено реалізацію основного фонду (човна), яка є разовою господарською операцією з продажу основного засобу у місці, не призначеному для оптової чи роздрібної торгівлі, а тому це не є торгівлею у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У звязку із зазначеним позивач вважає, що не повинен сплачувати ПДВ з продажу цього основного засобу. Крім того позивач посилається на те, що нормативно-правові акти, згідно яких державною податковою інспекцією нараховано штрафні (фінансові) санкції за порушення порядку акумулювання коштів на спецрахунках втратили чинність, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.10.2010 року та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП ім. лейтенанта Шмідта в повному обсязі.

Сторони по справі в судове засідання апеляційної інстанції не зявились, про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи та подали до Одеського апеляційного адміністративного суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідачем подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області підлягає задоволенню, а апеляційна скарга приватного підприємства імені лейтенанта Шмідта не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2009 р. працівниками державної податкової інспекції у Березанському районі була проведена планова перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 01/2300/00466879 від 23.04.2009р., на підставі якого державною податковою інспекцією у Березанському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192301/0 від 19.05.2009 року на суму 10 430 грн. донараховано податку на додану вартість та 5 215 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000202301/0 від 19.05.2009 року про застосування штрафних санкції за порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість»та постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271 «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини»в сумі 5758 грн.

В ході проведеної перевірки податковими органами встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем віднесено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів ( послуг), не підтверджені податковими накладними всього на суму 9097 грн. та занижено по податковим деклараціям № 3 всього податку на додану вартість в сумі 1333 грн.

Колегія суддів не погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог приватного підприємства ім. лейтенанта Шмідта в частині скасування податкових повідомлень-рішень щодо донарахування податку на додану вартість в сумі 10 430 грн. та штрафних санкцій в сумі 5 215 грн., зважаючи на наступне:

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими значеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансової санкції, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до 01 січня 2008 року зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п.п. 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума одержані від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітній (податковий) рік становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Сплачена сільськогосподарським товаровиробником сума ПДВ за товарно-матеріальні цінності або товари, що використовуються і будуть використовуватися для виробництва власної сільськогосподарської продукції, має відображатися як податковий кредит в спеціальній податковій декларації з ПДВ.

П. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ зупинено дію п. 7.7 ст.7, тільки в частині сплати до бюджету податку на додану щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, а не порядку визначення суми податку - як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої податкової декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержану сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Тобто, для операцій з продажу сільськогосподарськими товаровиробниками товарів (робіт, послуг) власного виробництва, щодо яких п. 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ встановлено спеціальний режим використання сум ПДВ, виключень щодо формування податкового кредиту не передбачено.

Таким чином, сплачена приватним підприємством сума ПДВ за товар або послуги, що використовуються і будуть використовуватися для виробництва власної сільськогосподарської продукції має відображатися, як податковий кредит в спеціальній податковій декларації з ПДВ.

Пунктом 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ визначено, що податкову декларацію з ПДВ (скорочену) подають також ті платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону про ПДВ) суми ПДВ повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання.

До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, встановлені зазначеними пунктами. Тобто, формування податкового кредиту згідно придбаних приватним підприємством товарів або послуг проводиться відповідно до тієї діяльності в якій використовуються, чи будуть використовуватися такі товари або послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності в перевіряємому періоді ПП ім. лейтенанта Шмідта було виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції. Тому податкові накладні, надані позивачем стосуються основного виду діяльності підприємства, тобто повинні бути включені до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість, в яких відображаються результати операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва (спецдекларація №2).

В свою чергу суд першої інстанції не надав зазначеним обставинам належної оцінки, а обмежився лише перерахуванням наданих позивачем податкових накладних.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Березанському районі в частині визначення податкового зобовязання на суму 9097 грн. прийнято обґрунтовано та скасуванню не підлягає.

Що стосується визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1333 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 666 грн. колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 3.1 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Пунктом 1.4 вищезазначеного Закону визначено, що поставка товарів - будь-яка операція, що здійснюється згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачать передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Таким чином, операція по продажу основного засобу (човна) підлягає оподаткуванню податком на додану вартість у розмірі 20 % від суми його вартості, тому відповідачем правомірно донараховано позивачу за продаж човна моторного ПДВ 20% в сумі 1 333 грн.

Крім того не підлягають задоволенню позовні вимоги ПП ім. лейтенанта Шмідта в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000202301/0 від 19.05.2009 року, № 0000202301/1 від 20.07.2009 року про застосування штрафних санкції в сумі 5758 грн. зважаючи на наступне:

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»сільськогосподарські товаровиробники, на яких поширюються норми п. 11.29 ст. 11 зазначеного Закону, щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, суми ПДВ, належні до сплати чи відшкодування, на розрахунки з бюджетом не відносять, а також залишають у власному розпорядженні i використовують на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони підлягали стягненню до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва згідно з нормою пункту 11.29 Закону затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 №271.

Згідно з пунктом 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 №271 кошти, не перераховані на окремий рахунок, також вважалися використаними не за цільовим призначенням і підлягали стягненню до державного бюджету в безспірному порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що перевіркою виявлено порушення позивачем зазначеного вище порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками у 2006-2008 роках, у період, коли норми постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271 були чинними та повинні були дотримані всіма субєктами, які користуються пільгами, передбаченими п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість.

Відповідно до пункту 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 №271, залишки сум податку, акумульовані на спеціальних рахунках, в кінці року вилученню до бюджету не підлягали, а починаючи з 1 березня року, що настав за роком, в якому Верховною Радою України ратифіковано протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі підлягали перерахуванню до державного бюджету в тій частині, що залишилася не використаною.

Оскільки Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі, ратифіковано Законом України від 10.04.2008, то залишки коштів, акумульованих на спецрахунках станом на 01.03.2009 року підлягають перерахуванню до бюджету.

Крім того, спрямуванню до бюджету підлягають також кошти, які до 01.03.2009 року не були перераховані на окремий рахунок (незалежно від причин).

Зважаючи на зазначене суми коштів, які позивачем в порушення Закону України «Про податок на додану вартість»не були перераховані на окремий рахунок, та вважаються використаними не за цільовим призначенням підлягають стягненню до державного бюджету.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті державною податковою інспекцією у Березанському районі Миколаївської області є правомірними та скасуванню не підлягають.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП ім. лейтенанта Шмідта.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області задовольнити.

Апеляційну скаргу приватного підприємства ім. лейтенант Шмідта залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.10.2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства ім. лейтенанта Шмідта.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:Бойко А.В.

Судді: Романішин В.Л.

Яковлєв О.В.