Постанова № 18695053, 11.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2011 року                     № 2а-10639/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Келеберди В.І. при секретарі судового засідання  Віруцькій О. В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"-Державне підприємство "Укроборонсервіс"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2010р. №0001882306/0/24047

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Київський ремонтний завод «Радіан»звернулося з позовом до суду з вимогами визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 05.07.2010 №0001882306/0/24047 на суму основного платежу  в розмірі 137949,00 грн. та 36991,80 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає спірне рішення таким, що прийняте необґрунтовано, оскільки, виявлені під час інвентаризації нестачі ТМЦ в межах норм фактичного (природного) убутку не матимуть податкових наслідків, їх вартість не виключається зі складу валових витрат, а витрати на придбання таких товарів враховуються у перерахунку залишків за нормами п. 5.9 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У зв’язку з тим, що винні особи ще не встановлені відсутні підстави для віднесення нестачі на валовий дохід, тому податковим органом неправомірно було донараховано податок на прибуток за 1 квартал 2009 року.

Стосовно не включення до складу валових доходів різниці від продажу нерухомого майна у 4 кварталі 2009 року в сумі 20111,19 грн., позивач відзначив в судовому засіданні, що дійсно головним бухгалтером ця сума не була включена, однак виходячи з того, що позивач не має наміру оскаржувати рішення податкового органу в частині, ним заперечується і ця донарахована сума, але без викладення мотивів.

З приводу проведення амортизації  восьми транспортних засобів, які віднесені до 2 групи та не переведені в «невиробничі фонди»з подальшим зняттям з амортизаційних відрахувань, позивач наголосив, що ці транспортні засоби через реорганізацію ДП «Радіан»не використовувались та відповідно для них не закуповувалось пальне, у зв’язку з чим були відсутні підстави для нарахування та сплати по них збору за забруднення навколишнього природного середовища, а отже амортизаційні відрахування були проведені у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За таких обставин податковим органом на підставі помилкових висновків перевірки було встановлено завищення позивачем сум амортизаційних відрахувань в 4 кварталі 2009 року  на суму 42414,00 грн. Також, позивач вважає, що відповідач дійшов невірного висновку щодо завищення позивачем сум амортизаційних відрахувань в 1 кварталі 2010 року на суму 68682,00 грн. внаслідок застосування позивачем прискореного методу амортизації, оскільки нарахування відрахувань здійснювалось в порядку, встановленому законодавством.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та вважає податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010 №0001882306/0/24047 законним та правомірним.

Під час судового розгляду справи судом здійснено заміну первинного позивача –Державне підприємство «Київський ремонтний завод «Радіан»на належного позивача,  –Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт»- Державне підприємство «Укроборонсервіс», - яке є його правонаступником на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України №111-р від 13.01.2010.

У судовому засіданні позивач позов підтримав з наведених підстав, а відповідач проти позову заперечив у повному обсязі, оскільки на його думку оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням чинного законодавства, а висновки акту перевірки є обґрунтованими й відповідають дійсним обставинам.

Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши матеріали по справі, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено під час судового засідання та вбачається з матеріалів справи з 02.06.2010 до 10.06.2010 Державною податковою інспекцією в Дарницькому районі міста Києва (надалі –Відповідач) була проведена позапланова виїзна перевірка Державного підприємства «Київський ремонтний завод «Радіан» (надалі –Позивач) з питань дотримання податкового законодавства  за період з 01.10.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 15.06.2007 по 31.03.2010.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.2.1 п. 8.2, пп. 8.4.3 п. 8.4, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР) із змінами та доповненнями, у зв’язку з не включенням до складу валових доходів: виявленої нестачі у виявленому періоді та різниці від продажу нерухомого майна  до складу валових доходів у виявленому періоді; а також у зв’язку з завищенням позивачем сум амортизаційних відрахувань та застосування прискореного методу амортизації, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 137949,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №3879/2306/07796404 від 15.06.2010 (надалі –Акт), на підставі висновків якого відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001872306/0 від 05.07.2010 на суму 137949,00 грн. основного платежу та 36991,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000.

Так, в ході перевірки відповідачем було встановлено, а також не заперечується позивачем, що за результатами інвентаризації, проведеній за 2008 рік на підприємстві останнього було  виявлено нестачу матеріальних цінностей в сумі 55996,02 грн. та складено акт перевірки від 10.03.2009 про призначення адміністративного розслідування по фактах нестачі майна, фактичної відсутності товарно-матеріальних цінностей; оприбуткування у встановленому порядку МТЗ, які виявлені на підприємстві під час інвентаризації та неоприбутковані до цього часу. Як вбачається з наказу позивача №56 від 07.04.2009 було призначене службове розслідування по факту виявленої нестачі ТМЦ.

Проте, на момент перевірки позивача винні особи не були встановлені та не проведені відповідні коригування по бухгалтерському обліку, оскільки Прокуратура Дарницького гарнізону не вжила заходів реагування на надіслані позивачем з супровідним листом №121 від 27.04.2009 матеріали службового розслідування.

З цього приводу судом відзначається, що нестачі товарно-матеріальних цінностей (надалі –ТМЦ) можуть виникнути на підприємстві з різних причин –це можуть бути крадіжки, помилки під час оприбуткування або відпуску товарів, нестачі з причини фактичного природного убутку, з вини матеріально відповідальної особи тощо. Від того, які причини призвели до виникнення нестачі, залежатиме і податковий облік.

Водночас у разі виявлення нестачі понад норми природного убутку, незалежно від причин її виникнення, то для цілей оподаткування вартість таких ТМЦ не вважається використанням їх у господарський діяльності.

Порядок списання та відшкодування збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) ТМЦ встановлений Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України N 69 від 11.08.1994, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 за N 202/412 (надалі –Інструкція №69). А порядок віднесення до складу валового доходу, регламентований ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (надалі –Закон №334/94-ВР).

Відтак, якщо винну особу встановлено і нестача запасів виникла з вини матеріально відповідальної особи, з якою було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, то відповідно до ст. 130 КЗпП України працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково або за згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для відшкодування заподіяної шкоди рівноцінне майно або полагодити пошкоджене. То дійсно, у податковому обліку сума такого відшкодування збитків не включається до складу валового доходу підприємства (пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР). У разі відмови працівника добровільно відшкодувати завдані підприємству збитки, до нього застосовується примусовий порядок покриття шкоди шляхом утримання з його заробітної плати суми збитків у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше його середньомісячного заробітку (ст. 132 КЗпП України).

При цьому, Порядком визначення збитків від розкрадання, нестачі, знищення, псування матеріальних цінностей, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.1996 № 116 передбачено стягнення з порушника сум у розмірі, що перевищує суму прямих збитків підприємства, а також визначено механізм розрахунків розміру збитків, нанесених підприємству від розкрадань, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. Норми зазначеного Порядку поширюються на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та відомчої приналежності.

Понаднормативні нестачі відшкодовують особи, які їх вчинили. За відсутності винуватців понаднормативні нестачі списуються керівником підприємства після детального розслідування причин, що призвели до нестачі, за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, тобто списуються на фінансовий результат підприємства (п.11.12 Інструкції №69).

У податковому обліку, крім відображення операцій щодо списання нестач, утрат і крадіжок ТМЦ та віднесення визначених сум компенсацій на винних, що відображається у фінансовому обліку, необхідно скоригувати залишки придбаних ТМЦ, оскільки за ними визначається приріст (убуток) при обчисленні оподатковуваного прибутку, та суму податкового кредиту і валових витрат у частині, пропорційній вартості ТМЦ, за котрими виникла нестача. Однак, крім того необхідно ще враховувати порівняльні відомості результатів інвентаризації та прийняті на основі їхнього аналізу рішення керівництва, підприємства, правоохоронних органів чи виконавчих документів, коли це стало предметом судового розгляду щодо списання чи утримання вартості нестач, утрат чи крадіжок ТМЦ.

Позивач в обґрунтування вчинення ним заходів щодо розшуку винних осіб, посилається на наявну у справі копію супровідного листа №121 від 27.04.2009  про передачу матеріалів службового розслідування на адресу військової Прокуратури Дарницького гарнізону. Натомість як вбачається зі змісту листа Військової прокуратури Дарницького гарнізону №2307-вих.10 від 20.12.2010 у відповідь на запит ДПІ у Дарницькому районі міста Києва протягом 2009 –2010 років до прокуратури матеріали службового розслідування позивача у справі за вихідним №121 від 27.04.2009  не надходили, а тому рішення не приймались. Зокрема, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження направлення або вручення матеріалів службового розслідування до Військової прокуратури Дарницького гарнізону, позивачем такі докази не подані.

За таких обставин, суд не може прийняти в якості належного та допустимого доказу копію супровідного листа №121 від 27.04.2009 про передачу матеріалів службового розслідування на адресу військової Прокуратури Дарницького гарнізону та дійшов висновку про недоведеність позивачем факту звернення до органів прокуратури та вжиття заходів щодо розшуку винних у нестачі осіб.

Отже, враховуючи вимоги п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, а також беручи до уваги, що позивачем тривалий час не було прийнято відповідних заходів щодо розшуку до винних осіб, проведено відповідних коригувань по бухгалтерському обліку, ліквідацію первинного позивача шляхом його реорганізації та період його перевірки податковим органом з 01.10.2008 по 31.03.2010, суд приходить до висновку про правомірність висновку відповідача щодо необхідності включення позивачем до складу валових доходів виявленої нестачі в розмірі 55996,02 грн., саме у виявленому періоді, тобто в 1 кварталі 2009 року.

Стосовно не включення до складу валових доходів різниці від продажу нерухомого майна у 4 кварталі 2009 року в сумі 20111,19 грн., судом відзначається, що, по-перше, позивач в судовому засіданні зазначив про дійсне не включення цієї суми головним бухгалтером до складу валових доходів, хоча одночасно без викладення мотивів та обґрунтувань оскаржує і цю суму рішення відповідача.

По-друге, як встановлено в акті перевірки та не заперечується позивачем 15.12.2009 між ДП «КРЗ «Радіан»(первинний позивач), як продавець та ДП Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»- Державне підприємство «Укроборонсервіс», як покупець, був укладений договір купівлі-продажу №393-29011/15-09, згідно якого покупцю у власність передано нерухоме майно вартістю 4 225972,20 грн.

Відповідно пп.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону № 334/94-ВР у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх реалізацією балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такої реалізації включається до валових витрат платника податку.

Матеріалами справи підтверджується факт не включення позивачем до складу валових доходів суму різниці від продажу нерухомого майна в розмірі 20111,19 грн., що є порушенням пп. 8.4.3 п. 8.4 ст.8 Закону № 334/94-ВР та підставою для нарахування податковим органом податкового зобов’язання і застосування штрафних санкцій.

Суд не вбачає обґрунтованими доводи позивача щодо помилковості висновків відповідача про завищення позивачем сум амортизаційних відрахувань в 4 кварталі 2009 року  на суму 42414,00 грн. та в 1 кварталі 2010 року на суму 68682,00 грн.

Так, на підприємстві позивача обчислюються вісім транспортних засобів, які віднесені до 2 групи основних фондів з нормою амортизації 6,25%. Сплата по них збору за забруднення навколишнього природного середовища не відбувалась, оскільки для них не придбавались паливно-мастильні матеріали та відповідно транспортні засоби не експлуатувались. Дані факти позивачем не заперечується.

Натомість, перевіркою було встановлено, що дані транспортні засоби, враховуючі довгострокову експлуатацію, моральний та фізичний знос перебувають в неробочому технічному стані, у зв’язку з чим не можуть використовуватись у господарській діяльності підприємства.

Слід відзначити, що суд досліджуючи питання технічного стану транспортних засобів, прийняв до уваги, що позивач, ані на момент перевірки, ані суду не надав жодних доказів які б свідчили про фактичний стан автомобілів (техогляд, висновок експерта тощо), клопотань про призначення експертизи позивач не заявляв, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про достовірність фактів, встановлених відповідачем при проведенні перевірки, внаслідок чого вважає встановлені обставини достатніми для прийняття висновку, що зазначені вісім транспортних засобів перебувають в неробочому технічному стані.

Відтак, під терміном «основні фонди», у відповідності до приписів пп. 8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону №334/94-ВР, слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Отже, однією з умов віднесення матеріальних цінностей до групи основних фондів є їх використання у господарській діяльності.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону №334/94-ВР господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для віднесення восьми неробочих транспортних засобів до основних фондів.

Зокрема, відповідно до Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 капітальні активи, які не використовуються у господарській  діяльності платника податку є  «невиробничими фондами».

Таким чином, вісім транспортних засобів, які були віднесені до 2 групи основних фондів, підлягали переведенню в «невиробничі фонди»або в зв'язку з відсутністю ведення господарської діяльності «консервуванню»та зняттю з амортизаційних відрахувань з урахуванням індексу інфляції.

Також, за наслідком проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8   Закону  334/94-ВР через невірне нарахуванням амортизації та застосуванням прискореного методу амортизації, в результаті чого занижено податок на прибуток.

Перевіркою встановлено, а також не заперечується позивачем, що на початок 1 кварталу 2009 року, станом на 01.01.2009 згідно наказу підприємства від 03.03.2008 №27 «Про облікову політику на підприємстві», на підставі Подання Військової прокуратури Дарницького гарнізону №1782 від 17.08.2009  «Про вжиття заходів щодо усунення порушень вимог Закону України», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»згідно припису Контрольно-Ревізійного Управління у м. Києві (акт ревізії фінансово-господарської діяльності ДП Київський ремонтний завод «Радіан»№072-30/432 від 28.04.2009) була проведена індексація основних фондів та збільшено балансову вартість основних засобів 1,2,3,4 груп. А в ході проведення перевірки виявилось, що підприємство здійснило амортизацію основних фондів у відповідності до наказу №30 від 15.03.2010 «Про амортизацію основних засобів»за підписом голови комісії з припинення ДП «КРЗ «Радіан».

Відповідно до Положення(стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби»прискореним методом амортизації визначається зменшення залишкової вартості основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів), за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №334/94-ВР встановлено, що з метою оподаткування амортизація поділяється на звичайну, бонусну та прискорену. Прискореною вважається амортизація основного фонду, що здійснюється за подвійними нормами, встановленими у підпункті 8.6.1 пункту 8.6 цієї статті (крім основного фонду групи 4). У разі застосування прискореної амортизації податковий облік основного фонду ведеться окремо у підгрупі відповідної групи основних фондів у розрізі норм такої прискореної амортизації.

Підстави для застосування бонусної або прискореної амортизації визначаються виключно цим Законом. Якщо в інших податкових законах вживається термін "амортизація", то вона вважається звичайною.

З системного аналізу положень п. 8.1, 8.3, 8.6 ст. 8 Закону №334/94-ВР та  Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 та затвердженого в Міністерстві юстиції України за №751/44 від 02.11.1999 випливає, що суб'єкт господарювання може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, але рішення приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року, доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року, а також при використанні прискореного методу амортизації не застосовується коефіцієнт індексації.

Натомість позивачем при подачі до ДПІ у Дарницькому районі міста Києва декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року не було подано рішення або наказ підприємства про застосування прискореного методу, а також станом на 01.01.2009 була проведена індексація основних засобів та збільшена балансову вартість, а станом на 01.01.2010 позивачем прийнято рішення про застосування прискореного методу амортизації, що призвело до зменшення оподатковуваного прибутку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні даного спору приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесене податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010 №0001882306/0/24047 на суму основного платежу  в розмірі 137949,00 грн. та 36991,80 грн. штрафних санкцій, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку суд не знаходить підстав для висновку про порушення відповідачем як суб'єктом владних повноважень вказаних принципів під час прийняття оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94,  160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з моменту її проголошення за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                       В. І. Келеберда

Дата складення тексту рішення у повному обсязі - 16.03.2011.