Постанова № 18695040, 15.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2011 року                     № 2а-9094/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Келеберди В.І. при секретарі судового засідання  Віруцькій О.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Український страховий капітал"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування рішення №0002102201 від 17.06.2011 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Український страховий капітал»звернувся до суду з вимогами  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002102201 від 17.06.2011.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на ст.ст. 2, 31 Закону України «Про страхування»№85/96-ВР від 07.03.1996, п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 163 Господарського кодексу України, Наказ Державної податкової служби України №97 від 21.02.2011. Не погоджуючись з висновками Відповідача щодо заниження оподаткованого доходу від діяльності іншої ніж страхова на загальну суму 15692908,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств, Позивач зазначає, що операції з покупки векселів відображені відповідно до вимог п. 7.6 ст. 7 Закону №283/97-ВР, а Відповідачем при проведенні перевірки невірно застосовано норми чинного законодавства України, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач –Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва –заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. В якості безпідставності позовних вимог відповідач посилається на висновки перевірки, під час якої було встановлено порушення позивачем вимог  підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування доходу підприємств», що призвело до заниження суми скоригованого валового доходу  від діяльності іншої ніж страхова на суму 15 968197,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму за ставкою 25 відсотків на суму 3923277,00грн за четвертий квартал 2009 року.

З огляду на викладене, податковим органом винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які відповідач вважає правомірними та винесеними у відповідності до чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва проведено виїзну планову  перевірку ЗАТ «Український страховий капітал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2000. за результатами якої було складено Акт про результати перевірки від 18.05.2011 №125/22-01/23707357.

Актом перевірки встановлено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування доходу підприємств»№238/97-ВР в результаті чого підприємством занижено оподаткований дохід від діяльності іншої ніж страхова на загальну суму 15 968197,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму за ставкою 25 відсотків на суму 3923277,00грн за четвертий квартал 2009 року.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва прийнято податкові повідомлення-рішення №0002102201 від 17.06.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 3923227,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 980807.00грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0002102201 від 17.06.2011 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2009 між ПАТ «Український страховий капітал»та ПТ  «Ломбард «Інтегралфінанс і К»було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого Позивач придбав прості векселів на загальну суму 15692908,05грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками судового засідання, розрахунок за придбані цінні папери Позивачем здійснено20.11.2009.

Таким чином, за підсумками 4 кварталу 2009 року дана операція Позивачем віднесена до операцій з цінними паперами, корпоративними правами та директивами.

Твердження Позивача щодо правомірності оподаткування витрат з придбання простих векселів до операцій з цінними паперами на підставі підпункту 7.6.1. пункту 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  суд вважає необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3.1. статті 3 Статуту ПрАТ «Український Страховий Капітал», копія якого міститься в матеріалах справи, предметом діяльності Товариства є здійснення страхування, перестрахування. Фінансова діяльність пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Відповідно до ст. 2 Закону №85/96-ВР, предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Статтею 31 Закону №85/96-ВР встановлено, що кошти страхових  резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності,  прибутковості,  ліквідності,  диверсифікованості  та мають бути представлені активами таких категорій:

грошові  кошти  на  поточному рахунку;

банківські вклади (депозити);

валютні вкладення згідно з валютою страхування;

нерухоме майно;

акції,   облігації,  іпотечні   сертифікати;

цінні папери, що емітуються державою;

права вимоги до перестраховиків;

інвестиції в  економіку  України  за  напрямами,  визначеними Кабінетом Міністрів України;

банківські метали;

кредити страхувальникам - фізичним особам, що уклали договори страхування  життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та  під  заставу  викупної  суми. У цьому разі кредит не може бути видано   раніше,  ніж  через  один  рік  після  набрання  чинності договором  страхування,  та  на  строк,  який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси,  встановлених Національним банком України.

Тобто кошти страхових  резервів повинні розміщатись шляхом вкладення коштів у цінні папери чітко визначених видів: акції, облігації, іпотечні сертифікати і тільки вказані цінні папери можуть приймати участь у операціях з торгівлі цінними паперами та відображатися у окремому податковому обліку фінансових результатів платника податку, в даному переліку векселя відсутні.

Під господарською діяльністю відповідно до п.1.32 ст. і Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон про прибуток) розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність —це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доход у і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Разом з тим, відповідно до Національного стандарту бухгалтерського обліку № 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, при наявності низки вимог, зокрема, впевненості, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства або імовірності надходження економічних вигод від надання послуг.

Таким чином, забезпечення власних господарських потреб страховика - це операції із задоволення потреб суб'єкта господарювання, які виникають в процесі його функціонування і пов'язані лише з понесеням необхідних витрат, тобто не спрямовані на отримання доходу.

Отже, діяльність Позивача щодо розміщення коштів шляхом придбання простих іменних векселів є господарською діяльністю товариства, не пов’язаною з розміщенням страхового резерву.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Операції з цінним паперами є операціями особливого виду, правила оподаткування яких встановленні в пункті 7.6 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Так, підпункт 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від’ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об’єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Отже, витрати Позивача на придбання простих іменних векселів, беруть участь у визначенні об’єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених Законом.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону №238/97-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №238/97-ВР встановлює, що валового доходу включає в тому числі доходи з інших джерел.

Сума коштів або вартість майна, отримана (нарахована) страховиками від торгових операцій з векселями відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток включається до складу валового доходу як доходи з інших джерел та оподатковується за загальною ставкою з урахуванням строків позовної давності, визначених законодавством.

За приписами п. 10.1 ст. 10 зазначеного Закону №238/97-ВР прибуток платників податку оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Таким чином, суд вважає, що висновки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, викладені в акті № 125/22-01/23707357 від 18.05.2011, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 4904034,00грн. (основний платіж -3923227,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 980807,00 грн.),  відповідає нормам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкове повідомлення –рішення, відповідно до норм чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал»підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

   П О С Т А Н О В И В:  

Відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» в повному обсязі

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.

Суддя                                                                                                В.І. Келеберда