Постанова № 18694702, 30.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2011 р. № 2а-6575/11/1370

о 11 год., 24 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Голуб О.Є., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Виробничо торгово господарське обєднання концерну «Сімекс», представник ОСОБА_2 (довіреність від 31.08.2011 року)

до Державної податкової інспекції у Личаківського районі м. Львова, представник ОСОБА_3 (довіреність № 25697/102/10-017 від 25.10.2010 року), ОСОБА_4 (довіреність № 8393/9/159/10-017 від 11.04.2011 року)

про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач Виробничо торгово господарське обєднання концерну «Сімекс»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківського районі м. Львова про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000632320/5308 від 11.03.2011 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту № 119/23-2/20844266 від 25.02.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000632320/5308 від 11.03.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 8056138,75 грн. (в тому числі, за основним платежем 6444911,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1611227,75 грн.).

Позивач стверджує, що відповідач при прийнятті спірного рішення не врахував особливостей Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та його пріоритету у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів. Відповідач, порушуючи вимоги ст.ст. 6, 19 Господарського кодексу України, необґрунтовано та незаконно включив до валових витрат підприємства позивача операції по договорах, що укладалися позивачем за період що перевірявся та безпідставно нарахував податок на прибуток в процесі проходження позивачем процедури банкрутства.

Згідно п.п. 12.1.2. п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього ж пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї ж статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій, зокрема, суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини.

Крім цього, позивач зазначає, що відповідачем не враховано, що вимоги конкурсних кредиторів та вимоги поточних кредиторів, що заявлені після закінчення встановленого для їх подання тридцяти денного строку, або взагалі не заявлені не розглядаються і вважаються погашеними.

Також, на думку позивача, кредиторська заборгованість поточних кредиторів, яка стала предметом досліджень після оголошення ліквідаційної процедури не перетворюється у безнадійну заборгованість, оскільки по ній не може минути строк позовної давності і така одномоментно погашається в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала суду додаткові пояснення та письмові докази, просила суд позов задоволити повністю.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що проведеною перевіркою встановлено порушення п.п. 1.22.1. п. 1.22., п. 1.25. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п.п. 12.3.1. п. 12.3. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 6444911,00 грн., за ІV квартал 2010 року. Постановою Господарського суду Львівської області від 25.01.2011 року по справі № 8/43(10) позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Відтак, вимоги які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство і не заявлені протягом 30 днів від дня опублікування в газеті «Голос України»за № 187 (4937) від 07.10.2010 року оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, або заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання вважаються погашеними.

Відповідач стверджує, що за позивачем станом на 31.12.2010 року числиться заборгованість, згідно представлених до перевірки документів, зокрема оборотно-сальдових відомостей по рахунках бухгалтерського обліку 361 «розрахунки з замовниками», 377 «розрахунки з іншими дебіторами», 511 «довгострокові векселі видані», 631 «розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Безнадійною є заборгованість по зобовязаннях, за якою минув строк позовної давності. Порядок списання такої заборгованості встановлено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним з дебітором минув до моменту набрання чинності Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на таку суму.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечення на позов підтримали, просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встанови наступні обставини:

30.11.2010 року ухвалою Господарського суду Львівської області затверджено реєстр вимог кредиторів Виробничо торгово господарське обєднання концерну «Сімекс».

25.01.2011 року постановою Господарського суду Львівської області Виробничо торгово господарське обєднання концерну «Сімекс»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

25.02.2011 року Державною податковою інспекцією у Личаківського районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 119/23-2/20844266.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення:

- п.п. 1.22.1. п. 1.22., п.п. 1.25. ст.. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст.. 4, п.п. 12.3.1. п. 12.3. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 6444911,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2010 року в сумі 6444911,00 грн.

11.03.2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000632320/5308, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 119/23-2/20844266 від 25.02.2011 року, встановлено порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст.. 4, п.п. 12.3.1. п. 12.3. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток, 8056138,75 грн., в тому числі за основним платежем 6444911,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1611227,75 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням рішенням не погодився, оскаржив вказане рішення в порядку передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України до ДПА у Львівській області. Рішенням ДПА у Львівській області № 14521/10/25-005/1116 від 27.05.2011 року, оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін, скарга позивача без задоволення.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України, «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25.06.1991 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№ 2343-XII від 14.05.1992 року із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно ст. 2 Закону України, «Про систему оподаткування», під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно ст. 6 цього ж Закону, об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Згідно ч. 3 ст.9 цього ж Закону, обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ст. 17 цього ж Закону, сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим же Законом та іншими законами України.

Згідно п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно п. 1.25. ст. 1 цього ж Закону, безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього ж Закону.

Згідно п.п. 12.3.1. п. 12.3. ст. 12 цього ж Закону, сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на таку саму суму.

Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1. пункту 12.1. цієї ж статті та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів.

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 31 цього ж Закону, вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим же Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1., 54.3.2., 54.3.5., 54.3.6. пункту 54.3. статті 54 цього ж Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються обґрунтування відповідача та його представника щодо обовязку збільшення позивачем валового доходу відповідного податкового періоду на суму заборгованості перед кредиторами, оскільки:

Згідно змісту наведених вище норм законодавства, в тому числі, що діяли момент спірних правовідносин позивач зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Порядок і умови сплати визначаються законами України про оподаткування.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.11.2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів на підставі поданих заяв, які заявлені протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення в газеті «Голос України». Відповідно, вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - вважаються погашеними.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлює порядку і підстав включення до валового доходу зобовязань (припинених згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») по не заявлених вимогах кредиторів, які вважаються погашеними.

Зміст - не заявлених вимог кредиторів, які вважаються погашеними, є відмінним від змісту - безповоротної фінансової допомоги, безнадійної заборгованості за своїми умовами виникнення та не є тотожними.

Представник відповідача на підтвердження правомірності прийняття спірного податкового повідомлення рішення надав суду копії: реєстру власних векселів які обліковувались, видавались та отримувались за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, оборотносальдової відомості по рахунку: 51.100 «цінні папери»за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, реєстру субєктів господарювання з якими перебував у господарських відносинах, повязаних з одержанням та використанням фінансових кредитів в істотних обсягах за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, розширених відомостей про платника (кредиторів позивача) Концерн «Сімекс Холдінг», ДП фірми по будівництву міжміських телекомунікаційних мереж АТ «Міжміськзвязокбуд», ДП «Сімексбуд», ТОВ «Торговий Лізінговий дім «Андріївський», ТОВ «ДЛК, ТОВ «ТАН», ОСОБА_5, ТОВ «Кардинал Плюс», ПП «Сальмія», ТОВ «Берга», ПП «Бізнес Центр Плюс», ТОВ «Нікос МТ», ПП «Спайдер плюс», ТОВ фірма «Пульсар ННН», ТОВ «Енергоефектівность», ПП «Сатурн», ТОВ «Алтей Консалт», ТОВ «Фаворіт», оборотно сальдових відомостей по рахунках: 36.130 «розрахунки з покупцями»(за 01.04.2009 року 10.02.2011 року), 37.700 «Розрахунки з іншими дебіторами»(за 01.04.2009 року 10.02.2011 року), 63.100 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»(за 01.04.2009 року 10.02.2011 року), 36.110 «Розрахунки з замовниками»(за 01.04.2009 року 10.02.2011 року). Судом вказані докази враховуються лише в межах затвердженого згаданою ухвалою Господарського суду Львівської області реєстру кредиторів, вимоги інших кредиторів згідно цієї ж ухвали вважаються погашеними.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема збільшено суму грошового

зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000632320/5308 від 11.03.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 8056138,75 грн. (в тому числі, за основним платежем 6444911,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1611227,75 грн.) санкціями є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст.. 4, п.п. 12.3.1. п. 12.3. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківського районі м. Львова № 0000632320/5308 від 11.03.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо торгово господарське обєднання концерну «Сімекс»(ЄДРПОУ 20844266, вул. Ярошинської, 2-А, м. Львів) 3,40 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 05.10.2011 року.

Суддя Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя Гавдик З.В.