Постанова № 18693712, 11.10.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2011 року Справа № 2а-4901/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючоїсудді Нагібіної Г.П.

при секретарі Коробченка Є.К.

за участю:

представника позивача Штирби О.В.

представника відповідача Кавун О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою комунального підприємства «Енерговодоканал» до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування рішень, -

ВИКЛАД ОБСТАНОВИН:

КП «Енерговодоканал»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд з урахуванням уточнення позовних вимог, скасувати податкові повідомлення - рішення Маловисківської МДПІ № 0001101510/0 від 14.07.2010 р., № 0001861510/2 від 23.09.2010 р., № 0002621510/3 від 09.12.2010 р.

В обґрунтування позовної заяви КП «Енерговодоканал»зазначає, що за результатами перевірки Маловисківською МДПІ прийняті податкові повідомлення рішення, які підприємство вважає незаконними так як, податкове зобовязання нараховане за межами строку визначеному ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто за межами 1095 днів.

Крім того, підприємство зазначає, що Маловисківська МДПІ незаконно не врахувала уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2006 рік, яку підприємство здало до Маловискійвською МДПІ 13.03.2007 р., що підтверджується наявністю мокрої печатки печатки із зазначенням дати вхідної кореспонденції.

Маловисківська МДПІ надала суду заперечення на позовну заяву, які обґрунтовані тим, що уточнюючий розрахунок від 13.03.2006 р. був отриманий Маловисківською МДПІ і 14.03.2007 р. листом № 680 було повідомлено КП «Енерговодоканал»про те, що уточнюючий розрахунок Маловисківська МДПІ вважає неправомірним.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав адміністративний позов та просив суд задовольнити його в повному обсязі, так як податкове зобовзання нараховане за межами строку визначеному в Законі України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив суд відмовити в його задоволені.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАСУ) в судовому засіданні 11.10.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 16.10.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Маловисківська МДПІ (далі відповідач) в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.

КП «Енерговодоканал» (далі позивач) 01.02.2007 р. подало до Маловисківської МДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2006 рік, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.78).

13.03.2007 р. позивачем поданий уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, який зареєстрований відповідачем, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.12).

Посадовими особами податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку платника податку на прибуток за результатами якої складено акт від 07.07.2010 р. № 54/1510-24153091 (далі акт перевірки) (а.с.30-31), висновками якого, є, на думку відповідача, заниження податкового зобовязання з податку на прибуток у зазначеній податковій звітності на 1155717 грн.

Маловисківською МДПІ на підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2010 р. № 0001101510/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в розмірі 1155717 грн. основного зобовязання та 577859 грн. штрафної (фінансової) санкції (а.с.67).

В порядку апеляційного узгодження податкового зобовязано позивач звернувся з первинною скаргою до Маловисківської МДПІ. Рішенням Маловисківської МДПІ «Про результати розгляду первинної скарги»від 14.07.2011 р. № 988/10/10-04 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін (а.с.57). Відповідачем винесено за результатами розгляду скарги податкове повідомлення рішення № 0001101510/1 від 14.07.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в розмірі 1155717 грн. основного зобовязання та 577859 грн. штрафної (фінансової) санкції (а.с.65).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА в Кіровоградської області. Рішенням від 17.09.2010 р. «Про результати розгляду повторної скарги»ДПА в Кіровоградській області відмовляє в задоволенні повторної скарги, оскаржуване податкове повідомлення рішення залишає без змін, а також збільшує суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 577859 грн. (а.с.55-56). За результати розгляду повторної скарги відповідач виносить податкові повідомлення рішення № 0001101510/2 від 23.09.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в розмірі 1155717 грн. основного зобовязання та 577859 грн. штрафної (фінансової) санкції та податкове повідомлення рішення № 0002621510/2 від 23.09.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в розмірі 577858 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.62-62).

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України. Рішенням від 03.12.2010 р. «Про результати розгляду повторної скарги»ДПА України відмовляє в задоволенні повторної скарги, оскаржувані податкові повідомлення рішення залишає без змін. За результати розгляду повторної скарги відповідач виносить податкові повідомлення рішення № 0001101510/3 від 09.12.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в розмірі 1155717 грн. основного зобовязання та 577859 грн. штрафної (фінансової) санкції та податкове повідомлення рішення № 0002621510/3 від 09.12.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в розмірі 577858 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.59-60).

Відповідно до пункту 11.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III(який був чинним на час виникнення правовідносин), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III(який був чинним на час виникнення правовідносин), за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 11.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Абзацом 2 пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин) визначено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Згідно абзацу 2 підпункту 4.1.4 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Відлік «1095 днів»розпочався після подачі податкової декларації з податку на прибуток підприємств 01.02.2007 р., а оскаржуване рішення прийняте відповідачем 17.05.2010 р., тобто за межами 1095 днів.

Виключення стосовно донарахування податкового зобовязання в період 1095 днів становлять випадки зазначені в підпункті 15.1.2 пункту 15.1 статті 15 вищеназваного Закону, а саме: податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання. Таких обставин суду відповідачем не зазначено.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач нарахував податкове зобовязання за межами 1095 днів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що фактично відповідач провів перевірку та виніс оскаржувані податкові повідомлення рішення після винесення Кіровоградським окружним адміністративним судом постанови суду від 30.03.2010 р. по адміністративній справі за позовом прокурора Маловисківського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Маловисківської МДПІ до КП Енерговодоканал»про стягнення заборгованості з податку на прибуток в сумі 1155717 грн., якою відмовлено в задоволенні позовних вимог (а.с.107-113). Тобто, прокурор виніс припис про проведення перевірки після відмови в задоволенні зазначеного позову.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у пункті 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті за межами строку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III(який був чинним на час виникнення правовідносин), а відтак позивач є вільним від податкового зобовязання, в звязку з цим оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач під час судового засідання не довів суду правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, а відтак позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач декілька разів збільшував та уточнював позовні вимоги, в редакції останньої заяви про уточнення позовних вимог від 11.10.2011 р., на думку суду, є технічні описки, оскільки зазначені номер податкового повідомлення рішення з індексом /0, але дата зазначена інша, а відтак суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і скасувати всі податкові повідомлення рішення, оскільки вони протирічать нормам вищезазначених Законів.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1257 від 20 грудня 2010 р. (а.с.2), а відтак зазначена сума підлягає поверненню з Державного Бюджету України..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву комунального підприємства «Енерговодоканал»до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції № 0001101510/0 від 17.05.2010 р., № 0001101510/1 від 14.07.2010 р., № 0001101510/2 від 23.09.2010 р., № 0001101510/3 від 09.12.2010 р., якими донараховане податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в сумі 1155717 грн. за основним платежом, 577859 грн. штрафні (фінансові санкцій), усього в сумі 1733576 грн.

Скасувати податкові повідомлення рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції № 0002621510/2 від 23.09.2010 р., № 0002621510/3 від 09.12.2010 р., якими визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток комунальної власності в сумі 577858 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити комунальному підприємству «Енерговодоканал»з Державного Бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 13.10.2011 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна