Постанова № 18693710, 14.10.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2011 року Справа № 1170/2а-2436/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №0000012350 від 17 січня 2011 року та №0000332350 від 06 квітня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції є необґрунтованими та безпідставними та такими, що прийняті всупереч вимогам чинного законодавства. Так, позивач зазначає, що працівники податкової служби, які здійснювали перевірку ТОВ «АТП-2004» дійшли висновку про порушення позивачем при здійсненні операцій з придбання та експорту олії соняшникової нерафінованої вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2010 р. в сумі 2699416 грн. Позивач, зазначаючи, що ці висновки є безпідставними, оскільки податковий кредит сформовано за рахунок сум ПДВ, сплачених у звязку з придбанням товарів з подальшим використанням цих товарів у власній господарській діяльності та реалізацією їх на експорт, посилається на те, що ця господарська діяльність відповідає його статуту та не суперечить чинному законодавству,

Крім того, позивач зазначає, що від реалізації олії соняшникової нерафінованої на експорт, у відповідності з чинним законодавством було отримано прибуток, що на думку позивача повністю співпадає з вимогами пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», а тому висновки перевіряючих є неправомірними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому посилалися на те, що позивачем всупереч пп.7.4.1, 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту включені суми ПДВ за господарськими операціями з придбання олії соняшникової, яка була згодом реалізована на експорт за цінами, нижчими від цін придбання, а тому ці господарські операції не можна розглядати як такі, що повязані з господарською діяльністю позивача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-2004»зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 02.06.2004 р. що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію Серії А00 №746689 (а.с.109) та є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «АТП-2004» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р., за результатами якої складено акт від 31.12.2010р. №682/23-50/32967654. (а.с.8-37)

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, порушення пп.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ за липень 2010р. в сумі 2699416 грн., завищено суму відємного значення різниці між податковим кредитом та податковими зобовязаннями у декларації з ПДВ за липень 2010р. в розмірі 2699416 грн., завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010р. в сумі 2699416 грн..

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012350 від 17 січня 2011 року, яким ТОВ «АТП-2004»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 2699416 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції в розмірі 674854 грн.. (а.с.42)

Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, подав до ДПА в Кіровоградській області скаргу на дане рішення. (а.с.44-50)

За результатами розгляду первинної скарги позивача, ДПА в Кіровоградській області прийнято рішення від 28.03.2011р. №1010/10/25-014, яким податкове повідомлення-рішення №0000012350 від 17 січня 2011 року в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 674854 грн. скасовано, а в іншій частині скаргу залишено без задоволення та, разом з тим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000332350 від 06 квітня 2011р. (а.с.51-53, 54)

Позивач звернувся до ДПА України з повторною скаргою від 08.04.2011р. №79 про скасування податкових повідомлень-рішень (а.с.56-62). За результатами розгляду скарги позивача, ДПА України прийнято рішення від 14.06.2011 р. № 10930/6/25-0115, яким відмовлено в задоволенні повторної скарги (а.с.65-68).

Судом встановлено, що позивач перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Кернел-Трейд». Зокрема ТОВ «АТП-2004»(Покупець) уклало контракт № 49 від 18 травня 2010р. щодо купівлі олії нерафінованої соняшникової з ТОВ «Кернел-Трейд»(Постачальник), відповідно до якого постачальник зобовязується передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану в кількості 3000 МТ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар. Згідно п.3.2 даного контракту ціна за 1 МТ товару складає 6900 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1150 грн. (а.с.69-70)

Відповідно до акту прийому-передачі від 13.07.2010 р. до договору №49 від 18.05.2010р. позивач прийняв у власність олію соняшникову нерафіновану в кількості 3013,020 МТ (а.с.71).

Дана операція підтверджується видатковою накладною № РН-045835 від 13 липня 2010р. (а.с.72)

Придбану у ТОВ «Кернел-Трейд»олію соняшникову нерафіновану, позивачем реалізовано в липні 2010 р. за межі митної території України на експорт.

Так, ТОВ «АТП-2004»(Продавець) уклало зовнішньоекономічний контракт № 038/0910/11R-1 від 16.06.2010р. з Restomon Limited (Покупець) на постачання олії соняшникової нерафінованої в кількості 3000 метричних тонн (МТ) (а.с.77-81). Відповідно до п.3.1 зазначеного контракту ціна товару складає 735 доларів США за 1 МТ, що в еквіваленті дорівнює 5813,85 грн. (відповідно до довідки управління Нацбанку України в Кіровоградській області про офіційній курс національної валюти а.с.161).

Представники сторін в судовому засіданні підтвердили факт виконання вищезазначеного контракту, що також підтверджується в акті перевірки та первинними документами (ВМД) за відповідний звітний період. Позивачем відвантажено нерезиденту олію соняшникову нерафіновану в кількості 3013,02 МТ в липні 2010р. (а.с.82-85). Тобто реальність та товарність вищезазначених операцій не заперечується податковим органом.

Відповідно до довідки Головного управління статистики в Кіровоградській області від 06.10.2011 р. № 12-68/10896 (а.с.159) середня вартість олії соняшникової нерафінованої по Кіровоградській області становила на день укладання зовнішньоекономічного контракту з Restomon Limited - 6426 грн. (326644,2 тис. грн./50830,7 т)

За реалізовану олію соняшникову нерафіновану ТОВ «АТП-2004»отримало безготівкову оплату на розрахунковий рахунок в сумі 17494657,72 грн., а сума понесених витрат товариством на придбання даної олії складає 20789838 грн.

Суд, дійшов висновку про хибність посилань позивача, що він не отримував збитки, а отримав прибуток в сумі 172007,28 грн., посилаючись при цьому на те, що ціна, по якій товариство реалізовувало олію соняшникову нерафіновану на експорт, визначалась без урахування суми ПДВ, яка була сплачено ТОВ «АТП-2004»постачальнику при придбанні товарів.

Отже, позивачем проводилась закупівля олії соняшникової нерафінованої з подальшим її експортом за ціною, яка нижча від ціни придбання, що, в свою чергу, призвело до завищення податкового кредиту та безпідставне відшкодування ПДВ із Державного бюджету України.

Поняття “ціна” це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі власності (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових субєктів та інші суб”єктивні моменти. Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Їх наявність в ціні є обовязковою. Крім того, до складу ціни можуть входити: акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових організацій, торгівельні надбавки або знижки.

На підставі системного аналізу чинного на час виникнення даних правовідносин податкового законодавства, суд дійшов висновку, що ціна товару включає в собі і ПДВ, який не враховується лише при визначенні бази оподаткування податком на прибуток підприємств. Необхідність виключення ПДВ зі складу валових витрат та валових доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток. При цьому слід зазначити, що терміни "витрати" і "валові витрати" не є тотожними. Зокрема, згідно з підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 22.05.1997 р. (далі Закон №334/94-ВР) до складу валових витрат не входять витрати на сплату ПДВ, включеного до ціни товару. Таким чином, саме визначення валових витрат на придбання товарів без урахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку про отримання доходу від зазначених операцій, а тому в цьому випадку дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування. Дана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2008 року N 08/91.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що товариство здійснило купівлю олії соняшникової нерафінованої на внутрішньому ринку з метою її реалізації по зовнішньоекономічному контракту (експорт), та з метою отримання прибутку.

Представником позивача надано розрахунок щодо отримання прибутку від операції з реалізації олії соняшникової на експорт (а.с.147), який не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в графі «вартість товару»позивач зазначає суму 17324865 грн., тим самим зазначаючи загальну суму понесених витрат 17324865 грн., в той час як фактична вартість операцій з придбання олії нерафінованої соняшникової становила 20789838 грн., оскільки Товариству з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»позивачем була сплачена вся вартість олії соняшникової нерафінованої з урахуванням ПДВ, а тому розмежовувати ціну з ПДВ та без ПДВ є помилковим, оскільки мова йде про реальні витрати. Тобто, розрахунок повинен бути проведений, виходячи із фактично витрачених коштів.

Позивачем реалізовано за зовнішньоекономічним контрактом олію соняшникову нерафіновану на загальну суму 17494657,72 грн., а витрачено на придбання цієї ж олії соняшникової нерафінованої позивачем суму 20789838 грн., різниця складає 3295180,28 грн. (20789838 грн. 17494657,72 грн.).

У відповідності до п.5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 14.12.99 за № 860/4153, дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобовязання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визначення доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визначається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, повязані з правом власності на продукцію (товарів, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, повязані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Суд приходить до висновку, що при проведені операцій по експорту олії соняшникової нерафінованої у позивача не відбулось збільшення активу або зменшення зобовязання, що зумовило б зростання капіталу позивача та не відбулось збільшення економічних вигод у позивача. Єдиною підставою проведення вищезгаданих господарських операцій є формування податкового кредиту з ПДВ, що призводить в подальшому до бюджетного відшкодування.

Згідно з п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гаранти).

Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що фактично різниця між затратами на придбання олії нерафінованої та її подальшої реалізації на експорт покривалась за рахунок зменшення податку на додану вартість. Намір одержати дохід лише в спосіб бюджетного відшкодування з Державного бюджету України не можна розглядати як самостійну ділову мету, тобто такі операції є поза межами господарської діяльності позивача.

Встановлені судом під час розгляду обставини справи свідчать, про те що олія соняшникова нерафінована реалізовувалась позивачем із збитком, тобто отримані кошти від реалізації не покривали витрат на її придбання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами. Таких причин позивачем ні в позовній заяві, ні в поясненнях представників позивача в судовому засіданні наведено не було.

Позивачем не наведено жодної обставини, яка б свідчила про обумовленість збиткової операції розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру). Не надано жодного доказу, який би міг свідчити про те, що продаж придбаного товару за ціною, нижчою від ціни її придбання, може бути спричинений намаганнями позивача уникнути ще більших збитків, пов'язаних із зміною ринкової кон'юнктури, втратою товаром своїх корисних властивостей внаслідок тривалого зберігання, перевищенням витрат на зберігання над можливими втратами від уцінки товару, недостатнім професіоналізмом або змінами в кадровому складі персоналу платника податків (наприклад, звільнення спеціалістів з відповідних напрямків), обґрунтованою терміновою потребою в оборотних коштах, перепрофілюванням чи іншими істотними змінами в господарській діяльності платника податків тощо.

Доводи позивача не спростовують висновків податкового органу щодо відсутності економічної вигоди від вказаних господарських операцій, оскільки отримання економічної вигоди, як ознака господарської діяльності з метою оподаткування, не може полягати тільки в отриманні податкової пільги.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пунктом 1.32. статті 1 Закону №334/94-ВР, чинного на час виникнення правовідносин, господарська діяльність це будь яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.03.1999 №87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за №397/3690, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Стаття 142 Господарського кодексу вказує на те, що прибуток (дохід) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, та визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

У свою чергу, господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань. Навмисні дії платників податку, спрямовані на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.

Укладаючи зовнішньоекономічні контракти вартість олії соняшникової нерафінованої на внутрішньому ринку була значно дорожче, ніж 735 доларів США (станом на 16.06.2010 р.), тобто суд погоджується з висновками податкового органу, що позивач не мав на меті отримання прибутку саме за цими господарськими операціями і розраховував отримати вигоду виключно за рахунок бюджетного відшкодування, тому суд погоджується з висновками податкового органу, що саме такі правочини знаходяться поза межами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.06.2008 р. 21-281во08,від 25.03.2008 року N 08/39, від 01.04.2008 року N 08/91 та в ухвалах Вищого Адміністративного Суду України від 02.12.2010 р. К-14027/07, від 16.06.2011 р. К-23474/08.

Відповідно до частини 1 статті 244 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В судовому засіданні представниками позивача не заявлялись вимоги про арифметичні обрахунки допущені посадовими особами податкового органу в акті перевірки чи то в оскаржуваних податкових повідомлення - рішеннях.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР чинний на час виникнення правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

Суд погоджується з висновками податкового органу про зменшення ТОВ «АТП-2004»суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2699416 грн..

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені в позовній заяві, а тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки доводи позовної заяви та пояснення представників позивача в судовому засіданні не спростовують висновків, викладених в акті перевірки та встановлених в судовому засіданні, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 19.10.2011р..

Cуддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина