Рішення № 18693011, 12.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.11 Справа№ 5015/3730/11

За позовом: Державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП «Львіввугілля», м. Сокаль Львівської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», с. Сілець Сокальського району Львівської області

про: стягнення 106664,91 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 провідний юрисконсульт (довіреність № 8/69 від 17.05.2011 р.)

від відповідача ОСОБА_2 заступник генерального директора по правовій роботі (довіреність № 2/6 від 04.01.2011 р.)

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 12.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Державне підприємство «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП «Львіввугілля», м. Сокаль Львівської області звернулося до господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», с. Сілець Сокальського району Львівської області про стягнення 106664,91 грн., з яких: 87812,63 грн. збитки, 17562,53 грн. штрафні санкції, 1053,75 грн. державне мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовуються зокрема тим, що 11.05.2010 р. між сторонами укладено договір про закупівлю послуг по збагаченню рядового вугілля № 39, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати рядове вугілля, шляхом переробки давальницької сировини позивача і поставити його згідно специфікаціям і посвідченням, а позивач зобов'язався поставити відповідачу давальницьку сировину для переробки і збагачення вугільний концентрат згідно специфікацій і підтвердженням посвідченнями якості та оплатити виконавцю вартість послуг з переробки рядового вугілля. В специфікаціях до договору на червень та липень 2010 р. вимоги до показників якості: зола не більше 25%.

Відповідно до п. 3.3.5 договору якість відвантажених продуктів збагачення повинна відповідати умовам договору, технічним умовам на даний вид споживання, специфікаціям і підтверджуватись посвідченням якості, виданим Виконавцем.

З приводу поставлення вугілля неналежної якості 10.11.2010 р. позивачем надіслано дві претензії за № 7/2217 та № 7/2218, які відповідачем залишені без відповіді.

Посилаючись на неналежну якість поставленого відповідачем вугілля, частина якого мала перевищення показників золи вугільного концентрату марки ГЖСШ в червні до 26%, липні до 27% позивач просить стягнути з відповідача на його користь збитки у розмірі 87812,63 грн. та штраф у розмірі 17 562,53 грн.

Ухвалою суду від 11.07.2011 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 02.08.2011 р. Ухвалою суду від 02.08.2011 р. розгляд справи відкладався до 23.08.2011 р.

17.08.2011 р. відповідачем через канцелярію суду подано заперечення № 2/797 від 15.08.2011 р., згідно якого просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 23.08.2011 р. оголошувалась перерва до 05.09.2011 р.

05.09.2011 р. через канцелярію суду позивачем подано письмове обгрунтування надання до позовної заяви розрахунків по договірних відносинах з ДП «Вугілля України».

Ухвалою суду від 05.09.2011 р. продовжено строк розгляду спору. В судовому засіданні 05.09.2011 р. оголошувалась перерва до 12.09.2011 р.

07.09.2011 р. через канцелярію суду відповідачем подано додаткове заперечення № 2/860 від 06.09.2011 р., згідно якого просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві та письмовому обґрунтуванні.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у запереченні та додатковому запереченні на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

Позивач звернувся з позовов про стягнення з відповідача збитків у розмірі 87 812,63 грн. та штрафу у розмірі 17 562,53 грн.

Позивач обгрунтовує, зокрема, свої збитки тим, що відповідачем поставлено частину вугілля неналежної якості, яка мала перевищення показників золи вугільного концентрату марки ГЖСШ в червні до 26%, липні до 27%, в наслідок чого позивач змушений був продати це вугілля Державному підприємству «Вугілля України»по занижених цінах, в звязку з чим недоотримав 87812,63 грн. Дану суму позивач вважає своїми збитками (упущеною вигодою).

За нормами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязань, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В силу ст. 22 ЦК України під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності з нормами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Оскільки, предметом спору у даній справі є, зокрема, стягнення збитків, заподіяних невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за умовами договору, то предметом доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.

Отже, для стягнення збитків позивач повинен надати суду докази, які підтверджують: порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань; причинно-наслідковий зв'язок між понесеними збитками і невиконанням зобов'язання; розмір збитків, які виникли у позивача внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 11.05.2010 р. між Державним підприємством «Львіввугілля»(замовник) та Відкритим акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія»(виконавець) укладено договір про закупівлю послуг по збагаченню рядового вугілля № 39 (далі по тексту договір), відповідно до умов якого виконавець зобовязується прийняти і переробити рядове вугілля, а замовник передати виконавцю рядове вугілля для виготовлення вугільного концентрату. Найменування, кількість, марочний склад, якісні показники прийнятого і переробленого вугілля обумовлюються сторонами щомісячно в специфікаціях, які оформляються окремими додатками (п. 1.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6 та від 25.04.1966 року № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137-64 "Вугілля буре, камяне, антрацит, горючі сланці і брикети. Правила приймання за якістю", ДСТУ 4083-4002 "Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови", ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, камяне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикет. Методи відбору та підготовки проб лабораторних випробувань", ГТР 34.09.110-2003 "Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи", Інструкції «З обліку видобутку рядового вугілля та готової вугільної продукції на шахтах, розрізах та збагачувальних фабриках Мінвуглепрому України» і Положенням про взаємини шахти і ЦЗФ, затвердженим наказом Міністра вугільної промисловості України від 17.09.1996 р. №4 66 і/або іншими нормативними документами України, що не суперечать ним.

У п. 3.3.6. договору зазначено, що у разі постачання продуктів збагачення з показниками якості фактично, що відрізняються від вказаних в сертифікатах (посвідченнях) про якість в межах базової похибки випробування, згідно ДСТУ 4096-2002, приймання здійснюється по даним, вказаним в сертифікатах (посвідченнях) про якість Виконавця.

Згідно з п. 3.3.7. договору, у випадку якщо при прийманні продуктів збагачення за якістю споживачем (вантажоодержувачем) буде виявлено невідповідність фактичних даних про якість продуктів збагачення з даними, вказаними в сертифікатах (посвідченнях) про якість, більше базової погрішності випробування, згідно ДСТУ 4096-2002, приймання продуктів збагачення за якістю здійснюється з обовязковим викликом представників Виконавця або Вантажовідправника. Представники Виконавця або Вантажовідправника зобовязані прибути не пізніше за 24 години з моменту отримання виклику або повідомити у 12 годинний термін про своє незявлення. У разі неприбуття представника Виконавця (Вантажовідправника) протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення до розрахунку приймаються показники якості визначені лабораторією Вантажоодержувача.

Фактична кількість і якість вугільної продукції, яка прийнята Вантажоодержувачем відбивається в Акті звірки кількості і якості вугільної продукції між Виконавцем і Вантажоодержувачем (п. 3.3.10 договору).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підтвердження факту невідповідності якості поставленого відповідачем вугілля, позивачем надані, зокрема акти звірення кількості, якості вугільної продукції № 13 від 30.06.2010 р. та № 18 від 31.07.2010 р.

Оцінюючи надані позивачем акти № 13 від 30.06.2010 р. та № 18 від 31.07.2010 р., суд приходить до висновку про невідповідність їх, в якості доказу неякісності вугільного концентрату, поставленого за довогором № 39, вимогам процесуального Закону щодо належності та допустимості. Критична оцінка вказаних актів полягає у їх невідповідності вимогам Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (далі по тексту Інструкція П-7).

Відповідно до п.п. 6, 14, 16, 20, 29, 30, 32, 40 Інструкції № П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється на складі покупця при іногородньому постачанні не пізніше 20 днів після постачання її на склад покупця.

Приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється відповідно до стандартів, технічних умов, головними та особливими умовами поставки, іншими обовязковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок, специфікація та ін.).

У разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції П-7) покупець припиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

При незявленні представника виробника (продавця) по виклику покупця у встановлений термін перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю.

Вимоги, яким повинні відповідати процедура прийняття продукції за якістю та акт про її прийняття викладені, зокрема, в п.п. 20, 29 Інструкції П-7 згідно яких в акті мають зокрема бути: найменування отримувача продукції і його адреса; місце приймання продукції, час початку і закінчення приймання продукції; прізвища, ініціали осіб, які приймали участь у прийнятті продукції за якістю та складанні двостороннього акту, місце їх роботи, посада, дата та номер документа, що засвідчує повноваження представника на участь у прийнятті продукції за якістю, а також вказівка про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції по якості; найменування і адреса виробника (відправника) і постачальника; номер і дата договору на поставку продукції, рахунку-фактури, транспортної накладної (коносаменту) і документу, який посвідчує якість продукції; проведення відбору зразків (проб) и куди вони надіслані та інше передбачене п. 29 Інструкції П-7.

Як вбачається з наданих позивачем актів звірення кількості, якості вугільної продукції № 13 від 30.06.2010 р. та № 18 від 31.07.2010 р., то вони складені всупереч вимогам п. 29 Інструкції П-7.

До актів в порушення п. 31 Інструкції П-7 не додані відповідні документи, зокрема, транспортний документ (накладна, коносамент), документи, що підтверджують повноваження представника, який виділений для участі в прийнятті продукції за якістю, акт складений у відповідності до п. 16 Інструкції П-7, акт відбору зразків (проб) і заключення по результатах аналізу (випробування) відпрацьованих зразків (проб).

Претензії № 7/2217 та № 7/2218 від 10.11.2010 р. з приводу поставлення вугілля неналежної якості надіслані позивачем простими листами, що є порушенням ч. 5 ст. 6 ГПК України, оскільки такі надсилаються адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручаються під розписку.

До претензій не додані документи передбачені п. 31 та п. 40 Інструкції П-7, а саме: транспортний документ (накладна, коносамент); документ, який посвідчує повноваження представника, виділеного для участі в прийомці; акт складений у відповідності з п. 16 Інструкції П-7, акт відібрання зразків (проб) і заключення по результатах аналізу (випробування) відібраних зразків (проб).

Відповідач факт отримання вказаних претензій заперечив.

Позивачем доказів отримання претензій відповідачем суду не надано.

Пунктом п. 3.3.5. договору передбачено, що якість відвантажуваних продуктів збагачення повинна відповідати умовам договору, технічним умовам на даний вид споживання, специфікаціям і підтверджуватись посвідченням якості виданим Виконавцем.

Технічними умовами ТУ У 10.1.-23472138-259:2008 граничні норми якості концентрату ГЖСШ встановлені по золі 30%, по волозі 12%.

У специфікаціях до договору на червень та липень 2010 р. встановлено вимоги до показників якості: зола не більше 25%, вологість не більше 12%.

У посвідченні про якість вугілля № 351 відвантаженого 04.06.2010 р. зазначено вміст золи 26%, а в посвідчені про якість вугілля № 493 відвантаженого 22.07.2010 р. вміст золи 27%.

З двосторонньо підписаних актів виконаних робіт ВАТ „Львівська вугільна компанія” по переробці і збагаченню рядового вугілля (давальницької сировини) ДП „Львіввугілля” за червень та липень 2010 р. вбачається, що відповідачем протягом червня та липня 2010 р. виготовлено і передано позивачу вугільний концентрат сорту ГЖСШ з показниками якості по золі 23,3%, по волозі 7,6%.

Як вбачається з акту № 13 від 30.06.2010 р. та з акту № 18 від 31.07.2010 р., в них підсумково визначено, що поставлено концентрат сорту ГЖСШ відповідно з золою 23,3% та 23,6%, вологою 7,6% та 7%. Дана обставина також підтверджується розрахунками знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля за червень 2010 р. та за липень 2010 р.

Таким чином, позивачем не доведено факту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань перед позивачем, оскільки факт поставки позивачу неякісного вугілля не доведений способами, передбаченими укладеним між сторонами договором № 39 від 11.05.2010 року, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 року № П-7.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що понесені ним збитки в сумі 87812,63 грн. у вигляді знижок на ціну за поставлене вугілля, сталися внаслідок відвантаження відповідачем вугілля неналежної якості та виникли безпосередньо саме з вини відповідача.

Так, позивач покликається на те, що знижка 3,5% за кожен відсоток відхилення зольності в межах діапазону від 25% до 28% до вугільної продукції неналежної якості передбачена договором поставки № 14-10\1-ЕН від 01.02.2010 р. укладеного між ДП «Львіввугілля»та ДП «Вугілля України». Однак, вказаний договір суду не наданий, хоча такий вимагався ухвалою суду. Доказів про те, що відповідач є однією із сторін цього договору і на нього поширюються його умови, позивачем суду не надано. Позивачем не надано: претензій, які надсилало на його адресу ДП «Вугілля України»щодо якості постановленого вугілля в червні, липні 2010 р.; акти прийняття вугілля по якості; платіжні документи по розрахунках, які проведені між ДП «Вугілля України»та ДП «Львіввугілля»за отримане вугілля в червні, в липні 2010 р. та інших документів, які б підтверджували поставку неякісного концентрату вугілля ДП «Вугілля України»переробленого відповідачем рядового вугілля наданого позивачем, що змусило позивача застосувати знижки при проведенні розрахунків за поставлене вугілля в червні, липні 2010 р.

Таким чином, позивачем не доведено підставності та обґрунтованості застосування знижок при розрахунках з ДП «Вугілля України»за отримане ним вугілля в червні, липні 2010 р.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 17 562,53 грн. за порушення зобовязання щодо якості вугілля, то така вимога не підлягає до задоволення, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факт поставки неякісної продукції, а відтак відсутні підстави для стягнення суми штрафу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги необгрунтовані, безпідставні та такі, що до задоволення не підлягають.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Суддя Деркач Ю.Б.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.09.2011 р.