Рішення № 18692835, 17.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.11 Справа№ 5015/1709/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Прокурора Залізничного р-ну м.Львова в інтересах держави в особі:

Позивача: Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство “Залізничнетеплоенерго”, м.Львів;

До Відповідача: Житлово-експлуатаційна контора «Електрон» дочірнє підприємство ВАТ “Концерн Електрон”, м.Львів;

Про: стягнення 109270,34грн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Прокурор: Яворська Л.Р.;

Позивача: ОСОБА_1 - предст. (дов. № 1 від 04.01.2011р.)

Відповідача: не зявився

Прокурору та позивачу, які взяли участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20,22,29 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу прокурор та представник позивача відмовились.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Прокурором Залізничного р-ну м.Львова в інтересах держави в особі: Позивача: Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство “Залізничнетеплоенерго”, м.Львів до відповідача: Житлово-експлуатаційна контора “Електрон” дочірнє підприємство ВАТ “Концерн Електрон”, м.Львів про стягнення 109270,34грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 01.04.2011р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 19.04.2011р. Цією ж ухвалою зобов'язано сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.

В судовому засіданні 19.04.2011р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача позовні вимоги частково заперечив, подав Відзив на позовну заяву( вх.№ 9082/11 від 19.04.2011 р.). Для надання можливості сторонам подати необхідні документи, розгляд справи відклався.

В судовому засіданні 17.05.2011р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Прокуратурою Залізничного району м. Львова проведено перевірку додержання вимог законодавства в сфері надання послуг і встановлено, що 01.10.2007р. між ЖЕК “Електрон” ДП ВАТ “Концерн Електрон” та Львівським комунальним підприємством “Залізничнетеплоенерго” укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 4200 від 01.10.2007 року, у відповідності до п.п.6.3. якого відповідач до 25 числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії. Однак всупереч умовам договору відповідач з 01.06.2010р. по 01.02.2011р. не здійснював розрахунки з енергопостачальною організацією, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним вище договором за постачання теплової енергії в гарячій воді у розмірі 107164 грн. 86 коп.

Суд вважає можливим розглянути матеріали справи, за наявними у ній документами керуючись вимогами ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 163 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно закону, інших правових актів, договору.

Згідно умов 3.2.3. Договору покупець теплової енергії зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, які передбачені договором.

Однак, всупереч умовам укладеного Договору та вимогам вищезгаданих законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобов'язання в повній мірі не виконав, а саме з 01.06.2010р. по 01.02.2011 року не здійснив розрахунки з енергопостачальною організацією, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 107164,86 коп.

В поданому відзиві відповідач частково відхиляє позовні вимоги, мотивуючи тим, що відповідно до п. 6 Договору споживач сплачує до 25 числа місяця, наступного за звітним, вартість фактично спожитої теплової енергії, і відповідно грошового зобовязання за приєднане теплове навантаження між сторонами Договору немає.

Відповідно до ч.2 ст. 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”: “розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи із розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно Додатку до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1823 від 29.12.2011 року, діють скориговані тарифи на теплову енергію та опалення та на інші потреби, які включають плату за одиницю фактично спожитої теплової енергії та плату за приєднане теплове навантаження за 1 кв. м опалювальної площі у місяць впродовж року.

Спожита теплова енергія відповідачем, в тому числі нарахована позивачем плата за приєднане теплове навантаження, відображені у підписаних двохсторонніх актах реалізації теплової енергії за спірний період. Також позивачем правильно включено до розрахунку боргу нарахування за спожиту енергію та штрафні санкції за січень місяць 2011 року.

Відповідач у відзиві зазначає, що борг за січень 2011 року відповідно до умов Договору має бути сплачений до 25.02.2011 року, а тому не може братись до уваги у позовних вимогах прокурора.

Оскільки відповідачем до 25.02.2011 року не сплачено заборгованість нараховану за 01.2011 року, прокурором Залізничного району м. Львова 23.03.2011 року подано позовну заяву до відповідача.

Таким чином твердження відповідача є безпідставним.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком інфляційна сума становить 1067,07 грн. таким чином відповідачу нараховано 3 % річних від простроченої суми, що становить 283,21грн.

Відповідно до п.7.2.3. Договору відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне виконання розрахунків за виконані роботи в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у розмірі 755,20 грн.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та позивача розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 163 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Недодержання відповідачем договірної дисципліни порушує інтереси держави щодо наповнення бюджетів коштами за використання комунального майна.

Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.121 Конституції України, Прокуратура України здійснює представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках визначених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формою представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави (ст. 36і Закону України “Про прокуратуру”).

П. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Право на звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави передбачено п.6 ст.20, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру” та ст.2 ГПК України.

Відповідно до ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи те, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави або в чому існує загроза інтересам держави з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів господарювання, яку закріплено в законах та інших нормативно-правових актах.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону та договору.

Відповідно до вимог ч.1 п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч.4 ст.631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У відповідності до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона осилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати спожитої теплової енергії суду не наддав,

Таким чином, відповідачем порушено майнові права позивача.

Відповідно до вимог ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Після зясування всіх обставин справи суд виходить до нарадчої кімнати, дотримуючись таємниці нарадчої кімнати, керуючись вимогами ст.821 ГПК України.

Після повернення з нарадчої кімнати, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача: 107164,86грн. осн. боргу, 755,20 грн. пені, 283,21грн. трьох відсотків річних та 1067,07грн. загальної суми інфляційних збитків.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини, які перерахувати до державного бюджету України та перерахувати їх до державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України,

суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Житлово-експлуатаційна контора “Електрон” дочірнє підприємство ВАТ “Концерн Електрон” (79018, м. Львів, вул. Стороженка,256 р/р 26004305413607 в 3-му БВ філії Львівське центральне відділення “Промінвестбанку” МФО 325633 ЄДРПОУ 22343999) на користь Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (79054, м.Львів, вул. С.Петлюри,4а р/р 260038680 в ЛОД “Райффайзен банк Аваль” МФО 325570, ЄДРПОУ 20784943) 107164,86грн. осн. боргу, 755,20 грн. пені, 283,21грн. трьох відсотків річних та 1067,07грн. загальної суми інфляційних збитків.

Накази видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.