ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.11 Справа№ 5015/1233/11
Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі:
Позивача: КП “Дрогобичводоканал”, м. Дрогобич, Львівської обл.;
До Відповідача: ДП «Будівельне управління № 41 ВАТ “Прикарпатбуд”, м. Дрогобич, Львівської обл.;
Про: стягнення 2950,82грн.
Суддя: Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Байко А.Я.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Прокурор: Яворський Я.Т.
Позивача: не з’явився
Відповідача: не з’явився
Прокурору, представнику позивача, які взяли участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20,22,29 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.
Від здійснення технічного запису судового процесу прокурор, представник позивач та відповідач відмовились.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено Дрогобицьким міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі: Позивача: КП “Дрогобичводоканал” до відповідача: ДП “Будівельне управління № 41 ВАТ “Прикарпатбуд” про стягнення 2950,82грн.
Обставини справи:
Ухвалою суду від 11.03.2011р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 22.04.2011р. Цією ж ухвалою зобов'язано сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.
Розгляд справи відкладався з причин неявки відповідача у судове засідання та неподання ним документів, витребовуваних ухвалами суду.
В судовому засіданні 23.05.2011р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:
Дрогобицькою міжрайонною прокуратурою проведено перевірку додержання вимог законодавства в сфері договірних відносин і встановлено, що 09.03.2006 року між КП “Дрогобичводоканал” та Дочірнім підприємством «Будівельне управління № 41” ВАТ “Прикарпатбуд” було укладено договір про подачу води та приймання стічних вод.
Суд вважає можливим розглянути матеріали справи, за наявними у ній документами керуючись вимогами ст. 75 ГПК України.
Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, згідно п. 1 укладеного Договору позивач взяв на себе зобов’язання постачати питною водою та приймати стічні води абонента.
Відповідно до п.п.2,5 Договору відповідач взяв на себе зобов’язання в строк до 25 числа кожного місяця надавати інформацію про кількість спожитої води і стоків та зобов’язувався проводити оплату згідно встановлених тарифів.
Однак, всупереч умовам укладеного Договору та вимогам вищезгаданих законодавчих актів, відповідач умов договору не дотримувався, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 2 950,82 грн., що підтверджується довідкою взаєморозрахунків.
Дрогобицькою міжрайонною прокуратурою відповідно до ст.ст. 23,24 ГПК України подано клопотання про залучення у якості співвідповідача ДП “будівельне управління № 41” ВАТ “Прикарпатбуд” поряд із відповідачем –ВАТ “Прикарпатбуд”.
Відповідно до вимог статті 163 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Несвоєчасна оплата відповідачем наданих послуг негативно впливає на розрахунки з постачальниками енергоносіїв та устаткування, призводить до несвоєчасної сплати позивачем обов’язкових платежів до бюджету, кошти якого використовуються на виплату заробітної плати та інших виплат, чим порушуються соціальні права громадян –державі завдаються матеріальні збитки.
Суд, заслухавши пояснення прокурора та позивача розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення з наступних підстав:
Згідно із ст.121 Конституції України, Прокуратура України здійснює представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках визначених законом.
Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формою представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави (ст. 36і Закону України “Про прокуратуру”).
П. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Враховуючи те, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави або в чому існує загроза інтересам держави з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов.
Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів господарювання, яку закріплено в законах та інших нормативно-правових актах.
Відповідності до вимог ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. У вказаній статті також передбачено, що однією із форм представництва прокурором є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.
Недодержання Відповідачем договірної дисципліни порушує інтереси держави щодо наповнення бюджетів коштами за використання комунального майна.
Згідно із ст.629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 612 ЦК України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до вимог ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону та договору.
Відповідно до вимог ч.1 п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно із ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.4 ст.631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст.23 ГПК України позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів.
Згідно з положенням ч.1 ст. 24 ГПК України Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Згідно ч.3 ст. 24 ГПК України про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
Ухвалою від 17.05.2011 року Господарським судом винесено ухвалу про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ДП “Будівельне управління № 41” ВАТ “Прикарпатбуд”.
Після з’ясування всіх обставин справи суд виходить до нарадчої кімнати, дотримуючись таємниці нарадчої кімнати, керуючись вимогами ст.821 ГПК України.
Після повернення з нарадчої кімнати, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача: 2 950,82 грн. основного боргу; 29,50грн. мита; 236,00грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини, які перерахувати до державного бюджету України та перерахувати їх до державного бюджету України.
Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 121, 509, 525, 526, 599, ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України,
суд,-
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути солідарно з Дочірного підприємства “Будівельне управління № 41” ВАТ “Прикарпатбуд” та з ВАТ “Прикарпатбуд” (82100, м.Дрогобич, вуль. Механізаторів,15 р/р 26002301480009 в АКБ “Промінвестбанку” МФО 325611, ЄДРПОУ 30084891) на користь КП “Дрогобичводоканал” (82100, м. Дрогобич, вул. Федьковича,11 р/р 26009200011201 в Дрогобицькому відділенні АКБ “Надра”, МФО 325978, ЄДРПОУ 03348910) 2 950,82 грн. основного боргу; 29,50грн. мита; 236,00грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.
Суддя Левицька Н.Г.
Судове рішення № 18692825, Господарський суд Львівської області було прийнято 20.05.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 5015/1233/11. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: