Рішення № 18692636, 20.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.11 Справа № 11/118/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед”, м. Київ

до Державного підприємства “Луганськвугілля”, м. Луганськ

про стягнення 2 162 465 грн. 17 коп.

суддя Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 31.08.2011;

від відповідача ОСОБА_2, дов. № 03/5-336 від 12.08.2011;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних за період з 13.02.2010 по 12.08.2011 в сумі 669840 грн. 76 коп. та інфляційних нарахувань за період з березня 2010 року по липень 2011 року в сумі 1492624 грн. 41 коп.

В обґрунтування вимог позову позивач послався на факт невиконання відповідачем рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2010 у справі № 17/32 та на наявність у відповідача права здійснювати нарахування на суму невиконаного грошового зобовязання відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Письмовим відзивом № 03/9-405 від 20.09.2011 на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме у частині вимог про стягнення 1487508 грн. 40 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості. Щодо вимоги позивача про стягнення 3 % річних за період з 13.02.2010 по 12.08.2011 в сумі 669840 грн. 76 коп. відповідач свою думку у відзиві не виклав.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

28.11.2007 господарським судом Донецької області прийнято ухвалу у справі № 3/363пн за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Церадон-М” про зміну способу виконання рішення від 24.10.2005 у справі № 3/363пн.

Згідно даної ухвали було змінено спосіб виконання рішення від 24.10.2005 та звернуто стягнення в сумі 29001000 грн. на активи Товариства з обмеженою відповідальністю „Церадон-М”, а саме боргові зобовязання Державного підприємства „Луганськвугілля”, придбані згідно з договором від 01.09.2005 по договорам № 98 від 06.11.2002 на переробку давальницької сировини, № 04/02 від 04.02.2003 на продаж вугілля, № 84 від 05.10.2005 на переробку давальницької сировини, № 93 від 13.11.2003 на продаж товару, № 40 від 01.02.2004 на переробку давальницької сировини, № 6 від 14.01.2004 на продаж товару, № 669 від 01.03.2004 на продаж вугілля, № 619 від 01.04.2004, № 3 від 23.02.2004 купівлі-продажу векселів.

Дана ухвала суду є такою, що набрала законної сили.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.11.2007 у справі № 3/363пн, що набрала законної сили, замінено боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю „Церадон-М”, на Державне підприємство „Луганськвугілля” із зазначенням суми заборгованості у розмірі 27107076 грн. 41 коп. з урахуванням зменшення.

За таких обставин у частині зясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді ухвали у справі № 3/363пн, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.04.2010 у справі № 17/32 з Державного підприємства „Луганськвугілля” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” встановлено факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 1492644 грн. 14 коп. та стягнуто інфляційні нарахування у сумі 10935022 грн. 51 коп. за період з грудня 2007 року по лютий 2010 року та 3% річних у сумі 1671069 грн. 97 коп. за період з 15.12.2007 по 12.02.2010, витрати зі сплати держмита у сумі 25500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., на виконання рішення виданий відповідний судовий наказ.

Внаслідок того, що відповідачем сума основного боргу у розмірі 27107076 грн. 41 коп. не сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом, заявивши вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних за період з 13.02.2010 по 12.08.2011 в сумі 669840 грн. 76 коп. та інфляційних нарахувань за період з березня 2010 року по липень 2011 року в сумі 1492624 грн. 41 коп.

Письмовим відзивом № 03/9-405 від 20.09.2011 на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав частково, посилаючись на невірний розрахунок заявлених до стягнення позивачем інфляційних нарахувань на суму заборгованості. За розрахунком відповідача вимоги про стягнення інфляційних нарахувань на суму заборгованості є обґрунтованими у сумі 1487508 грн. 40 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, з урахуванням вказаних вище ухвал та рішень господарських судів, є встановленим факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 1492644 грн. 14 коп. (ухвала господарського суду Донецької області від 28.11.2007 у справі № 3/363пн, ухвала господарського суду Донецької області від 28.11.2007 у справі № 3/363пн, рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2010 у справі № 17/32).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт несплати відповідачем у праві вказаної вище заборгованості станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок сум інфляційних нарахувань на суму боргу відповідачем здійснений невірно, за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача за період прострочення сплати суми заборгованості з березня 2010 року по липень 2011 року підлягають стягненню інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 1487508 грн. 40 коп.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних здійснений позивачем з урахуванням фактичних обставин справ, приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому вимога про їх стягнення за період з 13.02.2010 по 12.08.2011 в сумі 669840 грн. 76 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню у частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань на суму заборгованості у розмірі 1487508 грн. 40 коп. та 3% річних у розмірі 669840 грн. 76 коп. з віднесенням судових витрат у справі на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Луганськвугілля”, м. Луганськ, вул. Лермонтова, буд. 1в, ідентифікаційний код 324733323, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед”, м. Київ, пров. Киянівський, буд. 3-7, ідентифікаційний код 32962368, інфляційні нарахування у розмірі 1487508 грн. 40 коп. та 3% річних у розмірі 669840 грн. 76 коп., витрати по сплаті держмита у сумі 25439 грн. 67 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 грн. 44 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити за необґрунтованістю.

В судовому засіданні 20.09.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення - 23.09.2011.

Суддя М.О. Москаленко