Рішення № 18692274, 15.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.11 Справа № 8/140пд/2011

За позовом 1. Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ,

2. Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Відкритого акціонерного товариства "Облремпобуттехніка", м. Луганськ, -

про розірвання договору на право тимчасового користування землею та стягнення 863 грн. 48 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від 1-го позивача ОСОБА_1. головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № 01/03-30./5456/0/2-10 від 24.11.2010 року;

від 2-го позивача ОСОБА_1. головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № 01/03-30./5457/0/2-10 від 24.11.2010 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачами заявлено вимоги про:

розірвання договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 1858, укладеного між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та відповідачем 17.03.1997 року;

стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю у сумі 863,48 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов вищеназваного договору.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 29.08.11 року до 15.09.11 року з у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 15.09.11 року позивачами заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні 1-й та 2-й позивачі свої вимоги підтримали.

2-й позивач подав клопотання про повернення йому державного мита у сумі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. як сплачених безпідставно (вих. №б/н від 15.09.11 року).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;22;29 та ін.).

На день розгляду цього спору оператор поштового звязку повернув до суду письмові повідомлення про вручення уповноваженій особі відповідача: 17.08.11 року ухвали суду про порушення провадження по справі та призначення її до слухання; 02.09.11 року про відкладення її розгляду.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Обидва позивачі не заперечили проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, обставин справи та наявних у ній доказів, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивачів, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

17.03.1997 року між 1-м позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у простій письмовій формі був укладений договір №1858 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до якого орендодавець згідно з рішенням Луганського міськвиконкому від 17.05.1996 року №270/5, надає, а орендар приймає у тимчасове користування терміном на 15 років земельну ділянку загальною площею 0,0028 га відповідно до плану, що додається, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. К.Маркса, 5, - під розміщення часової майстерні (п.п.1.1-1.2).

Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі земельного податку щоквартально рівними частками (п.2.1).

Орендар зобовязаний своєчасно вносити обумовлену договором плату за землю; у разі порушення цього обовязку з нього стягується пеня у розмірі 0,3% від суми недоїмки за кожний день прострочення (п/п б) п.3.2).

Договір набирає чинності з моменту його реєстрації.

Договір зареєстровано у Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 17.03.1997 року за №1858 Луганської міської ради (а.с.9).

Відповідач не заперечив та не спростував факт передачі йому вищезгаданої земельної ділянки.

Розмір місячної орендної плати у договорі не визначено.

Згідно розрахунку заборгованості з орендної плати орендар не вносив її у період з 03.02.06 року по 01.07.11 року, у звязку з чим сума боргу склала 863,48 грн. (а.с.8).

З умов договору (п.2.1) вбачається, що термін сплати вищезгаданого боргу є таким, що настав.

Згідно довідці з ЄДР №10528123 від 15.07.11 року 04.02.10 року до ЄДР внесено запис №13821410002007825 про винесення судового рішення про визнання юридичної особи (відповідача) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Але з цієї довідки вбачається, що станом на час вирішення даного спору по суті до ЄДР не внесено запис про державну реєстрацію припинення відповідача як юридичної особи, а тому відповідно до приписів ч.5 ст. 111 Цивільного кодексу України Відкрите акціонерне товариство "Облремпобуттехніка" (далі ВАТ "Облремопобуттехніка") може бути відповідачем по справі.

З огляду на те, що відповідач не вносить орендну плату за період з 03.02.06 року по 01.07.11 року, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивачів, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час виникнення спірних правовідносин та до 01.01.11 року) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.

Статтею 36 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" встановлено, що у разі невиконання зобовязань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

З 01.01.11 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПКУ), при цьому відповідно до приписів п.288.1 ст. 288 останнього підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2 ст. 288 ПКУ), при цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі між орендодавцем та орендарем (п.288.4 ст. 288 Кодексу).

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з 02.03.06 року по 01.07.11 року не вносив орендну плату за користування земельною ділянкою.

При вирішенні цього спору суд виходить з того, що спірні правовідносини виникли 17.07.1997 року, - тобто під час дії Цивільного кодексу УРСР, та продовжують мати місце після 01.01.04 року, тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року (далі ЦКУ).

Відповідно до приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень останнього Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Виходячи з викладеного, суд при вирішення цього спору керується нормами ЦК України.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України ЦКУ цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ); його різновидністю є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Уклавши вищезгаданий договір, сторони набули низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язання, а в силу ст.526 ЦКУ воно повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач всі вищезазначені вимоги не виконав, що доведено позивачем та доказами, долученими до матеріалів справи.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобовязання за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобовязань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

З наданого до справи розрахунку суми боргу вбачається, що позивач просить стягнути борг за період, який перевищує 3 роки.

В силу статті 257 Цивільного кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач в ході розгляду спору не заперечив, що про порушення свого права він дізнався з 03.02.06 року, - проте просить задовольнити свої вимоги щодо стягнення боргу з орендної плати у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач не скористався правом, наданим йому частиною 3 ст. 267 ЦК України, відповідно до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд погоджується з доводами позивачів та вважає, що позов в частині стягнення боргу з орендної плати підлягає задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні спору в частині розірвання вищезгаданого договору оренди землі суд виходить з наступного.

У підпункті а) п.3.1 договору сторони закріпили за орендодавцем право припиняти право користування земельною ділянкою згідно з діючим законодавством шляхом розірвання договору в односторонньому порядку.

За загальним правилом, закріпленим у частинах 1-2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає, що відповідач припустився істотного порушення умов спірного договору шляхом невнесення орендної плати у період з 03.02.06 року по 01.07.11 року.

Зі статтею 651 Цивільного кодексу кореспондується з частиною 1 стаття 32 спеціального Закону України "Про оренду землі", якою встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За таких обставин вимога позивачів у цій частині є правомірною, належним чином доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила чинне земельне та цивільне законодавство України.

Розглянувши клопотання 1-го позивача про повернення судових витрат, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абз. 3 п.11 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито" органи місцевого та регіонального самоврядування звільнені від сплати державного мита за позовами до господарського суду у звязку з невиконанням умов договорів оренди орендарями земельних ділянок державної та комунальної власності.

Відповідно до п "а" ч.2 ст. 3 названого Декрету у разі звернення до господарського суду з майновим позовом, до числа яких належить позов по цій справі в частині стягнення боргу з орендної плати, на користь Державного бюджету підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% його вартості, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.), - з огляду на що при ціні позову в 863,48 грн. державне мито підлягає стягнення з відповідача у сумі 102,00 грн.

Згідно п. "б" ч.2 ст. 3 того ж Декрету у разі звернення до господарського суду з немайновим позовом, до числа яких належить позов по цій справі в частині розірвання договору оренди, на користь Державного бюджету підлягає сплаті державне мито у розмірі 5 (85,00 грн.), - з огляду на що з відповідача також підлягає стягненню державне мито у названій сумі.

Загальна сума державного мита становить 187,00 грн. (102,00 грн. + 85,00 грн.).

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 року №1282 з відповідача на користь Державного бюджету України також підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 12, 83 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 22 та 28 Закону України "Про плату за землю"; ст. 288 Податкового кодексу України; ст. 11,16,203,625,651 Цивільного кодексу України; ст.ст.24,25,32 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю", керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,43,44,47-1,49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Облремопобуттехніка", ідентифікаційний код 03052434, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Котельнікова, 14, на користь Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Коцюбинського,14, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Ленінського району №33214812700006, банк: УДК у місті Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код платежу 13050200, - заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 48 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Розірвати договір № 1858 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладений у простій письмовій формі 17.03.1997 року між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Облремпобуттехніка" (орендар), предметом якого є земельна ділянка площею 0,0028 га, розташована у місті Луганську, вул. К.Маркса, 5; державна реєстрація від 17.03.1997 року № 1858.

4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Облремопобуттехніка", ідентифікаційний код 03052434, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Котельнікова,14, на користь Державного бюджету України на рахунок:

№31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013; одержувач коштів: УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ідентифікаційний код 24046582, КБК 22090200, символ звітності банку 095, - державне мито в сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп.; наказ видати Ленінській обєднаній державній податковій інспекції у місті Луганську;

№31217264700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013; одержувач коштів: УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ідентифікаційний код 24046582, КБК 22050003, символ звітності банку 264,- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Повернути з Державного бюджету на користь Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів, ідентифікаційний код 040552040, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Коцюбинського,14, - безпідставно сплачені: державне мито у сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Підставою для виплати вказаних сум коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області, а також оригінали платіжних доручень № 344 від 04 серпня 2011р. та № 345 від 04 серпня 2011р., - вилучивши їх з матеріалів справи № 8/140пд.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 15.09.2011 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19 вересня 2011 року.

Суддя А.П.Середа