Рішення № 18692264, 14.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11 Справа № 1/111/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Проміндустрія", м. Стаханов Луганської області

до Публічного акціонерного товариства "Лисичанський желатиновий завод", м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 131006 грн. 90 коп.

Суддя Н.М.Зюбанова

П р е д с т а в н и к и :

від позивача ОСОБА_1., довіреністю від 08.06.11;

від відповідача не прибув;

Суть спору: про стягнення з відповідача 121551 грн. 62 коп. боргу, 7730 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань та 1724 грн. 60 коп. 3% річних (з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог, яку прийнято судом у частині уточнення предмету спору щодо додаткових вимог).

У частині розміру вимог позивач фактично відмовився від їх зменшення, про що зазначив в окремому листі, оскільки наполягає на повному відшкодуванні судових витрат, про що вказано в п. 4 уточненої заяви.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття вдруге у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов до наступного.

Так, при розгляді справи судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством "Лисичанський желатиновий завод" /правонаступником якого є відповідач/ та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Проміндустрія" /позивачем/ було укладено договір поставки від 04.02.09, за умовами якого позивач прийняв на себе зобовязання поставити у власність відповідача товар згідно п. 1.1 договору.

Щодо порядку оплати товару, то сторони дійшли згоди, що оплата здійснюється на протязі 20 банківських днів з моменту отримання товару /п. 4.2 договору/.

Правове регулювання правовідносин поставки здійснюється § 3 глави 54 ЦК України. Зокрема, ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За Господарським кодексом України договір поставки регулюється ст. 265, а саме: за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Матеріалами справи підтверджено, що з боку позивача зобов'язання по поставці товару відповідачу на загальну суму 778757 грн. 99 коп. виконане належним чином, що підтверджено доданими до позову та зазначеними у позовній заяві видатковими накладними №№ РН-0000020, РН-0000055, РН-0000137, РН-0000177, РН-0000212, РН-0000278, РН-0000301, РН-0000356, РН-0000356, РН-0000459, РН-0000545, РН-0000839, РН-001213, РН-001264, РН-001362, РН-001433.

Відповідач у встановлений договором строк сплатив лише частину боргу, що підтверджено доданими до справи виписками банку про проведення платежів, тому позивач звернувся з позовом про стягнення боргу у сумі 121551 грн. 62 коп.

Як свідчать матеріали справи, до звернення позивача до суду позивач 08.07.11 сплатив борг у сумі 15000 грн. 00 коп., тому у даній частині позову слід відмовити за необгрунтованістю.

Також після звернення позивача з позовом до суду 11.07.11 відповідач ще частково сплатив борг, що підтверджується виписками банку за 18.08.11 на суму 10000 грн. 00 коп., за 11.08.11 на суму 10000 грн. 00 коп., за 05.08.11 на суму 10000 грн. 00 коп., за 02.08.11 на суму 10000 грн. 00 коп., за 27.07.11 на суму 20000 грн. 00 коп., за 01.09.11 на суму 10000 грн. 00 коп., за 29.08.11 на суму 10000 грн. 00 коп., а усього 80000 грн. 00 коп. Тому у цій частині позову провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору. Судові витрати покладаються на відповідача, оскільки борг сплачено після обґрунтованого звернення позивача з позовом.

Таким чином господарський суд встановлює факт прострочення сплати боргу щодо решти на суму 26551 грн. 62 коп. боргу за виконані роботи.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Щодо стягнення 7730 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань /за період з грудня 2010 року по травень 2011 року/ та 1724 грн. 60 коп. 3% річних /за період з 17.11.10 по 16.05.11/, то суд дійшов висновку про їх задоволення, оскільки ст. 625 ЦК України передбачено - боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

За вказаних обставин позов підлягає частковому задоволенню у зазначених вище сумах з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України, за винятком сплаченої до звернення з позовом суми боргу у розмірі 15000 грн. 00 коп., на яку слід відмовити.

У решті позову провадження у справі припиняється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 80 п. 1-1, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Лисичанський желатиновий завод”, м. Лисичанськ-9 Луганської області, ідент. код 00418030 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма ”Проміндустрія”, м. Стаханов Луганської області, вул. 60 років Жовтня, б. 32, ідент. код 32139051 - 26551 грн. 62 коп. боргу, 7730 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань, 1724 грн. 60 коп. 3% річних, 1160 грн. 07 коп. витрат по держмиту та 208 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позову на суму 15000 грн. 00 коп. боргу відмовити.

4. У решті боргу провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного рішення 19.09.11.

Суддя Н.М.Зюбанова

Помічник судді Г.А.Кравцова