Рішення № 18691925, 08.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.11 Справа № 17/125/2011

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” в особі філії Алчевського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, м. Алчевськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “БУ-224 “Коксохимтепломонтаж”, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 1431 грн. 74 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники: від позивача ОСОБА_1, довіреність № 509 від 20.12.2010;

від відповідача не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за постачання природного газу у сумі 1023,01 грн., інфляційних нарахувань у сумі 270,07 грн., 3% річних у сумі 45,57 грн., пені у сумі 93,09 грн., за договором №2п-148пр від 29.12.2008 на постачання природного газу.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 08.08.2011 та 08.09.2011 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” в особі філії Алчевського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, назва якого була змінена на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»в особі філії Алчевського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства (позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “БУ-224 “Коксохимтепломонтаж” (відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір № 2П-148пр від 29.12.2008 на постачання природного газу (далі Договір), згідно якого Постачальник зобовязався продати Покупцю в 2009 році природний газ, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Кількість газу, що постачається відповідачу визначена сторонами у пункті 2.1 Договору, з урахуванням додаткових угод № 4 від 02.05.2009 та № 6 від 01.12.2009.

Згідно пункту 5.1 Договору, вартість до сплати за 1000,0 кубічних метрів газу для промислових споживачів та інших субєктів господарювання складає 1892,2320 грн. з ПДВ.

Пунктом 6.1 Договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у розмірі 100 % від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше ніж за 7 банківських днів до початку місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Крім того, сторонами укладено додаткові угоди № 4 від 02.05.2009, згідно якої вартість до сплати за 1000,0 кубічних метрів газу складає 2654,1060 та № 6 від 01.12.2009, у якій сторони визначили, що Постачальник передає Покупцю в 2010 році газ в обсязі 19000 куб. м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він на виконання умов Договору, у листопаді 2009 року поставив відповідачу 1139 куб. м. природного газу на суму 3023,01 грн., в порушення умов Договору, зокрема, пункту 6.1, відповідач не здійснив оплату у повному обсязі, оплатив тільки 2000,00 грн., у звязку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення основного боргу в сумі 1023,01 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 93,09 грн., 3% річних у сумі 45,57 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 270,07 грн., за періоди згідно наданих до матеріалів справи розрахунків.

Відповідач відзив на позовну заяву та пояснення стосовно суті спору не надав, явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу у листопаді 2009 року природний газ на загальну суму 3023,01 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу приймання передачі на послуги з газопостачання та транспортування природного газу від 30.11.2009 (а. с. 18). Однак, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого газу у сумі 2000,00 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості складає 1023,01 грн.

З огляду на викладене, до стягнення підлягає заборгованість у сумі 1023,01 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачена сторонами у п. 7.2 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобовязань за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за Договором у сумі 93,09 грн. за період з 06.12.2009 по 06.06.2010, яка є вірно нарахованою та обґрунтовано заявленою, у звязку з чим підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 45,57 грн. за період з 06.12.2009 по 01.06.2011 та інфляційні нарахування у сумі 270,07 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 45,57 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими, вірно нарахованими та підлягають задоволенню.

Стосовно інфляційних нарахувань в сумі 270,07 грн. суд зазначає наступне.

Так, позивачем визначено період нарахування втрат від інфляції з грудня 2009 року по квітень 2011 року. Середній індекс інфляцій за цей період складає 115,23 %, а тому інфляційні нарахування на суму боргу складатимуть 155,79 грн. (1023,01 грн. *115,23%-1023,01 грн.), а не 270,07 грн., як помилково визначив позивач. Крім того, ним в розрахунку невірно визначені індекси інфляції за жовтень-грудень 2010 року.

З огляду на вказане, інфляційні нарахування задовольняються частково в сумі 155,7+9 грн., в решті слід відмовити.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за постачання природного газу у сумі 1023,01 грн., 3% річних у сумі 45,57 грн., пені у сумі 93,09 грн., інфляційних нарахувань в сумі 155,79 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню, в решті вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУ-224 “Коксохимтепломонтаж”, м. Алчевськ Луганської області, вул. Індустріальна, буд. 10, ідентифікаційний код 32898984, на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” в особі філії Алчевського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, м. Алчевськ, Луганської області, вул. Фрунзе, буд. 34-А, ідентифікаційний код 20188269, борг в сумі 1023,01 грн., пеню у сумі 93,09 грн., 3% річних у сумі 45,57 грн. та інфляційні нарахування в сумі 155,79 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 93,86 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 217,16 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 13.09.2011.

Суддя О.С. Фонова