Рішення № 18691648, 06.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 жовтня 2011 р. Справа 11/77/2011/5003

за позовом приватного підприємства «Виробнича фірма «Агротех», м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро», смт. Вендичани

про стягнення 26 675,00 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

від позивача не з’явився;

від відповідача не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро»на користь приватного підприємства виробничої фірми «Агротех», борг за договором № 417 від 13.10.2008 р. в сумі 26 675, 00 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13.10.2008р. між приватним підприємством «Виробнича фірма «Агротех»та товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро»укладено договір за № 417 за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу машину сепаріруючу МС 10 (товар), а останній в свою чергу зобов’язався провести повну оплату товару у строки визначені п. 4.2. цього договору.

Свої зобов’язання за договором позивачем виконані в повному обсязі, тоді як відповідач провів часткові розрахунки за отриманий товар, і станом на 17.08.2011р. за ним рахується заборгованість в розмірі 26 675 грн..

Відповідач у відзиві та його представник при розгляді справи позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

13 жовтня 2008 року між приватним підприємством «Виробнича фірма «Агротех»(позивач, за договором Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро»(відповідач, за договором Покупець) укладено договір № 417.

За умовами даного договору позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар (машину сепаріруючу МС-10 в кількості 1 шт. вартістю 53 350 грн.), а відповдіач зобов’язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 4.2. договору Покупець зобов’язаний на протязі 10 календарних днів з дня набрання чинності договором здійснити передоплату в сумі 26 675 грн. - 50% від вартості машини. Суму, що залишилась в розмірі 26 675 грн. (50%) - на протязі 10 календарних днів з моменту відгрузки товару. Моментом відгрузки товару вважається дата виписки видаткової накладної.

20 жовтня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до п. 4.2 договору та викладено його в такій редакції: «Здійснити 100% оплати в строк до 31.03.2010р. Оплата за товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця».

Додатковою угодою № 2, укладною між сторонами 26.01.2010р., внесено зміни до п. 10 договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач за видатковою накладною № РН-0000252 від 15.10.2008р. передав відповідачу товар обумовлений договором, який останній отримав згідно довіреності серія ЯПО № 509415 від 15.10.2008р..

Відповідно до пояснень сторін та наданих ними доказів, відповідачем проведено часткові розрахунки за товар в розмірі 26 675 грн., тобто сплачено лише половину вартості товару.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість за договором № 417 від 13.10.2008р. в розмірі 26 675 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за товар згідно договору купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено порушення відповідачем строків проведення платежів за договором. За таких обставин, вимога позивача про стягнення суми боргу за договором в розмірі 26 675 грн. є обгрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 78, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальності «Дністер-Агро»(24032, Вінницька область, Могилів-Подільський район, смт. Вендичани, вул. 50-річчя Жовтня, 23, код 25497645) на користь приватного підприємства «Виробнича фірма «Агротех»(91011, м. Луганськ, кв. Алексєєва, 16/38, код 32538804) 26 675 (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят пять) грн. - боргу; 266 (двісіті шістдесят шість) грн. 75 коп. –витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення згідно ст. 87 ГПК України направити сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 10.10.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (91020, м. Луганськ, кв. Алексєєва, 16/38)

3 - відповідачу (24032, Вінницька область, Могилів-Подільський район, смт. Вендичани, вул. 50-річчя Жовтня, 23)

< Дата >