Рішення № 18691620, 05.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 жовтня 2011 р. Справа 7/136/2011/5003

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м. Вінниця <адреса позивача >

до: Квартирно-експлуатаційного відділу, м. Вінниця

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницький об'єднаний міський військовий комісаріат, м. Вінниця

про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 93291,99 грн

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники

позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність № 02/01 від 04.01.2011 року, посвідчення № 8 видане 30.07.2008 року.

відповідача : ОСОБА_2. - довіреність № 120 від 12.01.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 01.09.2005 року.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницький об'єднаний міський військовий комісаріат м. Вінниця: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 20.07.2011 року надійшла позовна заява Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення 93 291,99 грн. заборгованості, з яких 84 654,76 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 920,39 грн. 3% річних, 2 798,25 грн. інфляційних втрат та 4 918,59 грн. пені.

Ухвалою від 15.09.2011 року порушено провадження у справі № 7/136/2011/5003 та призначено до розгляду на 05.10.2011року.

05.10.2011 року до господарського суду Вінницької області представником відповідача подано клопотання про припинення провадження в частині стягнення 84 654,76 грн. основної суми боргу в зв'язку з проведенням після порушення провадження у даній справі погашення боргу.

За відсутності поданого представниками сторін клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

02.11.2009 року між Вінницьким об'єднаним міським військовим комісаріатом (Споживач), Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці (Платник) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 5500.

Згідно п.1.1 Договору Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах, а Платник зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію Споживачем за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені Договором.

Відповідно до умов Договору Споживач зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.

Згідно п. 4.2.1 Договору Постачальник зобов'язується постачати теплову енергію Споживачу в обсягах згідно додатку № 1, за умовами безперебійного забезпечення енергоносіями.

В свою чергу Платник зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.5.2.1 Договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п. 7.3 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Платник за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує Постачальнику 70% вартості від зазначеного в договорі обсягу теплової енергії, передбаченого на розрахунковий період, при наявності фінансування (п. 7.4 Договору).

По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках, підписати, пред'явити їх для підпису Платнику після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін, не отримання Споживачем рахунку не звільняє Платника від обов'язку сплатити за спожиту теплову енергію (п. 7.5 Договору).

У разі непідписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, або Платником без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту чи неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем і Платником та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості (п. 7.6 Договору).

Відповідно до п. 7.7 Договору остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію повинні бути проведені Платником до 25 числа місяця, наступного розрахунковим.

До вказаного Договору сторонами також було підписано додаток № 1 (Обсяги постачання теплової енергії Споживачу), додаток № 2 (Схеми межі поділу теплової мережі), додаток № 3 (Акт розмежування балансової належності мереж та експлуатаційної відповідальності сторін), додаток № 4 (Обсяги постачання теплової енергії), додаток № 5 (Тарифи на теплову енергію).

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором на постачання та споживання теплової енергії виконував належним чином та за період з листопада 2009 року по вересень 2011 року надав Споживачу послуги по наданню теплової енергії на загальну суму 259 544,05 грн..

В підтвердження наведеного позивач надав суду акти здачі-приймання виконаних робіт надання послуг, рахунки за спожиту теплову енергію, виписку з журналу нарахувань і оплати тощо.

За поставлену теплову енергію відповідач провів розрахунок частково на суму 174 889,29 грн..

Станом на 01.09.2011 року заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію становить 84 654,76 грн. (259 544,05 грн. - 174 889,29 грн.).

В результаті порушення умов розрахунків за укладеним договором станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" склала 84 654,76 грн..

Разом з тим, як встановлено судом, на момент вирішення спору по суті після порушення провадження у справі відповідач погасив заборгованість за договором, в підтвердження чого позивачем надано виписку з банку від 03.10 2011 року.

Таким чином у відповідача на момент прийняття рішення у справі відсутнє зобов'язання по погашенню боргу перед позивачем.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 84 654,76 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України з покладанням на відповідача судових витрат, так як сума боргу, була фактично ним погашена вже після звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 918,59 грн. пені, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 8.3.1 Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію передбачено, що Платник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від вартості використаної теплової енергії за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством. У випадку прострочення платежу менш ніж на 1 календарний місяць, Постачальник може не застосовувати цю санкцію, при наявності гарантійного листа платника з зазначенням дати проведення розрахунку

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку пеня останнім обрахована у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про зменшення розміру суми пені заявленої позивачем вказуючи на відсутність вини у простроченні грошових зобов'язань.

При цьому представник відповідача посилається на те, що джерелом формування майна і фінансових ресурсів КЕВ м. Вінниці є фінансування з Державного бюджету.

З врахуванням встановлених обставин суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені враховуючи наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки суд взяв до уваги те, що фактично під час розгляду справи відповідачем було погашено борг перед позивачем в повному обсязі, а причиною прострочення за отримані послуги з теплопостачання є неналежне фінансування відповідача з Державного бюджету.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені до 10,00 грн..

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення 2 798,25 грн. інфляційних втрат, 920,39 грн. 3 % річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

При перевірці правильності нарахування 3 % річних судом не виявлено помилок.

Разом з тим при перевірці розрахунку судом виявлено помилки в обчисленні інфляційних втрат, які полягають у неврахуванні від'ємного значення, яке отримано за липень 2011 року в зв'язку з дефляційним значенням індексу інфляції, а саме судом отримано від'ємне значення за вказаний період в розмірі 1008,38 грн..

З врахуванням наведеного в стягненні 1008,38 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо 3% річних, інфляційних та пені.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні інфляційних втрат та припинення провадження в частині стягнення основного боргу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також суд враховує п.6.3 даного роз'яснення в якому вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

05.10.2011 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці, вул. Червоноармійська, 87, м. Вінниця, 21007 (код ЄДРПОУ - 08320218) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100(код ЄДРПОУ - 33126849) - 1 789 грн. 87 коп. - інфляційних втрат, 920 грн. 39 коп. - 3 % річних, 10 грн. 00 коп. - пені,922 грн. 84 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 233 грн. 45 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

3. Провадження в частині стягнення 84 654 грн. 76 коп. основного боргу припинити відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4. В стягненні 1008 грн. 38 коп. інфляційних втрат відмовити

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 жовтня 2011 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - 3-я особа - Вінницький об'єднаний міський військовий комісаріат, вул. Ленінградська, 28, 21100.