Рішення № 18691621, 05.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 жовтня 2011 р. Справа 11/204-10

за позовом:Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 34939477 (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100)

до:Ходацької сільської ради, код ЄДРПОУ 04329484 (вул. Леніна, 10, с. Ходаки, Барський район, Вінницька область, 23043)

про стягнення 964 594,06 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Шаравська Н.Л.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю;

відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю;

ВСТАНОВИВ :

Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області заявлено позов про стягнення з Ходацької сільської ради 964 594,06 грн.

Позов мотивовано тим, що проведеною перевіркою щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Ходацької сільської ради, Барського району, Вінницької області встановлено, що у процесі виробничої діяльності відповідач здійснював спеціальне водокористування (видобуток підземних вод) без відповідно дозволу на спеціальне водокористування, що свідчить про порушення вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України. В результаті протиправних дій відповідача державі нанесено збитки в загальному розмірі 964594,06 грн.

Відповідач в письмових поясненнях від 08.12.2010р. (вх.№08-46/10704/11 від 10.08.11р.) заперечує проти позову, посилаючись на ту обставину, що Ходацькою сільською радою прийнято на баланс артезіанські свердловини в с. Слобода та Черешневе, Барського району, Вінницької області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1253 від 13.03.2003р. З вказаних свердловин питною водою користуються виключно мешканці сіл Слобода та Черешневе для побутових потреб і остання не використовується в комерційних потребах.

Поміж з тим зауважує, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив, що питну воду з артезіанських свердловин використовує саме сільська рада. Разом з тим, на період перевірки позивачем не було взято до уваги те, що згідно погодження на спеціальне використання №483 від 04.11.08р. по 04.11.11р., виданого Північним державним регіональним геологічним підприємством "Північгеологія" Подільська Гідрогеологічна партія погоджує умови спеціального водокористування підземними водами Ходацькій сільській раді для господарського питного водопостачання, що на думку відповідача є першим етапом на продовження дозволу на спеціальне водокористування. Крім того, Ходацькою сільською радою був продовжений дозвіл на спеціальне водокористування №4101 від 22.04.10р. по 04.11.11р. с. Слобода та Черешневе, Барського району, Вінницької обл., які знаходяться на території Ходацької сільської ради, що надає право на використання води.

Рішенням господарського суду Вінницької області (суддя Матвійчук В.В.) від 03.02.11р. в задоволенні вищезгадного позову відмовлено.

Дане рішення суду постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.11р. залишено без змін. Однак, постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011р. рішення господарського суду Вінницької області від 03.02.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2011р. скасовано, а справу №11/204-10 передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

20.07.2011р. відповідно до розпорядження керівника апарату суду, справу №11/204-10 за результатами повторного автоматизованого розподілу перерозподілено судді Балтаку О.О.

Ухвалою суду від 22.07.11р. вищевказану справу прийнято до свого провадження суддею Балтаком О.О. та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.08.11р.

У зв"язку з поданням представниками сторін обопільно підписаного клопотання про продовження терміну розгляду справи на 15 днів для надання додаткових доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог, суд ухвалою від 17.08.11р. продовжив строк розгляду справи на 15 днів та відклав слухання справи на 05.10.11р.

05.10.11р. в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В свою чергу, представник відповідача проти позову заперечив та підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях від 08.12.2010р. (вх.№08-46/10704/11 від 10.08.11р.).

Перевіривши доводи представників сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

17.03.10р. Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Ходацької сільської ради, Барського району, Вінницької області за результатами якої складено акт від 17.03.2010р.

В ході перевірки встановлено, що в процесі виробничої діяльності відповідач здійснював спеціальне водокористування (видобуток підземних вод) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно довідок від 22.03.2010р. за період самовільного водокористування (з 01.10.2008р. по 22.03.2010р.) відповідачем здійснено забір води із артезіанської свердловини в обємі 74,44 тис. м. куб.

На підставі даних перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення № 010391 від 17.03.2010р., винесена постанова № 006-11/17 від 19.03.2010р. про накладення адміністративного стягнення, якою визнано сільського голову с. Ходаки Коломійчука В.В. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.ст. 47, 48 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Відповідно до висновків перевірки, здійснюючи спеціальне водокористування без відповідного дозволу, відповідачем нанесено державі збитки в загальному розмірі 964594,06 грн.

Як стверджується матеріалами справи, в добровільному порядку вказану суму збитків відповідач не відшкодував.

Спеціальне водокористування, відповідно до положень ст. 49 Водного кодексу України, здійснюється на підставі дозволу.

Пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне використання водних ресурсів лише за наявності дозволу.

Статтею 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно норм статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно норм статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

З урахуванням наведеного вище суд зважає на таке.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Як встановлено судом, Ходацькою сільською радою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку безоплатної передачі у комунальну власність обєктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліораторних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації підприємств та передані на баланс підприємств правонаступників» № 1253 від 13.03.2003р. прийнято з 01.10.2008р. на баланс ради артезіанські свердловини в селах Слобода та Черешневе, Барського району, Вінницької області.

З вказаних свердловин питною водою користуються мешканці сіл Слобода та Черешневе для побутових потреб.

При цьому, матеріали справи не містять доказів які б стверджували використання питної води з артезіанських свердловин відповідачем.

Поміж з тим, суд зважає, що постановою Барського районного суду Вінницької області від 09.06.2010р. у справі 4-40/2010р. за скаргою Коломійчука Валерія Васильовича (голова Ходацької сільської ради) на постанову про порушення кримінальної справи по факту перевищеня влади або службових повноважень та незаконного видобування службовими особами Ходацької сільської ради корисних копалин за ознаками злочинів, передбачених ст. 365 ч.3, 240 ч. 1 КК України встановлено, що матеріали перевірки не містять жодного доказу використання питної води з артезіанських свердловин сільською радою. Питною водою користуються виключно мешканці сіл Слобода та Черешневе.

Окрім того, вказаною постановою встановлено, що відповідно до дозволу на спеціальне водокористування № 4101 від 22.04.2010 р. Ходацькій сільській раді і фактично її громаді, надано право на використання води.

При цьому, позивач вважає, що своїми протиправними діями відповідач заподіяв державі в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області збитків в розмірі 964 594,06 грн.

Такі вимоги позивача спростовуються наступним.

Відповідно до ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до приписів ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

В статті 20 ГК України та ст.16 ЦК України одним із способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання визначено відшкодування збитків.

Покладаючи на відповідача відповідальність за збитки, позивачем повною мірою не враховані положення законодавства про відшкодування шкоди, а саме - наявність в діях Ходацької сільської ради повного складу правопорушення як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

До того ж як вбачається з довідок від 22.03.2010р. (за період самовільного водокористування з 01.10.2008р. по 22.03.2010р.) обрахунок збитків Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області проведений з порушенням методик, встановлених для розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що у випадку, коли правопорушення вчинено до 08.08.11р. (до набрання чинності наказу Мінприроди України від 30.06.11р. № 220), а виявлено після 08.08.11р., для розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, слід використовувати методику розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Мінприроди від 20.07.09р. №389. А у випадку, коли правопорушення тривало до та після 08.08.11р. і виявлено після 08.08.11р. для розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених до 08.08.11р. слід використовувати Методику, затверджену наказом Мінприроди від 20.07.09р. №389, для розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених після 08.08.11р. слід використовувати Методику затверджену наказом Мінприроди від 20.07.09р. №389 із змінами і доповненнями затвердженими наказом Мінприроди України від 30.06.11р. №220.

Зважаючи на вказані обставини, та виходячи з положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено обставини щодо використання питної води з артезіанських свердловин відповідачем та заподіяння останнім збитків в розмірі 964 594,06 грн.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому в позові слід відмовити з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 жовтня 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи