Рішення № 18691603, 06.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 жовтня 2011 р.

Справа 5/75/2011/5003

за позовом:Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012)

до:Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна комісія регулювання електроенергетики України (вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03680)

про визнання недійсним рішення №30-рш від 01.06.2011 р.

Головуючий суддя Бенівський В.І.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1., довіреність № 02/11-Д від 31.12.2010 р.

відповідача : ОСОБА_2, довіреність № 105/11 від 05.08.2011р., ОСОБА_3, довіреність № 104/11 від 05.08.2011 р.

третьої особи: ОСОБА_4., довіреність № 5 від 28.12.2010 р.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №30-рш від 01.06.2011 р.

Ухвалою суду від 22.07.2011 р. порушено провадження у справі № 5/75/2011/5003 за вказаним позовом.

В підтвердження заявлених вимог позивач посилається на таке.

В резолютивній частині Рішення Товариство було визнано таким, що протягом 2010 року - січня-квітня 2011 року займало монопольне становище на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню в територіальних межах м. Вінниці та Вінницької області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебували у власності чи користування ПАТ «Вінницягаз» з часткою 100 відсотків.

Позивач не може погодитись із зробленими Адміністративною колегію ВОТВ АМК України висновками щодо визнання Товариства таким, що займає монопольне становище на відповідному ринку із часткою 100 відсотків з наступних підстав.

В оскаржуваному Рішенні зазначено, що згідно з дослідженням ринку, проведеним відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. № 49-р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002р. за № 317/6605, ПАТ «Вінницягаз» протягом 2010 року та січня-квітня 2011 року займало монопольне становище на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню в територіальних межах м. Вінниці та Вінницької області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебували у власності чи користування ПАТ «Вінницягаз» з часткою 100 відсотків.

В свою чергу, відповідно до п. 1.2 зазначеної методики вона встановлює порядок визначення монопольного становища суб 'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, ...

Зокрема, Розділами 2 та 10 зазначеної Методики визначається перелік дій, які необхідно здійснити при визначені Антимонопольним комітетом України монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання.

В оскаржуваному Рішенні відсутні дані, що підтверджували б висновок органу Антимонопольного комітету України про визначення товарних та територіальних меж ринку та обсягів товару, який обертається на ринку; таким чином, є очевидним, що визнання Товариства монополістом на ринку постачання газу у вказаний період та з відповідною часткою було зроблено без проведення визначених Методикою обов'язкових дій щодо визначення товарних та територіальних меж ринку та встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатись становище суб'єктів господарювання на ринку.

Згідно із п. 33 Розпорядження Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 «Про затвердження тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України» у рішенні наводяться його мотиви, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган комітету керувався, приймаючи рішення.

Таким чином, позивач вважає, що викладений в рішенні ВОТВ АМК України № 96-рш від 30.12.2009р. висновок щодо монопольного становища ПАТ «Вінницягаз» на відповідному ринку з часткою 100 відсотків є необгрунтованим та таким, що зроблений при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано ВОТВ АМК України встановленими, що є підставою для визнання оскаржуваного рішення недійсним відповідно до положень статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Також, в резолютивній частині Рішення АМК України визнано, що ПАТ «Вінницягаз» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - зловживання монопольним становищем на ринку постачання природного газу населенню шляхом встановлення таких умов придбання товару (природного газу), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Підставою для винесення такого рішення стало твердження про те, що Товариством неправомірно здійснюється стягнення зі споживачів природного газу (населення) - абонентів ПАТ «Вінницягаз» плати за припинення газопостачання в зв'язку з наявною у споживача заборгованістю за спожитий природний газ та плати за відновлення газопостачання.

З даним твердженням Товариство не погоджується посилаючись на таке.

Згідно пункту 9 Правил надання населенню послуг по газопостачанню, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246 встановлено, що Відновлення газопостачання здійснюється газотранспортною організацією протягом двох робочих днів у містах та п 'яти календарних днів у сільській місцевості після усунення порушень, сплати споживачем боргу та відшкодування збитків, завданих його неправомірними діями газопостачальній або газорозподільній організації.

Пунктами 6 та 7 Правил встановлений порядок припинення газопостачання, яким передбачено, що у разі порушення споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання та самовільного використання газу, газотранспортна організація, після інформування споживача здійснює відключення газових приладів від газопостачання. Припинення газопостачання газу в житлових будинках залежно від обставин здійснюється шляхом перекриття запірних пристроїв та встановлення пломби та / або інвентарної заглушки приладом (пристроєм) або на ввідному газопроводі. У разі самовільного відновлення споживачем газопостачання здійснюється механічне від'єднання від діючого газопроводу.

Частина 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначає зміст поняття збитків, до яких зокрема відносяться:

-витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);

-доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Частиною 3 цієї статті встановлений принцип за яким збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відтак, зі споживачами Вінницької області (населенням) укладаються договори про надання послуг з газопостачання відповідно до Типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 05.07.2006 р. № 938. Згідно п. 28 Типового договору споживач зобов'язаний вносити своєчасно та в повному розмірі плату за надані послуги відповідно до умов договору.

Обов'язок споживача газу здійснювати своєчасні розрахунки за отримані послуги з газопостачання також встановлений п. 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання.

Таким чином, невиконання умов договору споживачем в частині оплати за спожитий природний газ є порушенням цивільно-правових зобов'язань, що тягне за собою настання правових наслідків передбачених ст. 611 Цивільного кодексу України, а отже є підставою для припинення газопостачання, та наступного відновлення за умови виконання споживачем вимог п. 9 Правил, тобто відшкодування збитків, завданих його неправомірними діями газопостачальній або газотранспортній організації.

Відповідно до п. 3.8.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного та нафтового газу, затверджених постановою НКРЕ України від 13.01.2010 р. № 12, ліцензіат має право отримувати додатковий прибуток шляхом виконання додаткових робіт, що пов'язані з провадженням господарської діяльності з розподілу газу, але не враховані в тарифі. Плата за виконання додаткових робіт установлюється ліцензіатом таким чином, щоб забезпечити відшкодування його виправданих втрат та отримання обґрунтованого прибутку при здійсненні цих робіт.

Відтак, витрати по припиненню та відновленню газопостачання не враховані НКРЕ України в тариф Товариства, а отже процедура відновлення газопостачання споживачу, якому було припинено газопостачання з його вини є додатковою послугою, що надається газорозподільним підприємством споживачу внаслідок порушення правил, а також зобов'язань, взятих на себе споживачем відповідно до укладеного відповідно до умов договору.

П. 16 Правил визначено вичерпний перелік робіт, які виконуються за рахунок витрат газорозподільних підприємств.

Крім того, відповідно до п. 16-1 Правил за рахунок газорозподільного підприємства здійснюється періодична повірка лічильників газу, їх технічне обслуговування та пов'язаний з такою повіркою ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж).

Тобто, послуги із припинення та відновлення газопостачання не входять до переліку послуг, які виконує підприємство за власний рахунок.

ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» є господарським товариством, яке створене з метою одержання прибутку. Згідно ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству. Враховуючи, що законодавством не заборонено отримувати додатковий прибуток шляхом виконання додаткових робіт, Товариство мало всі законні підстави стягувати плату зі споживачів за відключення та відновлення газопостачання.

Відповідно до пункту 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів - позивача у справі.

Враховуючи те, що Рішення адміністративної колегії ВОТВ АМК України від 01 червня 2011 року № 30-рш порушує права та охоронювані законом інтереси Товариства внаслідок неправомірного накладення на Товариство штрафу, загальною сумою 17 000,00 грн. та зобов'язання припинити стягнення зі споживачів природного газу (населення) абонентів ПАТ «Вінницягаз» плати за припинення газопостачання в зв'язку з наявною у споживача заборгованістю за спожитий природний газ та плати за відновлення газопостачання після погашення споживачем заборгованості за спожитий природний газ, позивач просить скасувати відповідне рішення ВОТВ АМК України.

Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Відповідно до п. 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.02 за №317/6605, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

2.1.1. Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.

2.1.2. Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.

2.1.3. Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).

2.1.4. Визначення товарних меж ринку.

2.1.5. Визначення територіальних (географічних) меж ринку.

2.1.6. Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку.

2.1.7. Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.

2.1.8. Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку.

2.1.9. Складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

2.1.10. Визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

2.1.11. Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Відповідно до п 2.2. Методики етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Відповідно до п. 10.2 Методики (домінуючим) становищем суб'єкта (суб'єктів) господарювання визнається становище, коли: частка одного суб'єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не довів, що: має конкурента(ів) на ринку; зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності бар'єрів для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин.

Відповідно до п. 9.2 Методики бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попитом, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження; нерозвиненість ринкової інфраструктури; інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом;

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Відповідно до п. 2.1.4 Ліцензійних умов провадження, господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.10 № 11, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 15.01.10 за № 28/17323, провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом можливе лише на території затвердженій НКРЕ.

Згідно з листом Вінницького територіального представництва НКРЕ від 26.10.2010 № 30-01-12/230 на території Вінницької області вказані ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом мають лише 3 суб'єкти господарювання:

1) ПАТ "Віннницягаз" (ліцензована діяльність з транспортування та постачання природного газу за регульованим тарифом на території м. Вінниці та Вінницької області).

2) ДП "Монтажник" СВАТ "Браїлівське" (ліцензована діяльність з транспортування та постачання природного газу за регульованим тарифом на території смт. Браїлів, сіл: Сімаки, Людовка, Новоселиця, Василівка, Курилівці, Лисогірка, Кармалюкове, Дубова, Петрані, Почапинці Жмеринського району).

3) ТОВ "Газовик" (ліцензована діяльність з розподілу та постачання природного газу за регульованим тарифом на території смт. Кирнасівка, с. Нестерварка, с. Федьківка Тульчинського району).

Тому, твердження ПАТ "Вінницягаз", що воно протягом 2010 року та січня - квітня 2011 року не займало монопольне становище на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню в територіальних межах м. Вінниці та Вінницької області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебували у власності чи користуванні ПАТ "Вінницягаз", з часткою 100 відсотків, не відповідає дійсності.

В пункті 2 позовної заяви від 20.07.11 № 07-15-1856 ПАТ "Вінницягаз" з посиланням на Правила надання населенню послуг з газопостачання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.99 № 2246 (із змінами), Типовий договір, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.06 № 938 та Цивільний Кодекс України аргументує правомірність своїх дій щодо стягнення зі споживачів природного газу (населення) - абонентів ПАТ "Вінницягаз" плати за припинення газопостачання в зв'язку з наявною у споживача заборгованістю за спожитий природний газ та плати за відновлення газопостачання після погашення споживачем заборгованості за спожитий природний, газ тим, що внаслідок порушення споживачем вимог Правил та Договору ПАТ "Вінницягаз" зазнає збитків і, відповідно до чинного законодавства України має право вимагати їх відшкодування у споживача.

Стаття 13 Цивільного Кодексу України визначає межі здійснення цивільних прав.

Відповідно до частини першої цієї статті, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (в даному випадку у межах Правил та Договору, які не передбачають обов'язок споживача сплачувати за роботи з припинення газопостачання в зв'язку із заборгованістю за спожитий природний газ та за роботи з відновлення газопостачання після погашення цієї заборгованості)

Згідно з частиною п'ятою цієї статті, не допускається використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Відповідно до частини другої статті 14 Цивільного Кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких є не обов'язковими для неї.

Як зазначено в рішенні адміністративної колегії Вінницького територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.06.11 № 30-рш, основними нормативними документами, які регулюють відносини між газопостачальним (газорозподільним) підприємством (в даному випадку - ПАТ "Вінницягаз") та споживачами природного газу (населення) з приводу отримання останніми послуг з газопостачання, є Правила та Договір.

Відповідно до пунктів 30, 31 Правил, газопостачальне (газорозподільне) підприємство має право вимагати від споживача відшкодування збитків згідно з "Порядком відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу цих Правил".

Згідно з підпунктом 2 пункту 29 Договору, виконавець (ПАТ "Вінницягаз") має право вимагати від споживача відшкодування збитків згідно з "Порядком відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил", затвердженим постановою НКРЕ від 29.05.03 № 475.

Крім цього, ПАТ "Вінницягаз" в Позовній заяві з посиланням на Цивільний Кодекс України (ст.611) вказує, що невиконання споживачем договору в частині оплати за спожитий природний газ є підставою для припинення газопостачання та наступного відновлення за умови виконання споживачем вимог п. 9 Правил, тобто відшкодування збитків, завданих його неправомірними діями газопостачальній або газотранспортній організації.

Згідно з Правилами (п.п. 30, 31) та Договором (п. 29) виконавець має право вимагати від споживача відшкодування збитків відповідно до Порядку.

Пункт 1.3 Порядку містить вичерпний перелік порушень споживачем Правил, які тягнуть за собою відповідальність з відшкодування збитків, завданйх газопостачальній або газотранспортній організації.

Перелік, наведений в п. 1.3 Порядку (наведено в Оскаржуваному рішенні), не передбачає відшкодування споживачем збитків газопостачальній (газотранспортній) організації за порушення споживачем Правил у вигляді порушення строків сплати за надані послуги з газопостачання, встановлених в абзаці п'ятнадцятому пункту 10, у пункті 17 Правил.

Пункт 9 Правил, на який посилається ПАТ "Вінницягаз", не містить обов'язку споживача сплатити виконавцю послуг з газопостачання за припинення та відновлення газопостачання.

Крім того, Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.08 № 8/71 дії ВАТ "Закарпаттягаз" щодо стягнення з побутових споживачів плати за припинення у зв'язку із заборгованістю газопостачання визнано зловживанням монопольним становищем.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, стягнення зі споживачів природного газу (населення) - абонентів ПАТ "Вінницягаз" плати за припинення газопостачання в зв'язку з наявною у споживача заборгованістю за спожитий природний газ та плати за відновлення газопостачання після погашення споживачем заборгованості за спожитий природний газ не може вважатися відшкодуванням збитків у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки не існує причинно-наслідкового зв'язку між не сплатою споживачем за природний газ та обов'язковим та необхідним здійсненням вказаних вище процедур газопостачальною організацією з припинення та поновлення газопостачання. Для прикладу, газопостачальна організація має право стягувати заборгованість у судовому порядку.

В пункті 3 Позовної заяви ПАТ "Вінницягаз", з посиланням на Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного та нафтового газу, стверджує, що витрати по припиненню та відновленню газопостачання не враховані НКРЕ України в тариф ПАТ "Вінницягаз", а отже процедура відновлення газопостачання споживачу, якому було припинено газопостачання з його вини, є додатковою послугою, що надається газорозподільним підприємством споживачу внаслідок порушення Правил, а також зобов'язань, взятих на себе споживачем відповідно до умов укладеного договору.

Такий висновок є хибним, оскільки, в період відсутності газопостачання внаслідок його припинення в зв'язку із заборгованістю за спожитий газ, договір про надання послуг з газопостачання не припиняє свою дію, тому споживач має як обов'язки так і права споживача, встановлені Правилами та Договором.

Відповідно до п. 1 Договору, Виконавець (в даному випадку - ПАТ "Вінницягаз") зобов'язується безперервно надавати споживачеві, членам його сім'ї та іншим особам, зареєстрованим у квартирі, приватному будинку, послуги з постачання природного або скрапленого газу від групових резервуарних установок для побутових потреб з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величиною тиску, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами (цінами) у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Підпункт 3 пункту 28 Договору передбачає обов'язок споживача вносити своєчасно та в повному розмірі плату за надані послуги відповідно до умов цього договору.

Поряд з тим, жоден пункт договору не передбачає обов'язок споживача вносити газопостачальному (газорозподільному) підприємству (в даному випадку - ПАТ "Вінницягаз") плату за припинення в зв'язку із заборгованістю за спожитий газ та наступного відновлення газопостачання після погашення наявної заборгованості. Також, жоден пункт договору не дає газопостачальній (газорозподільній) організації права (обов'язку) стягувати зі споживача таку плату.

Неврахування витрат на роботи з припинення в зв'язку із заборгованістю за спожитий газ та наступного відновлення газопостачання після погашення наявної заборгованості до витрат з постачання газу (неврахування в тарифі) не може вважатись законною підставою для покладення таких витрат на побутових споживачів природного газу.

З такою думкою погоджується Вищий господарський суд України в постанові від 26.02.08 № 8/71.

В пункті 16 Правил міститься перелік обов'язкових послуг, які виконуються із встановленою періодичністю, стосуються технічного обслуговування та ремонту газових приладів і пристроїв, лічильників газу та направлені на забезпечення належного та безпечного функціонування систем газопостачання під час надання населенню послуг з газопостачання.

Припинення газопостачання споживачу в зв'язку із наявною в нього заборгованістю за спожитий природний газ не є послугою з встановленою періодичністю, спрямованою на забезпечення належного та безпечного функціонування систем газопостачання, а має характер технічної процедури припинення надання окремому споживачу послуг з газопостачання, кінцевою метою якого є сплата споживачем (погашення заборгованості) за фактично спожитий, природний газ для відновлення права споживача на отримання послуг з газопостачання (а вданому випадку для реалізації свого права споживач змушений внести ПАТ "Вінницягаз" плату за припинення та відновлення газопостачання). Крім того, припиняючи газопостачання споживачу, газопостачальне підприємство реалізує своє право, тобто самостійно і свідомо приймає рішення щодо припинення чи не припинення газопостачання в кожному окремому випадку.

Відновлення газопостачання споживачу після погашення ним заборгованості за спожитий природний газ також не є послугою, а є обов'язком виконавця послуг з газопостачання за умови виконання споживачем вимог п. 9 Правил.

Жоден нормативний документ не дає газопостачальному (газотранспортному) підприємству права стягувати з побутових споживачів плату за припинення в зв'язку із заборгованістю за спожитий газ та наступного відновлення газопостачання після погашення наявної заборгованості.

Внаслідок відсутності у споживача альтернативи, у виборі виконавця послуг з газопостачання споживач для отримання послуг з газопостачання змушений виконувати вимоги ПАТ "Вінницягаз", в тому числі ті, які не передбачені, нормативними документами, тобто, неправомірні. В даному випадку, сплатити за припинення та відновлення газопостачання.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважає, що дії ПАТ "Вінницягаз" щодо стягнення зі споживачів природного газу (населення) - абонентів ПАТ "Вінницягаз" плати за припинення газопостачання в зв'язку з наявною у споживача заборгованістю за спожитий природний газ та плати за відновлення газопостачання після погашення споживачем заборгованості за спожитий природний газ є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Ухвалою суду від 18.08.2011 р., відповідно до клопотання позивача, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, оцінивши докази, суд вбачає, що позовну заяву подано обґрунтовано.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка, порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.

Зазначене в позовній заяві підтверджується доказами, які додаються до матеріалів справи.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом прийшов до висновку про задовольнення позовних вимог виходячи з наступного.

01 червня 2011 року Адміністративною колегією Вінницького обласного територіального відділення Антимоноиольного комітету України прийнято рішення № 30-рш по справі № 05-26.20.2/23-11. Даним Рішенням визнано, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» протягом 2010 року, січня-квітня 2011 року займало монопольне становище на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню; дії Товариства щодо стягнення зі споживачів природного газу (населення) - абонентів ПАТ «Вінницягаз» плати за припинення газопостачання в зв'язку з наявною у споживача заборгованістю за спожитий природний газ та плати за відновлення газопостачання після погашення споживачем заборгованості за спожитий природний газ є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також на Позивача накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. та зобов'язано припинити стягнення зі споживачів природного газу (населення) - абонентів ПАТ «Вінницягаз» плати за припинення газопостачання в зв'язку з наявною у споживача заборгованістю за спожитий природний газ та плати за відновлення газопостачання після погашення споживачем заборгованості за спожитий природний газ.

В резолютивній частині Рішення Товариство було визнано таким, що протягом 2010 року - січня-квітня 2011 року займало монопольне становище на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню в територіальних межах м. Вінниці та Вінницької області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебували у власності чи користування ПАТ «Вінницягаз» з часткою 100 відсотків.

В оскаржуваному Рішенні зазначено, що згідно з дослідженням ринку, проведеним відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. № 49-р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002р. за № 317/6605, ПАТ «Вінницягаз» протягом 2010 року та січня-квітня 2011 року займало монопольне становище на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню в територіальних межах м. Вінниці та Вінницької області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебували у власності чи користування ПАТ «Вінницягаз» з часткою 100 відсотків.

Відповідно до п. 1.2 зазначеної методики вона встановлює порядок визначення монопольного становища суб 'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, ...

Зокрема, Розділами 2 та 10 зазначеної Методики визначається перелік дій, які необхідно здійснити при визначені Антимонопольним комітетом України монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання, основними з яких є:

складення переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців які можуть продавати (постачати, виробляти) придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

визначення товарних меж ринку;

визначення територіальних (географічних) меж ринку;

визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

розрахунок часток суб 'єктів господарювання на ринку;

спростування доводів відповідача щодо відсутності монопольного (домінуючого) становища на ринку.

В оскаржуваному Рішенні відсутні дані, що підтверджували б висновок органу Антимонопольного комітету України про визначення товарних та територіальних меж ринку та обсягів товару, який обертається на ринку; таким чином, є очевидним, що визнання Товариства монополістом на ринку постачання газу у вказаний період та з відповідною часткою було зроблено без проведення визначених Методикою обов'язкових дій щодо визначення товарних та територіальних меж ринку та встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатись становище суб'єктів господарювання на ринку. Відтак, належні докази, що мають значення для справи та відповідно до яких АМК України повинно приймати рішення про визнання суб'єкта господарювання монополістом в оскаржуваному рішенні взагалі відсутні.

Згідно із п.33 Розпорядження Антимонопольного комітету України від 19.04.1994р. № 5 «Про затвердження тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України» у рішенні наводяться його мотиви, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган комітету керувався, приймаючи рішення. Однак мотиви визнання Товариства таким, що займає монопольне становище на ринку постачання газу із зазначенням доказів проведення дій, визначених Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, в оскаржуваному рішенні відсутні.

Таким чином, викладений в рішенні ВОТВ АМК України № 96-рш від 30.12.2009 р. висновок щодо монопольного становища ПАТ «Вінницягаз» на відповідному ринку з часткою 100 відсотків є необгрунтованим та таким, що зроблений при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано ВОТВ АМК України встановленими, що є підставою для визнання оскаржуваного рішення недійсним відповідно до положень статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Аналогічної думки притримується і Вищий господарський суд України у Постанові від 26.04.2005р. №39/225 за позовом ПП «Ринок «Южний»до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення АМК України. Зазначеною постановою касаційна скарга ПП «Ринок «Южний» була задоволена, а саме: рішення апеляційного суду щодо відмови в задоволені позовних вимог позивача у справі було скасовано з огляду на те, що суд прийшов до висновку про відсутність в оскаржуваному рішенні даних, що підтверджували б висновки органу АМК України про визначення товарних, територіальних меж ринку та інших критеріїв щодо визначення монопольного становища суб'єкта господарювання відбувалось без належних доказів, які доводили б обставини, що мають значення для справи і які АМК України визнав встановленими.

В резолютивній частині Рішення АМК України визнано, що ПАТ «Вінницягаз» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - зловживання монопольним становищем на ринку постачання природного газу населенню шляхом встановлення таких умов придбання товару (природного газу), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Підставою для винесення такого рішення стало твердження про те, що Товариством неправомірно здійснюється стягнення зі споживачів природного газу (населення) - абонентів ПАТ «Вінницягаз» плати за припинення газопостачання в зв'язку з наявною у споживача заборгованістю за спожитий природний газ та плати за відновлення газопостачання.

З даним твердженням погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються Правилами надання населенню послуг по газопостачанню, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246.

Згідно з п. 4 Правил послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається ним відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 р. № 938.

Згідно з частиною першою статті 648 Цивільного кодексу України встановлено що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Пунктом 1 Типового договору встановлено, що виконавець (газопостачальне підприємство) зобов'язується безперервно надавати споживачеві, членам його сім'ї та іншим особам, зареєстрованим у квартирі, приватному будинку, послуги з постачанню природного або скрапленого газу від групових резервуарних установок для побутових потреб з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величиною тиску, і споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами (цінами) у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Крім того, згідно з пунктом 29 Правил та пунктом 28 Типового договору споживач зобов'язаний, зокрема, виконувати вимоги Правил, а також своєчасно вносити плату за надані послуги у газопостачання, а відповідно до пункту 30 Правих та пункту 29 Типового договору газопостачальне підприємство має право припиняти постачання газу споживачеві у разі порушення ним строків оплати послуг газопостачання.

При цьому, пунктом 6 Правил встановлено, що газопостачання припиняється, зокрема, у разі порушення споживачем строків сплати за надані послуги газопостачання, встановлених в абзаці п'ятнадцятому пункту 10 і у пункті 17 цих Правил.

Відповідно до абзацу першого пункту 17 Правил розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.

Якщо споживач не оплатив надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеного в договорі чи платіжному документі, а газопостачальне підприємство протягом наступних п'яти днів не отримало повідомлення про оплату, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання. У разі несплати наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження (з позначкою про його вручення) газопостачальне підприємство має право відключити, споживача від газопостачання (абзац перший та другий пункту 19 Правил).

Отже, вимогами законодавства передбачено обов'язок споживача вчасно сплачувати за надані послуги з газопостачання, а також право газопостачального підприємства припинити газопостачання споживачеві, який порушив строки оплати, за умови дотримання газопостачальним підприємством процедури припинення газопостачання, передбаченої пунктом 19 Правил щодо надання споживачеві письмового попередження про відключення.

Відповідно до положень пункту 7 Правил припинення постачання газу споживачеві в житлових будинках залежно від обставин здійснюється шляхом перекриття запірних пристроїв та встановлення пломби та/або інвентарної заглушку перед газовим приладом (пристроєм) або на ввідному газопроводі. Про припинення газопостачання складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача.

Відновлення газопостачання здійснюється газорозподільним підприємством протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних дні у сільській місцевості після усунення порушень, сплати споживачем боргу та відшкодування збитків, завданих його неправомірними діями газопостачальному або газорозподільному підприємству (пункт 9 Правил).

Таким чином, невиконання умов договору споживачем в частині оплати за спожитий природний газ є порушенням цивільно-правових зобов'язань, що тягне за собою настання правових наслідків передбачених ст. 611 Цивільного кодексу України, а отже є підставою для припинення газопостачання, та наступного відновлення за умови виконання споживачем вимог п. 9 Правил, тобто відшкодування збитків, завданих його неправомірними діями газопостачальній або газотранспортній організації.

Згідно з положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлений перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків учасників цивільно-правових відносин, а саме підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Процедура припинення/відновлення газопостачання споживачу, якому було припинено подачу природного газу з його вини, у т. ч. у разі порушення строків оплати за надані послуги з газопостачання, пов'язана із виконанням додаткових робіт представниками газорозподільного підприємства та відповідним залученням додаткових матеріальних ресурсів, що надається газорозподільним підприємством споживачу внаслідок порушення останнім взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору про надання населенню послуг з газопостачання, укладеному на основі Типового договору

Згідно з пунктом 3.8.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного та нафтового газу, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2010 №12, ліцензіат має (газорозподільне підприємство), зокрема, право отримувати додатковий прибуток шляхом виконання додаткових робіт, що пов'язані з провадженням господарської діяльності з розподілу газу, але не враховані в тарифі. Плата за виконання додаткових робіт установлюється ліцеизіатом таким чином, щоб забезпечити відшкодування його виправданих витрат та отримання обґрунтованого прибутку при здійсненні цих робіт.

Розрахунок тарифів на послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами здійснюється відповідно до Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою НКРЕ від 04.09.2002 №983. Тариф на відповідні послуги є єдиний для всіх споживачів та розраховується за чітко визначеною формулою.

Тому витрати по припиненню та відновленню газопостачання не враховані НКРЕ України в тариф Товариства, а отже процедура відновлення газопостачання споживачу, якому було припинено газопостачання з його вини є додатковою послугою, що надається газорозподільним підприємством споживачу внаслідок порушення правил, а також зобов'язань, взятих на себе споживачем відповідно до укладеного відповідно до умов договору.

П. 16 Правил визначено вичерпний перелік робіт, які виконуються за рахунок витрат газорозподільних підприємств. Відтак, за рахунок витрат газорозподільних підприємств, пов'язаних з транспортуванням природного газу надаються послуги з періодичного технічного обслуговування, а саме:

-перевірки на щільність газопроводів, газових приладів і пристроїв за допомогою газу під робочим тиском;

-ліквідації витоку газу;

-перевірки відповідності встановлення газових приладів і пристроїв, побудови приміщень, прокладення газопроводів вимогам будівельних норм, проекту і правилам експлуатації;

-перевірки димових і вентиляційних каналів на наявність тяги;

-перевірки наявності вільного доступу до газопроводів, газових приладів і пристроїв, а також у підвали та на горища, де прокладені газопроводи;

-розбирання, очищення від залишків корозії і мастила, а також змащування всіх запірних пристроїв, установлених на газопроводах та газових приладах;

-перевірки придатності до використання (експлуатації) газових приладів і пристроїв, їх очищення, наладки та регулювання;

-дрібного ремонту газових приладів і пристроїв, пов'язаного із заміною гвинтів, штифтів, пружин, ущільнювальних матеріалів у разі перепакування фланцевих та нарізних з'єднань і запірних пристроїв.

Крім того, відповідно до п. 16-1 Правил за рахунок газорозподільного підприємства здійснюється періодична повірка лічильників газу, їх технічне обслуговування та пов'язаний з такою повіркою ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж).

Оскільки вартість додаткових робіт, пов"язаних із припиненням/відновленням газопостачання споживачеві не включена до структури тарифу на послуги з транспортування природного гагу розподільним трубопроводами, які виконує підприємство за власний рахунок, газорозподільне підприємство має право стягувати плату за виконання додаткових робіт, пов"язаних із припиненням та відновленням газопостачання споживачу внаслідок порушенням ним договірних зобов"язань.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене вище, дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз".

Судові витрати по справі, на підставі ст. 49 ГПК України, слід віднести за рахунок відповідача, оскільки спір до суду доведено з його вини.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення (коротке рішення).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 28, 33, 43, 49, 69, 82-85 ГПК України, ст.ст. 11, 22, 509, 611, 648 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 30-рш від 01 червня 2011 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Стягнути з Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 20096568) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу та третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Бенівський В.І.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 жовтня 2011 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012)

3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

4- третій особі - Національна комісія регулювання електроенергетики України (вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03680)