Рішення № 18691581, 03.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

03.10.2011Справа №5002-32/1413-2011 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тектон-2005» ( 98635, АР Крим, м. Ялта, вул.. Зарічна, 6, кв. 5 ідентифікаційний код 33318502)

До відповідача Приватного підприємства «Арстін» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Спера, 28 ідентифікаційний код 33772991).

Про розірвання договору та стягнення 45074, 92 грн.

За участю представників:

Від позивача - ОСОБА_1., довіреність б/н від 21.03.2011р. у справі.

Від відповідача ОСОБА_2., довіреність б/н від 01.07.2011р. у справі.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тектон-2005" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства "АРСТІН", та просить суд розірвати договір підряду № 122/6/1-46 від 25.03.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тектон-2005" та Приватним підприємством "АРСТІН", стягнути з відповідача суму перерахованих коштів у розмірі 19 500,00 грн., штраф у розмірі 17 940,00 грн., індекс інфляції у сумі 5 928,00 грн., 3 % річних 1 706,92 грн.

Ухвалою господарського суду від 11.04.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 28.04.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав, викладених в ухвалі Господарського суду АР Крим від 28.04.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони також були поінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

У судовому засіданні 16.05.2011р. оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.05.2011р. провадження по справі №5002-32/1413-2011 було зупинено і призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідна лабораторія судових експертиз».

Від експертної установи копії матеріалів справи були повернені без проведення судової будівельно-технічної експертизи у звязку з тим, що огляд будинку відпочинку ім. Горького, розташованого за адресою : вул. Севастопольське шосе, 45, смт. Кореїз, не відбувся. Відповідач при проведенні експертизи присутній не був, оплату за проведення експертизи не здійснив.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.09.2011р. провадження у справі поновлено.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобовязань за договором підряду № 122/6/1-46 від 25.03.2008р. в частині повного виконання робіт, внаслідок чого за відповідачем утворилась дебіторська заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача із позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує.

Крім того, відповідачем у судовому засіданні було заявлене усне клопотання про зупинення провадження у справі та призначення повторної експертизи. З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити, що пунктом 4 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. У п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 р. N 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам). Проте в даному випадку, матеріали справи були повернуті на адресу суду без проведення експертизи через неоплату експертизи відповідачем. Таким чином з клопотання відповідача щодо призначення у справі повторної експертизи, а отже, як слід і зупинення провадження у справі, вбачається намір затягування процесу, що є причиною для залишення вказаного клопотання без задоволення. Відповідач не скористався правом отримати експертний висновок, крім того понехтував обовязками щодо оплати експертизи, отже з його поведінки не вбачається бажання проведення експертного дослідження, тоді як вбачається намірене затягування судового процесу. Аналогічне стосується й клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Матеріали справи місять достатньо документальних доказів, характеризуючи взаємовідносини сторін, зміна представника не відноситься до підстав відкладення розгляду справи, відповідач мав більш ніж необхідно часу для надання суду всіх документів та обґрунтування своєї правової позиції. За таких обставин, суд не вбачає законних та обґрунтованих підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

25.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тектон-2005» (Замовник) ( Позивач) та Приватним підприємством «Арстін» (Підрядник) (відповідач) був укладений договір підряду № 122/6/1-46 (а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що Підрядник своїми силами та з використанням своїх будівельних механізмів та обладнання по дорученню Замовника зобовязується виконати кондиціонування та вентиляцію на обєкті: Реконструкція колишнього будинку відпочинку ім.. М. Горького квартира № 14.

Строк завершення робіт встановлений пунктом 2.1 Договору та становить не пізніше 30 квітня 2008р.

Так , позивач в рамках передплати за договором оплатив відповідачеві 103800, 00 грн., у якості оплати за матеріали для здійснення робіт. ( а.с. 23).

Проте відповідач свої обовязки за договором не виконав. Акти виконаних робіт, додані до матеріалів справи Замовником не підписані, доказів надсилання цих актів позивачеві відповідач всупереч вимогам діючого законодавства не надав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

В даному випадку підставою виникнення зобовязань у сторін є договір підряду.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 4.1 Договору сума договору становить 19500, 00 грн.

В пункті 16 Інформаційного листа від 29.06.2010 р. N 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» на питання: чи може господарський суд у вирішенні спору застосувати інші норми матеріального права, ніж ті, на які посилаються сторони та інші учасники судового процесу? Вищий господарський суд України відповів, що господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1212 Цивільного кодексу України, хоча й позивач не посилався на зазначену статтю в обґрунтуванні позовних вимог.

Так, пунктом 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як зазначається в приписах коментованої статті перелік ситуацій, при виникненні яких допускається застосування норм коментованої статті, не є вичерпним, отже, ці положення можуть поширюватися і на інші відносини, якщо має місце безпідставне збагачення.

Відповідачем не надано доказів того, що грошова сума, заявлена позивачем до виплати в розмірі 19500, 00 грн. була отримана ним обґрунтовано.

Матеріали справи ж навпаки свідчать про те, що відповідачем безпідставно були отримані грошові кошти в розмірі 19500, 00 грн. та відповідач неправомірно користується цими грошовими коштами, оскільки обовязок з поставки товару за договором не був виконаний відповідачем.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 19500, 00 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань у розмірі 5928, 00 грн., 3% річних у розмірі 1706, 92 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача повинна обраховуватися наступним чином:

інфляційні втрати = ( (19500, 00 грн. х 101,3х100,8х99,5х 99,9х101,1х101,7х101,5 х 102,1х102,9х 101,5х 101,4х 100,9х 100,5х 101,1х 99,9 х 99,8х 100,8х 100,9х 101,1х 100,9) / 100 ) 34653, 36 грн. = 311, 88 грн.

21.04.2009р. відповідач частково оплатив виконані роботи, а саме на суму 5000, 00 грн.

інфляційні втрати = ((19500, 00 грн. х 100,5х 101,1х 99,9х 99,8х 100,8х 100,9х 101,1 х100,9 х 101,8 х 101,9х 100,9 х 99,7х 99,4х 99,6х 99,8х 101,2х 102,9х 100,5х 100,3 х 100,8х 101,0 х 100,9х 101,4 х101,3 х 100,8х100,4 х98,7 х 101,8 х 101,9 х 100,9 х 99,7х 99,4х 99,6х 99,8х 101,2х 102,9х 100,5х100,3 х100,8х101,0 х 100,9) 19500, 00 грн. = 6492, 12 грн.

Проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 5928, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача .

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 01.05.2008р. по 01.04.2011р. повинна бути розрахована наступним чином :

19500, 00 грн. х 1 065 днів прострочення х 3% / 365 днів = 1706, 92 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 1706, 92 грн., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд сягнути з відповідача 17940, 00 грн. штрафу.

Відповідно до пункту 7.1.1 Договору за порушення терміну завершення робіт підрядник платить замовнику штраф в розмірі 0, 5 % від остаточної суми невиконаних робіт за кожен день прострочення.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Тобто сума передбачена пунктом 7.1.1 Договору за своєю правовою природою є пенею.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 19500, 00 грн. має бути розрахована наступним чином:

19500, 00 грн. х 183 дня прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008р. ) / 365 дн. = 2004, 23 грн.

Отже, сума пені, яка підтверджується матеріалами справи, становить 2004, 23 грн.

Пунктом 2 статті 849 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

В останньому випадку замовник має довести, що роботи у визначений строк виконанні не будуть. Реалізація цього права буде цілком слушною, якщо підрядник недотримується встановлених у договорі проміжних строків, що є об'єктивним підтвердженням обґрунтованості висновків замовника. Прострочення підрядника стосовно строків початку та закінчення робіт має бути істотною і призводити до втрати інтересу замовника у результаті або до сумнівів у професіоналізмі та компетентності підрядника. Мотиви з яких підрядник порушує строки початку та закінчення робіт значення не мають. Єдине виключення - порушення обов'язку замовником щодо своєчасності надання матеріалів, проведення авансових виплат.

Оскільки погоджений сторонами строк виконання робіт сплив ще в 2008 році, вбачається вже явна неможливість вчасного закінчення робіт.

У відповідності до пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, позивач був позбавлений того, на що сподівався при укладанні договору підряду, а саме на виконані відповідачем підрядні роботи.

За таких обставин суд вважає вимоги щодо розірвання договору достатньо обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд звертає увагу на неспроможність доводів відповідача щодо договорів підряду № 313/26 від 17.03.2008р. який надав відповідач в якості доказу виконання ним робіт, що були предметом спірного договору підряду № 122/6/1-46 від 25.03.2008р. ( а.с. 89). По-перше, як вбачається із наданого договору підряду , його укладено 17.03.2008р.. тобто за 8 днів до укладання спірного договору № 122/6/1-46, що виключає його ідентифікацію у якості договору субпідряду. Більш того, предметом наданого відповідачем договору від 17.03.2008р. є реконструкція колишнього будинку відпочинку, житлового будинку по вул.. Севастопольське шосе 45, в смт. Кореїзі 7-ий поверх квартира № 15, тоді як за спірним договором відповідач зобовязувався виконати роботи за адресою Севатосопльске шосе, 45, смт Кореїз житловий будинок № 1, квартира № 14 . У звязку із викладеним не вбачається взаємоповязаності між двома вищезазначеними договорами ані у видах робіт, ані в обєктах, ані в датах укладання.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір підряду № 122/6/1-46 від 25.03.2008р., укладений між ( 98635, АР Крим, м. Ялта, вул.. Зарічна, 6, кв. 5 ідентифікаційний код 33318502) та Приватним підприємством «Арстін» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Спера, 28 ідентифікаційний код 33772991).

3.Стягнути з Приватного підприємства «Арстін» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Спера, 28 ідентифікаційний код 33772991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тектон-2005» ( 98635, АР Крим, м. Ялта, вул.. Зарічна, 6, кв. 5 ідентифікаційний код 33318502) 19500, 00 грн. заборгованості,

4.Стягнути з Приватного підприємства «Арстін» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Спера, 28 ідентифікаційний код 33772991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тектон-2005» ( 98635, АР Крим, м. Ялта, вул.. Зарічна, 6, кв. 5 ідентифікаційний код 33318502) 5928, 00 грн. інфляційних втрат, 1706, 92 грн., 3% річних , 2004, 23 грн. пені, 376, 39 грн. державного мита та 165, 80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.В іншій частині позову відмовити.

6.Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.10.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 07.10.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.