Ухвала суду № 18691578, 06.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

УХВАЛА

<Список (При необходимости выбрать) >

<Список (При необходимости выбрать) >

06.10.2011Справа №5002-7/2027-2011 За заявою Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98105, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-б, ідентифікаційний код 30689644) про відстрочку виконання рішення ГС АР Крим від 12.07.2011 р. у справі №5002-7/2027-2011

За позовом Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117)

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98105, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-б, ідентифікаційний код 30689644)

Про стягнення 2558589,74 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1, предст., дов. №11/46 від 01.07.2011 р.

Від відповідача не зявився (телеграма).

Сутьспору: Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Теодосія» 2558589,74 грн.

Рішенням ГС АР Крим від 12.07.2011 р. позов був задоволений частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Теодосія» на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» 2460 917,10 грн. заборгованості, 41254,55 грн. пені, 3% річних в сумі 7892,50 грн., 15133,44 грн. інфляційних втрат, 25167,20 грн. державного мита та 232,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.09.2011р. рішення ГС АР Крим від 12.07.2011 р. було змінено та його резолютивну частину викладено в наступній редакції: «Позов Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» задовольнити частково. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Теодосія» (98105, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-б, ідентифікаційний код 30689644, р/р 260353001429 в Феодосійському відділенні №4550 ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 384049, ЄДРПОУ 30689644) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117, р/р 260020014162 в ВАТ «Укрексімбанк», МФО 324786, ЄДРПОУ 00153117) 1091088,64 грн. суму заборгованості, 41254,55 грн. пені, 3% річних в сумі 7892,50 грн., 15133,44 грн. інфляційних втрат, витрати по сплаті державного мита в сумі 11553,70 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 106,57 грн. В іншій частині позову відмовити».

На примусове рішення господарського суду від 12.07.2011 р. та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 р. був виданий наказ від 08.09.2011 р.

23 вересня 2011 року Закрите акціонерне товариство «Теодосія» звернулося до ГС АР Крим із заявою про відстрочку виконання рішення ГС АР Крим від 12.07.2011 р. у справі №5002-7/2027-2011 в редакції постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.09.2011р. строком на шість місяців до 20 березня 2012 року.

Заява відповідача мотивована тим, що Закрите акціонерне товариство «Теодосія» знаходиться в тяжкому фінансовому стані та через брак коштів не в змозі сплатити всю суму заборгованості одразу.

Ухвалою ГС АР Крим від 28.09.2011 р. заява була призначена до розгляду на 06.10.2011 р. га 12 год. 20 хв.

06.10.2011 р. до ГС АР Крим від Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» надійшли пояснення на заяву відповідача, в якій позивач просить відмовити в наданні відстрочки виконання рішення. Пояснення були прийняті судом до розгляду.

Закрите акціонерне товариство «Теодосія» у судове засідання не зявилося, однак направило до суду телеграму з проханням відкласти розгляд заяви у звязку з неможливістю забезпечити явку свого представника.

Однак, з цього приводу суд зазначає, що явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

При цьому, суд зазначає, що статтею 121 Господарського процесуального кодексу України встановлений десятиденний строк для розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення, який не може бути продовжений в порядку ст. 69 ГПК України, про що зазначено в пункті 7 Інформаційного листа Вищого гсоподарського суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів» від 13.02.2002 р. N 01-8/155 та пункті 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» від 11.04.2005 р. N 01-8/344.

При цьому, Верховний суд України в Листі від 27.10.2008 р. N 6-3/2008 зазначив, що неухильне дотримання всіма судами згаданого десятиденного строку, а також процесуального порядку розгляду заяв (подань) державних виконавців є невід'ємною складовою законності, як однієї з основних засад судочинства, та передбаченого ч. 2 ст. 19 Конституції України обов'язку суду, як органу державної влади, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, заява відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини, суд дійшов висновку, що заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пункту 2 Розяснень Президії Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України» від 12.09.1996 № 02-5/333 (зі змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до Розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в Постанові від 26.12.2003 № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Із вказаного вище випливає, що відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Як вже було вказано вище, заява боржника про надання відстрочки мотивована скрутним фінансовим становищем, наявністю значної кредиторської заборгованості тощо,

Проте, суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

При цьому, суд зазначає, що вирішення питання про надання відстрочки виконання рішення потребує порівняння фінансового стану боржника з фінансовим станом стягувача, оскільки врахування майнових інтересів лише однієї зі сторін суперечить проголошеному статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України принципу рівності учасників процесу перед законом і судом.

Надані Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» документи також свідчать про скрутне фінансове становище підприємства та значний розмір кредиторської заборгованості. Зокрема, з балансі на 30.06.2011 р. вбачається що розмір довгострокових зобовязань на кінець звітного періоду становить 800818 тис. грн., розмір поточних зобовязань 4178621 тис. грн., у звязку з чим, враховуючи закріплений статтею 4-2 ГПК України принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом, суд вважає, що надання боржникові відстрочки виконання судового рішення, без врахування фінансового становища стягувача, призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Вказані положення засновані на принципах рівності сторін в господарському процесі та змагальності. Так, статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність субєктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обовязку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Як вже було вказано вище, відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Оскільки суд зобовязаний попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, ризик настання цих наслідків покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обовязку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.

За таких обставин, враховуючи ненадання заявником належних та допустимих доказів наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у суду відсутні правові підстави для надання відстрочки виконання рішення ГС АР Крим від 12.07.2011 р. у справі №5002-7/2027-2011 в редакції постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.09.2011р. Викладені боржником в заяві обставини не є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.121, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства «Теодосія» про надання відстрочки виконання рішення ГС АР Крим від 12.07.2011 р. у справі №5002-7/2027-2011 в редакції постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 р.

Ухвалу суду направити на адресу сторін.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.