Рішення № 18691478, 04.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

04.10.2011Справа №5002-24/3377-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган" (95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Молодіжна, 102)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 // АДРЕСА_2)

Про стягнення 187 897,46 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача Трунов В.В., представник, паспорт НОМЕР_1, виданий 09.11.2004р.

Від відповідача не зявився.

Обставини справи: до господарського суду звернулось "Хеліган" з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 187 897,46 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 01.03.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нежитлової будівлі, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення загальною площею 187,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, з метою розміщення в будівлі Інтернет- кафе. Строк оренди до 15.03.2011р., передача приміщення підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.2010р.

10.01.2011р., 10.02.2011р. 10.03.2011р. позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури за оренду приміщення, які станом на 31.07.2011р. не сплачені.

30.11.2010р., 31.12.2010р., 31.01.2011р. позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, які станом на 31.07.2011р. не сплачені.

03.02.2011р. позивачем було проведено перевірку дотримання умов договору оренди та стану орендованого майна, під час якою було встановлені чисельні порушення, у звязку із чим на адресу відповідача направлено претензію № 11/02 від 16.02.2011р.

Претензію отримано відповідачем 16.02.2011р.

З листа від 04.01.2011р. позивачу стало відомо, що відповідач, у звязку із відсутністю господарської діяльності, бажає розірвати договір оренди від 01.03.2010р., а також відповідач повідомив, що вивіз з орендованого приміщення всі свої речі.

Станом на 31.07.2011р. відповідач не передав позивачу орендоване приміщення за актом прийому-передачі.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 187897,46 грн., у тому числі: заборгованість з орендної плати, згідно договору від 01.03.2010р. у розмірі 37534,43 грн., заборгованість по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг у розмірі 7555,70 грн., пеню за прострочення оплати з орендної плати та витрат на комунальні послуги у розмірі 3533,93 грн., 3% річних у розмірі 172,55 грн., індекс інфляції 2404,84 грн., неустойку за прострочення повернення орендованого приміщення 136696,01 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов не представив, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно ст. 759 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

01.03.2010 р. між позивачем по справі ( орендодавець ) та відповідачем по справі (Орендар) було укладено договір б/н оренди нежитлового приміщення ( а. с. 17 20 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає орендарю в строкове платне користування індивідуально визначене майно - нежитлову будівлю загальною площею 187,3 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, для розміщення інтернет кафе.

Відповідно до п. 4.1.1 вказаного договору орендодавець зобовязався передати обєкт оренди орендарю на протязі трьох днів після підписання даного договору сторонами за актом приймання - передачі.

Відповідно до п. п. 4.4.3 вказаного договору орендар зобовязався, зокрема, в строк не пізніше трьох календарних днів прийняти від орендодавця приміщення по акту приймання передачі.

У виконання вищевказаних вимог позивач передав відповідачу у користування обумовлену вищевказаним договором нежитлову будівлю, що підтверджується актом приймання - передачі нежитлових приміщень від 01.03.2010 р., що був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками ( а. с. 21 ).

Відповідно до п. 3.1 вищевказаного договору щомісячна орендна плата встановлюється в українській гривні в сумі, що еквівалентна 1900 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України на дату внесення орендного платежу, ПДВ в тому числі.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору орендна плата сплачується орендарем до 10 ого числа поточного місяця шляхом перерахування орендної плати на поточний рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових грошових коштів в касу орендодавця. Зобовязання по своєчасній і повній сплаті орендної плати не залежить від наслідків фінансово господарської діяльності орендаря.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем щодо сплати орендної плати було виписано наступні рахунки - фактури №СФ 0000002 від 10.01.2011 р. на суму 15147,56 грн. ( за січень 2011 ), №СФ 0000029 від 10.02.2011 р. на суму 15091,70 грн. ( за лютий 2011 р. ) і №СФ 0000055 від 10.03.2011 р. на суму 7295,17 грн. ( оренда за період з 01.03.2011 р. по 15.03.2011 р. ).

Тобто всього за період з січня 2011 р. по 15.03.2011 р. було нараховано орендної плати у розмірі 37534,43 грн.

Однак відповідач доказів сплати нарахованої орендної плати за вказаний період суду не представив.

Відповідно до п. 3.3 вищевказаного договору оренди відшкодування плати за землю, платежів за електроенергію, тепло, водопостачання, відвід стічних вод, опалення, користування телефонами орендодавця, інші платежі не включаються до орендної плати і сплачуються орендарем у відповідності до законодавства. відповідно до показників лічильників, рахунків, актам, договорам, а також на підставі рахунків, що виставляються орендодавцем з оплатою останніх не пізніше 10 ого числа місяця, що слідує за звітним. Орендар має право укладати від свого імені і за власний рахунок договори на надання послуг по електропостачанню та водопостачанню.

Позивачем щодо сплати відшкодування комунальних послуг було виписано наступні рахунки - фактури №СФ 0000240 від 30.11.2010 р. на суму 3813,30 грн. ( за листопад 2010), №СФ 0000272 від 31.12.2011 р. на суму 3616,64 грн. ( за грудень 2010 р. ), №СФ 0000025 від 31.01.2011 р. на суму 38,36 грн. ( за січень 2011 р. ) і №СФ 0000053 від 28.02.2011 р. на суму 87,40 грн. ( за лютий 2011 р. ).

Тобто всього відповідач повинен був відшкодувати комунальні послуги на загальну суму 7555,70 грн.

Однак відповідач доказів сплати відшкодування комунальних послуг за вказаний період суду не представив.

При таких обставинах позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендної платі та по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 3533,93 грн. за прострочення оплати орендної плати, та витрат на комунальні послуги.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5.2 вищевказаного договору оренди у разі несвоєчасного перерахування орендної плати і інших порушень грошових зобовязань орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в момент прострочки, від суми не виконаного зобовязання за кожен день прострочки.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.5 вказаного договору оренди сторони дійшли згоди про те, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобовязань припиняється зверненням до суду.

При таких обставинах розмір пені за несплату орендної плати за період з 11.01.2011 р. по 31.07.2011 р. складає 2838,28 грн.

Розмір пені за невиконання грошового зобовязання щодо відшкодування комунальних платежів складає 695,65 грн.

Також позивач просить стягнути з 3% річних у розмірі 172,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2404,84 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перерахувавши інфляційні втрати, погодився з розрахунком позивача та дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню вказані втрати за прострочку сплати орендної плати за період з 11.01.2011 р. по 31.07.2011 р. у розмірі 1925,95 грн.

Також, перерахувавши інфляційні втрати, суд погодився з розрахунком позивача та дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню вказані втрати за прострочку сплати спожитих комунальних послуг за період з 11.12.2010 р. по 31.07.2011 р. у розмірі 478,89 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд з ним погодився та дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних за прострочку сплати орендної плати за період з 11.01.2010 р. по 15.03.2011 р. у розмірі 123,61 грн.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд з ним погодився та дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних за прострочку сплати відшкодування комунальних послуг за період з 11.12.2010 р. по 15.03.2011 р. у розмірі 48,94 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку за прострочення повернення орендованого приміщення у розмірі 136696,01 грн.

Позивач розпочинає нарахування вказаної неустойки з 16.03.2011 р.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.1 вказаного договору сторони дійшли згоди про те, що він вступає в силу з 15.03.2010 р. і діє до 15.03.2011 р.

Відповідно до п. 2.2 поновлення договору на новий строк, пролонгація договору можливі тільки за згодою сторін, викладеної у письмовій формі.

Суду не було доказів того, що сторони дійшли згоди про поновлення договору на новий строк.

В матеріалах справи наявний лист вих. №1 від 04.01.2011 р., відповідно до якого відповідач просив позивача про розірвання договору з 04.01.2011 р. ( а. с. 29 ).

Про вказане відповідач вказував і у листі вих. №3 від 16.02.2011 р. ( а. с. 30 ).

З даного приводу суд зазначає наступне.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 8.1 вказаного договору оренди сторони дійшли згоди про те, що договір припиняється, зокрема, за згодою сторін.

Суду не було надано доказів, щодо досягнення сторонами згоди про дострокове припинення вказаного договору оренди.

Також у вказаному п. 8.1 договору передбачена оперативно господарська санкція: у разі порушення контрагентом суттєвих умов даного договору і власних зобовязань по ньому, сторона вправі відмовитися від договору. При цьому сторона, що застосувала оперативно господарську санкцію, звільняється від юридичної відповідальності.

Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем по справі було допущено яке небудь порушення умов вказаного договору оренди, що надало б відповідачу по справі право відмовитися від вказаного договору в односторонньому порядку.

Доказів того, що відповідач звертався до суду з вимогою про розірвання вказаного договору оренди, також надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вищевказаний договір оренди з 04.01.2011 р. достроково розірваний не був та продовжив свою дію до 15.03.2011 р.

Відповідно до п. 8.1 вказаного договору договір припиняється за спливом строку оренди.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У вищевказаних листах вих. №1 від 04.01.2011 р. та вих. №3 від 16.02.2011 р. відповідач повідомив позивачу про те, що з орендованих приміщень вивезено все майно, що належить відповідачу.

Однак предметом вищевказаного договору оренди є відповідні нежитлові приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до п. 4.4.4 вказаного договору оренди орендар зобовязався по закінченні строку дії договору передати орендодавцю приміщення по акту приймання передачі в строк, що не перевищує три календарних дні з моменту закінчення строку його дії.

В матеріалах справи відсутні докази складання та підписання сторонами подібного акту 04.01.2011 р., 15.03.2011 р. або пізніше чи раніше.

З урахуванням вказаного суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було виконано свого обовязку щодо повернення орендованого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вказаної неустойки, суд з ним погодився та вважає, що з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочку повернення обєкту оренди за період з 16.03.2011 р. по 31.07.2011 р. у розмірі 136696,01 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 06.10.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 // АДРЕСА_2; індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган" (95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Молодіжна, 102, ЄДРПОУ 34459452 ) заборгованість по орендним платежам у розмірі 37534,43 грн., заборгованість по відшкодуванню спожитих комунальних послуг у розмірі 7555,70 грн., пеню у розмірі 3533,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 2404,84 грн., 3% річних у розмірі 172,55 грн., неустойку на прострочення повернення орендованого приміщення у розмірі 136696,01 грн., державне мито у розмірі 1878,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.