Рішення № 18691374, 03.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

03.10.2011Справа №5002-18/3314-2011 за позовом Заступника прокурора м. Ялта, АР Крим, м. Ялта (96800, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України, м. Київ (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)

до відповідачів: 1) Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, АР Крим, м. Ялта (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1)

2) Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ (01000, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Дом Крим» (АР Крим, м. Ялта, смт Кореїз, Алупкінське шоссе, 2)

2) ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);

3) ОСОБА_2 (АДРЕСА_2).

4)Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон Крим» (АР Крим, м. Ялта, смт Кореїз, Алупкінське шоссе, 2)

про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення майна

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не зявився.

Від відповідача-1: ОСОБА_3 представник, довіреність від 16.08.2011.

Від відповідача-2: ОСОБА_4 представник, довіреність № 27-09/03 від 27.09.11.

Від третьої особи ТОВ "Дон Крим": ОСОБА_5 представник, дов. від 30.08.11.

Від третьої особи ОСОБА_1: ОСОБА_6 представник, дов. від 01.09.11.

від третьої особи ОСОБА_2.: ОСОБА_6 представник, дов. від 01.09.11.

Прокурор - Горна К.В., посвідчення № 11238;

Суть спору: Заступник прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Фонду державного майна України - позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - відповідачів, в якій просить суд визнати недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради № 455 (1) від 22.12.00 р., на підставі якого ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» отримало свідоцтво про право власності №606 від 12.01.01 на нерухоме майно клінічного санаторію «Місхор», що розташоване за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 9; зобовязати ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» повернути державі в особі Фонду державного майна України майно санаторію «Місхор», а саме спальний корпус № 6, площею 870,2 кв.м., розташований за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прокурорською перевіркою встановлено, що на підставі рішення виконкому ялтинської міської ради № 455 (1) від 22.12.00 за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» оформлено право власності на обєкти нерухомого майна санаторію «Місхор», а саме: спальний корпус № 25, площею 32,6 кв.м., розташований за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 9 літ. Л, спальний корпус № 6, площею 870,2 кв.м., розташований за адресою: м. Ялта, смт Кореїз, вул. Алупкінське шосе,2 ; пральню площею 192,8 кв.м., розташовану за адресою: м. Ялта, смт Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 9 літ. К.

Як вказано у позовній заяві, рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 455 (1) від 22.12.00 не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення Заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Фонду державного майна України із позовом до суду.

25.08.2011 року на адресу господарського суду від Прокуратури АР Крим надійшли письмові пояснення, в яких прокурор просить суд:

1) прийняти заяву про збільшення позовних вимог.

2) Визнати причину пропуску строку на подачу позовної заяви поважною та поновити його.

3) Визнати недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради № 455 (1) від 22.12.00 «Про оформлення права власності на спальні корпуси № 25, № 6 та пральню санаторію «Місхор».

4) Визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна, а саме: спальний корпус № 6 по Алупкінському шосе, 9 літ. Л. в смт. Кореїз; спальний корпус № 25 по Алупкінському шосе 2 в смт. Кореїз; пральню по Алупкінському шосе, 9, літ К, в смт. Кореїз.

4) Зобов'язати ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна, а саме: спальний корпус № 6 по Алупкінському шосе, 9 літ. Л. в смт. Кореїз; спальний „корпус № 25 по Алупкінському шосе 2 в смт. Кореїз; пральню по Алупкінському шосе, 9, літ К, в смт. Кореїз.

5) Залучити до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Дом Крим» (АРК, м. Ялта, Кореїз, Алупкінське шоссе; 2) ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), 3) ОСОБА_2 (АДРЕСА_3).

Ухвалою господарського суду від 25.08.2011 року у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору були залучені - 1) ТОВ «Дом Крим»;

2) ОСОБА_1;

3) ОСОБА_2.

У судовому засіданні 08.09.2011 року судом оголошена ухвала про:

1.Залишення без розгляду заяви прокурора про збільшення позовних вимог, яка викладена в Поясненнях вих. № 05/1-2105 від 25.8.2011 року, у частині:

«Визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна, а саме: спальний корпус № 6 по Алупкінському шосе, 9 літ. Л. в смт. Кореїз; спальний корпус № 25 по Алупкінському шосе 2 в смт. Кореїз; пральню по Алупкінському шосе, 9, літ К, в смт. Кореїз.

Зобов'язати ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» повернути Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна, а саме: спальний корпус № 6 по Алупкінському шосе, 9 літ. Л. в смт. Кореїз; спальний „корпус № 25 по Алупкінському шосе 2 в смт. Кореїз; пральню по Алупкінському шосе, 9, літ К, в смт. Кореїз»

2.Питання про прийняття на розгляд суду вимоги, яка зазначена у Поясненнях прокуратури АР Крим від 25.08.2011 року, як: «Визнати недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради № 455 (1) від 22.12.00 «Про оформлення права власності на спальні корпуси № 25, № 6 та пральню санаторію «Місхор» відкласти до наступного судового засідання.

08.09.2011 року на адресу господарського суду від відповідача-1 надійшов письмовий відзив, який був залучений судом до матеріалів справи.

08.09.2011 року на адресу господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив, в якому відповідач-2 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Суд залучив такий відзив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.09.2011 року представник ТОВ «Дон Крим» заявив клопотання в якому просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Дон Крим»

Розглянувши таке клопотання, суд ухвалою від 08.09.2011 у порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Дон Крим» (АРК, м. Ялта, Кореїз, Алупкінське шоссе, 2).

Приймаючи до уваги те, що ухвалою господарського суду від 25.08.2011 за ініціативою прокурора у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено ТОВ «Дом Крим», що не відповідає вірній назві юридичної особи, суд виключає ТОВ «Дом Крим» з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

08.09.2011 року на адресу господарського суду від ТОВ «Дон Крим» надійшло клопотання про витребування додаткових доказів у справі. Суд задовольнив таке клопотання.

08.09.2011 року через канцелярію господарського суду від ТОВ «Дон Крим» надійшли заперечення на позовну заяву, в яких ТОВ «Дон Крим» просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Суд залучив такі заперечення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.09.2011 року представник ТОВ «Дон Крим» надав клопотання про витребування документів. Суд задовольнив таке клопотання.

03.10.2011 у судовому засіданні при розгляді питання про прийняття на розгляд суду вимоги, яка зазначена у Поясненнях прокуратури АР Крим від 25.08.2011 року, як: «Визнати недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради № 455 (1) від 22.12.00 «Про оформлення права власності на спальні корпуси № 25, № 6 та пральню санаторію «Місхор» прокурор під звукозапис судового процесу заявив, що не підтримує таку вимогу і просить розглядати тільки ті позовні вимоги, які викладені у тексті позовної заяви.

03.10.2011 через канцелярію суду від ТОВ «Дон-Крим» надійшло клопотання про витребування з прокуратури м. Ялта матеріалів перевірки за вимогою № 2/10/1787 від 06.04.2005; від Прокуратури м. Києва матеріали кримінальної справи № 49-1521 для огляду.

Розглянувши таке клопотання третьої особи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, встановлено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

У звязку із чим суд зазначає, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Прокурором позовна заява була здана до суду 01.08.2011. Враховуючи те, що клопотань від сторін про продовження строку розгляду справи на адресу суду не надходило, строк розгляду даної справи закінчується 03.10.2011.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ «Дон-Крим» від 03.10.2011 про витребування доказів.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, думку прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 455 (1) від 22.12.2000 “Про оформлення права власності на спальні корпуси № 25, № 6 та пральню санаторію “Місхор” (т.1. а.с. 28) оформлено право власності на спальні корпуси № 25, № 6 та пральню санаторію “Місхор” за ЗАТ лікувально оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”.

На підставі вищевказаного рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ЗАТ лікувально оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” було видано свідоцтво № 606 від 12.01.2011 на право власності на спальний корпус № 6 санаторію «Місхор», що розташований за адресою: м. Ялта, смт Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 9.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та думку прокурора, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Під час перевірки прокурором було встановлено порушення Закону України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України”, Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 № 606 “Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР”, Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України”, Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 №3943-ХІІ “Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР”, Постанови Верховної Ради Української РСР “Про захист суверенних прав власності Української РСР” від 29.11.1990 № 506.

На виконання Постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР № 606 від 23.04.1960р. “Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР” усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я були зобов'язані передати у строк до 01.05.1960 р. Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п. 2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

При цьому, спірне майно лікувально-оздоровчих закладів не могло бути передано у власність окремих громадських організацій, у тому числі Укрпрофради, оскільки за Конституцією колишньої УРСР на той час була єдина соціалістична власність. Тобто власність громадських організацій та об'єднань відносилася саме до соціалістичної власності.

Суд звертає увагу, що чинне на той час законодавство УРСР передбачало можливість існування різних форм власності, регламентувало інститут власності, правовий режим відповідної форми власності та порядок відчуження майна.

Зокрема, ст. 5 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937 було визначено, що соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Аналогічні положення були закріплені у Цивільному кодексі УРСР 1922 року, який затверджено ВЦВК 16.ХІІ 1922р., та який діяв з 01.02.1923р., стаття 53 ЦК УРСР 1922 року, чинного на момент передачі майна у відання Українській республіканській Раді профспілок, передбачала, що розрізняється власність: а) державна (націоналізована і муніципалізована); б) кооперативна; в) приватна.

Також, необхідно враховувати, що для забезпечення виконання профспілковими організаціями уставних задач громадянами сплачувалися членські внески, та підприємства, організації, установи, державні органи були зобовязані відраховувати кошти профспілковим органам на культурно-масову та фізкультурну роботу відповідно до Кодексу УРСР про працю. Такі відрахування в розмірі 0,15 відсотка від фонду заробітної плати робітників і службовців здійснювалися відповідно до вимог постанов РМ СРСР від 15.01.1959р. та 27.08.1959р.

Крім того, санаторно-курортні об'єкти були збудовані за рахунок пайової або дольової участі державних підприємств, організацій, установ, міністерств та відомств. Зазначене будівництво здійснювалося на підставі відповідних договорів, які укладалися згідно з вимогами затверджених Секретаріатом ВЦРПС від 09.11.1984 №1-54 “Основних умов укладання договорів на участь міністерств, відомств, підприємств, організацій, установ і колгоспів (рад колгоспів) у будівництві та реконструкції оздоровниць профспілок”.

Згідно ст. 10 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки (прийнятої позачерговою 7 сесією Верховної Ради Української РСР ІХ скликання 20.04.1978р.) встановлено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що санаторно-курортні заклади, які передано у відання профспілкам згідно Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960р., є державною (загальнодержавною) власністю.

З проголошенням 24 серпня 1991р. України незалежною демократичною державою весь економічний, науковий і технічний потенціал, розміщений на її території, став власністю народу України.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української PCP “Про захист суверенних прав власності Української PCP” від 29.11.90 № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.91 №1452-XII “Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” та Законом України від 10.09.1991р. № 1540-XII “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990р. майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України Постановою від 10.04.1992р. № 2268-XII “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України” тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій.

У подальшому постановою Верховної Ради України № 3943-XII від 04.02.1994р. постановлено, зокрема: Кабінетові Міністрів України визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників.

За таких обставин, саме Фонд державного майна України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України.

Згідно статті 1 Тимчасового Положення “Про Фонд державного майна України”, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р., Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Належність профспілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх статутом. Згідно Статуту професійних спілок СРСР, який затверджено постановою XVIII зїзду профспілок СРСР від 01.01.1987р., професійні союзи СРСР складали масову громадську непартійну організацію. Цілями діяльності якої, у тому числі, було управління соціальним страхуванням трудящих, а також управління оздоровницями, які перебували у їх віданні.

Відповідно до розділу другого Статуту, організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради.

Згідно розділу третьому Статуту, Вищим органом професійних спілок був зїзд, а також Всесоюзна центральна рада професійних союзів, яка діяла у період між зїздами.

У розділі сьомому Статуту чітко встановлено, що майно профспілок, яке необхідне їм для здійснення статутних задач, є соціалістичною власністю.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва № 1971 від 23.12.1991р. зареєстровано ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Згідно Законів України “Про власність” та “Про господарські товариства” при внесенні учасниками товариства майнових прав у такого товариства не виникає право власності не це майно.

Крім того, з 1992 року повноваження щодо розпорядження зазначеними обєктами санаторно-курортних закладів державою делеговано тільки Фонду державного майна України.

Посилання на рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, як на підставу виникнення права власності на спірне майно санаторно-курортного закладу, є безпідставним, оскільки відповідно до п. “а” ч. 4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженої наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.09.98 № 121, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.

Таким чином, майно передане до статутного фонду ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця” є державною власністю.

До такого висновку дійшов Верховний суд України, про що зазначав у прийнятих ним постановах у справі № 20-3-30/475-05-11719. Аналогічні положення містяться у постановах Верховного Суду України від 16.09.2008р., постанові Вищого господарського суду України від 01.09.2009 у справі № 38/303-40/223.

Позиція відповідача-2 щодо відсутності підстав відносити майно, передане до статутного капіталу ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця” до майна загальносоюзних громадських організацій (громадської організації союзного підпорядкування) спростовується матеріалами справи, а саме постановою Ради Загальної конфедерації профспілок СРСР № 2-1а від 18.11.1990 р. та договором про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження майном від 18.11.1990 р., з яких вбачається, що майнові комплекси санаторіїв були одержані Федерацією незалежних профспілок України саме від громадської організації союзного підпорядкування.

Необхідно зазначити, що рішенням Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997р. № 137/7 не підтверджено факту належності ФПУ та ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця” спірного майна на праві власності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця” відбулося всупереч волі власника держави Україна, та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

Згідно ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Постановою Верховного суду України від 30.06.2009 року за результатами розгляду касаційної скарги ЗАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця” на постанову Вищого господарського суду України від 25.03.2009 року у справі № 2-24/4765-2008 за позовом ТОВ “Альянс КС” до ДП “Санаторій “Ударник” для дітей з батьками” та ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця”, про визнання права власності та стягнення 12500000,00 грн., висловлено правову позицію Верховного Суду України щодо правового статусу майна ПАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця”, згідно якої це майно є державною власністю.

Стаття 326 ЦК України передбачає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ч. 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно Розяснень Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000, № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, а у даному випадку безпосередньо інтереси держави.

Згідно ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Спірне рішення не відповідає наведеним вище положенням законодавства та порушує право власності Держави на спірне майно, у звязку з чим підлягає визнанню недійсним.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовна вимога прокурора щодо визнанняі недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради № 455 (1) від 22.12.00 р., на підставі якого ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» отримало свідоцтво про право власності №606 від 12.01.01 на нерухоме майно клінічного санаторію «Місхор», що розташоване за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 9, підлягає задоволенню.

У своїй позовній заяві прокурор також просить зобовязати ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» повернути державі в особі Фонду державного майна України майно санаторію «Місхор», а саме спальний корпус № 6, площею 870,2 кв.м., розташований за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 2.

У той час, як відповідно до Висновку Ялтинського бюро технічної інвентаризації (додаток до рішення виконкому № 455 (1) від 22.12.2000 (а.с. 9 т. 1), до складу обєктів нерухомого майна санаторія «Місхор» входять, у тому числі: спальний корпус № 6 по Алупкінському шосе, 9 лит. Л в смт Кореїз, 1951 року збудови, площею 32,6 кв.м. та спальний корпус № 25 по Алупкінському шосе, 2 в смт Кореїз, 1962 року збудови, площею 870,2 кв.м.

Отже мають місце розбіжності у характеристиці обєкту нерухомості у технічній документації та у прохальній частині позовної заяви.

У звязку із чим в обґрунтування такої позовної вимоги суд ухвалою від 08.09.2011 зобовязав надати суду відомості щодо перебування в Єдиному реєстрі обєктів державної власності станом на 22.12.2000 та станом на дату подання позовної заяви (28.07.2011) інформації щодо обєкта нерухомості спальний корпус № 6, площею 870,2 кв.м., розташований за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 2 та відомості, щодо наявності у позивача правовстановчих документів на право власності на обєкт нерухомості: спальний корпус № 6 , площею 870,2 кв.м., розташований за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 2, в розумінні положень статті 387 Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» станом на 22.12.2000 та станом на 28.07.2011.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Проте вимоги суду, викладені в ухвалі від 08.09.2011 позивачем виконанні не були.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору по суті.

Враховуючи невиконання позивачем вимог суду, викладених в ухвалі від 08.09.2011 та наявність розбіжностей у характеристиці обєкту нерухомості у технічній документації і у прохальній частині позовної заяви, які унеможливлюють вирішити спір у цій частині по суті, суд залишає позов у частині позовних вимог про зобовязання ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» повернути державі в особі Фонду державного майна України майно санаторію «Місхор», а саме спальний корпус № 6, площею 870,2 кв.м., розташований за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 2, без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при поданні позову прокурором було подано заяву про визнання причини пропуску строку на подачу даного позову поважною з огляду на те, що про виявлені порушення прокуратурі міста Ялта стало відомо лише у червні 2011 року під час проведення перевірки за дорученням Прокуратури АР Крим, однак враховуючи момент, з якого органам прокуратури стало відомо про порушення права державної власності, суд не вважає строк позовної давності пропущеним.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України відносяться на виконавчий комітет Ялтинської міської ради пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

03.10.2011 у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.10.2011.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 27, 44, 49, 69, п. 5 ст. 81, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Виключити з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дом Крим».

2.В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Дон Крим” від 03.10.2011 про витребування додаткових документів - відмовити.

3.Позов задовольнити частково.

4.Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 455 (1) від 22.12.2000, на підставі якого ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» отримало свідоцтво про право власності №606 від 12.01.01 на нерухоме майно клінічного санаторію «Місхор», що розташоване за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 9.

5.В іншій частині позову позовну вимогу про зобовязання ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» повернути державі в особі Фонду державного майна України майно санаторію «Місхор», а саме спальний корпус № 6, площею 870,2 кв.м., розташований за адресою: м. Ялта, смт Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 2, залишити без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

6.Стягнути з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, АР Крим, м. Ялта (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1) в дохід державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740405) державне мито в сумі 85,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7.Стягнути з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, АР Крим, м. Ялта (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1) в дохід державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.