Рішення № 18691373, 04.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

04.10.2011Справа №5002-25/3534-2011 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива», Сакський район, с. Суворовське, Красноярське шосе, 4 км, 96526

до відповідача Фермерське господарство «Вайоц Дзор», Бахчисарайський район, с.Завітне, пер. Зелений, 17, 98420

про стягнення 55666,03 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_1, дов. №13 від 16.09.2011, представник

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Фермерського господарства «Вайоц Дзор», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 55666,03 грн., у тому числі: 52373,00 грн. основного боргу, 3% річних 779,13 грн., індекс інфляції 2513,90 грн., мотивуючі позовні вимоги невиконанням відповідачем свого зобовязання за усною домовленістю між сторонами.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19 вересня 2011 року строк розгляду справи продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини відсутності суд не повідомив, про день розгляду справи був сповіщений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

09 січня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» поставило Фермерському господарству «Вайоц Дзор» відповідно накладної №РН-0000005 товар на загальну сумі 52373,00 грн. (а.с. 14).

Позивач в позовні заяві посилається на те, що всупереч усної домовленості між сторонами Фермерське господарство «Вайоц Дзор» не сплатило грошові кошти за товар отриманий по видатковій накладній №РН-0000005.

17 січня 2011 року на адресу Фермерського господарства «Вайоц Дзор» позивачем направлена претензія №28 з вимогою здійснити оплату поставленого товару.

23 червня 2011 року на адресу Фермерського господарства «Вайоц Дзор» позивачем направлена повторна претензія №217 з вимогою здійснити оплату поставленого товару.

Однак, як посилається позивач, претензійні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» залишені без задоволення, поставлений товар без оплати.

В процесі розгляду справи позивачем на адресу відповідача був направлений акт звіряння взаєморозрахунків, який, також, залишений позо увагою з боку відповідача.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 55666,03 грн.

Отже, відповідач свої зобовязання по сплаті за отриманий від позивача товар не виконав, у звязку із чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» станом на день розгляду справи становить 55666,03 грн.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами першою та другою статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Як вже було зазначене, в матеріалах справи є видаткова накладна № РН-0000005 від 09.01.2009, що підписана обома сторонами справи, яка свідчать про вчинення правочину.

Крім того, в матеріалах справи є довіреність серії НЕП №296498 на отримання цінностей, що виписана на отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива».

Крім того, зі змісту наведеної норми вбачається, що правочин, який вчинений усно повинен виконуватись в момент його вчинення.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов правочину.

Ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є: договори та інші правочини.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарьских договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами або прийому замовлення до виконання, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частина 2 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних 779,13 грн., індекс інфляції 2513,90 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05 жовтня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Вайоц Дзор» (Бахчисарайський район, с.Завітне, пер. Зелений, 17, 98420, р/р 2600430015150 в ВАТ «Ощадбанк» м.Бахчисарай, МФО 384083, ідентифікаційний код 35878316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» (Сакський район, с.Суворовське, Красноярське шосе, 4 км, 96526, р/р 26003307142011, КРУ КБ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний код 25131513) заборгованість в сумі 55666,03 грн., у тому числі: 52373,00 грн. основного боргу, 3% річних 779,13 грн., індекс інфляції 2513,90 грн.

3.Стягнути з Фермерського господарства «Вайоц Дзор» (Бахчисарайський район, с.Завітне, пер. Зелений, 17, 98420, р/р 2600430015150 в ВАТ «Ощадбанк» м.Бахчисарай, МФО 384083, ідентифікаційний код 35878316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» (Сакський район, с.Суворовське, Красноярське шосе, 4 км, 96526, р/р 26003307142011, КРУ КБ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний код 25131513) 556,66 грн. державного мита.

4.Стягнути з Фермерського господарства «Вайоц Дзор» (Бахчисарайський район, с.Завітне, пер. Зелений, 17, 98420, р/р 2600430015150 в ВАТ «Ощадбанк» м.Бахчисарай, МФО 384083, ідентифікаційний код 35878316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» (Сакський район, с.Суворовське, Красноярське шосе, 4 км, 96526, р/р 26003307142011, КРУ КБ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний код 25131513) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» (Сакський район, с.Суворовське, Красноярське шосе, 4 км, 96526, р/р 26003307142011, КРУ КБ «Приватбанк» м.Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний код 25131513) з Державного бюджету України (р/р 31214264700002, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 100,00 грн. оплати інформаційно технічного забезпечення судового процесу, як надмірно сплаченого за платіжним дорученням №765 від 08 серпня 2011 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №5002-25/3534-2011, а.с. 5.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.

Рішення оформлене 05 жовтня 2011 року