Рішення № 18691343, 03.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

03.10.2011Справа №5002-26/3799-2011 За позовом Приватного підприємства «Говест» (73000, м.Херсон, вул. Полякова,3,офіс 2),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно кримський комбінат хлібопродуктів» (96020, Красноперекопський район, с. Почетне, вул. Елеваторна, 2; 96033, Красноперекопський район, с. Воінка, вул. Леніна, 55), про стягнення 299001,84грн.

Суддя Медведчук О.Л.

представники:

від позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність від 26.09.2011 року,

від відповідача - не зявився.

Обставини справи: позивач, Приватне підприємство «Говест» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно кримський комбінат хлібопродуктів» суми основної заборгованості в розмірі 276000грн., пені в розмірі 23909,31грн..

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по договору поставки рису сирця українського походження врожаю 2010 року, а саме, щодо своєчасної оплати поставленого товару, у звязку з чим за відповідачем утворилась заборгованість, та як наслідок, за порушення відповідачем своїх зобовязань позивач просить застосувати відповідальність передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України.

В ході розгляду справи, позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 299001,84грн. з яких 276000грн. основної заборгованості, 1904,49грн. витрат від інфляції, 21097,44грн. пені за прострочення грошового зобовязання.

Відповідач у судове засідання не зявився, вимоги щодо надання письмового відзиву на позов із документальним обґрунтуванням не виконав. Кореспонденція направлялась судом за адресою вказаною у позові.

Враховуючи той факт, що відповідачем порушено приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо добросовісного виконання своїх прав та обовязків, суд вважає за можливе розгляд справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

31.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Северо Кримським комбінатом хлібопродуктів» - Покупцем та Приватним підприємством «Говест» - Продавцем, укладений договір №1.

Відповідно до п.1.1. даного договору, Продавець зобовязується поставити та передати у власність, а покупець оплатити та прийняти рис сирець українського походження врожаю 2010 року, що йменується в подальшому Продукцією.

Згідно з п.2.1. договору, загальна кількість продукції з врахованою вагою складає 100 тон.

Пунктом 3.3. договору встановлена ціна Продукції, яка складає 276000грн..

Відповідно до п.4.1. договору, поставка Продукції у повному обємі здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту укладення договору.

Згідно видаткової накладної №РН-0000001 від 31.01.2011 року представник ПП «Говест» Демчук П.І. відвантажив, а представник ТОВ «Северо Кримським комбінатом хлібопродуктів» Щербина С.Г. отримав рис сирець у кількості 100000кг. вартість 276000грн..

Повноваження представника відповідача щодо отримання товару за спірним договором підтверджується довіреністю №23 від 31.01.2011 року.

05.07.2011 року ПП «Говест» надіслало на адресу ТОВ «Северо Кримського комбінату хлібопродуктів» вимогу про погашення заборгованості в розмірі 276000грн., що оформлена листом №5 (а.с.13).

Однак своїх зобовязань за договором щодо оплати поставленого товару в повному обсязі відповідачем виконано не було, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 276000грн..

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем на дату розгляду справи не представлено доказів сплати сформованої заборгованості.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідачем не виконано зобовязання щодо повної оплати поставленого товару, суд вважає, що вимоги про стягнення з ТОВ «Северо Кримський комбінат хлібопродуктів» заборгованості у сумі 276000грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відносно вимоги про стягнення пені в сумі 21097,44грн., нарахованої за період з 08.02.2011р. по 08.08.2011р., суд має зазначити, що пунктом 6.2 договору встановлено, що у випадку невиконання будь якою стороною зобовязань, визначених даним договором, сторона, яка не виконала умови договору виплачує іншій стороні неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення, не поставленої у строк Продукції, нездійсненої оплати.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що позивачем при здійсненні розрахунку пені враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, умови пункту 6.2 договору та положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд погоджується із здійсненим позивачем розрахунком суми пені у розмірі 21097,44грн., яка і підлягає стягненню з відповідача. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 1904,40грн..

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виконання цивільних обовязків згідно ст. 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобовязання за договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення індексу інфляції у розмірі 1904,40грн. також підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню саме на нього.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 03 жовтня 2011 року. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Северо Кримський комбінат хлібопродуктів» (Юридична адреса: Україна, 96020, АР Крим, Красноперекопський район, с. Почетне, вул. Елеваторна, 2; поштова адреса: Україна, 96033, АР Крим, Красноперекопський район, с. Воінка, вул. Леніна, 55, р/р2600515934 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в м. Сімферополі, МФО 324021, ЄДРПОУ 34897914) на користь Приватного підприємства «Говест» (Україна, 73000, м. Херсон, вул. Полякова, 3, офіс 2, р/р26002290634 в ХОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, ЄДРПОУ 37049172) суму основної заборгованості в розмірі 276000грн., інфляційні витрати в розмірі 1904,40грн., пеню за прострочення грошового зобовязання у розмірі 21097,44грн., 2990грн. державного мита, 236грн. витрат на оплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 04 жовтня 2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.