Рішення № 18691230, 27.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

27.09.2011Справа №5002-29/2339-2011 За позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720);

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Джурчі» (96300, АР Крим, смт. Первомайське, вул. Інтернаціональна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30951066 );

Про стягнення 226 572,22 грн.

За зустрічним позовом - Закритого акціонерного товариства «Джурчі» (96300, АР Крим, смт. Первомайське, вул. Інтернаціональна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30951066 );

До відповідача - Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720);

Про стягнення 99680,12 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача за первісним позовом не зявився;

Від відповідача за первісним позовом ОСОБА_1, представник, довіреність №7/Д від 11.08.2011р.;

Суть спору: Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Закритого акціонерного товариства «Джурчі» про стягнення суми штрафу за неналежне виконання договору про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами №14\315/11 в сумі 226572,22 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору №14\315/11 від 31.01.2011 р. про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, укладеного між сторонами у справі, в частині не надання послуг у кількості необхідній для виконання цього договору, в зв'язку з чим промислові споживачі отримали газ понад виділені та доведені до Виконавця через ОДУ ДК «Укртрансгаз» обсяги, за що пунктом 7.3 розділу 7 договору передбачено нарахування штрафу. Таким чином, відповідач повинен сплатити штраф у сумі 226572,22 грн., який останній самостійно не погашає, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 02 червня 2011 року позов Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Відповідач, згідно наданому відзиву, проти позову заперечував, посилаючись на те, що у відповідності до ст. 6 Закону України «Про теплопостачання» державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах, зокрема, заборони відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення. Споживачі в первомайському районі споживають газ у опалювальному сезоні тільки на опалення, тому законом заборонено відключати об'єкти теплопостачання в опалювальний сезон. У відповідності до укладених договорів між споживачами газу та ЗАТ «Джурчі» про надання послуг з транспортування природного газу не передбачено такої підстави для обмеження та відключення від газопостачання як понадлімітне споживання газу. Крім того, у відповідності до п. 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. (з наступними змінами та доповненнями) газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів (лімітів) поставки природного газу. Споживачам було виділено ліміти газу, тому відключати будь-кого від системи газопостачання не було підстав. Також у відповідності до наданої форми звітності за планом ЗАТ «Джурчі» мало отримати з ГРС Первомайського 895,000 тис. м. куб. (план) при факті 770,275 тис. м. куб., що на 124,725 тис. менше від планового обсягу.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2011 р. судом прийнятий зустрічний позов ЗАТ «Джурчі» про стягнення з Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь ЗАТ «Джурчі» заборгованості за договором №14\315/11 від 31.01.2011 р. про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, укладеного між сторонами у справі в сумі 98132,65 грн., пені в сумі 292,97 грн., 3% річних в сумі 240,78 грн. та втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1013,72 грн., а всього 99680,12 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що НАК «Нафтогаз України» порушені умови договору №14\315/11 від 31.01.2011 р. про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ЗАТ «Джурчі», в частині своєчасності та повноти оплати послуг, в результат чого за НАК «Нафтогаз України» склалася заборгованість у розмірі 98132,65 грн, яку останнє самостійно не погашає, що і стало причиною звернення ЗАТ «Джурчі» до суду із зустрічною позовною заявою.

Також, в зустрічній позовній заяві ЗАТ «Джурчі» просить стягнути з НАК «Нафтогаз України» штрафні санкції за неналежне виконання договору та покласти на НАК «Нафтогаз України» судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 28 липня 2011 року судом прийнято до розгляду в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України заяву НАК «Нафтогаз України» про збільшення позовних вимог за первісним позовом, відповідно до якої просив стягнути з ЗАТ «Джурчі» штраф у розмірі 411499,68 грн. та судові витрати.

За результатами судового засідання 09 серпня 2011 року суд прийняв заяву ЗАТ «Джурчі», в порядку статті 22 ГПК України про зменшення позовних вимог у звязку з частковим погашенням заборгованості, відповідно до якої просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом заборгованість за договором №14\315/11 від 31.01.2011 р. про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами в сумі 500,54 грн., пені 292,97 грн., 3% річних в сумі 240,78 грн. та втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції 1013,72 грн.

Крім того, представник ЗАТ «Джурчі» у судовому засіданні 09.08.2011р. надав доповнення до відзиву на позовну заяву з уточненнями, відповідно до якого просив відмовити НАК «Нафтогаз України» у задоволення вимог за первісним позовом в повному обсязі.

Від НАК «Нафтогаз України» до дня слухання справи 09.08.2011р. на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній посилається на сплату у повному обсязі основної заборгованості перед ЗАТ «Джурчі» за договором №14\315/11.

В свою чергу, представник ЗАТ «Джурчі» в судовому засіданні заявив, що не було здійснено сплати послуг за травень місяць 2011 року.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.08.2011р. суд продовжив строк розгляду справи в порядку статті 69 ГПК України за заявою відповідача за первісним позовом.

У судове засідання 27.09.2011р. позивач за первісним позовом явку свого представника не забезпечив. До дня слухання справи від нього надійшло клопотання в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, з копіями документів, про відкладення розгляду справи на чотири тижні, у звязку з великою кількістю справ призначених на цей день та перебування відповідального працівника по даній справі у відрядженні.

У судовому засіданні суд розглянув вказане клопотання, долучив його разом з доданими документами до матеріалів справи, однак вважає необхідним відхилити його, оскільки згідно статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Жодних клопотань щодо продовження строку вирішення спору від НАК «Нафтогаз України» до суду не надходило. Більш того, суд не викликав у судове засідання конкретного представника позивача за первісним позовом і жодна із сторін у справі не обмежена в кількості своїх представників, та матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи.

Позивач за зустрічним позовом у судовому засіданні 27.09.2011р. підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги з урахуванням зменшення позовних вимог та наполягав на задоволенні останніх. Також ним заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 27.09.2011р. суд продовжив строк вирішення спору.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення ЗАТ «Джурі», суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі замовник) та Закритим акціонерним товариством «Джурчі» (далі виконавець) укладено договір №14/315/11 про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами. (далі договір, а.с. 9-14).

Згідно п. 1.1. договору, виконавець зобовязується у 2011 році надати замовнику послуги, зазначені в пункті 1.2 цього договору, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Пунктом 1.2 договору сторони домовились, щодо найменування послуг: послуги з транспортування розподільними трубопроводами (системою газопроводів) виконавця природного газу з ресурсів замовника для забезпечення потреб промислових та теплогенеруючих підприємств, теплових електростанцій (ТЕС) для виробництва електричної енергії (надалі споживачів). Послуги мають бути надані у кількості, необхідній для виконання цього договору.

Статтею 901 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново - господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 6.3.5 договору, виконавець зобовязується виконувати диспетчерські функції щодо контролю та регулювання обсягів транспортування споживачем газу з ресурсів замовника згідно з плановим розподілом поставок газу.

Згідно п. 6.3.7 договору виконавець зобовязався щомісячно, до 8-го числа місяця наступного за звітним, складати та підписувати із споживачами та постачальником 3-х сторонні акти про обсяги газу, використані споживачами за звітний місяць, і на підставі цих актів до 10-го числа місяця, наступного за звітним, складати реєстри обсягів реалізації газу постачальниками в розрізі споживачів. Зазначені реєстри, підписані виконавцем та постачальниками, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за звітним, надавати замовнику.

Згідно Зведеної Інформації про використання природного газу ЗАТ “Джурчі” за лютий 2011 року: графа 2002 Промисловість план 39000 тис. куб. м; факт всього 121740 тис. куб. м.

У звязку з тим, що різниця між плановим та фактичним обємом транспортування газу за лютий 2011 року становить 82,770 тис. куб. м., НАК «Нафтогаз України» звернувся з позовом до суду про стягнення з ЗАТ «Джурі» штрафних санкцій в розмірі 226572,22грн., нарахованих згідно п. 7.3 договору.

Уточнивши позовні вимоги, збільшивши період, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 411499,68грн. штрафу.

Відповідно до п. 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором.

Пунктом 7.3 Договору № 14/315/11 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем зобовязань відповідно до цього договору, внаслідок чого промислові споживачі отримали газ понад виділені та доведені до виконавця через ОДУ ДК “Укртрансгаз” обсяги, якщо це відбулося з вини виконавця, останній сплачує замовнику штраф у розмірі вартості понадпланово протранспортованих обсягів газу за цінами газу, встановленими НКРЕ.

Разом з тим, сторони, укладаючи договір передбачили, що сторона не несе відповідальність за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини. Сторона звільняється від відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору (п. 7.6 договору).

Як зазначалось вище, згідно п. 1.2 договору, найменування послуг (далі послуги): послуги з транспортування розподільними трубопроводами (системою газопроводів) виконавця природного газу (далі газ) з ресурсів замовника для забезпечення потреб промислових та теплогенеруючих підприємств, теплових електростанцій (ТЕС) для виробництва електричної енергії (надалі Споживачів). Послуги мають бути надані у кількості, необхідній для виконання цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору № 14/315/11 транспортування газу з ресурсів замовника виконавець зобовязаний здійснити безпосередньо та безаварійно в обсягах, виділених постачальниками та доведених ОДУ ДК “Укртрансгаз”.

Пунктом 5.3. договору виконавець взяв на себе зобов'язання надати послуги з транспортування газу замовника в обсязі 815,00 тис.куб.м.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що транспортування газу споживачам протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи із середньодобових місячних обсягів, які виділяються споживачам з ресурсу замовника згідно з затвердженим місячним розрахунковим балансом.

Згідно п. 5.7 договору, планові обсяги газу з ресурсів замовника, які передаються виконавцю для транспортування, можуть, в залежності від стану розрахунків, коригуватися постачальниками протягом місяця поставки газу.

Тобто виконавець зобовязаний транспортувати природний газ споживачам замовника в обсязі 815,00 тис.куб.м., рівномірно, а обов'язком замовника є передача виконавцю планових обсягів газу для транспортування споживачам.

Обсяги газу для споживачів встановлюються в договорах на поставку газу між газопостачальною організацією та споживачами відповідно до п. 5 Правил подачі газу споживачам України, затверджених Міністерством державних ресурсів України від 30.09.92р.

Таким чином, обсяги постачання природного газу встановлюються постачальником та споживачем і закріплюються в договорі на поставку газу, і постачальник вправі обмежувала обсяги у разі їх перевищення споживачем.

В свою чергу встановлені споживачам обсяги газу відповідно до п. 1.2 договору має доводити до виконавця ОДУ ДК «Укртрансгаз».

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач за первісним позовом доводив до відома відповідача планові обсяги природного газу для споживачів до початку місяця транспортування газу.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого Постановою КМУ № 1687 від 08.12.06 року (надалі - порядок) газорозподільне, газотранспортне підприємство, зокрема у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє газопостачання згідно з умовами договору на транспортування газу.

Аналогічні положення викладені в п. 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р.

Припиняти транспортування газу споживачам виконавцем, у даному випадку не було підстав, оскільки такі ліміти передбачені умовами договору.

Пунктом 9 Правил подачі газу споживачам України, затверджених Міністерством державних ресурсів України від 30.09.92р. передбачено можливість газозбутової організації при перевитратах добової норми відбору газу споживачем після 6 годин з моменту попередження шляхом ручного або автоматичного регулювання примусово обмежувати подачу газу до встановленого добового плану.

Відповідно до п.п. л) п. 4 Правил подачі газу споживачам України, затверджених Міністерством державних ресурсів України від 30.09.92р., п.2. ч.2. ст. 20 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» газопостачальнику надається право обмежувати або припиняти постачання природного газу споживачам при перевищенні обсягів, встановлених договором постачання.

Як свідчать матеріали справи, перевищення ліміту транспортування газу, відбулось у лютому-березні 2011 року, тобто в опалювальний сезон. Споживачем, який перевищив такий ліміт є ОП «Кримтеплокомуненерго», яке надає послуги з теплопостачання.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про теплопостачання» державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах, зокрема, заборони відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення.

ОП «Кримтеплокомуненерго» споживав природний газ тільки для забезпечення опалення населення, шкіл, лікарні та інших обєктів, тому припинення транспортування газу такому споживачеві заборонено законом.

Зі змісту пункту 1.2 договору вирізняється три категорії споживачів: промислові, теплогенеруючі та ТЕС.

Аналізуючи пункт 7.3. договору, суд звертає увагу, що виконавець (відповідач за первісним позовом) за наявності всіх інших умов несе відповідальність при понадлімітному споживанні газу саме промисловими споживачами.

Відповідно до підписаних сторонами Реєстрів реалізації природного газу та актів здачі-прийомки послуг з транспортування газу понадлімітне споживання було допущене з боку теплопостачальних підприємств, а саме ОП «Кримтеплокомуненерго».

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7.6 договору сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини. Сторона звільняється від відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає вини відповідача за первісним позовом, та зауважує на відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з ЗАТ «Джурчі» на користь позивача штрафу у розмірі 411499,68 грн. за договором про надання послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами, у звязку з чим у задоволенні позовних вимог НАК “Нафтогаз України” суд відмовляє.

Судові витрати за первісним позовом, суд відносить на позивача в порядку ст. 44, 49 ГПК України.

В свою чергу ЗАТ «Джурчі» звернувся із зустрічною позовною заявою до суду про стягнення з Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Закритого акціонерного товариства «Джурчі» заборгованості за договором №14\315/11 від 31.01.2011 р. про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, укладеного між сторонами у справі в сумі 98132,65 грн., пені в сумі 292,97 грн., 3% річних в сумі 240,78 грн. та втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в розмірі 1013,72 грн., а всього 99680,12 грн.

Уточнивши позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, ЗАТ «Джурчі» зменшило розмір позовних вимог, у звязку з частковим погашенням заборгованості, та просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом заборгованість за договором №14\315/11 від 31.01.2011 р. про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами в сумі 500,54 грн., пені в сумі 292,97 грн., 3% річних в сумі 240,78 грн. та втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1013,72 грн.

Як зазначалось раніше, 31.01.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі замовник) та Закритим акціонерним товариством «Джурчі» (далі виконавець) укладено договір №14/315/11 про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, згідно з пунктами 1.1., 1.2. якого, виконавець зобов'язується у 2011 році надати замовнику послуги з транспортування розподільними трубопроводами (системою газопроводів виконавця) природного газу з ресурсів замовника для забезпечення потреб промислових та теплогенеруючих підприємств, теплових електростанцій (ТЕС) для виробництва електричної енергії, а замовник прийняти й оплатити такі послуги.

Додатковою угодою № 1 від 01 лютого 2011 р. сторони виклали п. 3.4. договору в наступній редакції: тариф на транспортування природного газу розподільними газопроводами виконавця, визначений Поставою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 27.01.11 р. становить 229,7 грн., крім того ПДВ - 45,94 грн. Всього разом з ПДВ - 275,64 грн. (а.с. 35).

Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що оплата послуг, які були надані виконавцем у звітному місяці, здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом зарахування відповідних сум на поточний рахунок виконавця. Оплата здійснюється на підставі отриманого рахунку-фактури протягом 20 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, який виконавець надає замовнику для підписання до 12 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 4.2. договору вартість наданих виконавцем замовнику послуг у звітному місяці визначається у рахунку-фактурі з урахуванням пункту 3.4. цього договору, а також з урахуванням планових обсягів газу з ресурсів замовника, які були доведені до виконавця для транспортування.

Позивач за зустрічним позовом виконав взяті на себе договірні зобовязання у повному обсязі, так у виконання умов вказаного договору ЗАТ «Джурчі» за актами здачі-прийомки послуг з транспортування природного газу та відповідно до реєстрів протранспортував відповідачу у січні 2011 р. - 124,037 куб.м. на суму 24 470,02 грн. згідно з реєстром, та актом здачі-прийомки послуг з транспортування газу № 1 від 31 січня 2011р.; у лютому 2011р.- 121,740 куб.м. на суму 33 556,42 грн. згідно з реєстром, та актом здачі-прийомки послуг з транспортування природного газу № 2 від 28 лютого 2011 р.; у березні 2011р. - 106,530 куб.м. на суму 29.363,93 грн. згідно з реєстром, та актом здачі-прийомки послуг з транспортування природного газу № 3 від 31 березня 2011 р.; у квітні 2011р.- 33,352 куб. м. на суму 10241,74грн. згідно з реєстром, та актом здачі-прийомки послуг з транспортування природного газу № 4 від 30 квітня 2011р.; у травні 2011 р. - 1,6 куб.м. на суму 500,54 грн. згідно з актом здачі-прийомки послуг з транспортування природного газу № 5 від 31 травня 2011р. (а.с. 36-44).

Тобто за період з січня по травень 2011 року ЗАТ «Джурчі» передав НАК «Нафтогаз України» 387,289 м.куб. природного газу на загальну суму 98 132,65 грн.

Однак відповідач за зустрічним позовом взяті на себе договірні зобовязання в частині своєчасності та повноти оплати наданих послуг виконував неналежним чином, внаслідок чого утворилися заборгованість у розмірі 98132,65грн.

В процесі розгляду справи відповідач за зустрічним позовом сплатив суму боргу частково (а.с. 111, 112-118), у звязку з чим позивач за зустрічним позовом уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з НАК «Нафтогаз України» 500,54грн. заборгованості за травень 2011р.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає зустрічний позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем за зустрічним позовом під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 500,54грн.

Тому зустрічний позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 500,54 грн. обґрунтований, підтверджений документально та підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства

Відповідно до п. 7.4. договору, у випадку не проведення замовником розрахунку за надані послуги у встановлені договором строки, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,01 % від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 1 % від суми простроченого платежу.

Виходячи із вказаного положення договору ЗАТ «Джурчі» заявлена до відшкодування сума пені у сумі 292,97грн., розрахована за період з 23.02.2011р. по 20.06.2010р. згідно розрахунку (а. с. 23).

Судом перевірено правильність розрахунку суми пені проведеного позивачем та встановлено, що розрахунок проведено вірно з урахуванням приписів, встановлених умовами договору, а саме п. 7.4 договору.

Тому вимоги позивача за зустрічним позовом відносно стягнення з відповідача за зустрічним позовом 292,97грн. суми пені, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, заявляючи зустрічний позов, ЗАТ «Джурчі» просить стягнути з НАК «Нафтогаз України» 3% річних в сумі 240,78 грн. за період з 11.02.2010р. по 11.06.2010р. та втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в розмірі 1013,72 грн. за період з 23.02.2011р. по 23.04.2011р.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що розрахунок проведено вірно.

Оскільки НАК «Нафтогаз України» прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за надані послуги, то у ЗАТ «Джурчі» в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних в сумі 240,78 грн. та втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в розмірі 1013,72 грн., тому зустрічні позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом судом покладаються на відповідача за зустрічним позовом в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У первісному позові відмовити.

2.Зустрічний позов задовольнити.

3.Стягнути з Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Закритого акціонерного товариства «Джурчі» (96300, АР Крим, смт. Первомайське, вул. Інтернаціональна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30951066 ) 500,54 грн. заборгованості, 292,97 грн. пені, 240,78 грн. 3% річних, 1013,72грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, 996,80грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.10.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.