Рішення № 18691185, 29.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

29.09.2011Справа №5002-2/3653-2011 За позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (м. Київ, вул. Комінтерну, 25) в особі Відособленого структурного підрозділу Кримська електроенергетична система (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)

до Приватного підприємства "Севелітстрой" (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10 корп. Г)

про стягнення 1 588,95 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1, заст. начальника юр. відділу, довіреність у справі.

Від відповідача - не зявився

Обставини справи: Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відособленого структурного підрозділу Кримська електроенергетична система звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Приватного підприємства "Севелітстрой" про стягнення неустойки в загальному розмірі 1 588,95 грн., з якої 699грн14коп. пені та 889грн81коп. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ДП «НЕК «Укренерго» та ПП «Севелітстрой» 19.05.2011 р. був укладений договір № 234-151/09, згідно якого відповідач прийняв на себе зобовязання поставити позивачу вузли апаратури електророзподільної та контрольної згідно специфікації, а позивач зобовязався прийняти та оплатити вказаний товар, проте умови договору не виконав. В результаті чого відповідачу була нарахована неустойка за період прострочення з 25.06.2011 р. по 18.08.2011 р. в сумі 1588, 95 грн. (пеня 699, 14 грн. та штраф 889, 81 грн.). Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовом до господарського суду.

07.09.2011 р. від Головного управління статистики в АР Крим на адресу господарського суду надійшла довідка, в якій зазначено, що місцезнаходженням ПП "Севелітстрой" є м. Сімферополь, вул. Монтажна, буд. 10, корп. Г.

29 вересня 2011 року від відповідача надійшла заява від 27.09.2011 року №436, якою просять задовольнити даний позов у повному обсязі. Також відповідач просить суд провести судове засідання без участі представника.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі директора Кримської електроенергетичної системи Харитонова Віталія Миколайовича, як покупцем, та Приватним підприємством "Севелітстрой", як постачальником, був укладений договір №234-151/09 від 19.05.2011 року, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобовязується у 2011 році поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти та оплатити отриманий товар відповідно до умов договору.

Умовами договору передбачено, що покупець здійснює попередню оплату 30% від вартості партії товару (п. 4.1.1 Договору).

Позивач на виконання п.4.1.1 оплатив платіжним дорученням №1782 від 10 червня 2011 року 30% від вартості партії товару у сумі 3813грн47коп.

Відповідно п. 5.1 договору постачання товару здійснюється постачальником протягом 15 календарних днів після отримання авансу за товар.

Порушуючи умови договору №234-151/09 від 19.05.2011 року ПП "Севелітстрой" не поставив позивачу товар, в результаті чого у позивача відповідно умов договору та законодавства України виникло право нарахувати неустойку: 7% штрафу від вартості непоставленого товару у сумі 889грн81коп. та пені у сумі 699грн14коп. за період з 25.6.2011 року по 18.08.2011 року, які підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони в договорі №234-151/09 від 19.05.2011 року передбачили відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару. Так, пунктом п.7.3. Договору передбачено, що за порушення термінів виконання зобовязань щодо поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.

Виходячи з вищевказаного, позовні вимоги щодо стягнення 7% штрафу від вартості непоставленого товару у сумі 889грн81коп., нарахованого з урахуванням вимог укладеного між сторонами договору, за порушення покупцем строків постачання товару більше ніж на 30 календарних днів обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення пені у сумі 699грн14коп. за період з 25.6.2011 року по 18.08.2011 року слід зазначити:

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з вищевказаного, позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 699грн14коп., нарахованої з врахуванням вимог укладеного між сторонами договору, ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідач в заяві від 27.09.2011 року №436 повністю визнає позовні вимоги.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 03.10.2011р.

Керуючись ст.ст. 49, 82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Севелітстрой" (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10 корп. Г, код ЄДРПОУ 33061725 п/р26009225119000 в АКІБ «Укрсіббанк» МФО351005) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (м. Київ, вул. Комінтерну, 25) в особі Відособленого структурного підрозділу Кримська електроенергетична система (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, Код ЄДРПОУ 23451484 п/р№26008305322036 у філії «Кримського Центрального Відділення ПАТ Промінвестбанк», м. Сімферополь, МФО 324430) 889грн81коп штрафу, 699грн14коп. пені, 102,00грн державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.