Рішення № 18691095, 29.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

29.09.2011Справа №5002-7/3120-2011

За позовом Заступника прокурора м. Ялти (98600, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова. 18/9, ідентифікаційний код 20055032)

До відповідачів: 1) Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ідентифікаційний код 02583780); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Парадайз» (98676, м. Алупка, вул. Калініна, 6, ідентифікаційний код 35941796)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Федерація професійних спілок України (01012, м. Київ, майдан Незалежності, 2); 2) Дочірнє підприємство «Санаторій «Курпати» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (98656, АР Крим, м. Ялта, смт. Курпати, Алупкінське шосе, 12).

Про визнання недійсним договору оренди майна та спонукання до повернення майна.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1., предст., дов. №342 від 17.08.2011 р.

Від відповідачів 1) не зявився; 2) ОСОБА_2 предст., дов. №20 від 01.08.2011 р.

Треті особи 1) ОСОБА_3., керівник управління, посвідчення №510 від 01.04.2011 р., дов. №11/01-42/1189 від 08.06.2011 р.; 2) ОСОБА_4 предст., дов. б/н від 06.07.2011р.

Прокурор Горна Є. В., посв. №09194.

Сутьспору: Заступник прокурора м. Ялти звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Парадайз», в якій, з урахуванням змінених позовних вимог, просить суд:

-визнати недійсним укладений 03.11.2010 р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Парадайз» договір оренди майна, а саме: приміщення підвалу і ІІ поверху їдальні санаторія «Курпати» площею 752,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12, літ. Д;

-зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Парадайз» повернути державі в особі Фонду державного майна України майно, отримане за спірним договором, а саме: приміщення підвалу і ІІ поверху їдальні санаторія «Курпати» площею 752,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12, літ. Д, та земельну ділянку загальною площею 1,1283 га.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Заступник прокурора м. Ялти посилається на те, що спірний договір оренди майна від 03.11.2010 р. був укладений неуповноваженою особою та суперечить нормам Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і Цивільного кодексу України, оскільки передане за договором майно є державною власністю, а тому орендодавцем міг бути виключно Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва. Крім того, заступник прокурора зазначає, що відповідно до пункту 1.4 договору Товариству з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Парадайз» було передано право користування земельною ділянкою загальною площею 1,1283 га, що суперечить визначеному чинним законодавством порядку передачі земельної ділянки в оренду.

Ухвалою ГС АР Крим від 22.07.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені Федерація незалежних профспілок України та Дочірнє підприємство «Санаторій «Курпати» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Фонд державного майна України в письмових поясненнях на позов підтримав вимоги Заступника прокурора м. Ялти та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

З наданих відповідачем документів, зокрема, Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію та довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, вбачається, що 05.05.2011 р. Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» змінило назву на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Стаття 59 Господарського кодексу України визначає, що реорганізація може проводитися шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач у справі не був реорганізований, а відбулася лише зміна назви підприємства, що не є підставою для реорганізації. Наведене виключає можливість застосування у даній ситуації статті 25 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України не встановлює необхідність винесення ухвали в разі зміни назви учасника судового процесу, у звязку з чим відповідні зміни мають враховуватися лише при оформленні наступних процесуальних документів.

Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» проти позову заперечувало та пояснило, що комплекс санаторій «Курпати» був переданий відповідачу при його створенні на підставі постанови Президії ради Федерації Незалежних Профспілок України №11-1-1 від 22.11.1991 р. за актом приймання-передачі від 24.01.1992 р. З урахуванням цього, відповідач вважає, що товариство є власником майна на підставі статті 12 Закону України «Про господарські товариства». Крім того, відповідач звертає увагу на те, що Вищим арбітражним судом України в рішенні від 20.01.1997 р. та постанові від 17.06.1997 р. було встановлено, що Федерація незалежних профспілок правомірно володіла, користувалася та розпоряджалася майном шляхом передачі до статутного фонду (у власність) закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Більш детально заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Парадайз» також заперечувало проти позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначаючи, що для твердження про наявність права власності на нерухоме майно необхідно посилання на наявність правовстановлювальних документів та державну реєстрацію права власності, однак у позовній заяві прокурором не наводиться жодного доводу та документу, який би підтверджував право власності держави на відповідне майно та не надано доказів скасування правовстановлювальних документів, які є наявними у Орендодавця ПАТ «Укрпрофоздоровниця», а також оскарження або визнання недійсними документів, які підтверджують право власності Федерації профспілок України і ПАТ «Укрпрофоздоровниця» на відповідне майно та права розпорядження ним. Крім того, відповідач зазначає, що земельна ділянка, право користування частиною якої відповідно до умов оскарженого договору оренди передано ТОВ «Пальміра-Парадайз» на строк найму та для досягнення мети найму, жодним чином не припиняє права постійного користування земельною ділянкою ДП «Санаторій «Курпати», яке здійснюється на підставі Державного акта на право постійного користування землею 1994 року.

З аналогічних підстав заперечувало проти позову Дочірнє підприємство «Санаторій «Курпати» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

У судовому засіданні, що відбулося 15.09.2011 р., Прокуратура АР Крим надала суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що на виконання Постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР №606 від 23.04.1960 р. “Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР” усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я було зобов'язано передати у строк до 01.05.1960 р. Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п. 2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання. На думку прокуратури спірне майно лікувально-оздоровчих закладів не могло бути передано у власність окремих громадських організацій, у тому числі Укрпрофради, оскільки за Конституцією колишньої УРСР на той час була єдина соціалістична власність. Тобто власність громадських організацій та об'єднань відносилася саме до соціалістичної власності. Прокурор зазначає, що згідно зі ст. 10 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки (прийнятої позачерговою 7 сесією Верховної Ради Української РСР ІХ скликання 20.04.1978 р.) основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань, з урахуванням чого санаторно-курортні заклади, які передано у відання профспілкам згідно Постанови Ради Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 р., є державною (загальнодержавною) власністю. Прокурор повідомив, що відповідно до Постанови Верховної Ради Української PCP “Про захист суверенних прав власності Української PCP” №506 від 29.11.1990 р. введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української PCP про роздержавлення майна. Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від №1452-XII 30.08.1991 р. “Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” та Законом України від 10.09.1991 р. №1540-XII “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990 р. майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними. З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України Постановою №2268-XII від 10.04.1992 р. “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України” тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій. У подальшому постановою Верховної Ради України №3943-XII від 04.02.1994 р. Кабінетові Міністрів України було приписано визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників. За таких обставин, прокурор вважає, що саме Фонд державного майна України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України. Прокурор звернув увагу на те, що належність профспілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх статутом, Згідно Законів України “Про власність” та “Про господарські товариства” при внесенні учасниками товариства майнових прав у такого товариства не виникає право власності не це майно, у звязку з чим майно, передане до статутного фонду ЗАТ ЛОЗПУ “Укрпрофоздоровниця”, є державною власністю.

26.09.2011 р. до ГС АР Крим від Федерації професійних спілок України надійшли пояснення по суті позовних вимог, які були прийняті судом до розгляду.

Представник Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб та прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ :

03.11.2010 р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Парадайз» (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно приміщення підвалу і ІІ поверху їдальні санаторія «Курпати» площею 752,2 кв. м., що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Курпати, шосе Алупкинське, будинок №12, літ Д, яке на праві власності належить Орендодавцеві та обліковується на балансі Дочірнього підприємства «Санаторій «Курпати» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (належить Орендодавцеві на підставі Дублікату від 23 червня 2010 року Свідоцтва №889 про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради на підставі свого рішення від 27 липня 2001 року №307 (1), право власності зареєстроване Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» 23 червня 2010 року в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 30772635, номер запису: 369 в книзі: 16в стр. 221, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26507008 від 23 червня 2010 року, виданим Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації».

Згідно з пунктом 2.1 Договору Орендар вступає в строкове платне користування майном після нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору, невідємною частиною якого є акт приймання-передачі майна.

Договір був посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за №1977.

Майно було передано в користування за відповідним актом приймання-передачі від 03.11.2010 р.

В пункті 7.1 Договору сторони передбачили, що строк дії договору встановлюється на 25 років з 03.11.2010 р. по 02.11.2035 р. включно.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного договору, Заступник прокурора м. Ялти звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом про визнання його недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України закріплені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи недійсність спірного договору, Заступник прокурора м. Ялти посилається на те, що він був укладений неуповноваженою особою та суперечить нормам Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і Цивільного кодексу України, оскільки передане за договором майно є державною власністю, а тому орендодавцем міг бути виключно Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Стосовно цього суд зазначає наступне.

18.11.1990 р. між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України укладений договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном, право власності на яке закріплено за Федерацією незалежних профспілок України.

Постановою Ради Загальної Конфедерації Професійних Спілок СРСР від 18.11.1990 р., відповідно до статуту Загальної Конфедерації Профспілок СРСР, постанови ХІХ зїзду професійних союзів СРСР “Про власність профспілок СРСР” вирішено затвердити договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном.

22.11.1991 р. постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України №11-1-1 “Про створення Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України “Укрпрофоздоровниця” вирішено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, обєднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України “Укрпрофоздоровниця” з акціонерним капіталом 1089,384 тис. карбованців.

За твердженням Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» саме на підставі цієї постанови комплекс санаторій «Курпати» був переданий відповідачеві при його створенні.

04.12.1991 р. між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладений установчий договір про створення Акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця”.

Рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва від 23.12.1991 року №1971 було зареєстроване Закрите акціонерне товариство “Укрпрофоздоровниця”.

24.01.1992 року між Федерацією незалежних профспілок України та Акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” підписаний акт приймання-передачі майна Федерації профспілок України у власність Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, відповідно до якого Федерація незалежних профспілок України передає, а Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України “Укрпрофоздоровниця” приймає майно територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно-допоміжних обєктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок, в обємі та сумі згідно додатку.

27.07.2001 року рішенням №307 (1) Виконавчого комітету Ялтинської міської ради “Про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна санаторія «Курпати» вирішено оформити право власності на обєкти нерухомого майна вказаного санаторія за ЗАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця” та видати свідоцтво про право власності. Серед переліку обєктів нерухомого майна санаторія «Курпати» передбачено й спірне приміщення їдальні літ. Д по Алупкинському шосе, 12 в смт. Курпати.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.1 постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №606 “Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР”, Міністерство охорони здоровя УРСР зобовязано передати до 01.05.1960 року Українській республіканській Раді профспілок: всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних) загальною кількістю 73 об'єкти на 23586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками №№ 1, 2, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління; Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, та курортні контори, згідно з додатком № 3.

Пунктом 2 цієї ж постанови передбачено, що передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками за станом на 1 січня 1960 року, а також асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року.

Відповідно до абз.2 статті 1 Статуту Федерації професійних спілок України, затвердженого постановою VI зїзду Федерації професійних спілок України від 24.03.2011 року №бз-9, Федерація професійних спілок України є правонаступником Української республіканської ради профспілок та Федерації незалежних профспілок України.

Згідно статті 5 Конституції Української РСР від 30.01.1937 року, соціалістична власність в Українській РСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Статтею 10 Конституції Української РСР від 20.04.1978 року було встановлено, що основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження.

Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

Частиною 1 статті 87 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963 року передбачено, що соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 ЦК Української РСР, профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

Третя особа, Федерація професійних спілок України заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що з моменту прийняття 09.10.1990 року Закону СРСР “Про громадські обєднання”, Федерація незалежних профспілок України набула право власності на майно, що знаходилося у віданні Української республіканської Ради профспілок і не відносилося до майна загальносоюзних громадських організацій. Крім того, вказує і на те, що належність майна на праві власності Федерації незалежних профспілок України підтверджене Законом СРСР від 10.12.1990 року “Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності” та нормами Закону України “Про власність”.

Однак, з даними висновками суд погодитись не може.

З огляду на те, що під час винесення Постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №606 “Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР”, за якою курортні установи, санаторії, будинки відпочинку та інші підприємства і організації в т.ч. і спірне майно передавалось від Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР Українській республіканській - Українській республіканській Раді профспілок, в Українській РСР діяли положення Конституції Української РСР від 30.01.1937 року, яка, про що зазначено вище, визначала 2 форми власності: державної власності (всенародне добро) та форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

А отже, під час передачі вказаного майна, курортні установи, санаторії, будинки відпочинку та інші підприємства і організації в т.ч. і спірне майно, належали до державної форми власності так як власність профспілкових організацій законодавчо закріплена не була.

Крім того, ані Закон України “Про обєднання громадян”, ані Закон України “Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності” не встановлюють належність на праві власності майна, що знаходилося у віданні Української республіканської Ради профспілок до Федерації незалежних профспілок України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України “Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності” в редакції від 10.12.1992 року, профспілки володіють, користуються і розпоряджаються майном та коштами, що належать їм на правах власності.

Однак, як встановлено судом, передане Українській республіканській Раді профспілок майно на момент передачі згідно Постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №606, належало до державної форми власності, а доказів передачі як до власності Української республіканської Ради профспілок так і Федерації незалежних профспілок України, або визнання за ними права власності на спірне майно, навіть після введення в дію положень Цивільного кодексу Української РСР, суду не надано.

Отже, суд робить висновок, що обєкти нерухомого майна санаторія «Курпати», у склад якого входить приміщення їдальні, на момент їх передачі належали до державної форми власності та передавалися Українській республіканській Раді профспілок, правонаступником якої є Федерація незалежних профспілок України, лише у відання, тобто у володіння та користування без права ним розпоряджатися.

З даного висновку випливає, що укладений 18.11.1990 року між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном, фактично спрямований на розпорядження державним майном тоді як це майно, за Федерацією незалежних профспілок України було законодавчо закріплено лише у відання.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР “Про захист суверенних прав власності Української РСР” від 29.11.1990 року №506, до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна вирішено був встановлений мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Статтею 1 Закону України “Про підприємництва, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України” від 10.09.1991 року №1540, встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших обєктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Статтею 4 даного закону також встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року “Про проголошення незалежності України” без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Таким чином, як постанова від 22.11.1991 року Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України про створення на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, обєднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України “Укрпрофоздоровниця” з акціонерним капіталом 1089,384 тис. карбованців, так і установчий договір про створення Акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця”, укладений 04.12.1991 року між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України, а отже і передача до статутного капіталу Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України “Укрпрофоздоровниця” обєктів нерухомого майна санаторія «Курпати», оформлене актом приймання-передачі від 24.01.1992 року, не відповідають статті 4 Закону України “Про підприємництва, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України” від 10.09.1991 року.

Згідно з постановою Верховної Ради України №2268 від 10.04.1992 року “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України” до законодавчого визначення субєктів права власності на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та обєктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України.

Також слід зазначити, що належність профспілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх Статутом.

Так, згідно Статуту професійних спілок СРСР, який затверджено постановою XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.87, професійні союзи СРСР складали масову громадську непартійну організацію. Цілями діяльності якої у тому числі було управління соціальним страхуванням трудящих, а також управління оздоровницями, які перебували у їх віданні.

Відповідно до розділу другого Статуту, організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради.

Згідно розділу третьому Статуту вищим органом професійних спілок був зїзд, а також Всесоюзна центральна рада професійних спілок, яка діяла у період між з'їздами.

Виходячи зі встановленого, після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Крім того, постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року №3943 “Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР”, визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення субєктів права власності на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю;

Кабінету Міністрів України до 1 березня 1994 року доручено у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна;

Встановити, що правонаступником орендодавця за договорами оренди майнових комплексів, розташованих на території України, які укладено з центральними органами загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, є Фонд державного майна України.

На виконання вказаного доручення, постановою Кабінету міністрів України від 13.01.1995 року №18 “Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” були визначені органи управління майном загальносоюзних профспілкових організацій колишнього Союзу РСР, однак органу уповноваженого до здійснення управління майном професійних спілок визначено не було.

З аналізу вказаних нормативних актів вбачається, що повноваженнями щодо здійснення управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, в тому числі профспілкового, що розташоване на території України, наділений Фонд державного майна України.

Згідно ст. 1 Тимчасового положення “Про Фонд державного майна України”, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.3

Таким чином, враховуючи, що предметом спірного договору оренди від 03.11.2010 р. є приміщення підвалу і ІІ поверху їдальні санаторія «Курпати» по Алупкинському шосе, 12 в смт. Курпати, тобто державне майно, яке протиправно було передане у власність орендодавця ЗАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця”, який в свою чергу без погодження з органом, наділеним повноваженнями на управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, передав в користування дане майно на користь іншої юридичної особи ТОВ «Пальміра-Парадайз», суд вважає правомірними вимоги заступника прокурора міста Ялти про визнання спірного договору недійсним, як такого, що укладений неуповноваженою особою.

При цьому, суд не вважає за доцільне приймати до уваги рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 27.07.2001 р. №307 (1) “Про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна санаторія «Курпати», оскільки відповідно до п. “а” ч. 4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженої наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.09.98 № 121, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.

Однак, як вже було вказано вище, передача до статутного фонду ЗАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця” обєктів нерухомого майна санаторія «Курпати» відбулася протиправно, з порушенням чинного на той час законодавства.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Згідно з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 1 Інформаційного листа «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» від 29.09.2009 р. N 01-08/530 (з наступними змінами та доповненнями), наведене стосується й актів органів місцевого самоврядування як нормативних, так і ненормативного характеру (індивідуальної дії). Сама по собі чинність відповідного акта на час вирішення спору господарським судом не зобов'язує останній керуватися цим актом, якщо він не відповідає законодавству України.

З урахуванням цього, суд не приймає до уваги рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 27.07.2001 р. №307 (1) про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна санаторія «Курпати» за ЗАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця”, через невідповідність цього рішення законодавству України. Викладені відповідачами у відзивах на позов обставини не спростовують правомірності вимог прокурора.

При цьому, стосовно заявленого прокурором клопотання про поновлення строку позовної давності суд зазначає, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Враховуючи, що спірний договір оренди був укладений між відповідачами 03.11.2010 р., строк позовної давності для предявлення вимоги про визнання цього правочину недійсним спливає 03.11.2013 р., тобто позов предявлений в межах позовної давності, у звязку з чим клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності до уваги не приймається.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, враховуючи визнання судом недійсним укладеного 03.11.2010 р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Парадайз» договору оренди майна, підлягають задоволенню також і вимоги заступника прокурора м. Ялта про спонукання ТОВ «Пальміра-Парадайз» повернути державі в особі Фонду державного майна України майно, отримане за спірним договором, а саме: приміщення підвалу і ІІ поверху їдальні санаторія «Курпати» площею 752,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12, літ. Д.

В свою чергу, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині спонукання ТОВ «Пальміра-Парадайз» до повернення земельної ділянки загальною площею 1,1283 га, оскільки матеріали справи не містять доказів фактичної передачі відповідачеві земельної ділянки.

Так, в пункті 1.4 спірного договору оренди сторони передбачили, що майно розташоване на земельній ділянці оздоровчого призначення, кадастровий номер 0111947900:06:001:0060. Площа земельної ділянки, необхідної для обслуговування майна, складає 5379 кв. м., яка є частиною земельної ділянки загальною площею 1,1283 га, право користування якою переходить до орендаря у відповідності до приписів статті 796 Цивільного кодексу України.

Згідно зі вказаною статтею 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Відповідно до статті 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Суд погоджується з позицією ТОВ «Пальміра-Парадайз» щодо того, що системний аналіз статей 796, 797 ЦК України свідчить про виникнення на період найму обєкту нерухомого майна правовідносин між наймодавцем та орендарем майна стосовно компенсації відповідної частини плати за землю, однак дана правова конструкція жодним чином не передбачає виникнення у орендаря нерухомого майна статусу землекористувача, та не передбачає припинення прав на землю орендодавця відповідного нерухомого майна.

Земельна ділянка, право користування частиною якої відповідно до умов спірного договору оренди передано ТОВ «Пальміра-Парадайз» на строк найму та для досягнення мети найму, жодним чином не припиняє права постійного користування земельною ділянкою ДП «Санаторій «Курпати», яке здійснюється на підставу Державного акта на право постійного користування землею 1994 року.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 126 Земельного кодексу України документами, які посвідчують право на земельну ділянку, є договори оренди, державні акти (про право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою), свідоцтва про право на спадщину та цивільно-правові угоди щодо відчуження земельної ділянки, укладені в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такими угодами. Будь-який зі вказаний документів у ТОВ «Пальміра-Парадайз» відсутній.

За таких обставин, позов Заступника прокурора м. Ялти підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на відповідачів згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним укладений 03.11.2010 р. між Закритим (Приватним) акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ідентифікаційний код 02583780) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Парадайз» (98676, м. Алупка, вул. Калініна, 6, ідентифікаційний код 35941796) договір оренди майна, а саме: приміщення підвалу і ІІ поверху їдальні санаторія «Курпати» площею 752,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12, літ. Д.

3.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Парадайз» (98676, м. Алупка, вул. Калініна, 6, ідентифікаційний код 35941796) повернути державі в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова. 18/9, ідентифікаційний код 20055032) майно, отримане за договором оренди від 03.11.2010 р., а саме: приміщення підвалу і ІІ поверху їдальні санаторія «Курпати» площею 752,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12, літ. Д.

4.Відмовити в позові в частині спонукання Товариство з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Парадайз» повернути державі в особі Фонду державного майна України земельну ділянку загальною площею 1,1283 га.

5.Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ідентифікаційний код 02583780) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) державне мито в сумі 42,50 грн.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Парадайз» (98676, м. Алупка, вул. Калініна, 6, ідентифікаційний код 35941796) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) державне мито в сумі 42,50 грн.

7.Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ідентифікаційний код 02583780) в доход Державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Парадайз» (98676, м. Алупка, вул. Калініна, 6, ідентифікаційний код 35941796) в доход Державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

9.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 03.10.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.