Рішення № 18691090, 27.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

27.09.2011Справа №5002-24/1935-2010 За позовом Приватного підприємства "Термо-Крим" ( 95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Федько, 49, // 95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Калініна, 6, ідентифікаційний номер 32681317)

До відповідача Управління освіти Феодосійської міської Ради, АР Крим ( 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Галерейна, 7, ідентифікаційний номер 02144364)

про стягнення 75 365,10 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Мальберг В.І., представник, паспорт НОМЕР_1 виданий 13.10.1998р

Від відповідача не зявився.

Обставини справи: Приватне підприємство "Термо-Крим" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Управління освіти Феодосійської міської Ради, АР Крим про стягнення з нього на користь Приватного підприємства "Термо-Крим" суми заборгованості з оплати за теплову енергію у розмірі 43847, 00 грн., пені та штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобовязань у розмірі 30462,5 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь Приватного підприємства "Термо-Крим" судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору № 010 від 18 листопада 2008 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії, а саме зобовязання з повної та своєчасної оплати суми наданих позивачем послуг. Так, за ствердженням позивача, Управління освіти Феодосійської міської Ради не в повному обсязі розрахувалось за надані позивачем відповідної якості послуги з урахуванням нових затверджених тарифів, на підставі чого у відповідача сформувалась заборгованість.

Вважаючи, що неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором, а саме: неповна оплата наданих послуг, протирічить нормам чинного законодавства, порушує права Приватного підприємства "Термо-Крим", позивач, керуючись нормами чинного законодавства, звернувся з позовом до Господарського суду АР Крим та просить стягнути з відповідача суму заборгованості та штрафних санкцій за договором у примусовому порядку.

Відповідач у відзиві на позов просив суд у задоволенні позову позивачеві відмовити головним чином посилаючись на те, що додаткової угоди про зміну ціни теплової енергії між сторонами за договором № 010 від 18 листопада 2008 року укладено не було, на підставі чого відповідач заперечує проти факту порушення Управлінням освіти Феодосійської міської Ради своїх договірних зобовязань, у звязку з чим, зокрема, заперечує проти нарахування йому господарських санкцій.

Сторони у судовому засіданні заявили клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою ГС АР Крим від 12.05.2010 р. вказане клопотання було задоволено та продовжено строк розгляду справи.

Ухвалою ГС АР Крим від 22.06.2010 р. провадження по справі було зупинено та призначено судово економічну експертизу.

Вказана ухвала ГС АР Крим була оскаржена в апеляційному порядку відповідачем по справі в частині зупинення провадження по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.08.2010 р. вказана апеляційна скарга була залишена без задоволення, а ухвала ГС АР Крим від 22.06.2010 р. була залишена без змін.

10.11.2010 р. до канцелярії ГС АР Крим надійшло повідомлення експерта від 08.11.2010 р. про неможливість надати висновок судово економічної експертизи по даній справі в звязку з не наданням сторонами документів. необхідних для проведення експертизи. Також були повернуті матеріли контрольної справи.

В звязку з вказаним ухвалою ГС АР Крим від 19.11.2010 р. провадження по справі було поновлено.

Ухвалою ГС АР Крим від 01.12.2010 р. провадження по справі було знов зупинено та призначено судово економічну експертизу.

21.06.2011р. до канцелярії суду надійшов експертний висновок № 172/10 від 20.06.2011р. у зазначеній справі у трьох примірниках з матеріалами контрольної справи.

Листом від 25.06.2011р. суд направив копії експертних висновків сторонам для ознайомлення та надання пояснень та відклав вирішення питання про поновлення провадження у справі у звязку з відпусткою судді Колосової Г.Г.

Ухвалою ГС АР Крим 01.08.2011 р. провадження по справі було поновлено.

Позивач заявою від 22.08.2010 р. збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 54225,99 грн., пеню і штрафні санкції у розмірі 30095,42 грн., витрати на проведення судово економічної експертизи у розмірі 7500,80 грн., а також стягнути судові витрати.

Дослідивши вказану заяву, суд встановив, що позивач збільшив розмір заборгованості та зменшив розмір пені та штрафних санкцій.

Оскільки чинне законодавство України надає позивачу право до прийняття судового рішення зменшувати або збільшувати розмір заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку прийняти вказану заяву позивача до розгляду.

29.08.2011р. через канцелярію суду від відповідача надійшли питання, на які представник відповідача бажає отримати відповіді у експерта.

06.09.2011р. через канцелярію суду від експерта надійшли пояснення з відповідями на питання відповідача щодо проведеної експертизи.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

18.11.2008 р. між середньою школою №8 с. Берегове ( Споживач ) з одного боку, Управлінням освіти Феодосійської міської ради ( Платник ) з другого боку і приватним підприємством «Термо Крим» ( Виконавець ) було укладено договір №010. ( т. 1, а. с. 56 58 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Споживач доручає Виконавцю надавати послуги по централізованому опаленню - поставці теплової енергії у вигляді горячої води. Споживач зобовязався використовувати теплову енергію за її цільовим призначенням, а Платник своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених даним договором.

З метою виконання взятих на себе зобовязань позивач по справі ( як Виконавець за договором №010 ) уклав 06.11.2008 р. з комбінатом комунальних підприємств с. Берегове договір оренди комунального майна №2, відповідно до умов якого згідно до рішення виконавчого комітету Берегової сільської ради від 04.11 2008 р. №270 прийняв у термінове платне користування нежитлове приміщення - паливній на природному газі з газовим обладнанням, загальною площею 20,9 кв. м., розташованого за адресою: АР Крим, м. Феодосія, с. Берегове, пров. Шкільний, б. 1, що перебуває на балансі КПП с. Берегове. ( т. 1, а. с. 59 61 ).

Орендоване нежитлове приміщення - паливна на природному газі з газовим обладнанням - передається для постачання теплової енергії у вигляді горячої води для опалення середньої шкоди №8 с. Берегове.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору №010 від 18.11.2008 р. зобовязання по сплаті поставленої теплової енергії Споживач приймає на себе Платник.

Відповідно до п. 9.1 вказаного договору цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє в частині поставки теплової енергії до 11.11.2009 р., а в частині розрахунків до повного виконання Замовником своїх договірних забовязань.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору кількість надаваємої Виконавцем теплової енергії ( далі - ліміти ), визначаються на підставі розрахунку планової необхідності теплової енергії і палива для опалення в наступних обсягах: 454,89 Гкал/год.

При цьому відповідно до п.п. 2.2.6 вказаного договору Платник ( відповідач по справі ) зобовязався своєчасно сплачувати вартість теплової енергії, поставляємої на обєкт Споживача, на підставі рахунків Виконавця, направлених Платнику, у строки, встановлені даним договором.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору поставлена теплова енергія сплачується Виконавцю на розрахунковий рахунок грошовими коштами. Оплата проводиться по розрахунковому тарифу, встановленому у п. 5.3 вказаного договору, виходячи з планової необхідності.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору оплата проводиться Платником за фактичну кількість теплової енергії, отриманої Споживачем, і підтверджується актами виконаних робіт.

Відповідно до п. 5. 3 вказаного договору ціна за одиницю поставляємої теплової енергії складає 424,51 грн. /Гкал з врахуванням ПДВ. Подальше уточнення тарифу проводиться виконавцем у письмовому вигляді шляхом підписання додаткової угоди до договору між сторонами.

Також з метою отримання палива для вироблення теплової енергії позивачем по справі було укладено договір на поставку природного газу від 20.10.2008 р. №12-80-ПГ, а також було 01.01.2009 р. укладено ще один договір №12-80-ПГ на поставку природного газу.

Судом встановлено, що у виконання вимог договору №010 від 18.11.2008 р. за період з листопада 2008 р. по березень 2009 р. позивачем було поставлено теплову енергію на користь середньої школи №8 с. Берегове на загальну суму 97434,63 грн., що підтверджується наступними актами виконаних робіт на поставку теплової енергії та актами споживаної теплової енергії:

-№65 за листопада 2008 р. - вироблено теплової енергії 18,3 Гкал, вартість 1 Гкал без ПДВ 353,758 грн. Вартість теплової енергії без ПДВ 6473,77 грн., ПДВ 1294,75 грн. Всього по акту 7768,53 грн. До вказаного акту додано акт споживаної теплової енергії, що підтверджує споживання саме 18,3 Гкал;

-№80 за 1 у половину грудня 2008 р. вироблено теплової енергії 35,5 Гкал., вартість 1 Гкал без ПДВ 353,758 грн.. Вартість теплової енергії без ПДВ 12558,48 грн., ПДВ 2511,70 грн. Всього за вказаним актом 15070,18 грн. До вказаного акту додано акт споживаної теплової енергії, що підтверджує споживання саме 35,5 Гкал;

- №255 від 06.03.2009 р. за 2 у половину грудня 2008 р., січень лютий 2009 р. вироблено теплової енергії 107,5 Гкал., вартість 1 Гкал без ПДВ 353,758 грн. Вартість теплової енергії без ПДВ 38029,20 грн., ПДВ 7605,84 грн. Всього за вказаним актом 45635,04 грн. До вказаного акту додано акти споживаної теплової енергії, що підтверджують споживання саме 107,5 Гкал;

-№24 за березень 2009 р. вироблено теплової енергії 40,2 Гкал., вартість 1 Гкал без ПДВ 600,35 грн.. Вартість теплової енергії без ПДВ 24 134,07 грн., ПДВ 4826,81 грн. Всього за вказаним актом 28960,88 грн. До вказаного акту додано акт споживаної теплової енергії, що підтверджує споживання саме 40,2 Гкал.

Позивач по справі звернувся до відповідача з листом вих.. №081 від 20.02.2009 р. з вимогою сплатити заборгованість за послуги опалення і поставки теплової енергії у вигляді горячої води за грудень 2008 р. у розмірі 52681,26 грн. ( т. 1, а. с. 50 - 51 )

Відповідач на вказане листом від 27.02.2009 р. №319/01-15 від сплати заборгованості відмовився. ( т. 1, а. с. 52 ).

В звязку з вказаним, позивачем було направлено на адресу відповідача листа вих.. №121 від 27.02.2009 р., відповідно до він якого повідомив відповідача про те, що 26.02.2009 р. ним було отримано висновок №150 від 26.02.2009 р. Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим відносно розрахунку економічно обґрунтованих витрат на послуги на поставку теплової енергії для школи №8 в с. Берегове, м. Феодосія. З врахуванням даного висновку вартість 1 Гкал з 01.01.2009 р. склав 720,41 грн. В звязку з вказаним відповідачу було направлено додаткову угоду до договору №010 від 18.11.2008 р., а також висновок №150 від 26.02.2009 р. Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим. ( т. 1, а. с. 54).

Однак відповідач заборгованість не сплатив, запропоновану позивачем додаткову угоду не підписав, надіславши в свою чергу власний протокол розбіжностей до запропонованої позивачем додаткової угоди.

Судом встановлено, що на протязі строку дії договорів на поставку природного газу ціна на газ змінювалася декілька разів.

Граничні рівні цін на природний газ були встановлені наказом Міністерства палива і енергетики від 21.10.2008 р. №517 з 07.11.2008 р. і Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. №998 від 15.11.2008 р., а саме:

-з 07.11.2008 р. ціна на 1000 куб м. природного газу склала 1606,33 грн., про що свідчить додаткова угода №1 від 07.11.2008 р. до договору №12-80-ПГ ( т. 1, а. с. 79 );

-з 15.11.2008 р. ціна за 1000 куб. м. природного газу склала 1895,71 грн., що підтверджується додатковою угодою №3 від 17.11.2008 р. до договору №12-80-ПГ ( т. 1, а. с. 78 ).

Також в матеріалах справи наявний лист №94 від 29.01.2009 р. Феодосійського управління по експлуатації газового господарства, адресований позивачу по справі, відповідно до якого вбачається, що на підставі Постанови КМУ від 11.06.2005 р. №442 зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 27.12.2008 р. №1161 «Про внесення змін до п. 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ», наказу НАУ «Нафтогаз України» від 16.01.2009 р. №13 «Про внесення змін до наказів від 29.08.2008 р. №342 і від 27.11.2008 р. №457» з 01.01.2009 р. ціна 1000 куб. м. поставляємого газу з урахуванням витрат на реалізацію газу НАК «Нафтогаз України», тарифів на транспортування і поставку розподільчими газопроводами ВАТ «Кримгаз», тарифів на транспортування газу магістральними газопроводами ДАТ «Чорморнафтогаз» і ДК «Укртрансгаз», складає 1828,15 грн., крім того ПДВ 365,63 грн., а всього 2193,78 грн. ( т.1, а. с. 81 ).

В звязку з вказаним, позивачем по справі було підготовлено розрахунки економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання і здано до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим.

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку №1054 від 12.12.2008 р. Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим вбачається, що розрахунок планових витрат на виробництво послуг з теплопостачання для загальноосвітньої школи №8 в с. Берегове, м. Феодосія, визначений у розмірі 491,09 грн. за 1 Гкал. ( без врахуванням рентабельності та податку на додану вартість ) є економічно обґрунтованим. ( т. 1, а. с. 42 )

В звязку з черговим збільшенням вартості газу позивач по справі знов підготував розрахунки планових витрат на послуги теплопостачання і надав до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим.

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку №150 від 26.02.2009 р. Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим вбачається, що розрахунок планових витрат на виробництво послуг з виробництва послуг з теплопостачання для загальноосвітньої школи №8 в с. Берегове, м. Феодосія, визначений у розмірі 545,77 грн. за 1 Гкал. ( без врахуванням рентабельності та податку на додану вартість ) є економічно обґрунтованим. ( т. 1, а. с. 43 ).

Таким чином, вартість послуг, які підлягають сплаті відповідачем на користь позивача, за період з листопада 2008 р. по березень 2009 р. складає 139765,04 грн.

Відповідачем надані послуги оплачені тільки на суму 85539,05 грн.

При таких обставинах розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 54225,99 грн.

Дана сума заборгованості підтверджується також висновком №172/10 судово- економічної експертизи від 20.06.2011 р.

Відповідач у своїх запереченнях вказує на те, що відповідно до п. 5.3 вказаного договору №010 від 18.11.2008 р. ціна за одиницю поставляємої теплової енергії складає 424,51 грн. /Гкал з врахуванням ПДВ. Подальше уточнення тарифу проводиться виконавцем у письмовому вигляді шляхом підписання додаткової угоди до договору між сторонами.

Оскільки додаткова угода до вказаного договору щодо внесення змін ціни за одиницю теплової енергії між сторонами так укладена і не була, відповідач вважає, що він повністю розрахувався по своїм зобовязанням, сплативши вартість наданих послуг за ціною, що передбачена у вказаному договорі.

Однак з даного приводу суд зазначає, що відповідно до п. 4.2.3 договору №010 виконавець ( позивач по справі ) зобовязався, зокрема, своєчасно письмово повідомляти платнику про зміну тарифів і цін по договору. При зміні урядом цін на енергоресурси, матеріали, підвищення максимальної заробітної плати відповідно автоматично змінюється і ціна теплову енергію, що постачається, про що виконавець повідомляє платнику з посиланням на нормативний документ. При цьому платник не має права відмовитися від сплати споживаної теплової енергії за новою ціною, затвердженою Держкомітетом по контролю за цінами.

Як вже було вказано вище висновками №1054 від 12.12.2008 р. та №150 від 26.02.2009 р. Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим розрахунки планових витрат на виробництво послуг з виробництва послуг з теплопостачання для загальноосвітньої школи №8 в с. Берегове, м. Феодосія були визнані економічно обґрунтованими.

Відповідно до вказаних висновків розрахунки тарифів на послуги теплопостачання відповідають вимогам Постанови КМУ «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво. Транспортування, поставку теплової енергії і послуг по централізованому опаленню і поставці горячої води» від 10.07.2006 р. №955 зі змінами і доповненнями, внесеними Постановами КМУ від 27.02.2007 р. №297 і від 24.10.2007 р. №1267.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги вказані доводи відповідача.

Також відповідач вказує на те, що відповідно до ст. 31 Закону України «Про житлово комунальні послуги» виконавці/виробники послуг здійснюють розрахунок економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово комунальних послуг і надають їх на затвердження органам місцевого самоврядування. Відповідно до розяснень Державного комітету регуляторної політики і підприємництва в АР Крим від 27.03.2009 р. №02.02.-19/146 від 02.10.2008 р. до регуляторних актів відносяться, в тому числі рішення органів місцевого самоврядування про затвердження ( узгодження ) тарифів на житлово комунальні послуги. За думкою відповідача рішення Береговської сільської ради №14 від 23.01.2009 р. і №16 від 10.02.2009 р., якими було затверджено ( узгоджено ) тариф на теплову енергію для позивача є регуляторним актом. Регуляторний акт може породжувати обовязки тільки з моменту вступу його в силу, тобто на майбутнє, а в спірних відносинах новий тариф, що був затверджений в січні 2009 р., застосовувався з листопада 2008 р. Більш того, вказані рішення Береговської сільської ради №14 від 23.01.2009 р. і №16 від 10.02.2009 р. були постановою Феодосійського міського суду від 06.08.2010 р. були скасовані.

З вказаного приводу суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до ст.. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Висновками №1054 від 12.12.2008 р. та №150 від 26.02.2009 р. Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим розрахунки планових витрат на виробництво послуг з виробництва послуг з теплопостачання для загальноосвітньої школи №8 в с. Берегове, м. Феодосія були визнані економічно обґрунтованими.

З урахуванням вказаного у законодавчо встановленому порядку підтверджено планові витрати позивача по справі на виробництво послуг з поставки теплової енергії. А так як тариф на теплову енергію, що був первоначально вказаний у договорі, нижче собівартості з врахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким встановлений цей тариф, зобовязаний передбачити механізм компенсації такої різниці в порядку, що встановлений законодавством.

У вищевказаних висновках Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим вказаний конкретний постачальник теплової енергії та споживач теплової енергії. А у відповідності до ст.. 3 Закону України «Про основи державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності» його дія не поширюється на здійснення регуляторної діяльності. повязаної з прийняттям актів, які містять індивідуально конкретні приписи.

При таких обставинах дані доводи відповідача судом до уваги також не приймаються.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відподачем суду не було надано доказів щодо погашення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 54225,99 грн., в звязку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню та штрафні санкції у розмірі 30 095,42 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Дослідивши наявний в матеріалах справи договір №010 від 18.11.2008 р., в тому числі і розділ №6 «Відповідальність сторін» судом встановлено, що сторонами не були визначені розміри пені і штрафних санкцій.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги щодо стягнення пені і штрафних санкцій, посилається на положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до висновку №172/10 судово економічної експертизи від 20.06.2011 р. експерт зазначив, що у відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України розмір пені та штрафних санкцій складає 30095,42 грн.

Відповідно до ст.. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

-за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

-за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Відповідачем по справі є Управління освіти Феодосійської міської Ради.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до Положення «Про управління освіти Феодосійської міської ради» відповідач по справі був створений Феодосійською міською радою для реалізації державної політики в сфері освіти, Управління підзвітне та підконтрольне міській раді. Підпорядковується виконавчому комітету, міському голові, а в питанням, які є компетенцією АР Крим Міністерству освіти та науки АР Крим.

Відповідно до п. 15 вказаного Положення відповідач утримується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до п. 16. Вказаного Положення відповідач є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства в м. Феодосія, печатку зі зображенням Державного Гербу України та своїм найменуванням.

Відповідно до п. 17 вказаного Положення кошториси доходів та видатків та штатний розпис Управління в межах граничної чисельності та фонду оплати його працівників затверджується міським головою.

Також як вбачається з п. 4.2 Статуту позивача по справі він заснований на приватної власності та має статутний капітал, який на 100% належить приватній особі.

З вказаного вбачається, що ані відповідача по справі, а ні позивача не можна вважати суб'єктами господарювання державного сектора економіки.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Господарського кодексу України державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач по справі за договором №010 від 18.11.2008 р. виступав як державний замовник, який діє від імені держави.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що виконання зобов'язання за договором №010 від 18.11.2008 р. фінансувалося за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Більш того суд вважає за необхідне зазначити на те, що як вбачається з положень ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а, зокрема, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідач по справі в даному випадку допущено прострочення виконання саме грошового зобовязання

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої частиною 2 статті 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вказану правову позицію підтримано Верховним судом України у постановах від 06.12.2010 р., від 20.12.2010 р. та від 28.02.2011 р. по справі №23/225.

При таких обставинах суд не приймає до уваги експертний висновок №172/10 від 20.06.2011 р. в частині нарахованих пені та штрафних санкцій.

З урахуванням всього вищевказаного, суд дійшов висновку у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення пені і штрафних санкцій у розмірі 30095,42 грн. відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача в свою користь витрати на проведення судово економічної експертизи у розмірі 7500,80 грн.

Позивачем суду було представлено рахунок експертної установи №10/172 від 01.03.2011 р. на суму 7500,80 грн. за виконання судово економічної експертизи по даній справи, який був позивачем сплачений у повному обсязі, що платіжним дорученням №1135 від 08.04.2011 р. ( т. 2, а. с. 141 142 ).

Однак суд вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сума, яка сплачена за проведення судово економічної експертизи складає 7500,80 грн.

Таким чином, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги задовольняються частково суд стягує з відповідача на користь позивача витрати за проведення експертизи пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд зауважує на тому, що відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 22.08.2011 р. позивач просив суд стягнути з відповідача 84321,41 грн., а тому повинен був сплатити державне мито у розмірі 843,21 грн.

Відповідно до платіжнього доручення №802 від 26.03.2010 р. позивач сплатив державне мито лише у розмірі 743,10 грн.

При таких обставинах суд дійшов висновку стягнути з позивача на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 100,11 грн.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 03.10.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Управління освіти Феодосійської міської Ради, АР Крим ( 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Галерейна, 7, ідентифікаційний номер 02144364 ) на користь приватного підприємства "Термо-Крим" ( 95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Федько, 49, // 95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Калініна, 6, ідентифікаційний номер 32681317 ) заборгованість за основним боргом у розмірі 54225,99 грн.

3.Стягнути з Управління освіти Феодосійської міської Ради, АР Крим ( 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Галерейна, 7, ідентифікаційний номер 02144364 ) на користь приватного підприємства "Термо-Крим" ( 95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Федько, 49, // 95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Калініна, 6, ідентифікаційний номер 32681317 ) витрати на проведення судово економічної експертизи у розмірі 4823,67 грн., державне мито у розмірі 542,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 200,96 грн.

4.Стягнути з приватного підприємства "Термо-Крим" ( 95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Федько, 49, // 95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Калініна, 6, ідентифікаційний номер 32681317 ) на користь державного бюджету м. Сімферополя ( р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) державне мито в розмірі 100,11 грн.

5.В частині стягнення пені і штрафних санкцій у розмірі 30095,42 грн. у позові відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.