Рішення № 18691032, 29.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

29.09.2011Справа №5002-16/2845-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада Дистрибюшн» (99804, м. Севастополь, смт. Кача, вул.. Первомайська, б.10, ідентифікаційний код 35526000)

До відповідача Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про стягнення 2 032,04 грн.

Суддя ГС АР Крим М. О. Білоус

представники:

Від позивача ОСОБА_2 - представ., дов. від 01.01.2011р.

Від відповідача - не зявився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еллада Дистрибюшн» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача 2032,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обовязків по повній та своєчасній оплаті товарів, наданих позивачем за договором поставки № YAL-00311731 від 27.04.2010р., через що заборгованість Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Еллада Дистрибюшн» складає 1540,41 грн., яка в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 251,39 грн., 3% річних у розмірі 50,27 грн., 2% річних у сумі 31,31 грн. та інфляційні втрати у сумі 158,66 грн.

Заявою від 17.08.2011р. позивач зменшив розмір позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 1853,19 грн., з яких 1 540,41 грн. сума основного боргу, 112,76 грн. пені, 3% річних у сумі 56,07 грн. та інфляційні втрати у розмірі 143,26 грн. (а.с.26-27)

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. (п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. № 01-8/2351).

В судове засідання 29.09.2011р. позивач явку представника забезпечив, надав докази направлення на адресу відповідача копію позовної заяви та акту звірки взаємних розрахунків, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку представника до судового засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасникові судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Так, як вбачається з витягу з ЄДРПОУ на відповідача станом на 12.08.2011р. адресою державної реєстрації відповідача є : АДРЕСА_1.

Ухвала ГС АР Крим від 25.08.2011р. була направлена судом саме за цією адресою, проте повернута відділенням поштового звязку з відміткою «адресат вибув».

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Крім цього, явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

27.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еллада Дистрибюшн» (Постачальник) та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір поставки, згідно п. 1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві у встановлений строк товар, а Покупець зобов'язується приймати товар і сплатити за нього певну грошову суму.(а.с.9)

Згідно з п.2. Договору, товар передається партіями, на підставі заявок Покупця, транспортом Постачальника, за ціною, погодженої сторонами.

Відповідно до п.4. Договору Покупець оплачує товар на умовах відстрочення платежу на строк не більше 5 (п'яти) банківських днів з моменту одержання товару. Оплата провадиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі видаткової накладної № YAL-00311731 від 27.04.2010р. був поставлений відповідачу товару на загальну суму 1540,41 грн.(а.с.9)

Зазначений товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи у вказаній вище накладній. Однак своєчасно оплачений не був, а відтак позивач просить стягнути з відповідача вказану суму у примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого йому товару за договором поставки № YAL-00311731 від 27.04.2010р. в сумі 1540,41 грн. та вимоги позивача засновані на нормах діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 5 Договору №YAL-00311731 від 27.04.2010р. сторони передбачили, що за недотримання строків оплати товару згідно п.4 договору, Покупець сплачує Постачальникові неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми невнесеного платежу.

На підставі вказаного пункту договору позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 112,76 грн., проте, відповідно до норм чинного законодавства сума пені складає 119, 70 грн. на підставі наступного розрахунку:

(1540,41 грн.(сума боргу) * 15/5%( облікова ставка НБУ) : 365 дн. * 183 дн. (кількість днів прострочення).

Оскільки заявлена позивачем сума менше ніж та, що розрахована судом, а суд позбавлений права збільшувати позовні вимоги, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 112, 76 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сума 3% річних у розмірі 56,07 грн. та інфляційні втрати у сумі 143,26 грн. обчислені позивачем правомірно, через що Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада Дистрибюшн» про їх стягнення з СПД ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач у заяві про зменшення позовних вимог від 17.08.2011р. допустив арифметичну помилку у загальній сумі заборгованості.

Так, замість суми боргу у розмірі 1 852,50 грн. було вказано сума у розмірі 1 853,19 грн., через що суд в частині стягнення 0,69 грн. вважає необхідним відмовити як безпідставно заявлені.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 852,50 грн., у тому числі основного боргу у сумі 1540,41 грн., пеню у сумі 112,76 грн., 3% річних у розмірі 56,07 грн. та інфляційні втрати у сумі 143,26 грн., а також державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд також приймає до уваги що відповідач не надав своїх обґрунтованих заперечень по заявленому позову та доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 1853,19 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада Дистрибюшн» (99804, м. Севастополь, смт. Кача, вул.. Первомайська, б.10, ідентифікаційний код 35526000) 1852,50 грн., у тому числі основного боргу у сумі 1540,41 грн., пеню у сумі 112,76 грн., 3% річних у розмірі 56,07 грн. та інфляційні втрати у сумі 143,26 грн., а також 102,00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в частині стягнення 0,69 грн.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.