Рішення № 18690908, 26.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

26.09.2011Справа №5002-19/4664-2010 За позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», м.Київ в особі Севастопольського відділення АТ «Сведбанк» (публічне), АР Крим, м.Севастополь

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія», АР Крим, м.Сімферополь

про стягнення 7415975,47 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача не зявився

Від відповідача ОСОБА_1 представник, дов. б/н від 01.09.2010 р.

Суть спору: Позивач Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» в особі Севастопольського відділення АТ «Сведбанк» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія» та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія» на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором № 28Т08062007К від 26.06.2007 р. у розмірі 7453411,93 грн. що еквівалентно 945014,98 дол.США, з якої поточна заборгованість за кредитом у розмірі 625006,00 дол.США, прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 249987,29 дол.США, заборгованість за поточні проценти у розмірі 10572,82 дол.США, заборгованість за прострочені проценти у розмірі 22239,41 дол.США, заборгованість за прострочені проценти понад 31 день у розмірі 33541,41 дол.США, сума пені по кредиту та процентам 3668,05 дол.США, пеня за несвоєчасну сплату комісії у розмірі 78,78 грн., стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а також накласти арешт на суму у розмірі позовних вимог на рахунки боржника, відкриті у КФ АКБ «Укрсоцбанк» та у КРФ ВАТ «Кредобанк».

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 24.09.2010 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 20.12.2010 р. призначено по справі судову економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено експерту ТОВ «Кримське експертне бюро» Жиліній Аллі Герасимівні (свідоцтво № 781 від 29.05.2009 р.); розгляд справи відкладено.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 26.01.2011 р. провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

29.08.2011 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» надійшов лист із повідомленням №180/10 про неможливість надання висновку у звязку із ненаданням відповідачем документів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 29.08.2011 р. провадження по справі поновлено та призначено судове засідання.

Позивач правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неприбуття суд не сповістив. Про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) - це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представника відповідача, він надавав пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.06.2007 р. між Акціонерним комерційним банком «ТАС - Комерцбанк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конвалія» (Позичальник) укладено Кредитний договір № 28Т08062007К (а.с.6-8).

Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобовязується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії (надалі Кредитна лінія). Сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором. Розмір кредитної лінії: 2500000 грн., який змінюється відповідно Графіку, наведеного у додатку № 1, що є невідємною частиною цього Договору (далі - Графік). Строк користування кредитною лінією: з 26.06.2007 р. по 25.06.2010 р. включно. Плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів (надалі - Процентна ставка) становить 16,5% річних. Цільове призначення кредитної лінії: поповнення обігових коштів (п.1.1 1.5 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору кредитна лінія використовується на цілі, вказані в п.1.5 Договору на умовах строковості, платності, повернення, цільового характеру використання та забезпеченості.

Згідно п.8.1 Договору Сторони за взаємною згодою домовились без укладення будь якої Додаткової угоди до цього Договору встановити наступний порядок змін умов цього Договору з відповідною зміною зобовязань Позичальника щодо строку виконання Позичальником зобовязань за цим Договором та відповідних прав Банку вимагати від Позичальника виконання зобовязань за цим Договором при настанні наступних обставин, зокрема, п.8.1.1 Договору якщо Позичальник порушує строки платежів, встановлені п.3.3 та /або п.7.5 та/або 7.6 та/або 7.7 цього Договору, та /або при невиконанні додаткових зобовязань Позичальника, передбачених п.п.7.1.1 7.1.9 Договору.

При настанні обставин, зазначених у п.п.8.1.1 8.1.5 Договору, строк виконання Позичальником своїх зобовязань (повернення коштів, одержаних в рахунок кредитної лінії, сплата процентів за користування ними) за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, на десятий календарний день з дня направлення Банком Позичальнику повідомлення про зміну умов цього Договору, у порядку передбаченому цим пунктом Договору. Сторони досягли згоди, що датою з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням звязку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Сторони неодноразово доповнювали та змінювали умови Кредитного договору № 28Т08062007К від 26.06.2007 р. шляхом укладення Додаткових угод до нього (а.с.9 звор.арк. - 20).

Додатковою угодою № 1 від 15.05.2008 р. до Договору внесено в пункт 1.2 Договору зміни та викладено його у наступній редакції: «Розмір кредитної лінії: 1000000,00 дол.США, який змінюється відповідно графіку, наведеного у Додатку № 1, що є невідємною частиною цього Договору».

Вимогою про дострокове повернення заборгованості за Кредитним договором вих.№ 964/1 від 26.07.2010 р. повідомив відповідача про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором, простроченої заборгованості за кредитом, поточної заборгованості за кредитом та пені. Також представлено суду документальне підтвердження направлення на адресу відповідача вказаної вимоги (а.с.21-22).

Претензією вих.№ 984 від 30.07.2010 р. про стягнення заборгованості, повідомив відповідача про необхідність погашення заборгованості за Кредитним договором, простроченої заборгованості за кредитом, поточної заборгованості за кредитом та пені (а.с.22 звор арк.-23).

Однак, відповідач в порушення вимог кредитного договору взяті на себе зобовязання не виконав, що й стало підставою для позивача для звернення до суду із даним позовом.

З матеріалів справи суд вбачає, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 13.08.2009 р. відбулася зміна найменування юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач вимогою про дострокове повернення заборгованості за Кредитним договором вих.№ 964/1 від 26.07.2010 р. повідомив відповідача про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором, простроченої заборгованості за кредитом, поточної заборгованості за кредитом та пені. Також представлено суду документальне підтвердження направлення на адресу відповідача вказаної вимоги (а.с.21-22).

Претензією вих.№ 984 від 30.07.2010 р. про стягнення заборгованості, повідомив відповідача про необхідність погашення заборгованості за Кредитним договором, простроченої заборгованості за кредитом, поточної заборгованості за кредитом та пені (а.с.22 звор. арк.-23).

Однак, відповідач в порушення вимог договору взяті на себе зобовязання не виконав, що й стало підставою для позивача для звернення до суду із даним позовом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При розгляді справи суд враховує те, що відповідач, незважаючи на оспорювання суми боргу, контр розрахунок суми заборгованості суду не надав, також він не надав експерту витребувані ним документи.

Таким чином, поточна заборгованість за кредитом у розмірі 625006,00 дол.США, прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 249987,29 дол.США, а всього 874993,29 дол.США обґрунтована, підтверджується документально, а тому підлягає задоволенню.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 874993,29 дол.США або частково відповідачем суду не надано.

Вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за поточні проценти у розмірі 10572,82 дол.США, заборгованості за прострочені проценти у розмірі 22239,41 дол.США, заборгованість за прострочені проценти понад 31 день у розмірі 33541,41 дол.США також підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.198 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно до ст.536 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поточні проценти у розмірі 10572,82 дол.США, заборгованості за прострочені проценти у розмірі 22239,41 дол.США, заборгованість за прострочені проценти понад 31 день у розмірі 33541,41 дол.США підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на положеннях норм чинного законодавства України та підтверджуються матеріалами справи.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені по кредиту та процентам 3668,05 дол.США, пеня за несвоєчасну сплату комісії у розмірі 78,78 грн., підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що Додатковою угодою № 9 від 25.12.2009 р. до договору відповідач підтвердив неналежне виконання зобовязань за кредитним договором щодо погашення заборгованості у строк, про що зокрема свідчить п.2-4 Додаткової угоди (а.с.19 звор. арк.).

Таким чином, суд приходить до висновку, про безпідставність посилань відповідача щодо належного виконання зобовязань за Кредитним договором № 28Т08062007К від 26.06.2007 р. щодо погашення заборгованості у строк.

Зазначена заборгованість підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с.3).

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Суд також враховує, що судом по даній справі призначалась експертиза, однак у звязку із не наданням відповідачем документів для проведення експертизи, експертиза проведена не була.

Суд до уваги заперечення відповідача щодо безпідставності вимог про розірвання кредитного договору не приймає, оскільки зміст позовних вимог у даній справі має на меті стягнення заборгованості, а не розірвання Кредитного договору № 28Т08062007К від 26.06.2007 р., як про це зазначає відповідач.

При задоволенні позову суд виходить з положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, враховує ту обставину, що відповідачем не оспорено суму розрахунку та не спростовано доводів позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 28Т08062007К від 26.06.2007 р. у розмірі 7453411,93 грн. що еквівалентно 945014,98 дол.США, з якої поточна заборгованість за кредитом у розмірі 625006,00 дол.США, прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 249987,29 дол.США, заборгованість за поточні проценти у розмірі 10572,82 дол.США, заборгованість за прострочені проценти у розмірі 22239,41 дол.США, заборгованість за прострочені проценти понад 31 день у розмірі 33541,41 дол.США, сума пені по кредиту та процентам 3668,05 дол.США, пеня за несвоєчасну сплату комісії у розмірі 78,78 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на законі та підтверджуються матеріалами справи.

Стосовно позовної вимоги щодо накладення арешту на суму у розмірі позовних вимог на рахунки боржника, відкриті у КФ АКБ «Укрсоцбанк» та у КРФ ВАТ «Кредобанк» суд у задоволенні відмовляє у звязку з наступним.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. В силу ст.16 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оскільки, такий спосіб захисту порушеного права як накладення арешту на суму у розмірі позовних вимог на рахунки боржника, відкриті у КФ АКБ «Укрсоцбанк» та у КРФ ВАТ «Кредобанк» не передбачений діючим законодавством, суд у задоволенні даної позовної вимоги відмовляє. Крім того, заявлена позовна вимога має на меті забезпечення позовних у розумінні статей 66-67 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), а не на захист порушеного права.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) у повному обсязі на відповідача, у звязку з тим, що звернення до суду із даним позовом повязано саме з неправомірними діями відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.25, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити частково.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Глінкі, 61-А; ідентифікаційний код 33077227) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (м.Київ, вул.Комінтерну, 30; ідентифікаційний код 19356840) заборгованість за кредитним договором № 28Т08062007К від 26.06.2007 р. у розмірі 7453411,93 грн. що еквівалентно 945014,98 дол.США, з якої поточна заборгованість за кредитом у розмірі 625006,00 дол.США, прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 249987,29 дол.США, заборгованість за поточні проценти у розмірі 10572,82 дол.США, заборгованість за прострочені проценти у розмірі 22239,41 дол.США, заборгованість за прострочені проценти понад 31 день у розмірі 33541,41 дол.США, сума пені по кредиту та процентам 3668,05 дол.США, пеня за несвоєчасну сплату комісії у розмірі 78,78 грн., державне мито у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

·В частині позовних вимог щодо накладення арешту на суму у розмірі позовних вимог на рахунки боржника, відкриті у КФ АКБ «Укрсоцбанк» та у КРФ ВАТ «Кредобанк» у задоволенні позову відмовити.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 28.09.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.