Рішення № 18690907, 22.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2011Справа №5002-25/2825-2011 за позовом - Фонду майна АР Крим, вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, 95015

до відповідачів 1) Кримське республіканське виробниче підприємство «Кримтролейбус», вул. Київська, 78, м. Сімферополь, 95034; 2) Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до договору, спонукання до повернення майна

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача - не зявився

від відповідача 1) не зявився; 2) ОСОБА_2., дов. б/н від 31.08.2011, представник

Обставини справи:

Позивач - Фонд майна АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів - Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус»; Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить суд визнати договір від 06.01.2010 № 2010-01/24 про сумісне використання майна, що належить АР Крим частини приміщення будівлі кінцевої тролейбусної станції, площею 282,48 кв.м., що розташовано відповідно до дислокації за адресою: АДРЕСА_2, укладений між Кримським республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, недійсним; визнати додаткову угоду від 06.01.2010 № 2010-01/24 до договору від 06.01.2010 № 2010-01/24 про сумісне використання майна, що належить АР Крим частини приміщення будівлі кінцевої тролейбусної станції, площею 282,48 кв.м., що розташовано відповідно до дислокації за адресою: АДРЕСА_2, укладену між Кримським республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» і фізичною-особою-підприємцем ОСОБА_1. недійсною. Також просить зобовязати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1., повернути майно, що належить АР Крим - частину приміщення будівлі кінцевої тролейбусної станції, площею 282,48 кв.м., що розташовано відповідно до дислокації за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення приміщень, мотивуючи позовні вимоги тим, що оспорюваний договір та додаткова угода до нього укладені с порушенням норм чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06 вересня 2011 року строку розгляду справи продовжений на 15 днів, в порядку передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, що відбулось 06 вересня 2011 року оголошено перерву до 22 вересня 2011 року, про що сторони були сповіщені належним чином, під підпис у бланку перерви.

Після перерви судове засідання продовжено.

Позивач у судове засідання не зявився, до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із занятістю представника у інших судових засіданнях.

Однак, розглянувши зазначене клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, суд виходить з того, що задоволення клопотання, значно затягне судовий процес, тим самим порушить права іншого учасника судового процесу що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Крім того, заявлене клопотання не містить належних доказів неможливості зявлення у судове засідання уповноваженого представника позивача.

Також, оскільки матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.

Від позивача, також надійшли письмові пояснення по справі з урахуванням відзиву на позов, відповідно до яких позивач зазначає, що станом на 20 вересня 2011 року договір оренди нерухомого майна від 29 лютого 2004 року є припиненим, договір купівлі-продажу нерухомого майна не укладеним.

Крім того, позивач просить суд виправити помилку яка мала місця при підготуванні позивачем позовної заяви, а саме замінити імя та по батькові другого відповідача, замість «фізична особа-підприємець ОСОБА_1» зазначити «фізична особа-підприємець ОСОБА_1».

Суд, розглянувши заявлене клопотання, вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Відповідач - Кримське республіканське виробниче підприємство «Кримтролейбус» у судове засідання не зявився, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суд не повідомив, відзиву на позов суду не представив.

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. позовні вимоги не визнав, за мотивами, що викладені у відзиві на позов, та зазначив, що наказом №326 від 11 серпня 2011 року Фонд майна АР Крим визнав за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. право користування спірним майном, у тому числі можливість придбання права власності на зазначене майно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника другого відповідача, суд

встановив:

06 січня 2010 року між Кримським республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір №2010-01/24 про спільне використання майна.

Пунктом 1.1. договору визначено, що сторони договору зобовязуються обєднати частину приміщень кінцевої тролейбусної станції «АДРЕСА_2» площею 282,48 кв. м., що належить Кримському республіканському виробничому підприємству «Кримтролейбус» на праві постійного користування, та грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. з метою подальшої ефективної спільної експлуатації майна в належному стані, забезпечення його схоронності.

Відповідно до пункту 1.2. договору, спільне користування майном сторонами договору не ставить за собою мети отримання спільного прибутку, при цьому кожна із сторін договору має право самостійно на свій страх та ризик вести власну підприємницьку діяльність.

Згідно пункту 2.4. договору користувач майна зобовязаний відшкодовувати підприємству втрачені їм права на одноосібне користування майном в сумі 88811, 76 грн. в рік, рівними частками, щомісячно, відповідно виставленого рахунку.

Крім того, пунктом 2.5. договору встановлений обовязок користувача майна повертати підприємству витрати на оплату комунальних послуг, за спожиту електроенергію, воду та інші витрати, що повязані з спільним використанням майна відповідно рахунків, по фактичним понесеним витратам.

Відповідно до пункту 4.3. договору датою припинення дії договору є 31 грудня 2010 року.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що строк дії договору муже бути продовжений, якщо сторони досягнуть по цьому приводу додаткової угоди.

15 листопада 2010 року Кримським республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладена додаткова угода к договору про спільне використання майна №2010-01/24 від 06 січня 2010 року, якою сторони змінили пункт 2.4. договору виклавши у наступній редакції: «Користувач майна зобовязаний відшкодувати підприємству втрачені ним права на одноосібне користування майном в сумі 8881,00 грн. в місяць».

Також, додатковою угодою к договору про спільне використання майна №2010-01/24 від 06 січня 2010 року, сторони змінили пункт 4.3. договору, та зазначили, що датою припинення дії договору є 31 грудня 2011 року.

Пунктом 5 додаткової угоди к договору про спільне використання майна, сторони домовились, що додаткова угода вступає в силу з 01 січня 2011 року.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що фактично, договір №2010-01/24 про спільне використання майна та додаткова угода до нього містять умови договору оренди.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Пунктом 4.12. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 р. N 552), що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 р. за N 791/3231 (в редакції від 16.05.2008, що діяла на момент укладення договору про спільну діяльність) на обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, при виконанні яких виникають обов'язки за сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених законодавством. Документи, що стосуються договору чи угоди, зберігаються в обліковій справі платника податків.

Відповідно до пункту 20 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (в редакції, що діяла на момент укладання договору) договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває у господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій, підлягають погодженню відповідними уповноваженими органами державного

управління об'єктами державної власності.

Однак, в договорі про спільне використання майна №2010-01/24 та в додатковій угоді до нього відсутні відмітки про погодження зазначених правочинів з відповідними уповноваженими органами державного управління об'єктами державної власності, також відсутні докази перебування угоди на обліку в органах державної податкової служби.

29 лютого 2004 року між Кримським республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оперативної оренди нерухомого майна, що належить АР Крим, пунктом 1.1. якого зазначено, що орендодавець передає нерухоме майно площею 67 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та що належить АР Крим та знаходиться на балансі Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» на праві повного господарського відання.

Вказаний договір був узгоджений з Фондом майна АР Крим.

22 липня 2006 року, між Кримським республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений новий договір оренди нерухомого майна, що належить АР Крим №54-10/03-06, пунктом 1.1. якого встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування віддільне індивідуально визначене майно: приміщення підвалу будівлі тролейбусної станції «Алушта», площею 221,78 кв.м. та приміщення другого поверху будівлі тролейбусної станції «Алушта», площею 60.7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та знаходиться на балансі орендодавця.

Загальна площа орендованого майна за договором оренди від 22 липня 2006 року складає 282,48 кв. м., саме це індивідуально визначене майно: приміщення підвалу будівлі тролейбусної станції «Алушта», площею 221,78 кв.м. та приміщення другого поверху будівлі тролейбусної станції «Алушта», площею 60.7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та знаходиться на балансі орендодавця передане фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за договором про спільне використанням майна від 06 січня 2010 року №2010-01/24.

Пунктом 10.1 договору оренди від 22 липня 2006 року встановлено, що договір укладений строком на 11 місяців, діє з 22 липня 2006 року по 22 травня 2007 року включно.

Зазначений договір оренди, також, був узгоджений з Фондом майна АР Крим.

В пункті 10.1. договору оренди від 22 липня 2006 року та в пункті 7.7 договору оренди від 29 лютого 2004 року зазначено, що якщо на протязі обумовленого сторонами строку після закінчення строку дії договору від будь якої сторони договору не буде заяви про припинення дії договору або про його зміну, договір вважається пролонгованим на той же час, на який був укладений та на тих же умовах.

Листом від 26.10.2005 №272/01-51/06 Кримське республіканське виробниче підприємство «Кримтролейбус» повідомило Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про пролонгацію договору оренди від 29.02.2004 до 01 січня 2006 року.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про припинення дій зазначених договорів або про їх подальшу пролонгацію.

Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вже не однократно укладав з Кримським республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» договори оренди нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Пунктом 1.1 договору про спільне використанням майна від 06 січня 2010 року №2010-01/24 визначено, що договір про спільне використання майна укладений з метою подальшої ефективної спільної експлуатації майна в належному стані, забезпечення його схоронності.

Відповідно до ст. 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Пунктом 1.2. договору про спільне використанням майна від 06 січня 2010 року №2010-01/24, зазначене, що спільне користування майном сторонами договору не ставить за собою мети отримання спільного прибутку, при цьому кожна із сторін договору має право самостійно на свій страх та ризик вести власну підприємницьку діяльність.

За таких обставинах, умови укладеного сторонами договору не відповідає вимогам договору про спільну діяльність в розумінні ст. 1131 Цивільного кодексу України.

Фактично, договором про спільне використанням майна від 06 січня 2010 року №2010-01/24 та додатковою угодою до нього Кримське республіканське виробниче підприємство «Кримтролейбус» домовилось з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 про те, що останній прийме в строкове платне користування майно, частину приміщень кінцевої тролейбусної станції «АДРЕСА_2» площею 282,48 кв. м., що належить Кримському республіканському виробничому підприємству «Кримтролейбус» на праві постійного користування.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, за своїми ознаками договір про спільне використанням майна від 06 січня 2010 року №2010-01/24 та додаткова угода до нього відповідають вимогам договору оренди.

Згідно ст. 235 Цивільного кодексу України надане поняття удаваного правочину, та зазначене, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Удавані правочини можуть бути вчинені як без будь-яких протиправних намірів, так і з метою приховування незаконного правочину. За таких обставин, у разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, адже в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Таким чином, сторони договору №2010-01/24, з метою приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди, уклали удаваний правочин - договір про спільне використанням майна від 06 січня 2010 року №2010-01/24.

Пунктом 1 частиною 1 статті 287 Господарського кодексу України встановлено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є, зокрема органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності.

В пункті 9 розяснень Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 N 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вирішуючи спори, пов'язані з укладанням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано орендодавцями вимоги щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном, та органом Антимонопольного комітету України питання про передачу майна в оренду (абзаци другий, третій і четвертий частини другої статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Пунктом 2 Положення про Фонд майна АР Крим, що затверджене постановою Ради міністрів АР Крим від 01.03.2011 №82, передбачено, що Фонд майна здійснює реалізацію державної політики у сфері оренди.

Однак, позивач в позовній заяві посилається на те, що укладений між відповідачами договір №2010-01/24 не був погоджений з Фондом майна АР Крим.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, договір про спільне використання майна направлений на настання правових наслідків, що обумовлені договором оренди майна, отже укладений з порушеннями чинного законодавства, а тому господарський суд має всі підстави визнати цей договір недійсним.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вищий Господарський суд України у своєму Розясненні №02-5/111 від 12.03.99 "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними" (далі - Розяснення про визнання угод недійсними) розяснив, що господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, необхідно враховувати, що угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом.

Відповідно до частини 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Також, необхідно зауважити те, що посилання відповідача відносно визнання позивачем за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 права на користування майном, у тому числі на можливість придбання за останнім права власності на спірне майно, що відображено в наказі Фонду майна АР Крим №326 від 11 серпня 2011 року, не спростовують висновків суду відносно наслідків укладання відповідачами удаваного договору №2010-01/24 та додаткової угоди до нього з метою приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди.

Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, суд підкреслює, що у розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не було надано суду належних доказів того, що укладений між сторонами договір №2010-01/24 та додаткова угода до нього відповідав вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідачів, пропорційно задоволеним позовних вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 27 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Замінити імя та по батькові другого відповідача - фізичної особи-підприємця, замість «фізична особа-підприємець ОСОБА_1» зазначити «фізична особа-підприємець ОСОБА_1».

2.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3.Визнати договір від 06.01.2010 №2010-01/24 про сумісне використання майна, що належить АР Крим частини приміщення будівлі кінцевої тролейбусної станції, площею 282,48 кв.м., що розташовано відповідно до дислокації за адресою: АДРЕСА_2, укладений між Кримським республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» (вул. Київська, 78, м. Сімферополь, 95034, ідентифікаційний код 03328391) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 недійсним (АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію від 23.10.1997 НОМЕР_1, інд. №НОМЕР_2) недійсним.

4.Визнати додаткову угоду від 06.01.2010 № 2010-01/24 до договору від 06.01.2010 № 2010-01/24 про сумісне використання майна, що належить АР Крим частини приміщення будівлі кінцевої тролейбусної станції, площею 282,48 кв.м., що розташовано відповідно до дислокації за адресою: АДРЕСА_2, укладену між Кримським республіканським виробничим підприємством «Кримтролейбус» (вул. Київська, 78, м. Сімферополь, 95034, ідентифікаційний код 03328391) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 недійсним (АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію від 23.10.1997 НОМЕР_1, інд. №НОМЕР_2) недійсною.

5. Зобовязати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1. (АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію від 23.10.1997 НОМЕР_1, інд. №НОМЕР_2), повернути майно, що належить АР Крим - частину приміщення будівлі кінцевої тролейбусної станції, площею 282,48 кв.м., що розташовано відповідно до дислокації за адресою: вул. Горького, б.4, м. Алушта, шляхом звільнення приміщень.

6.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. (АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію від 23.10.1997 НОМЕР_1, інд. №НОМЕР_2) на користь Державного бюджету (одержувач держбюджет м.Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 127,50 грн. державного мита.

7.Стягнути з Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» (вул. Київська, 78, м. Сімферополь, 95034, ідентифікаційний код 03328391) на користь Державного бюджету (одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 127,50 грн. державного мита.

8.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. (АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію від 23.10.1997 НОМЕР_1, інд. №НОМЕР_2) на користь Державного бюджету (р/р 31214264700002, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

9.Стягнути з Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» (вул. Київська, 78, м. Сімферополь, 95034, ідентифікаційний код 03328391) на користь Державного бюджету (р/р 31214264700002, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10.Видати накази після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.

Рішення оформлене 27 вересня 2011 року