Рішення № 18690851, 22.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2011Справа №5002-22/3161-2011 за позовом ТОВ «Фуд - Експерт», м. Сімферополь, вул. Бетховена, 113, кв. 26

до відповідача ПП «Центральне торгове обєднання», м. Сімферополь, пр. Кірова, 1

про стягнення 2825,54 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача ОСОБА_1., представник, дов від 10.03.2010 року

від відповідача - не зявився

Обставини справи:

Позивач ТОВ «Фуд - Експерт» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ПП «Центральне торгове обєднання», просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки в сумі 2660,41 грн., 3% річних 9,19 грн., збитки від інфляції 15,87 грн., пеню 47,47 грн., штраф 92,60 грн., всього 2825,54 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення прийнятих на себе зобовязань за договором поставки № С1/18 від 15.10.2010 року не здійснив належним чином та у повному обсязі оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 2660,41 грн.

08.08.2011 року до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю явки представника позивача в судове засідання. Крім того, позивач просить суд розглянути справу у відсутність представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд

встановив:

В матеріалах справи наявний договір поставки № С1/18 від 15.10.2010 року, відповідно до якого постачальник (позивач) зобовязується поставити, а покупець оплатити та прийняти продукцію в асортименті, відповідно до умов даного договору.

Так, за накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, згідно даних акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 27.05.2011 року, позивачем було поставлено відповідачу продукцію, вартість якої була сплачена відповідачем не у повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 2660,41 грн.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що накладні, на підставі яких відповідачу поставлявся твар, не містять посилання на договір поставки № С1/18 від 15.10.2010 року, у звязку з чим суд вважає, що поставка товару здійснювалась позивачем без укладення договору, на підставі накладних.

Однак, відповідачем не була сплачена вартість отриманої від позивача продукції, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 2660,41 грн.

14.06.2011 року відповідачем було отримано претензію позивача про сплату суми заборгованості у розмірі 2660,41 грн., а.с. 20-22.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 2660,41 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних 9,19 грн., збитки від інфляції 15,87 грн., пеню 47,47 грн., штраф 92,60 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, слід звернути увагу на те, що вказані видаткові накладні, на підставі яких здійснювалась поставка товару, не містять в собі договірних умов, зокрема, які б передбачали строки оплати та відповідальність покупця у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару.

Суд вважає за необхідне зауважити, що види забезпечення виконання зобов'язання визначені статтею 546 Цивільного кодексу України. Так, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 2 статті 207 правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Видаткові накладні, на підставі яких здійснювалась поставка товарів з боку позивача не скріплені печаткою відповідача, повноваження осіб, які підписували ці накладні як від імені позивача, так і від імені відповідача, на укладення цивільно-правових договорів не підтверджені та не доведені, отже господарський суд виходить з того, що підписання цих видаткових накладних не тягне за собою виникнення між сторонами спору договірних відносин щодо застосування неустойки та штрафу за порушення строків виконання грошового зобовязання, відповідно до умов, викладених в видаткових накладних.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 47,47 грн. та штрафу у розмірі 92,60 грн.

Що стосується розрахунку 3% річних та збитків від інфляції, суд не може погодитись з наданими позивачем розрахунками з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, приймаючи до уваги те, що поставка товару позивачем відповідачу здійснювалась без укладення відповідного договору, на підставі видаткових накладних, в яких не був обумовлений порядок та строк оплати отриманого товару, суд вважає за небідне застосувати приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, приймаючи до уваги те, що вимогу про сплату суми боргу було отримано відповідачем 14.06.2011 року, з урахуванням припису ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобовязання відповідача з оплати суми боргу у розмірі 2660,41 грн. скінчився 21.06.2011 року, а отже, прострочення виконання зобовязання виникла 22.06.2011 року.

Таким чином, строк нарахування 3% річних та збитків від інфляції повинен складати з 22.06.2011 року по 16.07.2011 року (кінцеву дату розрахунку позивача).

Однак, щодо розрахунку збитків від інфляції суд зауважує наступне.

Згідно повідомлення Державного комітету статистики України від 09.08.2011 року № 144 індекс споживчих цін (індекс інфляції) у липні 2011 року становив 98,7 відсотка порівняно з червнем 2011 року.

Згідно повідомлення Державного комітету статистики України від 08.07.2011 року № 122 індекс споживчих цін (індекс інфляції) у червні 2011 року становив 100,4% порівняно з травнем 2011 року.

Так, сукупний індекс інфляції за червень липень 2011 року склав 99,0948, тобто, за відповідний період інфляційне збільшення не відбулось, на підставі чого суд не вбачає підстав для задоволення як заявленої вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 15,87 грн. внаслідок невірного визначення позивачем періоду нарахування, так й нарахування збитків від інфляції на суму боргу за період з 22.06.2011 року по 16.07.2011 року, оскільки інфляційні процеси не відбувались.

Стосовно 3% річних, судом здійснено власний розрахунок за формулою, за період з 22.06.2011 року по 16.07.2011 року:

Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Отже, 3% річних складають: 2660,41х3х25/365/100=5,47 грн.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі основного боргу у розмірі 2660,41 грн., 3% річних 5,47 грн. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 15,87 грн., пені 47,47 грн., штрафу 92,60 грн. та 3% річних у розмірі 3,72 грн. суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ПП «Центральне торгове обєднання» (м. Сімферополь, пр. Кірова, 1, рахунок № 26002060228091 КРУ Приватбанк м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 36228438) на користь ТОВ «Фуд - Експерт» (м. Сімферополь, вул. Бетховена, 113, кв. 26, рахунок № 26004186858900 в АКІБ «УкрСіббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 35941225) заборгованість сумі 2665,88 грн., у тому числі: сума основного боргу 2660,41 грн., 3% річних 5,47 грн.

3.Стягнути з ПП «Центральне торгове обєднання» (м. Сімферополь, пр. Кірова, 1, рахунок № 26002060228091 КРУ Приватбанк м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 36228438) на користь ТОВ «Фуд - Експерт» (м. Сімферополь, вул. Бетховена, 113, кв. 26, рахунок № 26004186858900 в АКІБ «УкрСіббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 35941225) 96,24 грн. державного мита.

4.Стягнути з ПП «Центральне торгове обєднання» (м. Сімферополь, пр. Кірова, 1, рахунок № 26002060228091 КРУ Приватбанк м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 36228438) на користь ТОВ «Фуд - Експерт» (м. Сімферополь, вул. Бетховена, 113, кв. 26, рахунок № 26004186858900 в АКІБ «УкрСіббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 35941225) 222,66 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.В задоволенні частини вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 15,87 грн., пені 47,47 грн., штрафу 92,60 грн. та 3% річних у розмірі 3,72 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 27.09.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.