Рішення № 18690848, 23.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2011Справа №5002-7/2851-2011

За позовом Заступника прокурора міста Феодосії (98100, м. Феодосія, вул. Українська, 5) в інтересах держави в особі: 1) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (95006, м. Сімферополь, вул.. Крейзера, 6); 2) Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим (95005, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114); 3) Міжнаціональної спілки письменників Криму (95000, м. Сімферополь, вул.. Горького, 7; 91047, Луганська обл.., м. Луганськ, вул.. Переяславська, 1, оф. 24)

До відповідачів: 1) Коктебельської селищної ради (98186, м. Феодосія, смт. Коктебель, пров. Висотний, 1); 2) Національної спілки письменників України (01009, м. Київ, вул. Банкова, 2, ідентифікаційний код 00016018); 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум" (98000, м. Феодосія, вул.. Сімферопольське шосе, буд. 5)

Про визнання недійсними договору оренди майна, договору суборенди землі та спонукання до виконання певних дій.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивачів 1) не зявився

2) ОСОБА_1, предст., дов. №1376/10-29 від 26.08.2010 р.

3) не зявився (телеграма)

Від відповідачів 1) не зявився

2) не зявився

3) не зявився

Прокурор Шехірєва Н. Ю. посв. №11016.

Сутьспору: Заступник прокурора міста Феодосії звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим та Міжнаціональної спілки письменників Криму з позовною заявою до Коктебельської селищної ради, Національної спілки письменників України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум", в якій просить суд:

-визнати недійсним договір оренди майна від 16.05.2006 р., укладений між Національною спілкою письменників України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кворум" та повернути майно власникам;

-визнати недійсним договір суборенди землі від 16.05.2006 р., укладений між Національною спілкою письменників України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кворум";

-зобовязати органи Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації оскаржуваного договору суборенди землі;

-зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум" знести самовільно збудовані будівлі, розташовані за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, вул.. Леніна, 110.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Заступник прокурора міста Феодосії стверджує, що спірні договори були укладені всупереч положенням чинного законодавства України, оскільки згідно виданого Фондом державного майна України свідоцтва про право власності №П-545 від 09.02.1999 р. будинок творчості письменників «Коктебель» (літературний фонд СРСР) знаходиться у власності Спілки письменників України спільно зі Спілкою письменників Криму, у ой час як укладення спірних договорів не було узгоджено з Міжнаціональною спілкою письменників Криму.

Національна спілка письменників України проти позову заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись при цьому, зокрема, на те, що заступник прокурора у своєму позові не зазначив, які саме норми, що регулюють спірні правовідносини, порушені сторонами договорів та не навів звязку між оспорюваними відносинами та вказаними в позові органами Інспекцією з державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, Республіканським комітетом по земельних ресурсах АР Крим. При цьому відповідач вважає неправомірним визначення прокурором в якості позивача в інтересах держави громадської організації Міжнаціональної спілки письменників Криму. З урахуванням цього, відповідач вважає, що між сторонами у справі відсутній предмет спору, а тому просить суд припинити провадження у справі.

Міжнаціональна спілка письменників Криму підтримала поданий заступником прокурора позов та просила суд його задовольнити.

31.08.2011 р. до ГС АР Крим від Прокуратури м. Феодосія надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої прокурор просить суд:

-визнати недійсним договір оренди майна від 16.05.2006 р., укладений між Національною спілкою письменників України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кворум" та повернути власникам, а саме: Національній спілки письменників України та Міжнаціональній спілки письменників Криму 7/100 комплексу будівель та споруд будинку творчості письменників «Коктебель», розташовану за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, вул.. Леніна, 110, літ. «В» - кінотеатр, літ «в, в1, в2, в3, в4» - прибудови, літ. АД кафе, літ. АЕ більярдна, літ «ас1, ас2» - прибудови, 5 корпус, 5-1, 5-2. 5-3 веранди;

-визнати недійсним договір суборенди землі від 16.05.2006 р., укладений між Національною спілкою письменників України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кворум";

-зобовязати органи Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації оскаржуваного договору суборенди землі;

-зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум" знести самовільно збудовані будівлі за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, вул.. Леніна, 110, а саме: «Будинок відпочинку на 94 місця» на території БТП «Коктебель» - І пусковий комплекс на 30 місць.

Надані уточнення були прийняті судом до розгляду.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим та відповідачі у судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Міжнаціональна спілка письменників Криму у судове засідання не зявилася, однак направило до суду телеграму з проханням відкласти розгляд справи на пізніший строк.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням позивача ухвалою ГС АР Крим від 01.09.2011 р. строк розгляду справи був продовжений на пятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ :

16.05.2006 р. між Національною спілкою письменників України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кворум" (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування 7/100 часток комплексу будівель та споруд будинку творчості письменників «Коктебель», розташованого за адресою: вул. Леніна, будинок №110, смт. Коктебель, м. Феодосія, АР Крим, Україна..

Зазначений комплекс будівель та споруд будинку творчості письменників «Коктебель» розташований на земельній ділянці загальною площею 7,09551 га, яка передана Орендодавцю в тимчасове користування на умовах оренди строком до 02.03.2055 р. на підставі договору оренди землі №19, укладеного 03.03.2006 р. з Коктебельською селищною радою.

Крім того, 16.05.2006 р. між тими самими сторонами був укладений договір суборенди землі, за яким Національна спілка письменників України на підставі договору оренди землі від 03.03.2006 р. та рішення Коктебельської селищної ради від 02.03.2006 р. №4495 надала в строкове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Кворум" земельну ділянку площею 0,6634 га по вул. Леніна, 110 в смт. Коктебель, м. Феодосія.

Вважаючи вказані договори такими, що були укладені всупереч положенням чинного законодавства України, Заступник прокурора міста Феодосії звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим та Міжнаціональної спілки письменників Криму з позовом про визнання їх недійсними. При цьому прокурор зазначає, що майно, частина якого була передана за спірним договором в оренду ТОВ «Кворум», є спільною власністю Міжнаціональної спілки письменників Криму та Національної спілки письменників України, однак згода Міжнаціональної спілки письменників Криму на укладення цього договору отримана не була.

Проте, з цього приводу суд зазначає наступне.

Так, 07.10.1997 Верховною Радою України був прийнятий Закон N 554/97-ВР «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», пунктом 3 Прикінцевих положень якого Кабінету Міністрів України було приписано у двомісячний строк разом із Фондом державного майна України забезпечити передачу у власність чи надати у безстрокове користування нерухоме майно творчим спілкам (Всеукраїнській музичній спілці, Спілці архітекторів України, Спілці дизайнерів України, Спілці журналістів України, Спілці кінематографістів України, Спілці композиторів України, Спілці майстрів народного мистецтва України, Спілці письменників України, Спілці театральних діячів України, Спілці фотохудожників України, Спілці художників України), яке було в їхньому користуванні на момент прийняття Верховною Радою України Постанови від 10 квітня 1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України".

10.07.1998 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1058 «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам», пунктом 1 якої Фонд державного майна був зобовязаний протягом 1998 року за поданням творчих спілок України передати у їх власність нерухоме майно творчих спілок колишнього Союзу РСР, яке станом на 24 серпня 1991 р. згідно з правоустановчими документами перебувало у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур, згідно з додатком 1.

Згідно з Додатком 1 до цієї постанови Будинок творчості письменників Літературного фонду СРСР "Коктебель", Автономна Республіка Крим, смт Планерське, вул. Леніна, 11, був визначений в якості майна, яке передається у власність Спілки письменників України (спільне володіння із Спілкою письменників Криму). Постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 р. N 1474 назва вказаного обєкту була викладена в такій редакції: «Будинок творчості письменників "Коктебель" Спілки письменників СРСР (Літературний фонд СРСР), Автономна Республіка Крим, смт. Коктебель, вул. Леніна, 110 (спільне володіння із Спілкою письменників Криму)».

Відповідно до пункту 3 Порядку передачі нерухомого майна у власність творчим спілкам, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України від 18 серпня 1998 р. N 110/1639/45/5, оформлення та передача прав власності творчим спілкам України на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього Союзу РСР здійснюється у такому порядку:

- подання творчою спілкою до Фонду державного майна України правоустановчих і, в разі потреби, інших документів, які підтверджують перебування заявлених об'єктів у віданні відповідної загальносоюзної творчої спілки;

- попередній розгляд працівниками Фонду державного майна України відповідності переліку наданих документів вимогам пункту 4 цього Порядку і передача їх на розгляд комісії;

- розгляд комісією, що утворюється Фондом державного майна України і творчою спілкою, наданих документів;

- подання творчою спілкою, на вимогу комісії, додаткових підтвердних документів;

- складання комісією акта щодо належності зазначених об'єктів відповідній творчій спілці України;

- видача Фондом державного майна України Свідоцтва про власність та оформлення акта приймання-передачі.

Згідно з пунктами 9, 10 цього Порядку підписаний членами комісії та погоджений з органом, уповноваженим управляти майном творчої спілки, акт затверджується Фондом державного майна. Такий акт є підставою для видачі творчій спілці України Свідоцтва про право власності на майно (див. додаток 2) та оформлення акта приймання-передачі за формою, наведеною у додатку 3. За підписом заступника Голови Фонду державного майна щодо кожного об'єкта (цілісного комплексу або окремого індивідуально визначеного об'єкта) видається Свідоцтво про право власності на майно.

Наявним в матеріалах справи актом від 09.02.1999 р. підтверджується передача будинку творчості письменників «Коктебель» по вул. Леніна, 110 в смт. Планерське (нині Коктебель), м. Феодосія, у власність Спілці письменників України (спільне володіння зі Спілкою письменників Криму). Акт був затверджений головою Фонду державного майна України 09.02.1999 р.

Після цього Фондом державного майна України було видано Свідоцтво №П-545 про право власності на Будинок творчості письменників «Коктебель» по вул. Леніна, 110 в смт. Планерське (Коктебель), яким підтверджено право власності на це майно Спілки письменників України (спільне володіння зі Спілкою письменників Криму).

Відповідно до статті 86 Цивільного кодексу Українського РСР, що діяв на той час, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність" ( 697-12 ), цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Аналогічні положення були закріплені в статті 2 чинного на той час Закону України «Про власність».

Згідно зі статтею 112 ЦК УРСР майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Однак, матеріали справи свідчать про те, що Будинок творчості письменників «Коктебель» по вул. Леніна, 110 в смт. Планерське (Коктебель) не був переданий у спільну власність Спілці письменників України та Спілці письменників Криму, що спростовує викладені в позові твердження прокурора.

Так, з вищезгаданих акта від 09.02.1999 р. та свідоцтва №П-545 від 09.02.1999 р. вбачається, що майно було передано у власність Спілці письменників України, однак вказане право власності обмежувалося таким обтяженням як «спільне володіння зі Спілкою письменників Криму», при тому, що ані Цивільним кодексом УРСР, ані Законом України «Про власність», ані будь-яким іншим законом в сфері власності не було передбачено такого поняття як «спільне володіння» та не наводився зміст цієї правової конструкції. Згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності може визначатися виключно Законами України.

З урахуванням цього, суд вважає передчасним та непереконливим покладення прокурором в якості юридичної підстави поданого ним позову статті 369 Цивільного кодексу України, яка передбачає здійснення розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, за згодою всіх співвласників, оскільки матеріалами справи спростовуються твердження прокурора про належність Будинку творчості письменників «Коктебель» на праві спільної власності Спілці письменників України та Спілці письменників Криму.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Суд зазначає, що таким Законом, який визначав порядок набуття творчими спілками права власності на майно, є Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», в пункті 3 Прикінцевих положень якого був наведений виключний перелік субєктів права власності. При цьому у вказаному переліку Спілка письменників Криму зазначена не була.

Наведене свідчить про те, що зазначення Кабінетом Міністрів України в Додатку 1 до постанови від 10 липня 1998 р. N 1058 такого обтяження права власності Спілки письменників України на Будинок творчості письменників «Коктебель» як «спільне володіння зі Спілкою письменників Криму» фактично суперечить приписам Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», зокрема, пункту 3 його Прикінцевих положень.

В будь-якому разі суд зазначає, що власником майна Будинку творчості письменників «Коктебель» в розумінні норм чинного законодавства України, тобто особою, якій належать виключні повноваження з володіння, користування та розпорядження майном, є саме Національна спілка письменників України, як правонаступник Спілки письменників України. Отже, заступником прокурора м. Феодосія та Міжнаціональною спілкою письменників Криму не вказано, яким саме нормам законодавства України суперечить спірний договір оренди майна від 16.05.2006 р., при тому що посилання на статтю 369 Цивільну кодексу України є неправомірним, оскільки наявність у Міжнаціональної спілки письменників Криму права власності матеріалами справи не підтверджується.

Відповідно до частини 1 статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Таким чином, враховуючи спростовані матеріалами справи твердження прокурора та Міжнаціональної спілки письменників Криму про належність Будинку творчості письменників «Коктебель» на праві спільної власності Спілці письменників України та Спілці письменників Криму, суд дійшов висновку щодо наявності у Національної спілки письменників України повноважень на укладення спірного договору оренди нерухомого майна від 16.05.2006 р.

Посилання Міжнаціональної спілки письменників Криму на відсутність в Єдиному державному реєстрі запису про право власності Національної спілки письменників України на Будинок творчості письменників «Коктебель» не приймаються судом до уваги, оскільки вказана особа є правонаступником Спілки письменників України, до якої перейшли всі права та обовязки попередника. Факт правонаступництва сторонами по суті не заперечується.

Є передчасними також і твердження позивача про удаваність спірного договору, оскільки закріплення в спірному договорі умов про переважне право орендаря на придбання обєкта оренди в разі його відчуження ще не свідчить про фактичний продаж майна та відповідає приписам частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України. При цьому аналіз спірного договору дозволяє дійти однозначного висновку, що його предметом саме строкове платне користування майно, а не його відчуження.

Є хибними і твердження Міжнаціональної спілки письменників Криму про відсутність в спірному договорі умов про повернення орендованого майна, оскільки відповідні умови були закріплені в Розділі 2 Договору.

Крім того, суд не може погодитися з правомірністю звернення заступника прокурора м. Феодосія до суду в особі Міжнаціональної спілки письменників Криму.

Так, відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 2 ГПК України визначено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, звернення прокурора з позовом до господарського суду обовязково має передбачати наявність порушення державних інтересів.

Зміст поняття «державні інтереси» розглянуто в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р.: державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У п. 5 цього ж Рішення Конституційного Суду України зазначається, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України.

У той же час, звернення Заступника прокурора міста Феодосії до суду з позовом про визнання недійними договору оренди майна від 16.05.2006 р. і договору суборенди землі від 16.05.2006 р. та про повернення майна власникам фактично має на меті захист не державних інтересів, а інтересів Міжнаціональної спілки письменників Криму, яка не ані державним органом, ані органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, суд вважає неправомірним звернення прокурора до суду з позовом в особі Міжнаціональної спілки письменників Криму, оскільки матеріалами справи не підтверджується порушення будь-яких державних інтересів при укладенні спірних договору оренди майна від 16.05.2006 р. і договору суборенди землі від 16.05.2006 р. При цьому, зазначення прокурором в якості позивачів у справі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим та Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим розцінюється судом лише в якості створення штучних умов для можливості подання позову до суду, що, в свою чергу, не свідчить про можливість розгляду в рамках цього позову вимог прокурора про визнання недійсними спірних договорів та застосування наслідків недійсності правочину, оскільки за вказаними вимогами Інспекція ДАБК в АР Крим та Рескомзем АР Крим не є належними позивачами.

В п. 3 Розяснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» №04-5/570 від 22.05.2002 р. зазначено, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Однак, суд звертає увагу на те, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості залишення судом без розгляду позову в частині одного зі співпозивачів, через що звернення прокурора до суду одночасно в особі громадської організації та державних органів, права яких в спірних відносинах не є порушеними, є підставою для відмови в позові.

Крім того, стосовно вимог прокурора про визнання недійсним договору суборенди землі від 16.05.2006 р., укладеного між Національною спілкою письменників України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кворум", суд також звертає увагу на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 03.03.2006 р. між Коктебельською селищною радою (Орендодавець) та Національною спілкою письменників України (Орендар) був укладений договір оренди землі, пунктом 1 якого передбачено, що на підставі рішення 61 сесії 4 скликання Коктебельської селищної ради від 02.03.2006 р. №4495 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 110.

Згідно з пунктом 2 Договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 7,9551 га.

На земельних ділянках знаходяться обєкти нерухомого майна майновий комплекс Будинок творчості письменників «Коктебель», який в цілому складається з 55 будинків (споруд). Вказане майно належить орендарю на підставі свідоцтва про право власності №П-545, виданого 09.02.1999 р. Фондом державного майна України (п. 3 Договору).

В пункті 6 Договору сторони передбачили, що він укладений на термін до 02.03.2055 р.

Відповідно до пункту 26 Договору Орендар земельних ділянок має право, у тому числі, передавати земельну ділянку в суборенду на термін дії договору оренди з умовою дотримання вимог статті 8 Закону України «Про оренду землі».

Згідно зі вказаною статтею 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

З урахуванням цього, суд дійшов висновку, що спірний договір суборенди землі від 16.05.2006 р. був укладений повноважною особою Національною спілкою письменників України, як орендарем цієї ділянки, а прокурор та позивачі не надали суду доказів того, що цей договір суперечить якимось нормам чинного законодавства України та порушує права позивачів.

У той же час, відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

З урахуванням цього, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги те, що Міжнаціональна спілка письменників Криму не є органом, в особі якого прокурор може звертатися до суду за захистом порушених прав держави, а Інспекція ДАБК в АР Крим та Рескомзем АР Крим не є належними позивачами, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для визнання недійсними договору оренди майна від 16.05.2006 р. і договору суборенди землі від 16.05.2006 р., та, як наслідок, спонукання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум" до повернення майна власникам.

Стосовно вимог прокурора про спонукання Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум" знести самовільно збудовані будівлі за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, вул.. Леніна, 110, суд зазначає наступне.

Так, вимоги прокурора в цій частині мотивовані приписами статті 376 Цивільного кодексу України, яка визначає наслідки здійснення самочинного будівництва.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З аналізу наведених норм вбачається, що будівництво обєкту вважається самочинним у випадку наявності однієї з наступних умов:

- будівництво здійснюється на невідведеній земельній ділянці, або земельні ділянці, призначення якої не передбачає зведення якихось обєктів;

- будівництво здійснюється за відсутністю належного дозволу;

- будівництво здійснюється за відсутністю належно затвердженого проекту;

- будівництво здійснюється з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Проте, прокурор у своїй позовній заяві не зазначив, які саме обставини свідчать про самочинність будівництва та є підставою для знесення обєктів нерухомого майна. Так, в позовній заяві лише вказано, що Інспекцією ДАБК в АР Крим встановлено порушення містобудівного законодавства організацією замовником ТОВ «Кворум» при будівництві «Будинку відпочинку на 94 місця на території БТП «Коктебель» - І пусковий комплекс на 30 місць, однак при цьому не зазначено, в чому саме виразилися такі порушення. Отже, позов в цій частині не мотивований ані нормативно, ані документально.

Ухвалами ГС АР Крим від 07.07.2011 р., 19.07.2011 р., 01.09.2011 р., 15.09.2011 р. суд зобовязав прокурора та позивачів надати документальне підтвердження здійснення ТОВ “Кворум” самовільного будівництва обєктів нерухомого майна по вул. Леніна, 110 в смт. Коктебель із зазначенням відповідних обєктів (акти перевірок, матеріали справ про адміністративні правопорушення в сфері будівництва тощо). Складання вказаних документів передбачено статтею 3 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»

Проте, відповідні документи під час розгляду справи суду надані не були.

Крім того, суд звертає увагу на те, що частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, підставою для знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади (у даному випадку Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим) є або істотне порушення будівельних норм і правил при здійсненні забудови, або істотне відхилення від проекту. При цьому таке відхилення має суперечити суспільним інтересам або порушувати права інших осіб. Всупереч положенням статей 33, 34 ГПК України доказів наявності відповідних умов ані прокурор, ані позивачі суду не надали.

Таким чином, позовні вимоги в частині спонукання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум" до знесення самочинно збудованих будівель є невмотивованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Крім того, стосовно вимог заступника прокурора м. Феодосія про спонукання органів Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації оскаржуваного договору суборенди землі, суд також вважає за доцільне звернути увагу на те, що відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Таким чином, позовні вимоги можуть бути предявлені виключно особам, які є відповідачами у справі. Однак, Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим є позивачем у даній справі, тобто у даному випадку особою, в інтересах якої подано позов, що, відповідно, виключає можливість предявлення до нього вимог в рамках цієї справи. Отже, вимоги в цій частині також не є обґрунтованими.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши в сукупності обставини справи та наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 27.09.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.