Рішення № 18690842, 15.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

15.09.2011Справа №5002-1/3690-2011 за позовом Споживчого кооперативу рекреаційного призначення «Утес», (98541, АР Крим, м. Алушта, с. Утьос, вул. Гагаріної, 25),

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Алуштинський завод залізобетонних конструкцій», (98500, АР Крим, м. Алушта, с. Малий маяк, промзона, б.2, а/с 38),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», (95000, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11),

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача ОСОБА_1. представник, дов. від 12.09.2011р.,

від відповідача не зявився, повідомлений належним чином,

від третьої особи не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Споживчий кооператив рекреаційного призначення «Утес» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Алуштинський завод залізобетонних конструкцій» про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 7-1, укладеного 25.06.2009р. між позивачем та ВАТ «Алуштинський завод залізобетонних конструкцій». Також, позивач просить визнати за ним право власності на нежитлову будівлю та споруду насосну станцію 1-го підйому питної води загальною площею 178,9 кв.м., розташовану за адресою: м. Алушта, с. Бондаренково, вул. Кеппена, 26-а в цілому.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що дає підстави для визнання його дійсним у судовому порядку на підставі положень статті 220 ЦК України.

Відповідач в судове засідання не явився. У відзиві на позовну заяву зазначив про повне визнання позову.

Третя особа жодних пояснень стосовно заявленого позову не висловила.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд

В С Т А Н О В И В :

25.06.2009р. між Споживчим кооперативом рекреаційного призначення «Утес» (покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Алуштинський завод залізобетонних конструкцій» (продавець) укладений договір купівлі-продажу №7-1, (аркуш справи 29).

Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець передає у власність покупця, який в свою чергу приймає майно насосну станцію 1-го підйому питної води загальною площею 178,9 кв.м., розташовану за адресою: м. Алушта, с. Бондаренково, вул. Кеппена, 26-а.

Згідно з пунктом 1.2 договору майно належить продавцю на підставі наказу Фонду майна АР Крим №116 від 28.01.1997р. Рішення стосовно продажу майна прийнято загальними борами продавця (протокол №1 від 29.04.2009р.).

У пункті 2.1 сторони обумовили вартість предмету договору 100787,59грн.

Договір вважається виконаним після фактичної передачі майна покупцю за актом прийому-передачі, підписаному уповноваженими сторонами. При цьому, передача майна провадиться протягом двох днів після оплати майна покупцем, (пункти 4.1 та 4.2 договору).

Як свідчать матеріали справи, відповідний акт прийому-передачі, підписаний та скріплений печатками підприємств 25.06.2009р.

Також, матеріали справи містять відповідні банківські виписки, які підтверджують виконання покупцем свого обовязку щодо оплати вартості придбаного майна.

Листами від 29.01.2010р., 12.03.2010р., 30.03.2010р. покупець звернувся до відповідача із пропозицією прибути 14 квітня 2010 року о 10 годині до нотаріуса (вул. Леніна, 25 м. Алушта) для нотаріального посвідчення укладеного договору, (аркуш справи 45-47).

У відповідь на вказані листи, відповідач листами від 02.02.2010р. та 22.03.2010р. повідомив кооператив про неможливість прибуття уповноваженого представника для нотаріального посвідчення укладеного договору, (аркуш справи 48,49).

В подальшому, листом від 209.06.2010р. КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» відмовило позивачу у реєстрації права власності на нерухоме майно, придбане за договором купівлі-продажу №7-1, у зв'язку із відсутністю належним чином проведеного нотаріального посвідчення вищевказаної угоди.

Вважаючи дії ВАТ «Алуштинський завод залізобетонних конструкцій» з ухилення від нотаріального посвідчення укладеного договору неправомірними та такими, що порушують права Споживчого кооперативу рекреаційного призначення «Утес» на оформлення права власності на придбаний об'єкт, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

За своєю правовою природою описаний вище договір є договором купівлі-продажу нерухомого майна і відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України потребує нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частина 2 статті 220 Цивільного кодексу України надає суду право визнати дійсним нотаріально непосвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення такого договору (недобросовісна сторона).

Таке рішення може бути прийняте судом на вимогу добросовісної сторони, яка виконала повністю або частково договір. Зміст положень частини 2 дає підстави тлумачити їх таким чином, що вони не поширюються на випадки ухилення від нотаріального посвідчення договору усіх його сторін. Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

У разі задоволення вимоги добросовісної сторони про дійсність нотаріально не посвідченого договору, після набрання чинності рішення суду такий договір вважатиметься дійсним з моменту його укладення. Наступне нотаріальне посвідчення такого договору не вимагається. Судове рішення в цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

За приписами цієї норми нотаріальне посвідчення договору, яке може бути компенсоване рішенням суду, можливо за дотримання таких вимог:

-сторони домовилися щодо усіх істотних умов;

-така домовленість підтверджується письмовими доказами;

-відбулося повне або часткове виконання договору;

-одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Отже, з урахуванням вказаних вимог суд вважає за необхідне дати правовий аналіз договору купівлі - продажу, який є предметом судового розгляду у даній справі.

Так, підтвердженням досягнення домовленості сторін щодо усіх істотних умов угоди є підписаний між Споживчим кооперативом рекреаційного призначення «Утес» та Відкритим акціонерним товариством «Алуштинський завод залізобетонних конструкцій» та скріплений печатками договір купівлі-продажу №7-1 від 25 червня 2009 року.

Повне виконання умов договору підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом приймання - передачі нежитлових будівель від 25.06.2009 року.

Матеріалами справи підтверджується сплата покупцем вартості нерухомого майна відповідно до укладеного договору.

Так, неприбуття уповноваженого представника продавця до нотаріуса вочевидь свідчить про ухилення останнього від нотаріального посвідчення договору.

Перевіривши зміст спірної угоди, суд встановив, що він цілком відповідає нормам діючого законодавства України.

Однак, небажання Відкритого акціонерного товариства «Алуштинський завод залізобетонних конструкцій» направити свого повноважного представника до нотаріусу для нотаріального посвідчення угоди безспірно порушуює права покупця, оскільки не виконавши ці вимоги, він просто не зможе оформити своє право власності на спірне нерухоме майно і в подальшому його здійснювати.

Для захисту прав добросовісної сторони за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, законодавцем і була передбачена можливість визнання його дійсним за рішенням суду.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами пункту 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорювані права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)» визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно - смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

На підставі викладеного, суд вважає встановленими і доведеними всі обставини, які є підставою для застосування до спірних правовідносин правового механізму, встановленого частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України, що в свою чергу є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на спірне майно є похідними від позовної вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу №7-1 від 26.06.2009р., у звязку із чим, також підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 26 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу №7-1, укладений 25.06.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Алуштинський завод залізобетонних конструкцій» та Споживчим кооперативом рекреаційного призначення «Утес», дійсним.

Визнати за Споживчим кооперативом рекреаційного призначення «Утес», (98541, АР Крим, м. Алушта, с. Утьос, вул. Гагаріної, 25; відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 25141730) право власності на нежитлову будівлю та споруду насосну станцію 1-го підйому питної води загальною площею 178,9 кв.м., розташовану за адресою: м. Алушта, с. Бондаренково, вул. Кеппена, 26-а в цілому.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.