Рішення № 18690735, 26.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. <поле для ввода - № кабинета >

РІШЕННЯ

Іменем України

26.09.2011Справа №5002-9/3502-2011 За позовом Гвардійської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим,(97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт Гвардійське, вул. К.Маркса, 63)

До Приватного підприємства "Лора" (97515,АР Крим, Сімферопольський район, смт Гвардійське, вул. Рикова №7, кв. 2)

Про розірвання концесійного договору

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача| - ОСОБА_1., представник, дов. пост. № 1466/02-13, від 01.07.2011р.

Від відповідача - ОСОБА_2., представник, дов. пост. № б/н, від 06.06.2011 р., ОСОБА_3., представник, дов. пост. № б/н, від 19.09.2011 р.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить розірвати договір концесії №1 від 22.08 06 р., укладений між Гвардійською селищною радою АР Крим та ПП «Лора» та зобовязати повернути ПП «Лора» на користь гвардійської селищної ради обєкти концесії зазначені у додатку №1 та №2 до договору, укладеному між Гвардійською селищною радою АР Крим та ПП «Лора», а також судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує прийняті на себе зобовязання за договором концесії №1 від 22.08.06р.

Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у відзиву на позов від 20 вересня 2011 року (а.с. 53-56), у якому він зазначив, що позивачем не надано суду жодних доказів невиконаних відповідачем умов концесійного договору №1 від 22.08.06р. та просить у позові відмовити.

20 вересня 2011 року позивач надав суду скарги мешканців на діяльність ПП «Лора»(а.с. 93-118).

Судом надані документи залучені до матеріалів справи

Позивач заявив клопотання про оголошення перерви у слуханні справи для надання пояснень на відзив відповідача.

У судовому засіданні 20.09.2011року була оголошена перерва до 22.09.2011року до 12:00 годин. Суд зобовязав сторони надати оригінали договору концесії №1 від 22.08.06р.

22.09.2011року судове засідання відбулось у присутності представників сторін: від позивача - ОСОБА_1., представник, дов. пост. № 1466/02-13, від 01.07.2011р.; Від відповідача - ОСОБА_2., представник, дов. пост. № б/н, від 06.06.2011 р., ОСОБА_3., представник, дов. пост. № б/н, від 19.09.2011 р., ОСОБА_4., представник, дов. пост.№ б/н, від 11.02.2011 р.

21 вересня 2011 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі вих. № 2230/02-13 від 21.09.2011 р.(а.с. 123-125).

22 вересня 2011 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі вих. № 2239/02-13 від 22.09.2011 р.(а.с. 126-127).

22 вересня 2011 року від відповідача надійшли письмові пояснення з додатками.(а.с. 131-150 т.1, стр.1-17 т.2).

Судом надані документи залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.09.2011року була оголошена перерва до 26.09.2011року до 09:50 годин для розгляду судом, наданих сторонами документів.

26.09.2011року судове засідання відбулось у присутності представників сторін: від позивача - ОСОБА_1., представник, дов. пост. № 1466/02-13, від 01.07.2011р.; від відповідача - ОСОБА_2., представник, дов. пост. № б/н, від 06.06.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В с т а н о в и в:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Стаття 23 Господарського кодексу України передбачає, що спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Між Гвардійською селищною радою, як концесієдавцем, та Приватним підприємством “Лора”, як концесіонером, був укладений концесійний договір №1 від 22.08.2006р., відповідно до п.1.1, 1.2 якого концесієдавець надає на 10 років концесіонеру право здійснювати управління (експлуатацію) об'єктом концесії, з метою задоволення суспільних потреб у сфері житлово-комунальних послуг за умови сплати концесійних платежів і виконання інших умов цього договору. Обєктом концесії за даним договором являється перелік обертів відповідно до додатку №1 та додатку №2 до договору.

Відповідно до п.2.1.2 договору концесієдавець має право вимагати дострокового розірвання договору у випадку порушення концесіонером його умов.

Так, у пунктах 3.2.1, 3.2.7 сторони обумовили, що концесіонер зобовязаний виконувати умови дійсного договору, а також нести відповідальність за виконання умов договору та законодавства України третіми особами, залученими до виконання спеціальних робіт на обєктах концесії

Розділом 7 договору №1 від 22.08.2006р. встановлено, що за умовами цього договору ПП "Лора" здійснює таки види діяльності, роботи, послуги: водопостачання, водовідведення, вивіз ТБО, житлово комунальні послуги, ремонтні та інші види робіт (пункт 7.1 договору).

Відповідно до п.8.1 договору з метою використання обєкту концесії для надання послуг відносно задоволення суспільних потреб у сфері водопостачання, водовідведення, опалення житла, концесіонер здійснює поліпшення обєктів по узгодженню з концесієдавцем з відшкодуванням витрат у відповідності з діючим законодавством.

Після скінчення строку концесії або дострокового розірвання договору концесіонер зобовязаний у продовж 60-ти денного строку повернути концесієдавцю обєкти концесії у технічно справному стані з усіма здійсненими поліпшеннями за виключенням тих, які можуть бути взяті концесіонером без погіршення технічного стану обєкту та були здійснені за його рахунок (п.8.3 договору).

У пункті 14.3 спірного договору сторони обумовили, що за вимогою однієї із сторін договір може бути розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами своїх обовязків.

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про розірвання концесійного договору №1 від 22.08.2006р., укладеного між сторонами, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов укладеного концесійного договору №1 від 22.08.2006р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1115 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний, зокрема, забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем (пункт 2 статті 1121 цього Кодексу).

Пунктом 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 14.3 договору концесії № 1 від 22.08.2006р. сторони обумовили, що за вимогою однієї із сторін договір може бути розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами своїх обов'язків.

Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини 2 статті 15 Закону України “Про концесії”, відповідно до якої на вимогу однієї із сторін концесійний договір може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законами України.

Згідно скарг та колективних листів, складених жильцями обєктів договору концесії, відповідачем неналежним чином виконуються зобовязання, обумовлені спірним договором концесії, зокрема: постійне відключення відповідачем холодної води, без узгодженого графіка відключень; послуги, що входять у вартість квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкової території виконуються не в повному обсязі: не проводиться підготовка будинків до опалювального сезону, не проводиться поточний ремонт будинків, не проводиться прибирання підвалів, горищ, дахів, не проводиться дератизація, дезінфекція, не висвітлені сходові клітки та підвали.

Рішенням 7-й сесії 6-го скликання Гвардійської селищної ради від 25.02.11 «Про дострокове розірвання концесійних договорів з ПП "Лора" було ініційовано дострокове розірвання концесійного договору від 22.08.2006р.

Приймаючі до уваги, що матеріалами справи підтверджений факт неналежного виконання відповідачем обовязків за договором концесії №1 від 25.7.2003р., а також враховуючі, що Приватним підприємством “Лора” у порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України не надано суду жодних доказів належного виконання зобовязань за договором, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку не встановлено за рішенням суду.

Те саме убачається з норм Цивільного кодексу України, у ч.3 ст.653 якого зазначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналогічна позиція була викладена у рішенні ГС АРК від 09.02.2010р по справі №2-1/602-2010, яке було залишено у силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.4.2010р та постановою Вищого господарського суду України від 20.7.2010р по аналогічній справі за позовом Гвардійської селищної Ради до Приватного підприємства “Лора” про розірвання концесійного договору та у рішенні Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2010р. по справі №2-2/1466-2010, яке було залишено у силі постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011р по аналогічній справі за позовом Гвардійської селищної Ради до Приватного підприємства “Лора” про розірвання концесійного договору.

Виходячи з вищевказаного, позовні вимоги Гвардійської селищної Ради до Приватного підприємства “Лора” обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 26.09.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 26.09.2011 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Розірвати договір концесії №1 від 22.08.2006 р., укладений між Гвардійською селищною радою (97513, Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул. К.Маркса, 63, ЗКПО 24040814, р/р 31410637800269 в УДК в АРК м.Сімферополь, МФО 842026) та Приватним підприємством “Лора” (97513, Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул.Рикова, 7, кв.2, ЗКПО 20745893, р/р 26005000130 АКБ ЧБРР м.Сімферополь, МФО 384577).

3.Зобовязати Приватне підприємство «Лора»(97513, Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул.Рикова, 7, кв.2, ЗКПО 20745893, р/р 26005000130 АКБ ЧБРР м.Сімферополь, МФО 384577) повернути Гвардійської селищної раді (97513, Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул. К.Маркса, 63, ЗКПО 24040814, р/р 31410637800269 в УДК в АРК м.Сімферополь, МФО 842026) обєкти концесії зазначені у додатку №1 та №2 до договору №1 від 22.08.2006 р. укладеному між Гвардійською селищною радою АР Крим та ПП «Лора».

4.Стягнути з Приватного підприємства "Лора" (97513, Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул.Рикова, 7, кв.2, ЗКПО 20745893, р/р 26005000130 АКБ ЧБРР м.Сімферополь, МФО 384577) на користь Гвардійської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим,(97513, Сімферопольський район, смт.Гвардійське, вул. К.Маркса, 63, ЗКПО 24040814, р/р 31410637800269 в УДК в АРК м.Сімферополь, МФО 842026) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПетухова Н.С.