Рішення № 18690729, 20.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2011Справа №5002-26/3169-2011 За позовом Заступника прокурора міста Ялти (98600, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9),

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвест» (98600, м. Ялта, Приморський парк імені Гагаріна, 4), 2) Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41; 01019, м. Київ, а/с 34), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Федерації незалежних профспілок України (01012, м. Київ, майдан Незалежності, 2),

2) Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» (98600, м. Ялта, вул. Дзержинського, 4),

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та спонукання до повернення нерухомого майна.

Суддя Медведчук О.Л.

представники:

від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність №342 від 17.08.2011 року,

від відповідача №1 ОСОБА_2., представник, довіреність №1 від 07.06.2010 року,

від відповідача №2 ОСОБА_3., представник, довіреність №11-07/02 від 11.07.2011 року, ОСОБА_4., представник, довіреність №25-05/01 від 25.05.2010 року,

від третьої особи №1 не зявився,

від третьої особи №2 не зявився,

прокурор Горна К.В., посвідчення №11238, начальник відділу прокуратури АР Крим.

Обставини справи: Заступник прокурора міста Ялти, діючи в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвест» та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання недійсним укладеного між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ «Центрінвест» 25 липня 2006 року договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме читального павільйону літ. А, загальною площею 379,8 кв. м, розташованого за адресою: АР Крим, м. Ялта, парк імені Гагаріна, 12, зобовязання ТОВ «Центрінвест» повернути зазначене нерухоме майно на користь ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» на користь держави в особі Фонду державного майна України, у разі неможливості повернути в натурі спірне майно, зобовязати ТОВ «Центрінвест» відшкодувати його вартість, яка буде визначена на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будучи створеним Радою Федерації незалежних профспілок України, Акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця» 24 січня 1992 року отримало у власність майно територіальних санаторно курортних установ профсоюзів, санаторіїв, домів відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно допоміжних обєктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді з управління курортами профспілок до складу якого входить спірне майно, тоді як на момент передачі вказаного майна до АТ «Укрпрофоздоровниця» на території України діяла постанова Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР».

Позивач вказує, що умовами даної постанови встановлено передачу профспілковим організаціям курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку підприємств і організацій не у власність, а лише у відання, що тим самим говорить про протиправність передачі спірного майна у власність новоствореного АТ «Укрпрофоздоровниця», а, як наслідок, укладення договору купівлі продажу спірного майна з ТОВ «Центрінвест» свідчить про передачу останньому майна без наявності законних підстав та що перебувало у державній власності.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 22.07.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, призначено дату судового засідання та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Федерацію незалежних профспілок України та Комунальне підприємство Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації».

Разом з позовом Заступник прокурора м. Ялти АР Крим представив суду заяву про забезпечення позову в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на обєкт нерухомості, розташованого за адресою: АР Крим, м. Ялта, Приморський парк, б/н (Парк ім. Гагаріна, 12, м. Ялта, АР Крим) та заборони ТОВ «Центрінвест» вчиняти будь які дії відчуження обєкту нерухомості, розташованого за адресою: АР Крим, м. Ялта, Приморський парк, б/н (Парк ім. Гагаріна, 12, м. Ялта, АР Крим).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.09.2011 року в задоволенні заяви Заступника прокурора м. Ялти АР Крим про забезпечення позову відмовлено.

Відповідач, ТОВ «Центрінвест» представив відзив по справі, відповідно до якого вважає договір купівлі продажу нерухомого майна укладеним згідно чинного законодавства, на підставі діючих документів, а позовні вимоги Заступника прокурора м. Ялти безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. ТОВ «Центрінвест» посилається на те, що право профспілкових організацій розпоряджатися належним їй майном було визначено Основами цивільного законодавства Союзу РСР та Цивільним кодексом УРСР, введеним в дію з 01.01.1964 року. Відповідач вказує, що згідно ст. 25 ЦК УРСР від 1964 року, профспілки, як громадські організації, мали статус юридичної особи, відокремлене майно і самостійний баланс та здійснювали свої права через виборні органи. У подальшому це право було закріплене Законом СРСР «Про громадські обєднання» від 09.10.1990 року та Законом СРСР «Про професійні спілки, права і гарантії їхньої діяльності» від 10.12.1990 року. ХV зїзд профспілок України, що відбувся 06.10.1990 року, затвердив Положення про Федерацію незалежних профспілок України, яким визначив її правовий статус, організаційну структуру, права та обовязки, у тому числі і майнові. Положенням, зокрема, передбачено, що Рада Федерації є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідні для виконання цілей та завдань Федерації, становлять її власність і охороняються законом. У звязку з викладеним Федерація на законних підставах набула право власності на майно, яке їй надано згідно договору від 18.11.1990 року.

Крім того, ТОВ «Центрінвест» зазначає, що вимоги Заступника прокурора м. Ялти в частині повернення спірного майна задоволенню не підлягають у звязку з тим, що дане майно не існує.

Щодо іншого відповідача, ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» суд зазначає.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців назву відповідача - Закрите акціонерне товариство лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» змінено на Приватне акціонерне товариство лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» в порядку приведення статуту товариства у відповідність з положеннями Закону України «Про акціонерні товариства» без проведення процедури реорганізації.

Згідно п. 5. Перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій, зокрема, внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства.

Таким чином, суд вважає за необхідне змінити найменування ЗАТ лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» на ПрАТ лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця».

Крім того, треба зазначити, що на день розгляду справи, Федерація професійних спілок України надала суду статут Федерації професійних спілок України затвердженого постановою VI зїзду Федерації професійних спілок України від 24.03.2011 року №6з-9, згідно абз.2 ст. 1 Статуту, якого встановлено, що федерація професійних спілок України є правонаступником Української республіканської ради профспілок та Федерації незалежних профспілок України.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Положенням п.10 розяснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємства», у разі якщо реорганізація сталася під час вирішення господарським судом спору, учасником якого воно є, господарський суд за клопотанням відповідного підприємства чи організації або за власною ініціативою здійснює заміну сторони у спорі її правонаступником згідно із статтею 25 Господарського процесуального кодексу України. Процесуальне правонаступництво може мати місце і в тому разі, коли реорганізація відбулася до подання позову, але відповідачем у позовні заяві зазначено реорганізоване підприємство.

З огляду на встановлення правонаступництва у статуті третьої особи, суд вважає за необхідне замінити Федерацію незалежних профспілок України на Федерацію професійних спілок України.

Відповідач ПрАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» позовні вимоги також не визнає. Звертаючи увагу на обґрунтування позову прокурора, яке засноване на постанові Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №60 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР», зазначає про безпідставне посилання Заступника прокурора м. Ялти на вислів «передача у відання» ототожнюючи з закріпленням майна на праві оперативного управління або на праві повного господарського відання з огляду на норми ст. 32 ЦК Української РСР від 1963 року, ст.ст. 37 та 39 Закону України «Про власність» та вважаючи, що такі види використання майна закріплюються за субєктами господарювання, а не передаються у відання, як зазначено у позові.

Окрім цього, ПрАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» посилається на те, що постановою Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.1992 року, було зобовязано Кабінет Міністрів України до 15.03.1992 року визначити перелік обєднань, підприємств, установ та організацій, які уклали майнові договори, повязані із зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, встановленого Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 року, та ні Федерація незалежних профспілок, ні ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» до даного переліку не віднесені. Також, відповідач просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності.

Також, представник ПрАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» усно заявив клопотання про розгляд справи у колегіальному складі суду.

Відповідно о ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Заявляючи клопотання про колегіальний розгляд справи, представник відповідача не навів жодної обгрунтованої підстави для такого розгляду у складі трьох суддів. Зважаючи на практику розгляду справ за участю ПрАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» та Федерації професійних спілок України, такі спори не є складними, а отже не підлягають в обовязковому порядку розглядові у колегіальному складі суду, у звязку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу одноособово.

Третя особа, Федерація професійних спілок України, позовні вимоги Заступника прокурора м. Ялти не визнає та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. У представлених суду поясненнях федерація вказує на свою незгоду з позицією Заступника прокурора м. Ялти про визначення спірного майна як державного майна у звязку з тим, що ст. 10 Конституції УРСР від 1978 року, основу економічної системи України становила соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно кооперативної власності. Соціалістичною власністю було також майно профспілкових організацій та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань. Статтею 87 Цивільного кодексу УРСР 1963 року було встановлено, що соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна), власність; власність колгоспів, інших кооперативних організацій, їх обєднань, власність профспілкових та інших громадських організацій. А отже, державна та соціалістична власності не є тотожними формами власності, тоді як, до складу соціалістичної власності було віднесено і майно профспілкових та інших громадських організацій.

Позивач, Фонд державного майна України також представив пояснення по справі. Позовні вимоги Заступника прокурора м. Ялти підтримує у повному обсязі. Позивач вважає, що договір купівлі продажу нерухомого майна, укладений між ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ «Центрінвест» суперечить вимогам чинного законодавства. Свої твердження мотивує постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 року «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, умовами якої встановлено, що до законодавчого визначення субєктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, таке майно є загальнодержавною власністю та до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Також, наводячи витяги з постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 року «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР» та Закону України «Про підприємництва, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 року, позивач вважає, що оскільки питання щодо субєктів права власності спірного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на даний час залишається державною власністю, та Президія Ради Федерації незалежних профспілок України не вправі була своєю постановою від 22.11.1991 року передавати за актом від 23.01.1992 року у власність створеного нею Акціонерного товариства ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» спірного майна, яке є державною власністю.

Третя особа, КП ЯМР «БТІ», представило суду пояснення відповідно до яких зазначає, що право власності ТОВ «Центрінвест» на спірне майно було зареєстровано відповідно до виданих Виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради свідоцтв про право власності, а також договору купівлі продажу нерухомого майна від 25.07.2006 року та акту приймання передачі від 08.08.2006 року, а отже у своїх діях КП ЯМР «БТІ» діяло у межах закону та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.

Треті особи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, суд

встановив:

18.11.1990 року між Загальною Конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України укладений договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном, право власності на яке закріплено за Федерацією незалежних профсоюзів України.

Постановою Ради Загальної Конфедерації Професійних Союзів СРСР від 18.11.1990 року, відповідно до статуту Загальної Конфедерації Профсоюзів СРСР, постанови ХІХ зїзду професійних союзів СРСР «Про власність профсоюзів СРСР» вирішено затвердити договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном.

Згідно з випискою з переліку обєктів профсоюзного майна, закріплених за Федерацією незалежних профсоюзів України на праві власності, затвердженого Договором про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном від 18.11.1990 року, за Федерацією незалежних профсоюзів України закріплений загальнокурортний Будинок культури за адресою: 334200, Кримська область, м. Ялта, вул. Ломоносова, 29.

22.11.1991 року постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України «Про створення Акціонерного товариства лікувально оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» вирішено створити на базі санаторно курортних закладів, підприємств, обєднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з акціонерним капіталом 1089,384тис. карбованців.

04.12.1991 року між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладений установчий договір про створення Акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця».

Рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва від 23.12.1991 року №1971 було зареєстроване Закрите акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця».

24.01.1992 року між Федерацією незалежних профсоюзів України та Акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» підписаний акт приймання передачі майна Федерації профсоюзів України у власність Акціонерного товариства лікувально оздоровчих установ профсоюзів України «Укрпрофоздоровниця», відповідно до якого Федерація незалежних профсоюзів України передає, а Акціонерне товариство лікувально оздоровчих установ профсоюзів України «Укрпрофоздоровниця» приймає майно територіальних санаторно курортних установ профсоюзів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно допоміжних обєктів, підвідомчих колишньому Українській республіканській раді по управлінню курортами профсоюзів, в обємі та сумі згідно додатку.

12.10.2001 року рішенням №382(20) Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради «Про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна загальнокурортного Будинку культури» вирішено оформити право власності на обєкти нерухомого майна загальнокурортного Будинку культури за ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» та видати свідоцтво про право власності.

19.11.2001 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради оформлене та видане ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця» свідоцтво про право власності на читальний павільйон літ. А, загальною площею 379,8кв.м., що розташовані за адресою: м. Ялта, Приморський парк, б/н.

25.07.2006 року між Закритим акціонерним товариством ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» - Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрінвест» - Покупцем, укладений договір купівлі продажу нерухомого майна.

Відповідно до п.1. даного договору, Продавець продає, а Покупець купує нерухоме майно, яким є читальний павільйон літ. А, загальною площею 379,8кв.м., розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, Гагаріна парк імені, буд. 12 (колишній Приморський парк, б/н).

Згідно з п.8. договору, продаж нерухомого майна здійснюється за ціною 2100000грн., у т.ч. ПДВ 350000грн..

Цієї ж дати договір був посвідчений Короткевич Н.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Зареєстровано в реєстрі за №1802.

08.08.2006 року між ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ «Центрінвест» складений акт приймання передачі до договору купівлі продажу нерухомого майна від 25.07.2006 року, що посвідчений нотаріально і зареєстрований в реєстрі за №1802, відповідно до якого, Продавець передає, а Покупець приймає об'єкт вартістю 1750000грн., ПДВ 350000грн., загальна вартість обєкту 2100000грн. Разом з цим Продавець передає, а Покупець приймає Справу №384/8349 домоволодіння б/н в парку ім. Гагаріна в м. Ялта, що виготовлена Комунальним підприємством «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» та іншу правову документацію.

Згідно витягу №16552382 з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого 06.11.2007 року, читальний павільйон літ.А, загальною площею 379,8кв.м., розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, Гагаріна парк імені, буд. 12, зареєстрований за ТОВ «Центрінвест».

Заступник прокурора м. Ялти вважає, що договір купівлі продажу нерухомого майна від 25.07.2006 року, укладений між ЗАТ ЛОЗП України та ТОВ «Центрінвест» підлягає визнанню недійсним, а відчужене за даним договором майно поверненню на користь держави в особі Фонду державного майна України.

Суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у звязку з наступними обставинами.

Однією з основних підстав позовних вимог, як Заступник прокурора м. Ялти так і Фонд державного майна України, наводять обставини належності спірного майна до державної власності, тоді як Федерація незалежних профсоюзів України протиправно привласнила собі правомочності власника загальнокурортного Будинку культури у склад якого входить читальний павільйон та передало його до статутного фонду АТ «Укрпрофоздоровниця» яке в подальшому відчужило дане майно на користь ТОВ «Центрінвест».

Здійснивши аналіз норм законодавства Союзу Радянських Соціалістичних Республік та України з моменту проголошення Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року, щодо відносин по створенню та організації умов для поліпшення використання майна санаторіїв і будинків відпочинку, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.1 постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР», Міністерство охорони здоровя УРСР зобовязано передати до 01.05.1960 року Українській республіканській Раді профспілок: всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних) загальною кількістю 73 об'єкти на 23586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками №№ 1, 2, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління; Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, та курортні контори, згідно з додатком № 3.

Пунктом 2 цієї ж постанови передбачено, що передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками за станом на 1 січня 1960 року, а також асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року.

Відповідно до абз.2 статті 1 Статуту Федерації професійних спілок України, затвердженого постановою VI зїзду Федерації професійних спілок України від 24.03.2011 року №бз-9, Федерація професійних спілок України є правонаступником Української республіканської ради профспілок та Федерації незалежних профспілок України.

Згідно статті 5 Конституції Української РСР від 30.01.1937 року, соціалістична власність в Українській РСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Статтею 10 Конституції Української РСР від 20.04.1978 року було встановлено, що основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження.

Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

Частиною 1 статті 87 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963 року, передбачено, що соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 ЦК Української РСР, профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

Третя особа, Федерація професійних спілок України заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що з моменту прийняття 09.10.1990 року Закону СРСР «Про громадські обєднання», Федерація незалежних профспілок України набула право власності на майно, що знаходилося у віданні Української республіканської Ради профспілок і не відносилося до майна загальносоюзних громадських організацій. Крім того, вказує і на те, що належність майна на праві власності Федерації незалежних профспілок України підтверджене Законом СРСР від 10.12.1990 року «Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності» та нормами Закону України «Про власність».

Однак, з даними висновками суд погодитись не може.

З огляду на те, що під час винесення Постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР» за якою курортні установи, санаторії, будинки відпочинку та інші підприємства і організації в т.ч. і спірне майно передавалось від Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР Українській республіканській - Українській республіканській Раді профспілок, в Українській РСР діяли положення Конституції Української РСР від 30.01.1937 року, яка, про що зазначено вище, визначала 2 форми власності: державної власності (всенародне добро) та форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

А отже, під час передачі вказаного майна, курортні установи, санаторії, будинки відпочинку та інші підприємства і організації в т.ч. і спірне майно, належали до державної форми власності так як власність профспілкових організацій законодавчо закріплена не була.

Крім того, ні Закон України «Про обєднання громадян», ні Закон України «Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності» не встановлюють належність на праві власності майна, що знаходилося у віданні Української республіканської Ради профспілок до Федерації незалежних профспілок України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності» в редакції від 10.12.1992 року, профспілки володіють, користуються і розпоряджаються майном та коштами, що належать їм на правах власності.

Однак, як встановлено судом, передане Українській республіканській Раді профспілок майно на момент передачі згідно Постанови Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 року №606, належало до державної форми власності, а доказів передачі як до власності Української республіканської Ради профспілок так і Федерації незалежних проспілок України, або визнання за ними права власності на спірне майно, навіть після введення в дію положень Цивільного кодексу Української РСР, суду не надано.

Отже, суд робить висновок, що спірне майно загальнокурортний Будинок культури у склад якого входить читальний павільйон, на момент його передачі належав до державної форми власності та передавався Українській республіканській Раді профспілок, правонаступником якої є Федерація незалежних профспілок України, лише у відання, тобто у володіння та користування без права ним розпоряджатися.

З даного висновку випливає, що укладений 18.11.1990 року між Загальною Конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном, фактично спрямований на розпорядження державним майном тоді як це майно, за Федерацією незалежних профсоюзів України було законодавчо закріплено лише у відання.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990 року №506, до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна вирішено встановити мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Статтею 1 Закону України «Про підприємництва, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 року №1540, встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших обєктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Статтею 4 даного закону також встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року «Про проголошення незалежності України» без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Таким чином, як постанова від 22.11.1991 року Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України про створення на базі санаторно курортних закладів, підприємств, обєднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з акціонерним капіталом 1089,384тис. карбованців, так і установчий договір про створення Акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» укладений 04.12.1991 року між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладений установчий договір про створення Акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», а отже і передача до статутного капіталу Акціонерного товариства лікувально оздоровчих установ профсоюзів України «Укрпрофоздоровниця» загальнокурортного Будинку культури у склад якого входить читальний павільйон, оформлене актом приймання передачі від 24.01.1992 року, не відповідають статті 4 Закону України «Про підприємництва, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 року.

Згідно з постановою Верховної Ради України №2268 від 10.04.1992 року «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» до законодавчого визначення субєктів права власності на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та обєктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України.

Також слід зазначити, що належність профспілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх Статутом.

Так, згідно Статуту професійних спілок СРСР, який затверджено постановою XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.87, професійні союзи СРСР складали масову громадську непартійну організацію. Цілями діяльності якої у тому числі було управління соціальним страхуванням трудящих, а також управління оздоровницями, які перебували у їх віданні.

Відповідно до розділу другого Статуту, організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради.

Згідно розділу третьому Статуту вищим органом професійних спілок був зїзд, а також Всесоюзна центральна рада професійних спілок, яка діяла у період між з'їздами.

Виходячи зі встановленого, після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Крім того, постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року №3943 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення субєктів права власності на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю;

Кабінету Міністрів України до 1 березня 1994 року доручено у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна;

Встановити, що правонаступником орендодавця за договорами оренди майнових комплексів, розташованих на території України, які укладено з центральними органами загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, є Фонд державного майна України.

На виконання вказаного доручення, постановою Кабінету міністрів України від 13.01.1995 року №18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» були визначені органи управління майном загальносоюзних профспілкових організацій колишнього Союзу РСР, однак органу уповноваженого до здійснення управління майном професійних спілок визначено не було.

З аналізу вказаних нормативних актів вбачається, що повноваженнями щодо здійснення управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, в тому числі профсоюзного, що розташоване на території України, наділений Фонд державного майна України.

Згідно ст. 1 Тимчасового положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Враховуючи, що предметом даного спору є договір купівлі продажу нерухомого майна, а саме читального павільйону літ. А, загальною площею 379,8кв.м., розташованого за адресою: АР Крим, м. Ялта, парк імені Гагаріна, 12, тобто державного майна, яке протиправно було передане у власність продавця ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця», який в свою чергу без погодження з органом наділеним повноваженнями на управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, відчужив дане майно на користь іншої юридичної особи ТОВ «Центрінвест», суд вважає за необхідне визнати даний договір недійсним на підставі його невідповідності вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зважаючи на встановлену належність спірного майна до управління Фонду державного майна України, суд, враховуючи позовні вимоги Заступника прокурора м. Ялти про повернення читального павільйону Фонду державного майна України, вважає за необхідне зазначити наступне. Представником відповідача, ТОВ «Центрінвест» надане суду рішення №61 від 21.01.2010 року Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, яким дозволено ТОВ «Центрінвест» демонтаж споруди (читальний павільйон літ. А) за адресою: м. Ялта, Приморський парк ім. Гагаріна, 12).

Наказом №04/10 від 21.01.2010 року по підприємству ТОВ «Центрінвест», читальний павільйон літ.А виключений з експлуатації для подальшого демонтажу.

Згідно довідки №9499 від 08.08.2011 року КП Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації», виходом на місце в м. Ялті, парк Гагаріна, 12 було встановлено знесення читального павільйону.

Таким чином, у звязку з фізичною відсутністю спірного майна, у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора м. Ялти в частині зобовязання ТОВ «Центрінвест» повернути нерухоме майно, а саме читальний павільйон літ. А, загальною площею 379,8кв.м., розташованого за адресою: АР Крим, м. Ялта, парк імені Гагаріна, 12 на користь Фонду державного майна України, відмовлено.

В іншу чергу, Заступник прокурора м. Ялти просить відшкодувати вартість спірного майна у випадку неможливості повернення його в натурі, на що суд зазначає.

Ні у позові, ні у поясненнях Заступника прокурора м. Ялти, ні у поясненнях позивача по справі, Фонду державного майна України, не міститься обґрунтування вимог щодо відшкодування вартості спірного майна, тоді як, ст. 16 Цивільного кодексу України, такий спосіб захисту як відшкодування майнової шкоди, визначений в якості окремого способу захисту свої прав та інтересів, а отже, враховуючи, що ні прокурором, ні позивачем не було звернуто увагу на обґрунтування вказаних вимог, що, як наслідок не було предметом розгляду у судовому засіданні, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В той же час, Заступник прокурора м. Ялти не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом з дотриманням вимог, зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з абз. 10 розділу «Застосування правових наслідків недійсності правочину» Узагальнення Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд з власної ініціативи не може застосовувати такі правові наслідки недійсності правочину: передбачені іншими (спеціальними) статтями ЦК (моральна шкода тощо); ті, що не були зазначені у позовних вимогах та не були досліджені в суді.

Що ж до клопотання відповідача, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» про застосування наслідків пропуску позовної давності, то в даному випадку слід виходити з того, що позивачем у даній справі в інтересах якого звернувся Заступник прокурора м. Ялти є Фонд державного майна України, який не є стороною за спірним договором, в той час як приписи статті 76 Цивільного кодексу України Української РСР так і статті 261 нині чинного ЦК України повязують початок перебігу строку позовної давності з виникненням права на позов саме у особи, права якої порушено, тобто в даному разі у позивача з цієї справи, а не у прокурора, який статусу позивача не має, а є самостійним учасником судового процесу, у звязку з чим, позовна давність в такому разі не застосовується. Аналогічна позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 04.08.2010 року у справі №38/303-40/223-45/13.

Належні до сплати судові витрати з оплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, суд відносить на відповідачів, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 20 вересня 2011 року. З урахуванням викладеного, керуючись ст. 25, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Федерацію незалежних профспілок України на Федерацію професійних спілок України.

2.Позов задовольнити частково.

3.Визнати укладений 25 липня 2006 року між ЗАТ лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ «Центрінвест» договір купівлі продажу нерухомого майна, а саме читального павільйону літ.А, загальною площею 379,8кв.м., розташованого за адресою: АР Крим, м. Ялта, парк імені Гагаріна, 12, недійсним.

4.В задоволенні позовних вимог про зобовязання ТОВ «Центрінвест» повернути зазначене нерухоме майно на користь держави в особі Фонду державного майна України, відмовити.

5.В задоволенні позовних вимог про зобовязання ТОВ «Центрінвест» відшкодувати його вартість, яка буде визначена на момент розгляду справи судом, у разі неможливості повернути в натурі спірне майно, відмовити.

6.Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (Україна,01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41; 01019, м. Київ, а/с 34, ідентифікаційний код №02583780) у дохід державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) державне мито у розмірі 42,50грн.. 7.Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (Україна, 01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41; 01019, м. Київ, а/с 34, ідентифікаційний код №02583780) у дохід державного бюджету (р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 8.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвест» (Україна, 98600, м. Ялта, Приморський парк імені Гагаріна, 4, ЄДРПОУ31067919) у дохід державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) державне мито у розмірі 42,50грн.. 9.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвест» (Україна, 98600, м. Ялта, Приморський парк імені Гагаріна, 4, ЄДРПОУ31067919) у дохід державного бюджету (р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 10.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 23 вересня 2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.