Рішення № 18690727, 20.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2011Справа №5002-7/1239-2011

За позовом Совєтського районного споживчого товариства (97200, смт. Совєтський, вул. Первомайська, 9)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Про стягнення 13734,42 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача - ОСОБА_2., предст., дов. №121 від 08.04.2011 р.

Від відповідача - не зявився.

Сутьспору Совєтське районне споживче товариство звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 13734,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушує умови укладених між сторонами договорів оренди №3 від 23.01.2010 р. та №26 від 01.09.2010 р., внаслідок чого заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Совєтським районним споживчим товариством складає 11472,60 грн. та до часу звернення до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1376,97 грн., 668,86 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 215,99 грн.

12.04.2011 р. до ГС АР Крим від Совєтського районного споживчого товариства надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 7972,60 грн. заборгованості, 1024,83 грн. пені, 417,22 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 153,40 грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 24.05.2011 р. провадження у справі було зупинено у звязку з призначенням судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

-чи виконано підпис на договорі оренди основних засобів №3 від 23.01.2010 р. та акті приймання-передачі до нього від 23.01.2010 р. від імені Орендаря ОСОБА_1 або іншою особою?

-чи виконано підпис на договорі оренди основних засобів №26 від 01.09.2010 р. та акті приймання-передачі до нього від 01.09.2010 р. від імені Орендаря ОСОБА_1 або іншою особою?

02.08.2011 р. копії матеріалів господарської справи були повернуті на адресу суду без проведення дослідження у звязку з несплатою виставленого рахунку за експертизу.

Ухвалою ГС АР Крим від 01.09.2011 р. провадження у справі було поновлено.

У звязку з неявкою представників сторін у судове засідання 06.09.2011 р. розгляд справи був відкладений до 20.09.2011 р. на 11 год. 00 хв.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

У судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення, в яких зазначив, що розмір заборгованості відповідача за договором оренди №29 від 01.09.2010 р. зменшений на 2000,00 грн. у звязку з тим, що ОСОБА_1. фактично припинив користуватися орендованим приміщенням з грудня 2010 року, через що орендна плата за грудень 2010 року не нараховується. У звязку з цим подана позивачем до суду 12.04.2011 р. заява в частині зменшення суми заявленої до відшкодування суми заборгованості за договором оренди №29 від 01.09.2010 р. була розцінена судом в якості заяви про зменшення позовних вимог.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. При цьому суд враховує обмежені статтею 69 ГПК України строки розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2010 р. між Совєтським районним споживчим товариством (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди основних засобів Совєтського районного споживчого товариства №3, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає за актом приймання-передачі в тимчасове користування за плату основні засоби, склад та вартість яких визначається за даними балансу Орендодавця та складає 8391,24 грн.

Відповідно до пункту 1.2 Договору основні засоби будівлі та обладнання рибного цеху по АДРЕСА_2 площею 126,2 кв. м. передаються Орендарю для розвитку виробництва.

Згідно з пунктом 2.1 Договору вступ Орендаря в користування основними засобами настає одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі вказаного майна.

Акт приймання-передачі був підписаний між сторонами в той же день 23.01.2010 р.

В пункті 3.1 Договору сторони передбачили, що орендна плата визначається за згодою сторін та складає 4000,00 грн. на місяць, яка, згідно з пунктом 4.1.2 Договору, підлягає сплаті орендарем своєчасно, не пізніше 05 числа звітного місяця.

З наявних в матеріалах справи прибуткових касових ордерів вбачається, що за період оренди рибного цеху з 23.01.2010 р. по 30.04.2010 р. відповідачем було сплачено 7594,40 грн., у той час як мало бути сплачено 13067,00 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 5472,60 грн.

Однак, під час розгляду справи позивачем був наданий суду прибутковий касовий ордер №893, з якого вбачається оплата відповідачем заборгованості в сумі 1500,00 грн. ще 31.03.2010 р., тобто до часу звернення до суду

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, факт порушення або оспорювання права повинен існувати до часу звернення до суду, який, відповідно, надає право на таке звернення.

Однак, враховуючи, що на момент звернення до суду підстави для предявлення вимоги про стягнення з відповідача 1500,00 грн. були відсутні через сплату вказаних коштів в добровільному порядку, в позові щодо стягнення цієї частини боргу має бути відмовлено через необґрунтованість.

Таким чином, фактичний розмір заборгованості відповідача за договором оренди №3 від 23.01.2010 р. складає 3972,60 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за договором оренди №3 від 23.01.2010 р. в сумі 3972,60 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

З урахуванням цього, вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором оренди №3 від 23.01.2010 р. в сумі 3972,60 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, 01.09.2010 р. між Совєтським районним споживчим товариством (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був також укладений договір оренди основних засобів Совєтського районного споживчого товариства №26, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає за актом приймання-передачі в тимчасове користування за плату основні засоби, склад та вартість яких визначається за даними балансу Орендодавця та складає 8391,24 грн.

Відповідно до пункту 1.2 Договору основні засоби коптильний цех площею 189,9 кв. м. передаються Орендарю для розвитку виробничої діяльності.

Згідно з пунктом 2.1 Договору вступ Орендаря в користування основними засобами настає одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі вказаного майна.

Акт приймання-передачі був підписаний між сторонами в той же день 01.09.2010 р.

В пункті 3.1 Договору сторони передбачили, що орендна плата визначається за згодою сторін та складає 2000,00 грн. на місяць, яка, згідно з пунктом 4.1.2 Договору, підлягає сплаті орендарем своєчасно, не пізніше 05 числа звітного місяця.

Отже, враховуючи заяву позивача, що Фізична особа-підприємець Похвала Віктор Вячеславович фактично не користувався орендованим приміщенням в грудні 2010 року, періодом користування є 01.09.2010 р. 30.11.2010 р., за який відповідач мав сплатити 6000,00 грн.

У той же час, згідно прибуткових ордерів за оренду коптильного цеху відповідачем фактично сплачено лише 2000,00 грн., у звязку з чим розмір заборгованості складає 4000,00 грн.

Всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази погашення цієї заборгованості, через що вимоги позивача про примусове стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором оренди №26 від 01.09.2010 р. суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідача про підписання вищевказаних договорів оренди іншою особою, а не ОСОБА_1, оскільки вказані твердження не знайшли свого підтвердження у звязку з неможливістю надання експертом висновку у справі через ухилення відповідача від оплати експертизи, у той час як ухвалою ГС АПР Крим про призначення експертизи від 24.05.2011 р. такий обовязок був покладений саме на відповідача у справі.

В пункті 2 Інформаційного листа від 15.03.2007 р.01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» на питання «Якими мають бути дії господарського суду, якщо не здійснено попередню оплату проведення судової експертизи, призначеної з ініціативи господарського суду?» Вищий господарський суд України виклав наступну правову позицію:

«Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Це правило стосується й тих випадків, коли судову експертизу призначено за ініціативою господарського суду.

Після закінчення розгляду справи такі витрати підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів».

З урахуванням цього, враховуючи закріплений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, у суду відсутні підстави ставити під сумнів чи відхиляти договори оренди №3 від 23.01.2010 р. та №26 від 01.09.2010 р., у звязку з чим вони розцінюються в якості підстави виникнення зобовязання.

Крім того, в матеріалах справи наявні прибуткові касові ордери, які свідчать про внесення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 орендних платежів за користування основними засобами, причому дійсність вказаних ордерів відповідачем не оспорюється по суті.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи в достатній мірі підтверджується наявність заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Совєтським районним споживчим товариством за договорами оренди №3 від 23.01.2010 р. та №26 від 01.09.2010 р. в загальній сумі 7972,60 грн., яка підлягає примусовому стягненню з відповідача.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пунктах 5.1.2 договорів оренди 3 від 23.01.2010 р. та №26 від 01.09.2010 р. сторони передбачили, що за порушення строку перерахування грошових коштів, встановлених п. 4.1.2, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи, що умовами договорів оренди був закріплений обовязок орендаря вносити платежі в строк до 5 числа поточного місяця, початком нарахування пені є 6 число відповідного місяця.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, вказана норма закріплює період, за який нараховується пеня. Крім того, пеня має нараховуватися виключно до 01.04.2011 р., оскільки саме за період до 01.04.2011 р. включно позивачем заявлена до відшкодування пеня.

З урахуванням цього, розрахунок пені є наступним.

І. За договором оренди №3 від 23.01.2010 р.

1) за прострочення внесення орендної плати за лютий 2010 року:

- за період з 06.02.2010 р. по 07.02.2010 р. 4,49 грн. (4000,00 грн. х 20,5% : 365 дн. х 2 дн.);

- за період з 08.02.2010 р. по 09.02.2010 р. 3,15 грн. (2800,00 грн. х 20,5% : 365 дн. х 2 дн.);

- за період з 10.02.2010 р. по 11.02.2010 р. 1,80 грн. (1600,00 грн. х 20,5% : 365 дн. х 2 дн.);

- за період з 12.02.2010 р. по 12.03.2010 р. 2,13 грн. (130,85 грн. х 20,5% : 365 дн. х 29 дн.).

2) за прострочення внесення орендної плати за березень 2010 року:

- за період з 06.03.2010 р. по 11.03.2010 р. 13,48 грн. (4000,00 грн. х 20,5% : 365 дн. х 6 дн.);

- за період з 12.03.2010 р. по 30.03.2010 р. 33,41 грн. (3130,85 грн. х 20,5% : 365 дн. х 19 дн.);

- за період з 31.03.2010 р. по 13.04.2010 р. 12,82 грн. (1630,85 грн. х 20,5% : 365 дн. х 14 дн.).

3) за прострочення внесення орендної плати за квітень 2010 року:

- за період з 06.04.2010 р. по 12.04.2010 р. 15,73 грн. (4000,00 грн. х 20,5% : 365 дн. х 7 дн.);

- за період з 13.04.2010 р. по 07.06.2010 р. 124,95 грн. (3972,60 грн. х 20,5% : 365 дн. х 56 дн.);

- за період з 08.06.2010 р. по 07.07.2010 р. 62,04 грн. (3972,60 грн. х 19,00% : 365 дн. х 30 дн.);

- за період з 08.07.2010 р. по 09.08.2010 р. 61,06 грн. (3972,60 грн. х 17,00% : 365 дн. х 33 дн.);

- за період з 10.08.2010 р. по 05.10.2010 р. 96,16 грн. (3972,60 грн. х 15,5% : 365 дн. х 57 дн.).

ІІ. За договором оренди №26 від 01.09.2010 р.:

1) за прострочення внесення орендної плати за вересень 2010 року:

- за період з 06.09.2010 р. по 26.09.2010 р. 17,84 грн. (2000,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 21 дн.);

- за період з 27.09.2010 р. по 29.09.2010 р. 1,27 грн. (1000,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 3 дн.);

- за період з 30.09.2010 р. по 11.10.2010 р. 2,55 грн. (500,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 12 дн.).

2) за прострочення внесення орендної плати за жовтень 2010 року:

- за період з 06.10.2010 р. по 01.04.2011 р. 151,18 грн. (2000,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 178 дн.).

3) за прострочення внесення орендної плати за листопад 2010 року:

- за період з 06.11.2010 р. по 01.04.2011 р. 124,85 грн. (2000,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 147 дн.).

Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Совєтського районного споживчого товариства, за обома договорами становить 728,91 грн.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 3% річних в розмірі 153,40 грн. та 417,22 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання та входять до складу грошового зобовязання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Суд зазначає, що розрахунок 3% є наступним.

І. За договором оренди №3 від 23.01.2010 р.

1) за прострочення внесення орендної плати за лютий 2010 року:

- за період з 06.02.2010 р. по 07.02.2010 р. 0,66 грн. (4000,00 грн. х 3% : 365 дн. х 2 дн.);

- за період з 08.02.2010 р. по 09.02.2010 р. 0,46 грн. (2800,00 грн. х 3% : 365 дн. х 2 дн.);

- за період з 10.02.2010 р. по 11.02.2010 р. 0,26 грн. (1600,00 грн. х 3% : 365 дн. х 2 дн.);

- за період з 12.02.2010 р. по 12.03.2010 р. 0,31 грн. (130,85 грн. х 3% : 365 дн. х 29 дн.).

2) за прострочення внесення орендної плати за березень 2010 року:

- за період з 06.03.2010 р. по 11.03.2010 р. 1,97 грн. (4000,00 грн. х 3% : 365 дн. х 6 дн.);

- за період з 12.03.2010 р. по 30.03.2010 р. 4,89 грн. (3130,85 грн. х 3% : 365 дн. х 19 дн.);

- за період з 31.03.2010 р. по 13.04.2010 р. 1,88 грн. (1630,85 грн. х 3% : 365 дн. х 14 дн.).

3) за прострочення внесення орендної плати за квітень 2010 року:

- за період з 06.04.2010 р. по 12.04.2010 р. 2,30 грн. (4000,00 грн. х 3% : 365 дн. х 7 дн.);

- за період з 13.04.2010 р. по 01.04.2011 р. 115,59 грн. (3972,60 грн. х 3% : 365 дн. х 354 дн.).

ІІ. За договором оренди №26 від 01.09.2010 р.:

1) за прострочення внесення орендної плати за вересень 2010 року:

- за період з 06.09.2010 р. по 26.09.2010 р. 3,45 грн. (2000,00 грн. х 3% : 365 дн. х 21 дн.);

- за період з 27.09.2010 р. по 29.09.2010 р. 0,25 грн. (1000,00 грн. х 3% : 365 дн. х 3 дн.);

- за період з 30.09.2010 р. по 11.10.2010 р. 0,49 грн. (500,00 грн. х 3% : 365 дн. х 12 дн.).

2) за прострочення внесення орендної плати за жовтень 2010 року:

- за період з 06.10.2010 р. по 01.04.2011 р. 29,26 грн. (2000,00 грн. х 3% : 365 дн. х 178 дн.).

3) за прострочення внесення орендної плати за листопад 2010 року:

- за період з 06.11.2010 р. по 01.04.2011 р. 24,16 грн. (2000,00 грн. х 3% : 365 дн. х 147 дн.).

Отже, загальний розмір 3% річних, що має бути стягнутий з відповідача, дорівнює 185,93 грн., однак, оскільки позивачем заявлено до відшкодування 3% річних в сумі 153,40 грн., стягненню з відповідача підлягає саме цей розмір річних.

Суд звертає увагу на те, що при обчисленні розміру інфляційних втрат на заборгованість за договором оренди №3 від 23.01.2010 р. позивачем за відповідний період взято серпень 2010 року лютий 2011 року, що є правом позивача. Враховуючи, що середній інфляційний коефіцієнт за вказаний період складає 1,078, суд, приймаючи до уваги рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997 р., вважає, що розмір інфляційних втрат за договором оренди №3 від 23.01.2010 р. дорівнює 309,86 грн. (3972,60 грн. х 1,078 3972,60 грн.).

Крім того, інфляційні втрати за договором оренди №26 від 01.09.2010 р. розраховані позивачем за період грудень 2010 року лютий 2011 року, середній інфляційний коефіцієнт за який складає 1,027, Таким чином, розмір інфляційних втрат за цим договором дорівнює 108,00 грн. (4000,00 грн. х 1,027 4000,00 грн.).

Отже, загальний розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Совєтського районного споживчого товариства, за обома договорами становить 417,86 грн., однак позивачем заявлені до відшкодування 417,22 грн., у звязку з чим саме вказаний розмір інфляційних втрат має бути стягнутий з відповідача.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Совєтського районного споживчого товариства (97200, смт. Совєтський, вул. Первомайська, 9, ідентифікаційний код 01779310) заборгованість в сумі 7972,60 грн., пеню в розмірі 728,91 грн., 3% річних в сумі 153,40 грн., 417,22 грн. інфляційних втрат, 92,72 грн. державного мита та 159,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 26.09.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.