Постанова № 18690574, 18.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"18" жовтня 2011 р. Справа № 5023/2671/11 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, м. Харків (далі –ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова,

на рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2011 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2011

зі справи № 5023/2671/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова компанія Технопром”, м. Харків (далі –ТОВ “Торгівельно-промислова компанія Технопром”),

до товариства з обмеженою відповідальністю “Завод високовольтної апаратури”, м. Харків (далі –ТОВ “Завод високовольтної апаратури”),

про виконання договірних зобов’язань.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

          ТОВ “Торгівельно-промислова компанія Технопром” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ “Завод високовольтної апаратури” 2 060 000 грн. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за укладеним сторонами договором від 23.11.2010 № О-17/11-10 (далі –Договір) та додаткової угоди № 1 до нього.

          До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач звернувся з заявою про зміну предмета спору і просив суд визнати недійсним Договір та додаткову угоду № 1.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 21.04.2011 (суддя Тихий П.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 (колегія суддів у складі: суддя Погребняк В.Я. –головуючий, судді Афанасьєв В.В., Слободін М.М.), у задоволенні позову відмовлено за відсутністю підстав для визнання названих правочинів недійсними.

           У касаційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у справі скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення господарськими судами положень частини другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та порушення норм процесуального права, які виявилися в невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

          Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

          Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники учасників судового процесу у судове засідання не з'явилися.

          Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними у винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

          Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою статті 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Господарськими судами у справі встановлено, що: за умовами Договору та додаткової угоди № 1 ТОВ “Завод високовольтної апаратури” зобов’язалося передати ТОВ “Торгівельно-промислова компанія Технопром” у рахунок виконання грошового зобов’язання за Договором шість простих іменних векселів, емітованих ТОВ “Завод високовольтної апаратури”, номінальною вартістю 2 060 000 грн.; зібрані у справі посвідчені названими сторонами документи доводять наявність боргу відповідача за Договором на вказану суму; позивачем не було наведено жодних доводів на підтвердження його вимог про визнання Договору та Додаткової угоди №1 недійсними.

За таких обставин попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про відсутність підстав для визнання Договору та додаткової угоди №1 недійсними, у тому числі у зв’язку з їх нікчемністю.

Апеляційний господарський суд, вивчивши апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2011, з’ясував, що згідно з доводами скаржника ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова склала акта від 09.03.2011 № 922/233/35858881 перевірки ТОВ “Торгівельно-промислова компанія Технопром”, у якому встановлено обставини щодо нікчемності згаданих правочинів з тих підстав, що останні суперечать інтересам держави, а саме: у ТОВ “Торгівельно-промислова компанія Технопром” відсутні майно, трудові ресурси, транспортні засоби та інші необхідні умови для здійснення відповідної господарської та економічної діяльності. Аналогічні доводи наведені в касаційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.

Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що зазначені твердження ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не беруться до уваги, зокрема, з тих підстав, що відповідні докази у справі відсутні і не розглядалися місцевим господарським судом до прийняттярішення зі справи, до того ж частиною другою статті 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним не вимагається у тому числі у відносинах, пов’язаних з визначенням обсягів фіскальних зобов’язань та для застосування заходів фіскального примусу.

Більш того, спірний правочин вже кваліфіковано скаржником як нікчемний у відповідній процедурі.

Вищий господарський суд України доводи касаційної скарги про наявність підстав для визнання Договору та додаткової угоди №1 недійсними відповідно до статті 228 ЦК України не бере до уваги, зокрема, з огляду на наведений зміст пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” та враховуючи, що у скарзі відсутні посилання про наявність у справі належних та допустимих доказів вини принаймні однієї з сторін у порушенні публічного порядку при вчиненні зазначених правочинів.

          Отже, підстави для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарського суду у справі відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 зі справи № 5023/2671/11 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова –без задоволення.

Суддя           В. Селіваненко

Суддя           І. Бенедисюк

Суддя                                                                                           Б. Львов