Постанова № 18685300, 20.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.11 Справа № 5015/1313/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі судового засідання Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства (надалі - ПП) “Мієр” б/н від

20.05.2011 року (вх. № 1616 від 21.07.2011 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2011 року

у справі № 5015/1313/11

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк (надалі ПАТ АКБ) “Львів”, м. Львів

до ПП “Мієр”, м. Львів

про стягнення 16374492,82 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача - не зявився (належно повідомлений).

Судом розґяснено представнику позивача права та обов»язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України сторонами не заявлялось.

Заяв про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.05.2011 року у справі № 5015/1313/11 (суддя Левицька. Н.Г.) позов задоволено повністю, стягнуто з ПП “Мієр” на користь ПАТ АКБ “Львів” 12810359,56 грн. заборгованості по кредиту, 3264748,61 грн. заборгованості по відсотках, 299384,65 грн. пені, 25500,00 грн. витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.

Вказане рішення мотивоване судом першої інстанції посиланням на норми ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 610, 611, 626, 1050 Цивільного кодексу України, виходячи з встановленого судом факту неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору № 93 від 28.12.2006 року, з додатками до нього, щодо сплати щомісячних платежів по кредиту та відсотках за користування ним на загальну суму: 12810359,56 грн. заборгованості по кредиту, 3264748,61 грн. заборгованості по відсотках, внаслідок чого у позивача виникло право на нарахування відповідачу пені за прострочення їх опати на суму 299384,65 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, ПП “Мієр” оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті оскарженого рішення, судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неповно зясовано фактичні обставини справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2011 року у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в поданому до нього позові. В обґрунтування вказаних вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що судом не було враховано, що насправді між представниками обох сторін було досягнуто інших домовленостей, відмінних від викладених у додатках до кредитного договору № 93 від 28.12.2006 року, яких сторони де-факто дотримувались, однак про ці домовленості не було зазначено позивачем в позовній заяві. Також скаржник вказує суду на неправильність розрахунку позивачем заборгованості за вказаним кредитним договором.

ПАТ АКБ “Львів” письмового заперечення на апеляційну скаргу суду не подав.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача, та просив апеляційний господарський суд залишити без змін рішення суду першої інстанції в даній справі.

Від апелянта представник в судове засідання не зґявився. Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, враховуючи повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи, необовґязковість явки його представника в судове засідання згідно ухвали суду від 25.07.2011 року, вважає, що апеляційним судом забезпечено право відповідача на участь в судовому засіданні, а тому, виходячи з достатності матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні без участі в ньому представника відповідача.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Між ЗАТ АКБ “Львів”, правонаступником якого є ПАТ АКБ “Львів” (згідно витягу зі Статуту, державна реєстрація якого проведена 29.12.2010 року, а.с. 5-7), (надалі Банк), та ПП “Мієр” укладено кредитний договір № 93 від 28.12.2006 року (надалі Договір), за умовами якого Банк зобовязався відкрити відповідачу невідновлювальну мультивалютну інвестиційну кредитну лінію (п. 1.1). При цьому, згідно вказаного пункту Договору, надання коштів по кредитній лінії здійснюється Банком окремими частинами (траншами). Сума, валюта траншу, цільове призначення, термін користування кредитом (його частиною), рахунки для обліку кредиту (його частини) та відсотків за користування кредитом, розмір плати за кредит по кожному траншу визначаються додатками до цього Договору, які укладаються за окремим погодженням між сторонами і стають невідємною частиною цього договору з моменту їх укладення.

Також судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 Договору, між сторонами укладено додатки №№ 01, 01а, 02а, 02в від 29.12.2006 року, № 03 від 05.01.2007 року, № 04, 04а від 11.01.2007 року, № 05, 05а від 18.01.2007року, № 06 від 23.01.2007року, № 07, 07а від 26.01.2007 року, № 08, 08а від 31.01.2007 року, № 09, 09а від 06.02.2007року, № 10, 10а від 07.02.2007 року, № 11 від 12.02.2007 року, № 12 від 28.02.2007року, № 13, 13а від 13.03.2007року, № 14 від 29.12.2007 року, № 15 від 17.07.2007року, № 16 від 30.12.2008 року, №17 від 05.02.2009 року, № 18 від 14.05.2009 року, № 19 від 14.05.2009 року, № 20 від 14.05.2009 року, № 21 від 18.05.2009 року, № 22 від 19.05.2009 року, № 23 від 21.05.2009 року, № 24 від 22.05.2009 року, № 25 від 26.05.2009 року, № 26 від 27.05.2009 року, № 27 від 09.06.2009 року, № 28 від 18.06.2009 року, № 29 від 30.06.2009 року, № 30 від 20.07.2009 року, № 31 від 18.11.2009 року, № 32 від 28.01.2010 року, якими обумовлено порядок та умови видачі траншів.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору № 93 від 28.12.2006 року, з врахуванням додатків № 15 від 17.07.2007 року та № 18 від 14.05.2009 року, Банком надано Відповідачу кредит на загальну суму 12962000 грн. зі сплатою 19 % річних за користування кредитними коштами.

Згідно п. 1.2 Договору та п. 1 додатку № 32 від 28.01.2010 року до нього, кінцевий термін погашення кредиту - не пізніше 27.12.2011 року.

Відповідно до п. 4.1 Договору, відповідач зобовязався своєчасно, згідно графіку погашення, повернути Банку кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, інші платежі та пеню у випадках, передбачених Кредитним договором.

Таким чином, як вбачається з аналізу вищенаведених умов Договору, даний Договір по своїй правовій природі містить ознаки кредитного договору, правове регулювання якого здійснюється нормами § 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, й не заперечується відповідачем, позивач виконав належним чином зобовязання по кредитному договору, надавши відповідачу кредит у повному обсязі відповідно до умов Договору, що підтверджується виписками з позичкового рахунку відповідача (а.с. 47-59).

В свою чергу відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання по Кредитному договорі щодо повернення кредиту в передбачені ним строки та сплати відсотків по ньому, у зв”язку з чим станом на 09.03.2011 року, залишок простроченої кредитної заборгованості за Кредитним договором № 93 від 28.12.2006 року становить 12810359,56 грн., а заборгованість по сплаті відсотків 3264748,61 грн.

Доказів повернення вказаних сум кредиту та сплати відсотків за його користування у строки та розмірах передбачених п.п. 1,1, 4.1 кредитного Договору, додатків № 15 від 17.07.2007 року та № 18 від 14.05.2009 року, у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, відповідачем не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції. При цьому, не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо неправильності розрахунку позивачем заборгованості по Договору, оскільки відповідачем не подано суду жодних доказів в їх підтвердження, чи свого контррозрахунку боргу по кредиту та відсотках за його користування.

Відповідно до умов п.п. 4.3, 4.4 Кредитного договору, за несвоєчасне погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або її частини, відповідач сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем нараховано відповідачу відповідно до п.п. 4.3, 4.4 Кредитного Договору пеню за порушення строків повернення кредиту та порушення строків сплати відсотків за користування даним кредитом пеню в розмірі 299384,65 грн. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності стягнення з відповідача даної суми пені, оскільки їх нарахування передбачено вказаними вище умовами Договору, ч.ч. 1, 2 ст. 193, 217, 230-231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, а її розрахунок (а.с. 60-62) відповідають вимогам, зробленим в ч.ч. 4, 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору, відповідач зобовязувався достроково, протягом 7 банківських днів, повернути Банку повністю суду кредиту, відсотки, нараховані по день повернення кредиту за ставкою, визначеною в додатках до цього договору, а також нараховані штрафні санкції по цей день (якщо були підстави для їх нарахування), у випадках та в порядку, передбачених розділом 8 цього договору.

Так, пунктом 8.1 Кредитного Договору передбачено, що Банк має право достроково припинити кредитування та предявити кредит до стягнення з оплатою штрафних санкцій, в разі утворення в позичальника простроченої заборгованості за кредитом та / або відсотками.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 12810359,56 грн. заборгованості по кредиту, 3264748,61 грн. заборгованості по відсотках за користування даним кредитом, 299384,65 грн. пені за прострочення їх сплати.

Крім цього, відповідно до п. 2.6. Кредитного договору зобовязання Позичальника (відповідача) по цьому Договору забезпечуються всім належним Позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

З метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором від 28.12.2006р. № 93 між позивачем та відповідачем укладено Договір застави майна від 28.12.2006 роуку за № 12852, відповідно до якого відповідач передав в заставу позивачу обладнання, згідно з “опису майна, що передається в заставу”, викладеного в Додатку № 1 до Договору застави, вартістю 9238870,00 грн., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Тролейбусна, 7 (а.с .63-67).

Також в забезпечення виконання відповідачем зобовязань по Кредитному Договору між позивачем та відповідачем укладено договір застави майна № 30/12/08-19 від 30.12.2008 року, відповідно од якого відповідач передав в заставу позивачу основні засоби загальною вартістю 873019,00грн., яке знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул. Бічна Львівська, 2 (а.с. 68-71).

Окрім цього, з метою забезпечення виконання зобовязань відповідача за Кредитним договором між сторонами укладено Договір іпотеки від 28.12.2006 року № 12847, згідно з яким, відповідач передав в іпотеку позивачу нежитлові приміщення корпусу № 2 площею 4966,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Тролейбусна, 7, реєстраційний номер вказаного приміщення 4616440. (а.с. 72-75).

Зважаючи на те, що станом на 09.03.2011 року умови Кредитного договору відповідачем не виконані, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач набув права вимагати від відповідача дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором від 28.12.2006р. № 93 за рахунок належного йому майна та грошових коштів.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2011 року у справі № 5015/1313/11 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, дійшов висновку про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Мієр” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2011 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на Приватне підприємство “Мієр”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.В.

Процик Т.С.

Повне рішення складено

26.09.2011 року