Постанова № 18684959, 15.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.11 Справа № 5008/1112/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Суддя-доповідачДавид Л.Л.

СуддівГриців В.М.

Мурської Х.В.

при секретарі судового засіданняКіт М.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар»від 30.08.2011 р. за вих. №30/08

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2011 р.

у справі № 5008/1112/2011 (суддя Швед С.Б.)

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Хуст, Закарпатська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар», м. Берегово, Закарпатська область

про стягнення 4533,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з»явились;

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2011 р. задоволено позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Хуст, Закарпатська область (надалі Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар», м. Берегово, Закарпатська область (надалі Відповідач) та стягнуто з Відповідача на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 4533,00 грн. заборгованості за товар та 338,00 грн. у відшкодування судових витрат.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами у розумінні ст.. 34 ГПК України відсутності заборгованості в сумі 4533,00 грн. перед Позивачем, а відтак позовні вимоги визнані такими, що підлягають до задоволення.

Відповідач ТзОВ «Бульвар», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу від 30.08.2011 р. за вих. №30/08, в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме:

Суд, як вказує Скаржник, не повідомив його про порушення справи №5008/1112/2011 і відповідно жодних ухвал по такій не отримував, в зв»язку чим порушено п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, на думку Скаржника, також не вірно визначено основну суму заборгованості за поставлений товар, оскільки ним оплачено частково вартість товару в сумі 1500,00 грн., а відтак до стягнення підлягає борг в розмірі 3033,00 грн., а не 4533,00 грн.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для частково скасування рішення.

Позивач Фізична особа підприємець ОСОБА_1 у відзиві за вих.. №111 від 09.09.2011 р. заперечує доводи апеляційної скарги, посилаючись при цьому на те, що ним на підставі Договору та замовлення Скаржника, останньому було поставлено в його супермаркети за період з 13.01.2011 р. по 05.03.2011 р. товар на суму 11911,10 грн. Також станом на 13.01.2011 р. заборгованість Скаржника за поставлений товар Позивачем складала 8713,34 грн., що підтверджується аналізом розрахунків підписаним сторонами договору. Станом на 18.05.2011 р. Скаржником проведено розрахунки за поставлений товар в сумі 16090,54 грн., що також підтверджується аналізом розрахунків. Заборгованість за поставлений товар складає 4533,90 грн. , яка не спростована Відповідачем. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду вважає обґрунтованим, просить його залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

15.09.2011 р. додаткових доказів по справі не поступило.

14.09.2011 р. від Відповідача на адресу суду поступила телеграма (вхід № суду 661), в якій просить відкласти розгляд справи на інший термін у зв»язку з хворобою представника.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила відмовити в задоволенні вищезазначеного клопотання з огляду документальну необґрунтованість такого (перебування уповноваженого представника на лікарняному).

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

08.09.2010 р. ФОП ОСОБА_1 («Постачальник») та ТзОВ «Бульвар»(«Покупець») уклали договір поставки (а.с.8-9), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов»язується передати у власність Покупцю товар партіями у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов»язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. У відповідності до п.1.2. купівля-продаж товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення Покупця, які є невід»ємною частиною договору.

Додатковою угодою до договору поставки (а.с.9 зворот) визначено, що оплата за отриманий товар здійснюється Покупцем протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника (п.5.2).

На виконання умов Договору сторонами були здійснені господарські операції з постачання товару на загальну суму 11911,10 грн. за період з 13.01.2011 р. по 05.03.2011 р., що підтверджується товаро-транспортними накладними (а.с.18-20).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар і станом на 01.01.2011 р. заборгованість склала 8713,34 грн.

06.05.2011 р. Позивачем надіслано на адресу Відповідача лист№50 (а.с.11), в якому вказано, що заборгованість Відповідача станом на 06.05.2011 р. становить 4596,06 грн. та просить терміново погасити таку.

18.05.2011 р. Відповідачем проведено розрахунок за поставлений товар у сумі 16090,54 грн., і відповідно заборгованість складає 4533,90 грн., що підтверджується оригіналом акту звірки взаєморозрахунків від 18.05.2011 р. (а.с.15).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку в натурі.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов»язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобовязань щодо оплати вартості поставленого йому товару в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 4533,90 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що його не було повідомлено про час та місце розгляду справи, чим порушено ч. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 22 Господарського процесуального кодексу України, і при цьому судом не вірно визначено основну суму заборгованості за поставлений товар, оскільки Відповідачем оплачено частково вартість товару в сумі 1500,00 грн., а відтак до стягнення підлягає борг в розмірі 3033,00 грн., а не 4533,00 грн.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 36 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судова колегія зазначає, що дана справа місцевим господарським судом порушена ухвалою суду від 04.08.2011 р. (а.с.1) і призначена до розгляду на 16.08.2011 р. Ухвала про призначення справи надіслана сторонам 08.08.2011 р., зокрема Відповідачу ТзОВ «Бульвар»на адресу: вул. Б.Хмельницького, 163 м. Берегово. Конверт з судовою повісткою повернувся з даної адреси з зазначенням «за закінченням терміну зберігання»(а.с.16-17), а відтак посилання Скаржника на неповідомлення його судом безпідставне.

Щодо невірного визначення основної суми заборгованості, то Відповідач не додає до матеріалів апеляційної скарги належні та допустимі докази в розумінні ст.34 ГПК України, які б свідчили про те, що ним оплачено 1500,00 грн. на рахунок Позивача, і відповідно сума боргу становить 3033,00 грн., а не 4533,00 грн.

Також, в апеляційній скарзі Скаржник посилається на порушення судом норм матеріального права, однак при цьому не наводить яких саме.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були зясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2011 р. у справі №5008/1112/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар»від 30.08.2011 р. за вих. №30/08 - без задоволення.

2.Судові витрати по розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст. ст. 49, 105 ГПК України покласти на Скаржника.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5.Справу № 5008/1112/2011 повернути Господарському суду Закарпатської області.

Суддя-доповідачДавид Л.Л.

СуддяГриців В.М.

СуддяМурська Х.В.

повний текст постанови підписано 16.11.2011 р.