Постанова № 18684656, 31.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

31.08.11 Справа № 16/5027/324/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від прокурора – з”явився,

позивача – не з”явився,

відповідача (скаржника) – не з”явився,

розглянув апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці», с.Ванчиківці Новоселицького району

на рішення господарського суду Чернівецької області від 14.06.2011 року, суддя Гурин М.О., в справі №16/5027/324/2011

за позовом: прокурора Новоселицького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Ванчиковецької сільської ради

до відповідача: сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці», с.Ванчиківці Новоселицького району

про стягнення 102426,7 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки земель запасу сільської ради,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Чернівецької області від 14.06.2011 року задоволено позовні вимоги прокурора Новоселицького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Ванчиковецької сільської ради до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці»про стягнення 102426,7 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки земель запасу сільської ради.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт самовільного зайняття земельної ділянки земель запасу сільської ради, а право на відшкодування збитків внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки передбачено ст.152 ЗК України, ст.1166 ЦК України, тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що позивачем не доведено, а судом не досліджено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки земель запасу сільської ради, що свідчить про відсутність у відповідача обов»язку по відшкодуванню збитків.

В підтвердження факту використання земельної ділянки пасовища площею 67,55 га для овець та 30.09 га для вирощування сільськогосподарських культур скаржник покликається на укладені договори оренди землі (всього 629 ) від 24.04.2005 року по 24.04.2010 року, які зареєстровані Ванчиківською сільською радою та підтверджують використання відповідачем землі в законному порядку у відповідності до ст.126 ЗК України.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що матеріалами справи підтверджується факт самовільного зайняття відповідачем земель запасу, а саме запроектовані дороги використовуються як рілля та засіяні сільськогосподарськими культурами, що встановлено актом перевірки від 18.06.2009 року та приписом №04101 від 07.07.2009 року, а тому відповідач зобов»язаний відшкодувати збитки відповідно до ст.152 ЗК України та ст.1166 ЦК України.

В судове засідання представники сторін(за винятком представника прокуратури) не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду, а тому, зважаючи на строк розгляду спору, суд вважає за можливе розгляд справи завершити за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників прокурора та відповідача з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.06.2009 р. комісією у складі головного контролера-ревізора МКРВ в Новоселицькому та Герцаївському районах Безверхньої О.О., Ванчиківського сільського голови Каланчі М.В., спеціаліста-землевпоряденка Ванчиківської сільської ради Карпа В.В., депутата Ванчиківської сільської ради Фока А.К. проведено обстеження земельних ділянок, що знаходяться на балансі Ванчиковецької сільської ради та виявлено, що СВК “Ванчиківці”, що на землях запасу (пасовищах площею 67,55 га.), які знаходяться біля літнього табору СВК “Ванчиківці” станом на момент обстеження паслись вівці СВК “Ванчиківці”. Крім того, при проведенні обстеження земель запроектованих доріг між паями встановлено, що запроектовані дороги використовуються СВК “Ванчиківці” як рілля та засіяні сільськогосподарськими культурами. Загальна площа засіяних запроектованих доріг складає 30,09 га.

На підставі вказаного акту, 18.06.2009 р. начальником МКРВ в Новоселицькому та Герцаївському районах Новіковою Т.О. направлено повідомлення №24-27-22/606 старшому державному інспектору Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області з проханням здійснити перевірку та визначити розмір шкоди заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки СВК “Ванчиківці”.

07.07.2009 р. старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Колаком Борисом Васильовичем, за участю сільського голови Каланчі М.В. та землевпорядника сільської ради Карпа В.В., у присутності голови СВК “Ванчиківці”, проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ванчиківці”, про що складено акт та протокол про адміністративні правопорушення. Відповідач відмовився від підписання вказаного акта, про що свідчить відмітка старшого державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Колака Б.В. Копія акту вручена голові СВК “Ванчиківці” Гайсану С.Г. 07.07.2009 р., про що здійснено відмітку в акті.

Вказаною перевіркою виявлено факт використання відповідачем не наданої земельної ділянки орієнтовною площею 97,64 га. земель сільськогосподарського призначення, з яких: на 65,55 га. земель запасу (пасовища), розташованих в урочищі літнього табору, паслися вівці сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ванчиківці”, 30,09 га. земель запроектованих доріг між паями, в адміністративних межах Ванчиківської сільської ради, використовувались відповідачем як рілля та засіяні сільськогосподарськими культурами до встановлення їх меж в натурі (на місцевості) та одержання документа, який посвідчує право на неї та державної реєстрації, без отримання відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування по наданню у користування (оренду) зазначеної земельної ділянки. За змістом акту перевірки порушення є триваючим, оскільки сільськогосподарський виробничий кооператив “Ванчиківці” використовує земельну ділянку з травня 2008 року по даний час, що є порушенням ст.ст.116, 125 Земельного кодексу України”.

Згідно припису №04101 від 07.07.2009 р., виданого голові СВК “Ванчиківці”, відповідача зобов’язано в тридцятиденний термін вжити заходів щодо оформлення права на землю в установленому законом порядку та відшкодувати шкоду. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, проведеного згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, відповідачу визначено розмір заподіяної шкоди у сумі 102 426,70 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку вказані збитки не відшкодував, доказів їх сплати не подав, позивач звернувся про їх стягнення в судовому порядку, де за рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Проте, при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано, що у відповідності до частин 1, 2 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Статтями 116, 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Необхідним є встановлення обставин стосовно того, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

В підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки позивачем подано проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) за рахунок земель колективної власності реформованого СВК “Ванчиківці” на території Ванчиковецької сільської ради та відкоригований план земель колективної власності СВК “Ванчиківці” Ванчиковецької сільської ради, з якого вбачається, що відповідач зайняв частину земель запасу (пасовищ) та земель запроектованих доріг між паями.

В підтвердження факту перебування вищевказаних земельних ділянок у віданні Ванчиковецької сільської ради позивачем подано довідку відділу держкомзему від 14.06.2011 №2115, копію постанови про закриття справи від 13.07.2009 р. №1348, формою №6-зем (гектарів), копію протоколу загальних зборів власників земельних часток (паїв) по проведенню персоніфікації земель колективної власності колишнього ОСГ “Ленінський шлях” на території Ванчиковецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 03.07.2005 р.№2, копію розпорядження Новоселицької РДА №356-р від 04.08.2005 р. та довідки Ванчиковецької сільської ради №1183, 1182 від 14.07.2008 року про віднесення спірних земельних ділянок до земель сільської ради (а.с.18-19).

Проте, із вказаних документів неможливо встановити використання відповідачем земельних ділянок саме із земель запасу, відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірні земельні ділянки та документи, які би надали можливість їх розмежування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач використовує земельні ділянки пасовища площею 67,55 га для овець та 30.09 га для вирощування сільськогосподарських культур на підставі укладених договорів оренди землі (всього 629 ) від 24.04.2005 року по 24.04.2010 року, які зареєстровані Ванчиківською сільською радою, які суд оглянув та дослідив в судовому засіданні і оцінив як належні докази по справі.

Крім цього, в підтвердження факту користування спірними земельними ділянками відповідачем подано рішення Новоселицької районної ради народних депутатів від 08.12.1993 року, згідно якого в постійне користування СК «Ленінський шлях», правонаступником якого є відповідач, надано земельну ділянку площею 377,6 га., а також державний акт на право постійного користування землею від 09.12.1993 року, виданий на підставі вказаного рішення.

За користування вказаними земельними ділянками 1284,12 га, до яких входять і дороги 30,09 га, відповідачем сплачено фіксований податок за 2008-2009 роки, що підтверджується довідкою ДПІ в Новоселицькому районі №3932/015-007 від 10.05.2011 року та податковим розрахунком фіксованого сільськогосподарського податку за 2008,2099 роки.

Доказом підтвердження факту про те, що виділення доріг між паями за 2008 –2009 роки не проводилося підтверджується довідками Новоселицького відділу земельних ресурсів №3220 від 24.06.2008 року та №1498 від 18.04.2011 року.

Вимогу апеляційного суду про надання правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, зокрема, актів на право користування, актів про встановлення меж в натурі, проектів відведення доріг, тощо позивачем залишено без задоволення, жодних доказів в підтвердження своєї позиції про використання відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки не подано, з цих підстав висновок суду першої інстанції про самовільне використання доріг між паями відповідачем є передчасним.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а статтею 157 вказаного кодексу встановлено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі - наслідком такої протиправної поведінки.

Позивачем не подано, а судом не встановлено наявність в спірному випадку доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу збитків, а також доказів протиправної поведінка відповідача.

Крім того, у розгляді таких спорів мають бути враховані обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

Суду не подано доказів в підтвердження факту здійснення позивачем будь-яких заходів, спрямованих на уникнення збитків, зокрема, звернення з пропозицією до відповідача про укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі ухилення останнього - з позовом про спонукання до укладення договору оренди.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та нарахованими збитками, а у зв'язку із цим відсутній склад цивільного правопорушення та підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці»102426,7 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки земель запасу сільської ради, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність правових підстав для їх стягнення.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача – задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 512,13 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Чернівецької області від 14.06.2011 року в справі за номером 16/5027/324/2011 –скасувати, а апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці»–задоволити.

В задоволенні позовних вимог прокурора Новоселицького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Ванчиковецької сільської ради до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці»про стягнення 102426,7 грн. шкоди - відмовити.

Стягнути з Ванчиковецької сільської ради (с.Ванчиківці Новоселицького району Чернівецької області, код 23246028, р/р №31515921700162 в УДК в Новоселиць кому районі, МФО 856135) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці»(с.Ванчиківці Новоселицького району Чернівецької області, код 03801930, р/р №2606100107 у відділенні Райффайзен банк Аваль, МФО 356464) 512,13 грн. державного мита.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко